Рішення № 33135528, 22.08.2013, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7401/13-ц

2/357/2587/13

Категорія 51

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Подрєзова Г. О. ,

при секретарі - Куца В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біла Церква

позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Росава" , 3-я особо Голова правління Приватного акціонерного товариства "Росава" - Татусь Вадима Вікторовича про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди;

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що з жовтня 1998 року працював у ВАТ «Росава» екскаваторником, був переведений на роботу слюсарем - ремонтником. З 2010 року працював слюсарем - ремонтником 6 розряду в Управлінні з ремонту та проектування ЗАТ «Росава». В наступному ЗАТ «Росава» було перетворене у Приватне акціонерне товариство «Росава». Наказом по підприємству від 16.04.2013 року №647-к був звільнений з роботи за прогул за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України. З 12.11.2012року наказом по ПрАТ «Росава» №896 від 01.11.2012року в структурі підприємства ліквідувалося управління з ремонту та проектування, організувалася дільниця з ремонтно-будівельних робіт, з цим наказом він був ознайомлений, але так як з 10.12.2012року по 16.01.2013року перебував у черговій відпустці, а з 17.01.2013 року по 06.02.2013 року у відпустці як інвалід війни, вийшов на роботу 07.02.2013року і під цей час його направили на медичний огляд, оскільки попередній медичний огляд він проходив 22.12.2010року. Коли 11.02.2013року він звернувся до Білоцерківської міської лікарні №2 для проходження медичного огляду та оплатив 28,60грн. згідно квитанції, він пройшов обстеження, в тому числі рентгенівське, ЕКГ, здав аналізи, оглянутий невропатологом, окулістом, ЛОР лікарем,, хірургом, яким був визнаний придатним для роботи за вказаною в картці працівника спеціальністю. Проте лікар - терапевт (голова комісії) відмовилася визнати його придатним до роботи, усно заявила, що не вважає його придатним до роботи внаслідок віку та інвалідності. Не погоджуючись з таким усним висновком, він звернувся до Міністерства охорони здоров»я України, після перевірки його скарги адміністрація Білоцерківської міської лікарні №2 на вимогу Головного управління охорони здоров»я Київської облдержадміністрації запропонувала провести його повторний медогляд, про що повідомила ПрАТ «Росава» 1.03.2013року листом № 295. А підприємство повідомило його про повторний медогляд листом від 14.03.2013р. № 36-2319. У зв»язку з конфліктною ситуацією з Білоцерківською міською лікарнею №2 він був направлений листом Міністерства охорони здоров»я та Департаменту охорони здоров»я Київської облдержадміністрації на повторний медичний огляд до Київської обласної клінічної лікарні, де 11.04.2013року повністю пройшов повторний медичний огляд і отримав висновок медкомісії про придатність для роботи слюсарем - ремонтником. До відділу кадрів підприємства ПрАТ «Росава» він з»явився 12.04.2013року, просив допустити до роботи, але йому усно було повідомлено, що це питання буде вирішено. 16.04.2013року знову звернувся до відділу кадрів з вимогою допустити його до роботи, але йому сказали чекати письмового повідомлення. А 26.04.2013року він отримав рекомендованим листом копію наказу №647-к про звільнення з роботи. Вважаючи звільнення з роботи не законним, проведене з порушеннями ст..40 п.4, ст..149 КЗпП , просив суд поновити його на роботі та скасувати наказ №467-к від 16.04.2013р. і внести зміни до трудової книжки. Також, посилаючись на ст..235 КЗпП України просив суд стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з за період з 07.02.2013р. по24.05.2013р. ( день звернення до суду), всього за 72 робочих днів - 10144,80грн. Також, посилаючись на те, що незаконним звільненням з роботи йому було завдано моральної шкоди, просив суд стягнути на його користь 5000 грн. моральної шкоди. Транспортні витрати у зв»язку з поїздками до різних організацій оцінив в сумі 900грн., які також просив стягнути на його користь.

В судовому засіданні позивач та його представник за договором, надали уточнену позовну заяву, згідно з якою збільшили суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу до 15540,36грн. за період з 07.02.2013року по 20.08.2013року, яку просили стягнути на користь позивача, в частині позовних вимог про відшкодування транспортних витрат відмовилися, просили стягнути витрати на правову допомогу 670грн. , решту позовних вимог підтримали згідно з первісним позовом.

Ухвалою суду від 20.08.2013р. уточнена позовна заява ОСОБА_1 прийнята судом до розгляду.

Представники відповідача за довіреністю, позов не визнали повністю, надали письмові заперечення проти позову, згідно з якими після виходу з відпустки 07.02.2013р. позивач був направлений на періодичний медичний огляд, але з цього часу у підприємства не було інформації про місце перебування позивача , а тому 19 та 20 лютого 2013року позивачу були направлені повідомлення про необхідність явки на підприємство, 21 лютого 2013року позивача відвідувала комісія на дому, але він відмовився надати пояснення з питання проходження медогляду та причин неявки на роботу, не було надано виправдовувальних документів, про що були складені акти 25 та 26 березня 2013року. За тривалу відсутність позивача на роботі, відмову надати письмові пояснення, підприємство звільнило його з роботи за прогул без поважних причин на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, наказом №647-к від 16.04.2013року.

3-я особа Голова правління ПрАТ «Росава» Татусь Вадим Вікторович в особі представника за довіреністю також в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідача та 3-ї особи, покази свідків, розглянувши та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом війни, згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 на ім.»я «ОСОБА_1», виданим Управлінням соціального захисту населення Білоцерківської міської ради 14.04.1997року та свідоцтвом про переміну прізвища, імені по батькові з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1».

Також, судом встановлено, що згідно з наказом №137 від 04.03.2010року на ЗАТ «Росава» утворено підрозділ - управління з ремонту та проектування. В даний підрозділ ЗАТ «Росава» 22.12.2010року було переведено ОСОБА_1 за професією слюсар - ремонтник 6 розряду, що підтверджується письмовими запереченнями проти позову відповідача від 07.08.2013р., особовою карткою ОСОБА_1, згідно з якою він пройшов медичний огляд 22.12.2010року, визнаний придатним до роботи.

Ці обставини сторонами не заперечуються.

З 2011року підприємство ЗАТ «Росава» було перейменовано у ПрАТ «Росава» , згідно зі Статутом затвердженим загальними зборами акціонерів 29.04.2011року.

Наказом по ПрАТ «Росава» №896 від 1.11.2012року було ліквідоване управління ремонту та проектування та створено дільницю ремонтно-будівельних робіт, що підтверджено копією наказу.

Як пояснив позивач в судовому засіданні він був ознайомлений з цим наказом, його підпис міститься на тексті наказу.

Згідно з наказом по ПрАТ «Росава» № 411 від 16.05.2012р. «Про проведення періодичного, наркологічного та психіатричного медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах, пов»заних із шкідливими чи небезпечними умовами праці та осіб віком до 21 року» керівників структурних підрозділів зобов»язано забезпечити медичний огляд працівників згідно з графіком проведення медоглядів, яким передбачено медогляд працівників дільниці ремонтно-будівельних робіт з 21.09.по 28.09.2012року.

Представник відповідача, як на заперечення позовних вимог, послався в судовому засіданні на те, що ОСОБА_1 не проходив у цей період медичний огляд, оскільки строк дії його попереднього медичного огляду закінчувався 22.12.2012року.

В період з 10.12.2012року по 28.12.2012р., згідно з запискою, що має силу наказу, № 8869 від 07.12.2012року ОСОБА_1 перебував у відпустці 19р.д.; в послідуючому згідно з записками №№ 143,144,145 від 10.01.2013р. ОСОБА_1 перебував тривалістю 4 р.д. по 04.01.2013р.; 4 р.д. 11.01.2013р.; 3 р.д. по 16.01.2013р., а також у відпустці як інвалід війни по 06.02.2013року. Дані обставини сторонами визнаються повністю.

В судовому засіданні позивач пояснив, що він по закінченню відпустки 07.02.2013року з»явився на підприємство, але приступити до роботи не змін, через те, що його перепустку на підприємство було заблоковано та надане направлення для проходження медичної комісії. 11.02.2013р. позивач оплатив 28,60грн. до Білоцерківської міської лікарні №2 за медогляд і в цей же день пройшов лікарів, згідно з картою працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду( додаток №7 до п.2.16 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій), з якого вбачається, що позивач визнаний придатним до роботи невропатологом, окулістом, ЛОР, хірургом, але відмітки терапевта та остаточного висновку про придатність до роботи за професією не має, що пояснюється позивачем як упереджене ставлення до нього з боку лікаря - терапевта, як голови комісії.

Як пояснив позивач, він звернувся зі скаргами на дії медпрацівників Білоцерківської міської лікарні №2 до Міністерства охорони здоров»я України.

Дані обставини позивач довів в судовому засіданні письмовими доказами, а саме: листом Міністерства охорони здоров»я України від 19.03.2013р. № 1-06-01 до Управління охорони здоров»я Київської облдержадміністрації з пропозицією розглянути порушені у зверненні ОСОБА_1 питання; листами ПрАТ «Росава», які адресовані Головному лікарю Білоцерківської міськ СЕС від 18.03.2013р. № 20/2421 про причини направлення ОСОБА_1 на медичний, на адресу Головного державного експерта умов праці Головного управління праці та соціального захисту населення від 20.03.2013р. №20/2462 про ліквідацію управління з ремонту та проектування де ОСОБА_1 працював за професією слюсар-ремонтник, листом Київської облдержадміністрації департамент охорони здоров»я від 29.03.2013р. № 1-36-1094 на адресу головного лікаря КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня» про проведення періодичного медичного огляду ОСОБА_1 у зв»язку з конфліктною ситуацією при проходженні медогляду у Білоцерківській міській лікарні №2.

Як пояснив в судовому засіданні позивач, після оскарження відмови Білоцерківської міської лікарні у наданні висновку про придатність до роботи, звернення до різних установ, він пройшов повторний медичний огляд в КЗ КОР Київська обласна клінічна лікарня та отримав висновок від 11.04.2013р., згідно з яким визнаний придатним до роботи за професією слюсар-ремонтник, з яким відразу звернувся до підприємства, але знову його не допустили до роботи, повідомили, що остаточне рішення підприємство направить йому на домашню адресу і дійсно 26.04.2013р. він отримав рекомендованим листом копію наказу від 16.04.2013р. №647-к про звільнення.

При вирішенні спору, суд звертає увагу на письмові докази по справі, що повністю спростовують , на думку суду, заперечення відповідача щодо тих обставин, що на підприємстві не було жодної інформації щодо проходження позивачем медичної комісії та не надання позивачем письмових пояснень щодо причини неявки на підприємство в період з 07.02.2013р. по день звільнення 16.04.2013р.

Так, з наданої роздруківки тимчасових перепусток на прохідній ПрАТ «Росава» позивач ОСОБА_1 відвідував підприємство у слідуючі дні: 07.02.2013р.; 13.02.2013р.; 15.02.2013р.;28.02.2013р.; 27.03.2013р.; 16.04.2013р.

Як пояснив позивач він неодноразово звертався до працівників відділу кадрів, до керівника дільниці де працював, служби охорони праці ПрАТ «Росава» , пояснював причину неможливості проходження медогляду і на підприємство надходили листи від установ, які проводили перевірку за його скаргою на дії працівників лікарні. Особисто ПрАТ «Росава» повідомило його 14.03.2013р. про необхідність повторного медогляду на прохання Білоцерківської міської лікарні №2 згідно лист від 01.03.2013р. № 295( додається до справи).

Крім цього, допитані в судовому засіданні свідки, тих обставин, що позивач звертався до підприємства і повідомляв про причини відсутності на роботі в період часу з 07.02.2013р. до дня звільнення не спростували.

Так, свідок ОСОБА_4 начальник відділу підготовки та набору кадрів ПрАТ «Росава» показала, що ОСОБА_1 багато разів приходив до її кабінету в період лютий-березень 2013р. з пачкою медичних документів, посилався на те, що він не згодний з медичною комісією про непридатність до роботи, але ці документи вона не оглядала, оскільки це не стосується її обов»язків. На засіданні комісії вирішили звільнити позивача за прогул. Пояснити чому при звільненні позивача з роботи, не були відібрані письмові пояснення позивача про причини неявки на роботу, не змогла.

Свідок ОСОБА_5 показала, що працює інспектором відділу кадрів ПрАТ «Росава» , ОСОБА_1 за неявку на роботу, було звільнено з роботи за службовою запискою 19.02.2013р.

А свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що він працює механіком на підприємстві, позивач кілька разів приходив на підприємство в період з 07.02.2013р., але до роботи він позивача не допустив, оскільки позивач не мав медичного висновку, пояснював це зверненням до Міністерства охорони здоров»я зі скаргою.

Суд критично оцінює твердження представника відповідача, щодо отримання останнім двох повідомлень від 19.02.2013р. та від 20.02.2013р. про термінову явку до відділу кадрів з поясненнями причин відсутності на роботі з 07.02.2013р. по 20.02.2013р. та з 07.02.2013р. по 19.02.2013р., оскільки відсутні належні докази їх вручення позивачу.

Також, суд вважає, що висновки комісії в складі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 , викладені в актах від 21.02.2013р. щодо відсутності у позивача виправдовувальних документів для неявки на роботу та його відмову отримати повідомлення щодо явки на роботу, повністю спростовуються письмовими доказами по справі, а саме : виданими позивачу тимчасовими перепустками в період лютий - березень 2013р., викликом Білоцерківської міської лікарні №2 щодо повторного медогляду, листом ПрАТ «Росава» позивачу з повідомленням про повторний медогляд, запитами міської СЕС, експерта умов праці, щодо медогляду ОСОБА_1 та показами свідків в судовому засіданні, які не заперечували того, що позивач неодноразово приходив на підприємство та повідомляв про конфлікт при проходженні медичної комісії у Білоцерківській міській лікарні №2. Зазначені обставини мають значення для правильного вирішення спору.

Крім цього, судом враховуються пояснення позивача щодо тих обставин, що отримана заробітна плата на ПрАТ «Росава» є для нього основним доходом, за відсутності якого він не може забезпечити утримання свого повнолітнього сина ОСОБА_9, який є інвалідом 2-ї групи з дитинства.

Відповідно до ст.40 ч.1 п.4 КЗпП України , згідно з якою позивача було звільнено з роботи - трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках : - прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законних підстав або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч.1 ст. 148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. В даному випадку, власник видав наказ про звільнення 16.04.2013р., хоч стверджував, що про неявку на роботу позивача, без поважних причин, знав з 07.02.2013р.

Згідно з ч.1 ст. 149 цього Кодексу до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмових пояснень.

Також суд враховує і роз"яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" 22. У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за

порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому

конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення,

чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за

пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником

або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148,

149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень,

зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи

застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи

враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку

і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і

попередня робота працівника.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо скасування наказу про звільнення позивача з роботи (наказ від 16.04.2013р. №467), а тому вважає що ці вимоги підлягають до задоволення.

Також підлягають до задоволення і позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача середнього зарпобітку за час вимушеного прогулу з 07.02.2013р. по 20.08.2013р., всього за 132р.д., згідно розрахунку по уточненій позовній заяві.

Відповідно до п.32. вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України - у випадках стягнення на користь працівника середнього

заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним

звільненням або переведенням, відстороненням від роботи -

невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі

трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними

правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку

за останні два календарні місяці роботи.

Як вбачається з довідки №217 від 07.08.2013р. ОСОБА_1 за два повних місяці роботи перед звільненням: жовтень, листопад 2012року було нараховано 5297,69грн., за цей час відпрацьовано 45р.д., в тому числі 22 - у жовтні, 23 у листопаді, а тому середньоденна заробітна плата становить 117,73грн., а за період вимушеного прогулу:

117,73грн. х 132 р.д. = 15540,36грн., без врахування відрахувань, передбачених законом.

В частині позовних вимог про відшкодування витрат на правову допомогу, суд вважає, що ці позовні вимоги також підлягають до задоволення , оскільки не суперечать вимогам Закону України « Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах «, ст..1 якого передбачено - розмір компенсації витрат на правову допомогу у

цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні.

Враховуючи зазначене, до стягнення на користь позивача підлягає сума витрат на правову допомогу -670грн., згідно з квитанцією.

В частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 5000грн. , заподіяної позивачу незаконним звільненням його з роботи, суд вважає, що ці вимоги до задоволення не підлягають, оскільки не доведені належними та допустимими доказами.

Керуючись ст..ст.15,60,84, 209, 212-215, 218,223 ЦПК україни, ст..ст. п.4 ч.1 ст.40, 148,149,235 КЗпП України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Скасувати наказ №647-к від 16.04.2013року про звільнення ОСОБА_1 з роботи за ст.40 ч.1 п.4 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на роботі слюсарем - ремонтником 6 розряду дільниці з ремонтно - будівельних робіт та внести запис про це у трудову книжку.

Стягнути з Приватного підприємства "Росава", м. Біла Церква, вул. Леваневського,91, код 30253385 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі - 15540грн.36коп та 670грн. витрат на правову допомогу.

В решті позовних вимог - відмовити.

В частині поновлення на роботі рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Г. О. Подрєзова