Постанова № 33142526, 23.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2013 р. Справа № 805/11209/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька

машинобудівельна компанія»

до відділу державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного

управління юстиції Донецької області

про визнання незаконними дій по зупиненню виконавчого провадження №

8059732 від 10.09.1999 року, зобов’язання поновити виконавче

провадження

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецька машинобудівельна компанія» звернулося до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції Донецької області про визнання незаконними дій щодо зупинення виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 09.11.2006 року № 6/252 у зведеному виконавчому провадженні № 8059732 від 10.09.1999 року з примусового виконання рішень про стягнення заборгованості з державного підприємства «Шахтарськантрацит» та зобов’язання поновити виконання наказу господарського суду Донецької області від 09.11.2006 року № 6/252 про стягнення з державного підприємства «Шахтарськантрацит» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька машинобудівельна компанія» боргу в сумі 61676,40 гривень, витрат по сплаті державного мита в сумі 616,76 гривень та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 гривень у зведеному виконавчому провадженні № 8059732 від 10.09.1999 року з примусового виконання рішень про стягнення заборгованості з державного підприємства «Шахтарськантрацит».

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції Донецької області знаходиться наказ господарського суду Донецької області від 09.11.2006 року № 6/252 про стягнення з державного підприємства «Шахтарськантрацит» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька машинобудівельна компанія» боргу в сумі 61676,40 гривень, витрат по сплаті державного мита в сумі 616,76 гривень та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 гривень у зведеному виконавчому провадженні № 8059732 від 10.09.1999 року з примусового виконання рішень про стягнення заборгованості з державного підприємства «Шахтарськантрацит».

Постановою державного виконавця від 19.06.2013 року виконавче провадження № 8059732 від 10.09.1999 року було зупинене на підставі п. 15 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», що на думку позивача є нездійсненням відповідачем виконавчих дій, передбачених положеннями Закону України «Про виконавче провадження», направлених на примусове виконання виконавчих документів. З огляду на що, позивач дійшов висновку допущення відповідачем протиправності дій по зупиненню виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 09.11.2006 року № 6/252 у зведеному виконавчому провадженні № 8059732 від 10.09.1999 року та зобов’язати відповідача поновити виконавче провадження в частині виконання зазначеного наказу господарського суду.

Вважає, що відповідач при винесенні постанови від 19 червня 2013 року про зупинення виконавчого провадження не врахував, що заборгованість боржника за виконані підрядні роботи за серпень 2003 року відповідно договору № 18-08/2003 від 18.08.2003 року не відповідає заборгованості, визначеної Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», а стягувач не є учасником розрахунків відповідно до приписів зазначеного Закону.

Представником позивача через канцелярію суду 09 серпня 2013 року надано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить визнати незаконними дії відповідача щодо зупинення зведеного виконавчого провадження № 8059732 від 10.09.1999 року, до якого приєднано виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Донецької області від 09.11.2006 року № 6/252 та зобов’язати відповідача поновити виконавче провадження в частині виконання зазначеного наказу господарського суду (а.с. 16).

Представником позивача через канцелярію суду надано клопотання від 23 серпня 2013 року щодо розгляду справи у письмовому провадженні без його особистої участі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, проте через канцелярію суду надав клопотання від 09 липня 2013 року про закриття провадження у справі, оскільки виконавчий документ видав господарський суд Донецької області, посилаючись при цьому, на статтю 121-2 Господарського процесуального кодексу України та постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 (а.с.14). Суд вважає вказане клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивач оскаржує дії та рішення відповідача щодо зупинення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні № 8059732 від 10.09.1999 року з примусового виконання рішень про стягнення заборгованості з державного підприємства «Шахтарськантрацит».

Відповідно абзацу 3 пункту 3 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2012 року № 5 всі справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) з метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об’єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень судів різної юрисдикції та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів, навіть у разі, коли у зведеному виконавчому провадженні відсутнє виконавче провадження з примусового виконання рішення адміністративного суду.

За таких обставин, суд вважає за доцільне розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі частини 4 статті 122 КАС України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецька машинобудівельна компанія» зареєстровано як юридичну особу 02 вересня 2002 року з кодом 32123460, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.18-19).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецька машинобудівельна компанія» до відділу державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції Донецької області було спрямовано наказ господарського суду Донецької області від 09.11.2006 року № 6/252 про стягнення заборгованості в сумі 61676,40 гривень за виконані підрядні роботи за серпень 2003 року відповідно договору № 18-08/2003 від 18.08.2003 року, витрат по сплаті державного мита в сумі 616,76 гривень та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 гривень з державного підприємства «Шахтарськантрацит» на підставі рішення господарського суду Донецької області від 30 жовтня 2006 року у справі № 6/252 (а.с.8).

Постановою від 22 листопада 2006 року було відкрите виконавче провадження № 13330/4-4591 з примусового виконання зазначеного наказу господарського суду (а.с.7).

Постановою від 29 листопада 2006 року вказане виконавче провадження було приєднано до зведеного виконавчого провадження № 8059732 (а.с.26).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

За вказівкою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Постановою державного виконавця від 19.06.2013 року виконавче провадження № 8059732 від 10.09.1999 року було зупинене на підставі п. 15 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.5).

Вказаним пунктом Закону передбачено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Згідно до приписів частини 2 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк.

Позивач не заперечує, що боржника дійсно віднесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Відповідно до преамбули Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Згідно з абзацом 6 пункту 3.7. статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2013 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка виникла до 1 січня 2011 року, і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України.

Згідно із пунктом 3.4 статті 3 цього Закону процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 1 січня 2014 року.

Статтею 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» визначено поняття заборгованості, яка підпадає під дію цього Закону. Зокрема, згідно із пунктом 1.4 статті 2 Закону заборгованість - підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка:

1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена;

2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих;

3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в паливно-енергетичному комплексі;

4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії;

5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів;

6) є заборгованістю казенних підприємств, у тому числі тих, які були казенними станом на 1 січня 2011 року, за зобов'язаннями з оплати електричної енергії у розмірі станом на 1 липня 2011 року, що є непогашеними на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань врегулювання заборгованості за електричну енергію».

Жодний пункт даної статті не визначає заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу перед іншим суб’єктом господарювання, який не є учасником розрахунків відповідно до приписів цього Закону.

Отже, Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» не розповсюджується на заборгованість одного господарюючого суб’єкта перед іншим за виконані підрядні роботи.

Крім того, положенням пункту 15 частини першої статті 37 у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 41, частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23.06.2005 р. N 2711-IV дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. N 18-рп/2012.

В аспекті конституційного звернення положень вищевказаних законів, Конституційний Суд України роз’яснив, що:

- обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»;

- внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи, зокрема, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку про неправомірність дій державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Донецької області від 09.11.2006 року № 6/252 у зведеному виконавчому провадженні № 8059732 від 10.09.1999 року з примусового виконання рішень про стягнення заборгованості з державного підприємства «Шахтарськантрацит», а виконавче провадження 8059732 з виконання наказу господарського суду Донецької області від 09.11.2006 року № 6/252 підлягає поновленню та подальшому виконанню в самостійному виконавчому провадженні.

З огляду на вищенаведене, на підставі положень статті 19 Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька машинобудівельна компанія» до відділу державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції Донецької області про визнання незаконними дій щодо зупинення зведеного виконавчого провадження № 8059732 від 10.09.1999 року, до якого приєднано виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Донецької області від 09.11.2006 року № 6/252 та зобов’язання відповідача поновити виконавче провадження в частині виконання зазначеного наказу господарського суду Донецької області від 09.11.2006 року № 6/252 про стягнення з державного підприємства «Шахтарськантрацит» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька машинобудівельна компанія» боргу в сумі 61676,40 гривень, витрат по сплаті державного мита в сумі 616,76 гривень та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 гривень у зведеному виконавчому провадженні № 8059732 від 10.09.1999 року – задовольнити.

Визнати незаконними дії відділу державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції Донецької області по зупиненню виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні № 8059732 від 10.09.1999 року, до якого приєднано виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Донецької області від 09.11.2006 року № 6/252.

Зобов’язати відділ державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції Донецької області поновити виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Донецької області від 09.11.2006 року № 6/252 про стягнення з державного підприємства «Шахтарськантрацит» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька машинобудівельна компанія» боргу в сумі 61676,40 гривень, витрат по сплаті державного мита в сумі 616,76 гривень та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 гривень у зведеному виконавчому провадженні № 8059732 від 10.09.1999 року з примусового виконання рішень про стягнення заборгованості з державного підприємства «Шахтарськантрацит».

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 23 серпня 2013 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голубова Л.Б.