Постанова № 33141439, 23.08.2013, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 1013/7764/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2013 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Аніпка С.В.

при секретарі Балинській О.С., Журавській О.М.,

за участю прокурора Дядюшкіна Є.М., Массалітіна В.В., Пилипчука В.О.,

представника цивільного позивача ОСОБА_1

адвоката ОСОБА_2

підсудного ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта вища, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, -

в с т а н о в и в:

Органом досудового слідства ОСОБА_3, обвинувачується в тому, що в період з 06.06.2011 по 30.01.2012, будучи службовою особою, в порушення вимог ст. 68 Конституції України, ч. 1 ст. 21, ч. 2 ст. 131, ст. 139 Кодексу законів про працю України та строкового трудового договору від 18.03.2011 № 5, зловживаючи своїм службовим становищем, маючи намір збагатитися за рахунок майна, прийнятого на відповідальне зберігання Державним господарським об'єднанням Міністерства оборони України «Консорціум «Військово-будівельна індустрія», що знаходиться за адресою: Київська обл., сел. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 2, діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, здійснив розтрату майна, яке було передане фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 до Державного господарського об'єднання Міністерства оборони України «Консорціум «Військово-будівельна індустрія», в рахунок існуючої дебіторської заборгованості, після чого отримані за продаж майна кошти у розмірі 68 290,00 грн. до каси підприємства не вніс, а привласнив та розпорядився ними на власний розсуд, чим наніс державі збитки на загальну суму 68 290,00 грн. чим вчинив розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 191 КК України.

Під час, перебування в нарадчій кімнаті при постановленні вироку суд, визнавши за необхідне з'ясувати обставини, які мають значення для справи, відповідно до вимог ст. 326 КПК України, відновив судове слідство.

В судовому засіданні головуючим по справі, було поставлено на обговорення питання щодо повернення даної справи на додаткове розслідування.

Прокурор, в судовому засіданні заперечував проти направлення справи на додаткове розслідування, висловивши думку про те, що матеріалів кримінальної справи та доказів, які було досліджено в судовому засіданні достатньо для постановлення обвинувального вироку.

Захисник в судовому засіданні, підтримала ініціативу суду щодо направлення справи на додаткове розслідування та висловила думку про те, що досудове слідство проведено неповно та неправильно, можливості виправити цю неповноту і неправильність під час судового розгляду немає, у зв'язку з чим є підстави направлення справи на додаткове розслідування.

Підсудний ОСОБА_3, в судовому засіданні не заперечував проти направлення справи на додаткове розслідування.

Представник цивільного позивача, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив..

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що ініціатива суду про направлення даної кримінальної справи на додаткове розслідування є доречною, з наступних підстав.

Так, відповідно до резолютивної частини обвинувального висновку ОСОБА_3, обвинувачується в тому, що в період з 06.06.2011 по 30.01.2012, будучи службовою особою, в порушення вимог ст. 68 Конституції України, ч. 1 ст. 21, ч. 2 ст. 131, ст. 139 Кодексу законів про працю України та строкового трудового договору від 18.03.2011 № 5, зловживаючи своїм службовим становищем, маючи намір збагатитися за рахунок майна, прийнятого на відповідальне зберігання Державним господарським об'єднанням Міністерства оборони України «Консорціум «Військово-будівельна індустрія», що знаходиться за адресою: Київська обл., сел. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 2, діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, здійснив розтрату майна, яке було передане фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 до Державного господарського об'єднання Міністерства оборони України «Консорціум «Військово-будівельна індустрія», в рахунок існуючої дебіторської заборгованості, після чого отримані за продаж майна кошти у розмірі 68 290,00 грн. до каси підприємства не вніс, а привласнив та розпорядився ними на власний розсуд, чим наніс державі збитки на загальну суму 68 290,00 грн. чим вчинив розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 191 КК України.

Відповідно до постанови про притягнення як обвинуваченого (т. 1 а.с. 219-221) органом досудового слідства встановлено, що на підставі наказу міністра оборони України від 05.10.2010 № 515, Державне господарське об'єднання Міністерства оборони України «Консорціум «Військово-будівельна індустрія» (Київська обл., сел. Коцюбинське, вул. Пономарева, 2), проходить процедуру ліквідації. 01.03.2011 між Державним господарським об'єднанням «Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» (далі - Консорціум), в особі тимчасово виконуючої обов'язки генерального директора ОСОБА_5 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, укладено договір № 48у/11, про надання послуг, відповідно до умов якого, Консорціум зобов'язується прийняти від ОСОБА_4 товарно-матеріальні цінності на зберігання в кількості одиниць згідно з прибутковими накладними та забезпечити його надійне зберігання. В свою чергу, ОСОБА_4 зобов'язується щомісячно виконувати оплату Консорціуму послуг по зберіганню майна. 18.03.2011 між Консорціумом, в особі голови ліквідаційної комісії з припинення діяльності ОСОБА_6 та ОСОБА_3 укладено строковий трудовий договір № 5, згідно з яким останній призначений на посаду спеціаліста з питань адміністративно-господарської діяльності Управління логістики та матеріально-технічного забезпечення «Консорціуму «Військово-будівельна індустрія». Відповідно до умов вказаного трудового договору ОСОБА_3, був зобов'язаний якісно виконувати роботу, покладену на нього строковим трудовим договором, дбайливо ставитися до майна Консорціуму, в тому числі до майна або майнових прав, що знаходяться в користуванні працівника, тобто ОСОБА_3, він повинен був організовувати й контролювати роботу по задоволенню вимог кредиторів та стягненню дебіторської заборгованості, керувати роботою з матеріально-технічного забезпечення Управління логістики та матеріально-технічного забезпечення Консорціуму, різним устаткуванням, інвентарем, оргтехнікою й матеріалами, мав право вирішувати всі поточні питання в рамках укладених договорів з юридичними особами, мав у своєму підпорядкуванні підлеглих, тобто обіймав посаду пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, внаслідок чого являвся службовою особою. Досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_3, зловживаючи службовим становищем, діючи з корисливих мотивів та з прямим умислом, у період з 06.06.2011 по 30.01.2012, здійснив розтрату майна Консорціуму, чим наніс державі збитки на загальну суму 68 290,00 грн. Так, відповідно до актів звірки взаємних рахунків між Консорціумом та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 від 01.06.2011, останній має заборгованість перед Консорціумом за надані йому послуги по зберіганню майна у сумі 21 923,64 грн., тобто дебіторську заборгованість перед підприємством державної власності. У зв'язку із скрутним матеріальним становищем, та з метою погашення існуючої перед Консорціумом заборгованості, на виконання п.п. 4.7 договору про надання послуг від 01.03.2011 № 48у/11, згідно з яким, при несплаті ОСОБА_4 вартості послуг, його майно, що знаходиться на зберіганні Консорціуму переходить у власність Консорціуму і може бути використане Консорціумом частково або повністю для погашення заборгованості, ОСОБА_4 передав до Консорціуму належне йому майно у вигляді меблів на загальну суму 77 510,00 грн., що підтверджується актом № 6-00000001 приймання товарно-матеріальних цінностей від ОСОБА_4 та накладною від 06.06.2011 № 6-00000001, підписаних ОСОБА_4 та завідувачем сховища Консорціуму ОСОБА_7 Про вказану передачу майна достеменно було відомо ОСОБА_3, який особисто завірив ОСОБА_4 про здійснення ним реалізації переданих меблів відповідно до своїх обов'язків та внесення до каси Консорціуму отриманих грошових коштів в рахунок погашення існуючої у ОСОБА_4 заборгованості. Також, ОСОБА_3 надав розпорядження підлеглій йому завідуючий сховища ОСОБА_7 не оприбутковувати отримане від ОСОБА_4 майно та повідомити працівникам Консорціуму про можливість придбання меблів для власних потреб. В подальшому, протягом червня 2011 року - січня 2012 року ОСОБА_3 було реалізовано працівникам Консорціуму та стороннім особам майно ОСОБА_4, що підтверджується актом № 35/1 інвентаризації майна Філії Білічанської бази матеріально-технічного забезпечення Консорціуму від 30.01.2012, відповідно до змісту якого, комісією Консорціуму, під час перевірки наявності матеріальних засобів переданих ОСОБА_4 в рахунок існуючої дебіторської заборгованості перед Консорціумом встановлено, що ОСОБА_3, який функціонально був уповноважений організовувати роботу по задоволенню та стягненню дебіторської заборгованості Консорціуму, реалізував майно на суму 68 290,00 грн., а також показаннями осіб, які придбали меблі у ОСОБА_3 не підозрюючи про умови її реалізації (добросовісні набувачі) за готівку, передану особисто ОСОБА_8 При цьому, отримані готівкою грошові кошти за реалізацію майна переданого ОСОБА_4 для його реалізації в рахунок погашення дебіторської заборгованості перед Консорціумом, ОСОБА_3 у період з 06.06.2011 по 06.06.2012, до каси, та на розрахунковий рахунок Консорціуму не вносилися, що підтверджується актом перевірки розрахунків Консорціуму від 06.06.2012 (рахунок 3772), оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 3772, довідкою старшого помічника начальника фінансово відділу військової частини 3030 (Внутрішні війська МВС України) від 06.06.2012 № 286, а також показаннями посадових осіб Консорціуму. Таким чином, колишній спеціаліст з питань адміністративно-господарської діяльності Управління логістики та матеріально-технічного забезпечення «Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» ОСОБА_3, в порушення вимог ст. 68 Конституції України, ч. 1 ст. 21, ч. 2 ст. 131, ст. 139 Кодексу законів про працю України, та строкового трудового договору від 18.03.2011 № 5, у період з 06.06.2011 по 30.01.2012, будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, маючи намір збагатитися за рахунок майна, прийнятого на відповідальне зберігання Державним господарським об'єднанням Міністерства оборони України «Консорціум «Військово-будівельна індустрія», що дислокується за адресою: Київська обл., сел. Коцюбинське, вул. Пономарева, 2, діючи з корисливих мотивів та прямим умислом, здійснив розтрату майна, яке було передане фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 до Державного господарського об'єднання Міністерства оборони України «Консорціум «Військово-будівельна індустрія» в рахунок існуючої дебіторської заборгованості, після чого отриману за продаж майна суму у розмірі 68 290,00 грн. до каси підприємства не вніс, а привласнив та розпорядився грошовими коштами на власний розсуд, чим наніс державі збитки на загальну суму 68 290,00 грн., чим вчинив розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 191 КК України.

Об'єктивна сторона злочину, який інкримінується ОСОБА_3, виражається у таких формах: 1) розтрата чужого майна, тобто незаконне безоплатне відчуження, використання, витрачання майна, яке було ввірене винному чи перебувало в його віданні (продаж, дарування, споживання, передача іншим особам тощо); 2) шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто особа порушує свої повноваження і використовує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарчі функції всупереч інтересам служби для незаконного і безоплатного обертання чужого майна. Специфіка цієї форми в тому, що майно, яким винний заволодіває не ввірене йому, не перебуває у його безпосередньому віданні, але внаслідок службового становища суб'єкт злочину має право оперативного управління цим майном, при цьому зловживання службовим становищем повинно здійснюватись в межах повноважень, наданих особі за посадою чи у зв'язку з виконанням нею службових обов'язків.

Відповідно до ст. 132 КПК України, у постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути зазначено, зокрема: злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому, і стаття кримінального закону, якою передбачений цей злочин.

Проте органом досудового слідства ці вимоги були грубо порушені.

Так, в обвинуваченні ОСОБА_3, у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, взагалі не вказано перелік майна, яке було розтрачено, кому воно належить і на підставі яких правоустановчих документів, спосіб розтрати майна, кому завдана шкода і в чому вона полягає, а також обумовленість вчинення діяння шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Натомість, в обвинуваченні зазначено, що досудовим слідством встановлено, що 01.03.2011 між Державним господарським об'єднанням «Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» (далі - Консорціум), в особі тимчасово виконуючої обов'язки генерального директора ОСОБА_5 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, укладено договір № 48у/11, про надання послуг, відповідно до умов якого, Консорціум зобов'язується прийняти від ОСОБА_4 товарно-матеріальні цінності на зберігання в кількості одиниць згідно з прибутковими накладними та забезпечити його надійне зберігання. В свою чергу, ОСОБА_4 зобов'язується щомісячно виконувати оплату Консорціуму послуг по зберіганню майна. 18.03.2011 між Консорціумом, в особі голови ліквідаційної комісії з припинення діяльності ОСОБА_6 та ОСОБА_3 укладено строковий трудовий договір № 5, згідно з яким останній призначений на посаду спеціаліста з питань адміністративно-господарської діяльності Управління логістики та матеріально-технічного забезпечення «Консорціуму «Військово-будівельна індустрія». Відповідно до умов вказаного трудового договору ОСОБА_3, був зобов'язаний якісно виконувати роботу, покладену на нього строковим трудовим договором, дбайливо ставитися до майна Консорціуму, в тому числі до майна або майнових прав, що знаходяться в користуванні працівника, тобто ОСОБА_3, він повинен був організовувати й контролювати роботу по задоволенню вимог кредиторів та стягненню дебіторської заборгованості, керувати роботою з матеріально-технічного забезпечення Управління логістики та матеріально-технічного забезпечення Консорціуму, різним устаткуванням, інвентарем, оргтехнікою й матеріалами, мав право вирішувати всі поточні питання в рамках укладених договорів з юридичними особами, мав у своєму підпорядкуванні підлеглих, тобто обіймав посаду пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, внаслідок чого являвся службовою особою. Досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_3, зловживаючи службовим становищем, діючи з корисливих мотивів та з прямим умислом, у період з 06.06.2011 по 30.01.2012, здійснив розтрату майна Консорціуму, чим наніс державі збитки на загальну суму 68 290,00 грн. Так, відповідно до актів звірки взаємних рахунків між Консорціумом та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 від 01.06.2011, останній має заборгованість перед Консорціумом за надані йому послуги по зберіганню майна у сумі 21 923,64 грн., тобто дебіторську заборгованість перед підприємством державної власності. У зв'язку із скрутним матеріальним становищем, та з метою погашення існуючої перед Консорціумом заборгованості, на виконання п.п. 4.7 договору про надання послуг від 01.03.2011 № 48у/11, згідно з яким, при несплаті ОСОБА_4 вартості послуг, його майно, що знаходиться на зберіганні Консорціуму переходить у власність Консорціуму і може бути використане Консорціумом частково або повністю для погашення заборгованості, ОСОБА_4 передав до Консорціуму належне йому майно у вигляді меблів на загальну суму 77 510,00 грн., що підтверджується актом № 6-00000001 приймання товарно-матеріальних цінностей від ОСОБА_4 та накладною від 06.06.2011 № 6-00000001, підписаних ОСОБА_4 та завідувачем сховища Консорціуму ОСОБА_7 Про вказану передачу майна достеменно було відомо ОСОБА_3, який особисто завірив ОСОБА_4 про здійснення ним реалізації переданих меблів відповідно до своїх обов'язків та внесення до каси Консорціуму отриманих грошових коштів в рахунок погашення існуючої у ОСОБА_4 заборгованості. Також, ОСОБА_3 надав розпорядження підлеглій йому завідуючий сховища ОСОБА_7 не оприбутковувати отримане від ОСОБА_4 майно та повідомити працівникам Консорціуму про можливість придбання меблів для власних потреб. В подальшому, протягом червня 2011 року - січня 2012 року ОСОБА_3 було реалізовано працівникам Консорціуму та стороннім особам майно ОСОБА_4, що підтверджується актом № 35/1 інвентаризації майна Філії Біличанської бази матеріально-технічного забезпечення Консорціуму від 30.01.2012, відповідно до змісту якого, комісією Консорціуму, під час перевірки наявності матеріальних засобів переданих ОСОБА_4 в рахунок існуючої дебіторської заборгованості перед Консорціумом встановлено, що ОСОБА_3, який функціонально був уповноважений організовувати роботу по задоволенню та стягненню дебіторської заборгованості Консорціуму, реалізував майно на суму 68 290,00 грн., а також показаннями осіб, які придбали меблі у ОСОБА_3 не підозрюючи про умови її реалізації (добросовісні набувачі) за готівку, передану особисто ОСОБА_8 При цьому, отримані готівкою грошові кошти за реалізацію майна переданого ОСОБА_4 для його реалізації в рахунок погашення дебіторської заборгованості перед Консорціумом, ОСОБА_3 у період з 06.06.2011 по 06.06.2012, до каси, та на розрахунковий рахунок Консорціуму не вносилися, що підтверджується актом перевірки розрахунків Консорціуму від 06.06.2012 (рахунок 3772), оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 3772, довідкою старшого помічника начальника фінансово відділу військової частини 3030 (Внутрішні війська МВС України) від 06.06.2012 № 286, а також показаннями посадових осіб Консорціуму. Таким чином, колишній спеціаліст з питань адміністративно-господарської діяльності Управління логістики та матеріально-технічного забезпечення «Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» ОСОБА_3, в порушення вимог ст. 68 Конституції України, ч. 1 ст. 21, ч. 2 ст. 131, ст. 139 Кодексу законів про працю України, та строкового трудового договору від 18.03.2011 № 5, у період з 06.06.2011 по 30.01.2012, будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, маючи намір збагатитися за рахунок майна, прийнятого на відповідальне зберігання Державним господарським об'єднанням Міністерства оборони України «Консорціум «Військово-будівельна індустрія», що дислокується за адресою: Київська обл., сел. Коцюбинське, вул. Пономарева, 2, діючи з корисливих мотивів та прямим умислом, здійснив розтрату майна, яке було передане фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 до Державного господарського об'єднання Міністерства оборони України «Консорціум «Військово-будівельна індустрія» в рахунок існуючої дебіторської заборгованості, після чого отриману за продаж майна суму у розмірі 68 290,00 грн. до каси підприємства не вніс, а привласнив та розпорядився грошовими коштами на власний розсуд, чим наніс державі збитки на загальну суму 68 290,00 грн.

Згідно з положеннями п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», обвинувачений має право знати, в чому він обвинувачується. Суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб постанова про притягнення як обвинуваченого була конкретною за змістом. Зокрема, в описовій її частині зазначаються: злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа; час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому; стаття (частина, пункт статті) кримінального закону, якою передбачений цей злочин. Недодержання органами досудового слідства вимог статей 132 і 142 КПК може бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_3, у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, а саме розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в цій частині є неконкретизованим, тобто пред'явлено неконкретне обвинувачення, що є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, яке є різновидом неправильності досудового розслідування, і яке суд самостійно не має можливості усунути під час судового розгляду, що в свою чергу є підставою для повернення справи на додаткове розслідування, а оскільки органу досудового слідства, при таких порушеннях вимог кримінально-процесуального законодавства необхідно пред'являти нове обвинувачення, що є слідчою дією справа не може бути повернена прокурору в порядку ст. 249-1 КПК України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявляти як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Як вбачається з обвинувачення, ОСОБА_4 передав до Консорціуму належне йому майно у вигляді меблів на загальну суму 77 510,00 грн., що підтверджується актом № 6-00000001 приймання товарно-матеріальних цінностей від ОСОБА_4 та накладною від 06.06.2011 № 6-00000001, підписаних ОСОБА_4 та завідувачем сховища Консорціуму ОСОБА_7, про що достеменно було відомо ОСОБА_3, який особисто завірив ОСОБА_4 про здійснення ним реалізації переданих меблів відповідно до своїх обов'язків та внесення до каси Консорціуму отриманих грошових коштів в рахунок погашення існуючої у ОСОБА_4 заборгованості, та надав розпорядження підлеглій йому завідуючий сховища ОСОБА_7 не оприбутковувати отримане від ОСОБА_4 майно та повідомити працівникам Консорціуму про можливість придбання меблів для власних потреб, яке в подальшому, протягом червня 2011 року - січня 2012 року ОСОБА_3 було реалізовано працівникам Консорціуму та стороннім особам.

Під час досудового слідства, органом досудового розслідування не було дано правової оцінки діям (бездіяльності) завідуючої складом Державного господарського об'єднання «Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» ОСОБА_7, що в свою чергу, на думку суду, є неповнотою досудового слідства, оскільки органом досудового слідства не з'ясовано суттєві обставини, що належить до предмета доказування, та не досліджені обставини, що дають підстави притягти до відповідальності інших причетних до злочину осіб, зокрема, підстави, за яких завідуюча складом ОСОБА_7 не оприбутковувала, передане їй на відповідальне зберігання майно ОСОБА_4, її участь в розтраті цього майна, наявність чи відсутність в діях (бездіяльності) ОСОБА_9 ознак злочину, наявність чи відсутність в діях (бездіяльності) ОСОБА_9 співучасті та її форма, тощо.

Так, в матеріалах кримінальної справи відсутній будь-який документ про прийняте органом досудового розслідування процесуальне рішення щодо завідуючої складом Державного господарського об'єднання «Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» ОСОБА_7

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 N 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», встановлено, що повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства.

Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин; не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, коли необхідність дослідження тієї чи іншої з них випливала з нових даних, установлених при судовому розгляді; не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого; тощо).

Неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, під час досудового слідства було допущено істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, що є одним з різновидів неправильності досудового розслідування, яке суд не має можливості самостійно усунути та належним чином відновити порушені права і свободи, які перешкоджають суду об'єктивно, повно і всебічно розглянути справу і винести законний і обґрунтований вирок, за яких справа, підлягає поверненню на додаткове розслідування, зокрема, пред'явлення неконкретного обвинувачення, де не вказано час, місце, спосіб, мотив, а також інші ознаки складу злочину, в тому числі перелік майна, яке було розтрачено, кому воно належить і на підставі яких правоустановчих документів, спосіб розтрати майна, кому завдана шкода і в чому вона полягає, а також обумовленість вчинення діяння шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, Також, суд дійшов висновку, що під час досудового слідства було допущено неповноту досудового слідства, під час якого не з'ясовано суттєві обставини, що належить до предмета доказування, та не досліджені обставини, що дають підстави притягти до відповідальності інших причетних до злочину осіб, зокрема, підстави, за яких завідуюча складом ОСОБА_7 не оприбутковувала, передане їй на відповідальне зберігання майно ОСОБА_4, її участь в розтраті цього майна, наявність чи відсутність в діях (бездіяльності) ОСОБА_9 ознак злочину, наявність чи відсутність в діях (бездіяльності) ОСОБА_9 співучасті та її форма, тощо.

Оскільки, під час судового розгляду справи неможливо усунути виявлені недоліки досудового слідства, в тому числі шляхом більш ретельного допиту підсудного, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 3151 КПК, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, суд направляє справу на додаткове розслідування.

При цьому слід зазначити, що справа не може бути повернена прокурору в порядку ст. 249-1 КПК України, оскільки органу досудового слідства, при таких порушеннях вимог кримінально-процесуального законодавства, необхідно пред'являти нове обвинувачення, що є слідчою дією.

Крім того, під час проведення додаткового розслідування необхідно дати правову оцінку діям (бездіяльності) завідуючої складом Державного господарського об'єднання «Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» ОСОБА_7, з'ясувати суттєві обставини, що належить до предмета доказування, та дослідити обставини, що можуть дати підстави притягти до відповідальності інших причетних до злочину осіб, зокрема, підстави, за яких завідуюча складом ОСОБА_7 не оприбутковувала, передане їй на відповідальне зберігання майно ОСОБА_4, її участь в розтраті цього майна, наявність чи відсутність в діях (бездіяльності) ОСОБА_9 ознак злочину, наявність чи відсутність в діях (бездіяльності) ОСОБА_9 співучасті та її форми, здійснити інші процесуальні дії та вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Заходи забезпечення цивільного позову суд залишає без змін.

Запобіжний захід ОСОБА_3 суд залишає без змін - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 326, 281 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3, у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України повернути Київському прокурору з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері для організації додаткового розслідування.

Заходи забезпечення цивільного позову - залишити без змін.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання - залишити без змін.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд Київської області.

Суддя: С. В. Аніпко