Ухвала суду № 33143006, 21.08.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21.08.13р. Справа № 904/5145/13За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СТН Фрейт Форвардер", м.Одеса

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвіста", м.Дніпропетровськ

про стягнення 393 840,73 грн. за договором транспортно-експедиторського обслуговування

Суддя Мельниченко І.Ф.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 340 000,00 грн., що складають заборгованість за договором про транспортно-експедиторське обслуговування № 09082012 від 09.08.12р., 27 106,85 грн. пені, 5421,37 грн. річних, 1360,00 грн. інфляційних.

03.07.13р. позивачем подано заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на банківський рахунок ТОВ "Інвіста" в межах суми заборгованості 393 840,73 грн.

Зазначена заява обгрунтована тим, що на теперішній час відповідач не сплачує кошти за надані послуги значний час, незважаючи на надану претензію, не відповідає на дзвінки та листи.

Тому, як зазначає позивач, відповідач вживає заходи для того, щоб можливе рішення по стягненню заборгованості не було виконане, в зв'язку з переведенням грошей з рахунку, тобто існує реальна загроза того, що порушені права позивача не будуть відшкодовані.

Розглянувши зазначену вище заяву, господарський суд вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, зі змісту статті 66 названого Кодексу випливає, що заходи до забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами та вживаються судом у разі достатньо обгрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 16 від 26.12.11р., у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Між тим, всупереч положенням ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, заява позивача про забезпечення позову нічим не обгрунтована, та грунтується лише на власних міркуваннях та припущеннях.

Під час вирішення питання про можливість застосування заходів до забезпечення позову позивачем не надано доказів, які б свідчили про необхідність вжиття таких заходів.

Так, за змістом ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.

Докази, у відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати зокрема, вимогам належності та допустимості.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмету доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Відповідно до положень ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин для вжиття таких заходів, не підтвердив їх письмовими та належними доказами.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36, 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "СТН Фрейт Форвардер" у задоволенні заяви про забезпечення позову від 03.07.13р.

Суддя І.Ф. Мельниченко