Рішення № 33143216, 21.08.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2013 р.Справа № 916/1795/13

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Гарновської К.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Коваленко В.О. за довіреністю від 19.07.2013р.

Від третіх осіб:

- Одеської міської ради: Динту В.А. за довіреністю від 06.02.2013р.

- Департаменту комунальної власності Одеської міської ради: Полозенко І.І. за довіреністю від 24.12.2012р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Чорномортехфлот» до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, про звільнення майна з-під арешту, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Чорномортехфлот" (далі по тексту - ПАТ „Чорномортехфлот") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про звільнення з-під арешту будівлі гуртожитку (разом із інженерними мережами), розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 15-а, що належить позивачу на праві власності. В обґрунтування пред'явленого позову позивач посилався на відсутність у відповідача законних підстав для накладення арешту на спірне майно в процесі здійснення зведеного виконавчого провадження про стягнення грошових коштів із ПАТ «Чорномортехфлот», оскільки щодо вказаного гуртожитку Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» встановлено мораторій на його відчуження, а також у зв'язку із тим, що вказаний гуртожиток підлягає безоплатній передачі до комунальної власності в порядку, передбаченому вказаним Законом.

Ухвалою від 11.07.2013р. господарським судом було порушено провадження у даній справі та в порядку ст.ст. 27, 65 ГПК України було залучено Одеську міську раду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

В судове засідання, призначене на 22.08.2013р., представник позивача не з'явився, незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи, що підтверджується підписом представника ПАТ «Чорномортехфлот» на повідомленні про оголошення відкладення у попередньому судовому засіданні, яке відбулось 24.07.2013р., та про причини неявки суд не повідомив.

Треті особи підтримують заявлений ПАТ «Чорномортехфлот» позов, наголошуючи на тому, що наявність обтяження спірного гуртожитку у вигляді арешту унеможливлює завершення процедури передачі цього майна до комунальної власності та, відповідно, належного оформлення права власності на гуртожиток за територіальною громадою міста Одеси.

Відповідач повністю заперечує проти пред'явленого позову, наголошуючи на його необґрунтованості та безпідставності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, на примусовому виконанні Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області перебуває зведене виконавче провадження про стягнення із ПАТ „Чорномортехфлот" заборгованості в загальному розмірі 9 731 728,64 грн. із урахуванням суми судового збору за 65 виконавчими документами, виданими зокрема судами цивільної, адміністративної та господарської юрисдикції. Постановою від 26.03.2013р. ВП № 34156402 державним виконавцем було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить позивачу, в межах суми стягнення за виконавчими документами в розмірі 9 731 728,64 грн., а також оголошено заборону його відчуження. До складу майна, яке було обтяжено вищезазначеним публічним обтяженням, увійшов будинок гуртожитку № 15-а, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, який належить позивачу на праві власності згідно із свідоцтвом про право власності від 07.05.1999р., виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради.

В свою чергу, 01.03.2012р. наглядовою радою ПАТ „Чорномортехфлот" було прийнято рішення, оформлене протоколом № 1/2012, у відповідності до якого з метою забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитку, розташованого в місті Одесі по вул. Сегедській, 15-А, який було включено до статутного капіталу ПАТ „Чорномортехфлот" у процесі приватизації (корпоратизації) та на теперішній час є власністю останнього, було вирішено погодити передачу вказаної будівлі гуртожитку безоплатно у власність територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради.

Відповідно до рішення правління ПАТ „Чорномортехфлот", оформленого протоколом № 1/2012 від 02.03.2012р., було вирішено передати будівлю гуртожитку, розташовану в місті Одесі по вул. Сегедська, 15-А, безоплатно у власність територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради.

В свою чергу, рішенням Одеської міської ради від 21.12.2012р. № 2487-VI було надано згоду на приймання-передачу до комунальної власності територіальної громади міста Одеси гуртожитку та інженерних мереж, що належать ПАТ „Чорномортехфлот" та розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 15-а.

В матеріалах справи наявна копія акту приймання-передачі до комунальної власності територіальної громади м. Одеси гуртожитку з інженерними мережами та зовнішніми інженерними мережами водопостачання та водовідведення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 15а, який не містить дати його складання та підписів трьох осіб із складу комісії із приймання-передачі.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" від 04 вересня 2008 року N 500-VI (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту - Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків») дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, що знаходяться у приватній власності, крім гуртожитків, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 14 цього Закону гуртожитки (як цілісні майнові комплекси), на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність відповідних територіальних громад. Гуртожитки, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), передаються у власність територіальної громади за умови попередньої повної компенсації вартості гуртожитку або безоплатно, за умови згоди на це власника гуртожитку. Рішення про передачу гуртожитків у власність територіальних громад приймають відповідні органи управління (уповноважені особи) власників гуртожитків або суд.

В свою чергу, положеннями п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» передбачено, що з метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків, недопущення їх виселення із займаних жилих приміщень, недопущення відчуження гуртожитків, які будувалися за державні кошти, було встановлено мораторій на відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад) гуртожитків, які перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності, або увійшли до статутних фондів акціонерних чи колективних підприємств, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, протягом строку реалізації державної програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад, але не менше шести років з дня опублікування цього Закону. Цей мораторій діє на відчуження у будь-який спосіб зазначених гуртожитків як цілісних майнових комплексів або їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна на користь фізичних чи юридичних осіб.

З посиланням на наведені законодавчі норми позивач наголошує на тому, що відповідачем в процесі проведення виконавчих дій було безпідставно накладено арешт на будівлю гуртожитку, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 15а, оскільки вказаний гуртожиток увійшов до статутного капіталу ПАТ «Чорномортехфлот», створеного в процесі приватизації (корпоратизації), у зв'язку з чим, вказаний гуртожиток знаходиться під мораторієм на його відчуження, встановленим Законом України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Приймаючи до уваги, що спірна будівля гуртожитку підлягає безоплатній передачі до комунальної власності відповідно до рішень органів управління ПАТ «Чорномортехфлот» та Одеської міської ради, а також враховуючи, що обтяження цього майна у вигляді арешту унеможливлює завершення такої процедури передачі та оформлення за територіальною громадою міста Одеси права власності на це майно, позивач був змушений звернутись до суду із позовними вимогами в порядку ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» про звільнення з-під арешту будівлі гуртожитку, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 15а, разом із відповідними інженерними мережами.

Вирішуючи питання про обґрунтованість даних позовних вимог господарський суд вважає за необхідне звернутись до наступних положень чинного законодавства.

Так, згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту - Закон України «Про виконавче провадження») виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження та примусовим виконанням рішень інших органів (посадових осіб) є сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

В силу положень ч.ч. 1-3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Порядок зняття звільнення майна з-під арешту, накладеного в процедурі виконавчого провадження, визначений положеннями ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження». Так, відповідно до ч. 1 названої статті, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012р. (з наступними змінами та доповненнями) наголошено наступне. Так, відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК України. Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК України.

Також, відповідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» № 6 від 27.08.1976р. (з наступними змінами та доповненнями) за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізовано.

Згідно з п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003р. вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК України, ст. 12 ГПК України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Враховуючи вищенаведені положення закону та правові позиції вищих судових інстанцій України щодо даної категорії спорів, господарський суд зазначає, що пред'явлення позовів в порядку ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» про звільнення майна з-під арешту, накладеного державним виконавцем, має здійснюватись особою, яка є відмінною від боржника. Сам боржник має бути обов'язково залучений в якості відповідача за такого роду вимогами. Слід зазначити, що пред'явлення такого роду позовів є способами захисту права власності особи від незаконних посягань на майно. Цей спосіб судового захисту застосовується у випадку, коли особа, яка вважає себе власником спірного майна, не може здійснювати свої правомочності власника через те, що майно було арештоване державним виконавцем як таке, що не належить цій особі.

В даному ж випадку, як вбачається із матеріалів справи, власником спірної будівлі гуртожитку є сам позивач - боржник за виконавчим провадження. У зв'язку з викладеним, приймаючи до уваги, що позови в порядку ст. 60 Закону України „Про виконавче провадженя" про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту можуть бути пред'явлені тільки особами, відмінними від боржника, господарський суд дійшов висновку про необгрунтованість посилань позивача як боржника за виконавчим провадженням на наведену законодавчу норму як на підставу пред'явленого позову.

Оскільки позивач наголошує на тому, що Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області було допущено порушення вимог чинного законодавства при накладенні арешту на спірну будівлю гуртожитку через встановлення щодо останньої мораторію на її відчуження, суд дійшов висновку, що фактично ПАТ «Чорномортехфлот» оспорюються окремі дії органу державної виконавчої служби на предмет їх законності, вчинені в процесі примусового виконання зведеного виконавчого провадження. Тобто, в даному випадку зміст позовних вимог та підстави їх пред'явлення свідчать про відсутність між сторонами по справі спору щодо права власності на будівлю гуртожитку, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 15а.

В такому випадку, як це зазначено у абзаці 2 пункту 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012р. (з наступними змінами та доповненнями), у зв'язку із відсутністю спору щодо права власності на арештоване майно, позивач вправі оскаржити законність накладення арешту на спірне майно шляхом подання відповідної скарги на дії органу державної виконавчої служби до суду, яким було видано відповідний виконавчий документ.

В той же час, оскільки арешт на спірну будівлю гуртожитку було накладено відповідачем в процесі здійснення зведеного виконавчого провадження із примусового виконання рішень судів різної юрисдикції, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, у п. 3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 13.12.2010р. № 3 зазначено, що згідно зі статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» рішення судів різних юрисдикцій (адміністративної, господарської, цивільної, кримінальної) можуть бути зведені в одне виконавче провадження за постановою державного виконавця. З урахуванням зазначених положень цивільного та господарського процесуальних законів розгляд спорів щодо рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні рішень судів різних юрисдикцій у зведених виконавчих провадженнях належить до юрисдикції адміністративних судів лише в разі розгляду спорів щодо дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, які провадяться державним виконавцем з метою виконання зведеного виконавчого провадження. Це, зокрема: винесення постанов про об'єднання у зведене виконавче провадження; приєднання до зведеного виконавчого провадження; розподіл грошових коштів між стягувачами різних черг; заміну сторони виконавчого провадження; арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; арешт коштів боржника; накладення штрафу; призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні; залучення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні; стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій; звільнення майна з-під арешту; утворення виконавчої групи; розшук майна боржника; стягнення з боржника витрат на розшук; результати перевірки зведеного виконавчого провадження.

Таким чином, позивач як боржник за зведеним виконавчим провадженням про стягнення із нього грошових коштів має право на оскарження дій Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області щодо накладення арешту на будівлю гуртожитку, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 15а, шляхом пред'явлення відповідного позову до адміністративного суду.

Однак у даному випадку, приймаючи до уваги, що позовні вимоги не стосуються спору щодо права власності на спірне майно, а також враховуючи неправомірність застосування положень ст. 60 Закону України „Про виконавче провадження" до позовів боржників за виконавчим провадженням про звільнення майна з-під арешту, накладеного державним виконавцем, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ПАТ «Чорномортехфлот» та про відсутність правових підстав для їх задоволення.

При цьому, враховуючи обставини даної справи та зміст спірних правовідносин, господарський суд зазначає, що з метою реального захисту прав мешканців гуртожитку Одеською міською радою як представницьким органом територіальної громади та особою, уповноваженою здійснювати право комунальної власності, міг бути пред'явлений позов про визнання права комунальної власності на спірний гуртожиток та звільнення його з-під арешту в порядку ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», в тому числі шляхом подання в межах даної справи позовної заяви від третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, проте Одеська міська рада таким правом не скористалась.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Чорномортехфлот» про звільнення з-під арешту будівлі гуртожитку, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 15а, відповідно до ст.ст. 1, 14, п. 3 Прикінцевих положень Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" від 04 вересня 2008 року N 500-VI (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 1, 52, 57, 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV (з наступними змінами та доповненнями).

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1, 14, п. 3 Прикінцевих положень Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" від 04 вересня 2008 року N 500-VI (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 1, 52, 57, 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 27.08.2013р.

Суддя С.П. Желєзна