Рішення № 33141510, 21.08.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №2-4636/13

(№760/15685/13-ц)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

21 серпня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Оксюти Т.Г.

при секретарі - Ляш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення з гуртожитку, без надання іншого житлового приміщення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів та просив виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з кімнати НОМЕР_1 студентського гуртожитку №22 НТУУ «КПІ», за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення та стягнути судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що НТУУ «КПІ» є розпорядником (балансоутримувачем) гуртожитку №22, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Порядок надання жилої площі в гуртожитках навчальних закладів, користування цими гуртожитками та їх утримання регулюються Примірним положенням про студентський гуртожиток вищого навчального закладу, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 13.11.2007 року №1004.

Студентські гуртожитки вищих навчальних закладів призначені для проживання на період навчання іногородніх студентів, слухачів, курсантів, асистентів-стажистів, інтернів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів, тощо, а також студентів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за умови відсутності в них іншого місця проживання.

Зазначив, що в гуртожитку №22 НТУУ «КПІ» за адресою: АДРЕСА_1, проживають відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які не відносяться до жодної з вищезазначених категорій осіб.

НТУУ «КПІ» неодноразово зверталось до відповідачів з прохання звільнити кімнату НОМЕР_1 в студентському гуртожитку №22, однак ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кімнату не звільнили.

На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив справу розглядати у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, про день і час розгляду справи повідомлялись належним чином.

20.08.2013 року на адресу суду надійшла телеграма від відповідача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням в терміновому відрядженні у м. Дніпропетровськ та перебуванням відповідача ОСОБА_2 у творчому відрядженні за межами України, на що слід зазначити наступне.

Відповідно до приписів вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто, вказані принципи щодо обов'язковості доведення тих чи інших обставин є обов'язковими не лише при з'ясуванні обставин справи по суті, а й, як у даному випадку, при поданні клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтованого відрядженням відповідачів.

Суд вважає дане клопотання необґрунтованим і таким, що може призвести до штучного затягування розгляду справи, в умовах існуючих процесуальних строків її розгляду, а тому вважає, що воно не підлягає задоволенню.

Виходячи з цього, суд вважає неявку відповідачів неповажною.

Суд, відповідно до ст.ст. 169, 224 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів у їх відсутність, оскільки неявка відповідача не перешкоджає постановленню заочного рішення, проти чого не заперечував представник позивача.

Згідно ч. 2 ст. 197 ЦК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду. У разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Врахувавши заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 127 ЖК України та п. 2 розділу 1 примірного положення «Про гуртожитки», гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Судом встановлено, що гуртожиток №22 за адресою: АДРЕСА_1, перебуває на балансі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут».

Наказом ректора НТУУ «КПІ»№4-85 від 03.09.2001 року «Про встановлення статусу жилих будівель, які знаходяться на балансі НТУУ «КПІ» для гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, встановлено статус гуртожитку для проживання одиноких студентів, аспірантів, докторантів НТУУ «КПІ».

Відповідно до ч. 2 ст. 128 ЖК України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.

Згідно ст.129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 на період навчання в НТУУ «КПІ» у студентському гуртожитку сімейного типу, разом з його дружиною відповідачем ОСОБА_2 було надано кімнату НОМЕР_1 в гуртожитку №22, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

На виконання вимог ст. 129 ЖК України, п. 10 розділу 2 Примірного положення про гуртожитки адміністрацією НТУУ «КПІ» було видано ордер, на підставі якого відповідачі вселилися у спірну кімнату.

Згідно довідки №2341 від 02.03.2009 року відповідач ОСОБА_1 був студентом факультету електроенерготехніки та автоматики НТУУ «КПІ» денної форми навчання до 30.06.2009 року.

В силу ст. 132 ЖК України, п. 40 Примірного положення про гуртожитки, особи, які вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку із навчанням.

Відповідно до п. 43 Примірного положення про студентський гуртожиток вищого навчального закладу при відрахуванні з навчального закладу студенти, які проживали у гуртожитку, залишають його в установленому порядку в двотижневий термін з дня видачі відповідного наказу.

Після закінчення вказаного строку адміністрація НТУУ «КПІ» неодноразово зверталася до відповідачів із попередженнями про необхідність виселення із гуртожитку.

З вказаними попередженнями відповідач ОСОБА_1 ознайомився особисто 25.10.2010 року та 21.10.2011 року.

Проте, вказані попередження були залишені відповідачами без уваги.

Відповідно до п. 14 Примірного положення про студентський гуртожиток вищого навчального закладу, проживання в студентських гуртожитках сторонніх осіб, розміщення підрозділів вищого навчального закладу, а також інших організацій забороняється.

Статтею 109 ЖК України передбачено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, встановлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Згідно ч.4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з обставин, викладених вище, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без законних на те підстав проживають в кімнаті гуртожитку НТУУ «КПІ», і тим самим позбавляють можливості проживати у ній студентам, аспірантам, докторантам університету, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів в рівних частинах на користь позивача суми сплаченого судового збору 114,70 грн.

Керуючись Примірним положенням «Про студентський гуртожиток вищого навчального закладу», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 13.11.2007 року №1004, ст.ст.109, 127, 128, 129 Житлового кодексу України, ст.ст. 27-30, 57, 58, 60, 81, 88, 169, 213-215, 218, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення з гуртожитку, без надання іншого житлового приміщення задовольнити.

Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - невідомий та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН - невідомий, з кімнати НОМЕР_1 гуртожитку №22 НТУУ «КПІ», по АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - невідомий та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН - невідомий на користь Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», код ЄДРПОУ 02070921, місцезнаходження якого за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 37, сплачений судовий збір в сумі 114,70 грн.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя