Постанова № 33140619, 27.08.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5000/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Павлюк К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «УКРЮГТОРГ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001952250, №0001962250 від 02.07.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «УКРЮГТОРГ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001952250, №0001962250 від 02.07.2013 року.

В судовому засіданні 20.08.2013 року представниками позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач в перевірені податкові періоди мав господарські відносини з постачальниками товарів та послуг, оплатив отримані від них товарно-матеріальні цінності та послуги, в тому числі суми ПДВ, отримав податкові накладні, в зв’язку із чим правомірно сформував валові витрати та податковий кредит з ПДВ у зазначених податкових періодах. Окрім того, представники позивача зазначили, що правомірно віднесли до складу валових витрат підприємства сплачені суми за надані послуги, в тому числі маркетингові та з підбору персоналу. Представник відповідача був належним чином сповіщений про день, час та місце слухання справи (підпис представника у довідковому листі на обкладинці справи), але в судове засідання не прибув без поважних причин, а тому, на підставі положень ч.4 ст.128 КАС України, справа слухалась за його відсутності за наявним в матеріалах справи доказами.

Заслухавши пояснення представників позивача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

На підставі наказу керівника ДПІ від 09.04.2013 року №1009 та направлення на перевірку посадовими особами відповідача, згідно п.1 ст.11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», в період з 22.04.2013 року по 06.06.2013 року була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт №3422/22-50/23863896 від 13.06.2013 року (а.с.10-31), на підставі якого, відповідачем 02.07.2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0001962250 (а.с.48) щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 190344,00 грн. та штрафним санкціям 95172,00 грн. та №0001952250 (а.с.49) про донарахування позивачу податку на прибуток підприємств в розмірі 379300,00 грн., штрафних санкцій 189650,00 грн. за порушення позивачем, на думку посадових осіб відповідача, абз.1 п.1 ст.138.1.1, п.138.1, п.138.2 ст.138, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Суд вважає, що оскаржене позивачем податкове повідомлення-рішення прийняте в межах вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Позивачем були укладені договори від 08.08.2011 року №1/08/11 ТЕО, від 08.08.2011 року №1/08/11АР з ТОВ «ТрансЮкрейн» щодо отримання транспортно-експедиторських послуг та оренди цистерн.

Позивачем отримано послуг по організації транспортно-експедиторських послуг та послуг оренди цистерн (для експорту меляси) від ТОВ «ТрансЮкрейн» на загальну суму 1487999,00 грн. В актах виконаних робіт вказано тільки організація транспортно-експедиторських послуг та оренди цистерн. В ж/д накладних вказаний перевізник – ТОВ «Амадеус Марин». До перевірки не надані документи, які показують роботу по організації транспортно-експедиторських послуг ТОВ «ТрансЮкрейн», які надають можливість визначити зміст та обсяг господарської операції.

Основні постачальники ТОВ «Амадеус Марин»: Одеська залізниця, 1071315, ТОВ «ЕксімпТорг», 37421442 – банкрот, ТОВ «БЛС Груп», 37060840 – розшук.

Крім того, витрати на організацію ТЕО призвели до збитку по операції з експорту меляси: закупка меляси за 2378,3 тис.грн., в т.ч. ПДВ 396,4 тис.грн. Додаткові затрати на оформлення ВМД на 20,9 тис.грн., в т.ч. ПДВ 3,5 тис.грн., організація ТЕО на 1488 тис. грн., в т.ч. ПДВ 185,3 тис.грн. Дохід від продажу меляси склав 3217,4 тис.грн.

Тобто збитки від здійснення перевезень з урахуванням вартості сплачених послуг склали для підприємства позивача 84,6 тис.грн.

По бухгалтерському обліку у позивача – збитки, тобто транспортно-експедиторські послуги та послуги оренди цистерн не пов’язані з використанням у господарській діяльності підприємства.

Відповідно до п.14.1.27 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) витрати – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.14.1.36 Податкового кодексу України господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/ або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/ або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно ст.42 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV (із змінами та доповненнями) підприємство – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються, із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 – 138.9, п.п.138.10.2 – 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, п.п. 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.п.139.1.9 Податкового кодексу України не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/ або разом із поданням розрахунку податкових зобов’язань за звітний податковий період. Платник податків зобов’язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Враховуючи вищевикладене, в порушення п.14.1.27, 14.1.36 ст.14, п.138.1 ст.138, п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), ст.42 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV (із змінами та доповненнями), підприємством завищено витрати, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування у сумі 1299642,00 грн. у т.ч. по періодах – у II кв.2012 року на 1299642,00 грн.

Також позивачем ТОВ ТК «У.Ю.Т.» були укладені угоди щодо отримання маркетингових послуг, послуг по підбору персоналу.

До перевірки надані податкові накладні та акти виконаних робіт, в яких вказана номенклатура: маркетингові послуги, передпродажна підготовка, послуги або підбору персоналу. До перевірки не надані звіти про виконану роботу, перелік проведених заходів, іншу інформацію, яка дає можливість встановити зміст та обсяг господарської операції. Крім того на підприємстві є начальник відділу кадрів, в функції якого входить підбір персоналу.

За 4 квартал 2012 року позивачем отримано маркетингових послуг від ПП «Трейдінг ААС» на суму 200000,00 грн. Реалізовано продукції за 4 квартал 2012 року ПП «Трейдінг ААС» на суму 16383,00 грн. Згідно наданих до перевірки документів неможливо визначити, як вищевказані послуги пов’язані з господарською діяльністю.

По бухгалтерському обліку у підприємства збитки. Тобто маркетингові послуги не пов’язані з використанням у господарській діяльності підприємства.

В порушення п.14.1.27, 14.1.36 ст.14, п.138.1 ст.138, п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) підприємством безпідставно без підтвердження первинними документами віднесено до складу витрат витрати на придбання маркетингових послуг, послуг по підбору в перевіреному періоді в сумі 242851,00 грн. (без ПДВ), що призвело до завищення витрат в перевіреному періоді на суму 242851,00 грн., у т.ч.: у 3 кварталі 2012 року на 20000,00 грн., у 4 кварталі 2012 року на 222851,00 грн.

В порушення п.141.1 ст.141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) підприємство віднесло до складу витрат що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування відсотки за користування кредитними коштами, що не пов’язані з господарською діяльністю підприємства.

При перевірці фінансово-господарської діяльності позивача, встановлено, що згідно договору овердрафту з АБ «Південний» від 22.04.2011 року №АС2011-00175, підприємство отримало кредитну лінію в межах 6000000,00 грн., цільове призначення кредиту – поповнення обігових коштів, ставка за користування кредитними коштами 20%, згідно договору овердрафту з АБ «Південний» від 23.04.2012 року №АС2012-00098, підприємство отримало кредитну лінію в межах 6000000,00 грн., цільове призначення кредиту – поповнення обігових коштів, ставка за користування и коштами 19%. Також підприємством було укладено кредитний договір з ПАТ «Банк Восток» від 03.08.2012 року №2012-0014 підприємство отримало кредит в сумі 3100000,00 грн., цільове призначення кредиту – придбання транспортних засобів (12 одиниць), ставка за користування и коштами 19%.

Водночас підприємство укладало договір поворотної фінансової допомоги з ТОВ «Винфорт» від 29.09.2011 року №ДГ-0000527, згідно якого позивач надав ТОВ «Винфорт» поворотну фінансову допомогу, залишок якої на 01.04.2012 року складав 4120000,00 грн., що обліковувались по Д-ту рахунку 3772 «Розрахунки з іншими дебіторами» станом на 31.12.2012 року дебіторська заборгованість за даним договором складала 350000,00 грн. Також підприємство уклало договір поворотної фінансової допомоги з ТОВ «Винфорт» від 01.10.2012 року №ДГ-0000540, згідно якого позивач надав ТОВ «Винфорт» поворотну фінансову допомогу в сумі 2700000,00 грн., що обліковувались по Д-ту рахунку 3772 «Розрахунки з іншими дебіторами», станом на 31.12.2012 року дебіторська заборгованість за даним договором складала 2700000,00 грн.

Тобто позивач у перевіреному періоді мав дебіторську заборгованість за надану ТОВ «Винфорт» поворотну фінансову допомогу та надав ТОВ «Винфорт» поворотну фінансову допомогу, при цьому підприємство постійно мало кредиторську заборгованість за кредитними договорами вказаними вище, та сплачувало відсотки за користування кредитними коштами, які включало до валових витрат.

Підприємством за перевірений податковий період було включено до складу витрат що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування відсотків за користування кредитними коштами всього в сумі 285860,00 грн., в тому за 2 квартал 2012 року в сумі 84366,00 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 57697,00 грн. та за 4 квартал 2012 року в сумі 143797,00 грн.

Протягом перевіреного податкового періоду у підприємства обліковувалась дебіторська заборгованість по рахунку бухгалтерського обліку 3772 «Розрахунки з іншими дебіторами» по розрахункам із ТОВ «Винфорт» за надану ТОВ «Винфорт» поворотну фінансову допомогу.

Так, станом на 01.04.2012 року по Д-ту рахунку 3772 «Розрахунки з іншими дебіторами» заборгованість ТОВ «Винфорт» перед позивачем за надану поворотну фінансову допомогу становила 4120000,00 грн., станом на 15.06.2012 року заборгованість ТОВ «Винфорт» перед позивачем за надану поворотну фінансову допомогу становила 2920000,00 грн., станом на 27.06.2012 року заборгованість ТОВ «Винфорт» перед позивачем за надану поворотну фінансову допомогу становила 2250000,00 грн., станом на 06.07.2012 року заборгованість ТОВ «Винфорт» перед позивачем за надану поворотну фінансову допомогу становила 2050000,00 грн., станом на 03.08.2012 року заборгованість ТОВ «Винфорт» перед позивачем за надану поворотну фінансову допомогу становила 1050000,00 грн., станом на 02.10.2012 року заборгованість ТОВ «Винфорт» перед позивачем за надану поворотну фінансову допомогу становила 3550000,00 грн., станом на 15.10.2012 року заборгованість ТОВ «Винфорт» перед позивачем за надану поворотну фінансову допомогу становила 3270000,00 грн., станом на 19.10.2012 року заборгованість ТОВ «Винфорт» перед позивачем за надану поворотну фінансову допомогу становила 3050000,00 грн., станом на 25.12.2012 року заборгованість ТОВ «Винфорт» перед позивачем за надану поворотну фінансову допомогу становила 2850000,00 грн., станом на 27.12.2012 року та на 31.12.2012 року заборгованість ТОВ «Винфорт» перед позивачем за надану поворотну фінансову допомогу становила 3050000,00 грн.

Тобто підприємство за наявності заборгованості перед АБ «Південний» та ПАТ «Банк Восток» за кредитними договорами спрямовувало власні кошти не на погашення кредитів банку, а на видачу поворотної фінансової допомоги ТОВ «Винфорт».

Відповідно до п.141.1 ст.141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями): «До складу витрат включаються будь-які витрати, пов’язані з нарахуванням процентів за борговими зобов’язаннями (в т.ч. за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв’язку з провадженням господарської діяльності платника податку».

Таким чином, позивачем безпідставно відносило до валових витрат суми відсотків по частині кредитних коштів, отриманих за кредитними договорами укладеними з АБ «Південний» від 22.04.2011 року №АС2011-00175 та від 23.04.2012 року №АС2012-00098 та з ПАТ «Банк Восток» від 03.08.2012 року №2012-0014, що були використані на надання поворотної фінансової допомоги ТОВ «Винфорт» за договорами від 29.09.2011 року №ДГ-0000527 та від 01.10.2012 року №ДГ-0000540, які не пов’язані з господарською діяльністю підприємства в розмірі 263697,00 грн., в тому за 2 квартал 2012 року в сумі 84366,00 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 40797,00 грн. та за 4 квартал 2012 року в сумі 138534,00 грн.

Розрахунок даних сум відсотків здійснювався: за ставкою 20% річних, яка передбачена договором овердрафту з АБ «Південний» від 22.04.2011 року №АС2011-00175 на фактичну суму заборгованості ТОВ «Винфорт» перед позивачем за надану поворотну фінансову допомогу, в межах заборгованості за даним кредитом; за ставкою 19% річних, яка передбачена договором овердрафту з АБ «Південний» від 23.04.2012 року №АС 2012-00098 на фактичну суму заборгованості ТОВ «Винфорт» перед позивачем за надану поворотну фінансову допомогу, в межах заборгованості за даним кредитом; за ставкою 19% річних, яка передбачена кредитним договором з ПАТ «Банк Восток» від 03.08.2012 року №2012-0014 на фактичну суму заборгованості ТОВ «Винфорт» перед позивачем за надану поворотну фінансову допомогу, в межах заборгованості за даним кредитом.

Відтак, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані, документально не підтверджені та не відповідають чинному законодавству, отже не підлягають задоволенню повністю на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «УКРЮГТОРГ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001952250, №0001962250 від 02.07.2013 року – відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 27 серпня 2013 року.

Суддя Єфіменко К.С.