Рішення № 33141422, 20.08.2013, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/4768/13-ц

Провадження № 2/359/1956/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2013 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі

головуючого судді Левченка А.В.,

при секретарі Макаренко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської районної ради Київської області, Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, треті особи комунальне підприємство Бориспільської районної ради Київської області "Бюро технічної інвентаризації", інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання права власності на самовільне будівництво,

встановив:

15.05.2013 року позивач звернулася до суду з даним позовом, в якому вказала, що вона у 2009 році, за згодою зі своєю матір'ю ОСОБА_2, побудувала на її ділянці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, житловий будинок загальною площею 280 м2 з надвірними спорудами. На момент проведення будівельних робіт, у 2009 році, вона, відповідного дозволу на будівництво не мала, тому цей житловий будинок є самочинним будівництвом. 06 жовтня 2012 року, ОСОБА_2 на підставі договору дарування земельної ділянки, серії ВРХ № 305786 подарувала їй земельну ділянку з кадастровим номером 3220881303:02:002:0546, площею 0,0900 га, яка розташована по АДРЕСА_1. 29 січня 2013 року вона отримала технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1, однак у вищевказаному документі зазначено, що будинок побудований у 2012 році, а також надвірні споруди, саме сарай, колонка пітна, альтанка, огорожа, ґанок та інші допоміжні приміщення також побудовані у 2012 році, що не відповідає дійсності, а тому до технічного паспорту житлового будинку були внесені невірні данні. В даному випадку встановлення у судовому порядку часу будівництва житлового будинку, саме у 2009 році є фактом, що мають юридичне значення, тобто часом виникнення права власності на будинок. З огляду на вищевказане, позивач просить встановити факт будівництва житлового будинку та надвірних споруд у 2009 році, які розташовані за адресою АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача внести зміни у технічний паспорт житлового будинку якій розташований за адресою АДРЕСА_1. змінивши при цьому рік побудови з 2012 року на 2009 рік; визнати за нею право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, які розташовані за адресою АДРЕСА_1

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги також підтримав, вказав, що не з'явився, надав клопотання, в якому просив справу слухати у його відсутність.

Представник відповідача - Бориспільської районної ради Київської області в судове засідання не з'явився, надав письмову заяву, в якій вказав, що при вирішенні спору райрада покладається на розсуд суду.

Представник відповідача - Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області в судове засідання не з'явився, надав письмову заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність, при вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Представник третьої особи - комунального підприємства Бориспільської районної ради Київської області "Бюро технічної інвентаризації" в судове засідання не з'явився, надав письмову заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність, при вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Представник третьої особи - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області в судове засідання не з'явився, надав письмову заяву, в якій проти задоволення позову заперечував, просив справу розглянути у його відсутність.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Як вбачається з матеріалів справи , збудований позивачем об'єкт є самочинним будівництвом.

Відповідно до ч.2 ст.376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок в порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Однак, позивач визначеного законом порядку не дотрималась.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки. Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Згідно матеріалів справи, позивачем будівельного паспорту отримано не було.

Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. за №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», при вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29-31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону).

У відповідності до ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання будівельних робіт виникає у замовника з моменту:

- направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції України або її територіальному органу за місцезнаходженням об'єкта будівництва - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

- реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до І-Ш категорій складності;

- видачі замовнику відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Позивачем документів, які надають право виконувати будівельні роботи, отримано не було.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 Цивільного кодексу України, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. за №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. Позивачем в судовому засіданні не доведено та не зазначено обставин щодо звернення позивача до інспекції державного будівельного архітектурного контролю про прийняття об'єкта до експлуатації.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Позивачем в судовому засіданні не доведено про вчинення відповідачами дій щодо оспорювання чи невизнання права власності позивачки.

У відповідності до ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» після завершення будівельних робіт об'єкт будівництва повинен бути прийнятий в експлуатацію. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Згідно ч.2 ст. 331 ЦК України якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття до експлуатації.

В судовому засіданні встановлено, що об'єкт, збудований позивачкою, в експлуатацію, відповідно до чинного законодавства, не введено.

Окрім того, у відповідності до Земельного кодексу України, право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 Земельного кодексу України), землекористувачі (стаття 95 Земельного кодексу України), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки або з інших передбачених законом підстав. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки, відповідно до вимог містобудівної документації.

При розгляді справи , позивачкою також не обґрунтовано в повній мірі питання на якій правовій підставі нею у 2009 році було здійснено будівництво нерухомого майна на земельній ділянці, яка на той час їй не належала.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.27 ЦПК, ст.ст. 376 Цивільного кодексу України, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Постановою КМУ від 13 квітня 2011 року № 466 «Про деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт», Постановою №6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від ЗО березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», ст.ст. 10,11,60,61,88, 131,209, 212 - 215 ЦПК України суд, -

вирішив:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його отримання.

Суддя А.В.Левченко