Постанова № 33134931, 05.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 серпня 2013 року місто Севастополь 10 год. 40 хв. Справа №827/417/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді - Водяхіна С.А.,

секретар - Прокопенко О.О.,

за участю:

представника позивача - Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі - Летючої Діани Геннадіївни, довіреність від 06 березня 2013 року № 480/9/10-039;

представника відповідача - 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації - Герасимової Анастасії Вячеславівни, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Балаклавським РВ УМВС України в м. Севастополі 27 березня 2009 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі до 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2013 року Державна податкова інспекція у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі звернулась до Окружного адміністративного суду м. Севастополі з позовом до 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації про стягнення заборгованості у розмірі 2 234 799 грн. 20 коп.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 11 лютого 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі № 827/417/13-а, справу призначено до судового розгляду.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем узгоджена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, визначена податковими деклараціями, у добровільному порядку у строки, встановлені законодавством, на сплачується.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та проси суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації протиправно перебуває на обліку у податковому органі у якості платника податків, а тому у нього відсутній обов'язок сплачувати податки та збори, погашати заборгованість перед бюджетом України.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації (далі - 64 УНР) створене при Морський інженерній службі ЧФ на підставі директиви начальника Головного штабу ВМФ від 13 січня 1958 року № 11/2713С з 15 лютого 1958 року з місцем дислокації у м. Севастополі; входить до складу цього військового формування. Територія 64 УНР є військовим містечком № 307, що входить до Переліку і параметру об'єктів Чорноморського флоту Російської Федерації в м. Севастополі додатка № 2 до Угоди між Російською Федерацією і Україною щодо параметрів розділу Чорноморського флоту (пункт 8 розділ 8 «Об'єкти морської інженерної служби»).

16 вересня 2011 року 64 УНР було надано до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС податкову декларацію з податку на додану вартість № 78005 за серпень 2011 року, у якій платником самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 39454,0 грн.

22 вересня 2011 року 64 УНР було надано до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 79080 за серпень 2011 року, у якій платником збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 90,0 грн. та визначено штрафну санкцію у сумі 3,0 грн.

17 жовтня 2011 року відповідачем було надано до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя податкову декларацію з податку на додану вартість № 86241 за вересень 2011 року, у якій платником самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 113732,0 грн.

17 листопада 2011 року 64 УНР було надано до позивача податкову декларацію з податку на додану вартість № 97870 за жовтень 2011 року, у якій платником самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 165580,0 грн.

16 грудня 2011 року 64 УНР було надано до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя податкову декларацію з податку на додану вартість № 100099 за листопад 2011 року, у якій платником самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 154376,0 грн.

Також 17 лютого 2012 року платником податків було надано декларацію з податку на додану вартість № 1528 за січень 2012 року, у якій платником самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 100798,0 грн.

16 березня 2012 року 64 УНР було надано до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС податкову декларацію з податку на додану вартість №9011950077 за лютий 2012 року, у якій платником самостійно було визначено суму зобов'язання до сплати у розмірі 141997,0 грн.

30 квітня 2012 року в обліковій картці платника податків було нараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 149311,0 грн., визначене у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року (вх. №9018813206 від 13 квітня 2012 року).

16 травня 2012 року 64 УНР було надано до позивача податкову декларацію з податку на додану вартість № 9026923048 за квітень 2012 року, у якій платником самостійно було визначено суму зобов'язання до сплати у розмірі 136259,0 грн.

30 червня 2012 року в обліковій картці відповідача було нараховане податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 372118,0 грн., визначене у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року (вх. №9033625001 від 15 червня 2012 року).

18 липня 2012 року 64 УНР було надано до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС податкову декларацію з податку на додану вартість № 9041362245 за червень 2012 року, у якій платником самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 100986,0 грн.

20 серпня 2012 року 64 УНР було надано до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС податкову декларацію з податку на додану вартість №9050255067 за липень 2012 року, у якій платником самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 130038,0 грн.

18 вересня 2012 року 64 УНР було надано до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС податкову декларацію з податку на додану вартість № 9056521465, у якій відповідачем визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2012 року у розмірі 114187,0 грн.

17 жовтня 2012 року 64 УНР було надано до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС податкову декларацію з податку на додану вартість № 9063555697 за вересень 2012 року, у якій платником самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 114342,0 грн.

16 листопада 2012 року 64 УНР було надано до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС податкову декларацію з податку на додану вартість № 9072225098 за жовтень 2012 року, у якій платником самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 111902,0 грн.

17 грудня 2012 року відповідачем було надано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість № 9079081900 за листопад 2012 року, у якій платником самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 87740,0 грн.

Зазначене свідчить, що у період з вересня 2011 року по грудень 2012 року 64 УНР до податкового органу надавалися податкові декларації з податку на додану вартість зі самостійним визначенням грошового зобов'язання з цього податку.

Однак, відповідачем сплачувались податкові зобов'язання з податку на додану вартість не в повному обсязі та несвоєчасно, що призвело до збільшення недоїмки на обліковій картці платника з основної суми заборгованості та з пені.

Так, як вбачається з облікової картки відповідача станом на 22 вересня 2011 року у підприємства рахувалась заборгованість з податку на додану вартість у сумі 3 130 832,49 грн. та пеня у сумі 250 698,06 грн.

Кошти, які надходили від відповідача протягом 2012 року у загальному розмірі 2 863 163,77 грн., були направлені на підставі пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у погашення заборгованості, що виникла раніше - у 2011 році.

З урахуванням викладеного, сума заборгованості 64 УНР з податку на додану вартість станом на час звернення до суду з даним позовом складає 2 032 913 грн. 00 коп. та 83 657 грн. 20 коп. з пені, нарахованої за період з 22 вересня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

Також судом встановлено, що станом на 19 лютого 2012 року на обліковій картці платника податків рахувалась заборгованість з податку на прибуток у сумі 1 365 413 грн. 60 коп.

06 лютого 2012 року 64 УНР було надано до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС податкову декларацію з податку на прибуток №114825, у якій платником самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 110 426 грн. 00 коп.

21 лютого 2012 року відповідачем було надано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за 2011 рік №122860, згідно з якою відповідач зменшив суму податкового зобов'язання на 35 095 грн. 00 коп.

Узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток по строку сплати 19 лютого 2012 року у сумі 75 331 грн. 00 коп. 64 УНР сплачено не було, що призвело до збільшення на обліковій картці відповідача недоїмки, яка склала 1 440 744 грн. 60 коп.

Суму, яку було сплачена платником протягом лютого 2012 року у розмірі 75 331 грн. 00 коп., відповідно до статті 87 Податкового кодексу України, було зарахована у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, у зв'язку з чим на обліковій картці платника було нараховано пеню у сумі 42 898 грн. 00 коп.

Отже, заборгованість 64 УНР з податку на прибуток, що підлягає стягненню у даній справі, складає у загальному розмірі 118 229 грн. 00 коп., у тому числі пеня у сумі 42 898 грн. 00 коп.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 185 Кодексу врегульований порядок визначення об'єкту оподаткування податком на додану вартість, відповідно до якої об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України;г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Щодо обчислення податкових зобов'язань у статті 203 Кодексу зазначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно зі статтею 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 цього Кодексу платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно зі статтею 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Положенням пункту 56.11 статті 56 Кодексу визначено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Згідно з пунктом 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Проте, у порушення зазначених норм законодавства відповідачем суму заборгованості з урахуванням пені з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 116 570 грн. 20 коп., та з податку на прибуток - 118 229 грн. 00 коп. до теперішнього часу у добровільному порядку не сплачено.

Щодо доводів представника відповідача про те, що 64 УНР не може мати статуту платника податку на додану вартість та не є платником податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Порядок перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України було врегульовано Угодою між Російською Федерацією та Україною «Про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України», яку ратифіковано Законом України від 24 березня 1999 року N 547-XIV.

Статтею 2 Угоди «Про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України» визначено, що підприємства, організації та установи ЧФ РФ - це розташовані на території України об'єкти Чорноморського флоту Російської Федерації, які укомплектовані військовослужбовцями та цивільними особами та займаються виробничо-господарською, оздоровчою та іншою подібною діяльністю в інтересах Чорноморського флоту Російської Федерації.

Відповідно до статті 6 Угоди господарська діяльність підприємств, організацій та установ Чорноморського флоту Російської Федерації не повинна суперечити законодавству України.

Перелік та характеристики об'єктів, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації у місті Севастополі, закріплено Додатком № 2 до Угоди між Україною та Російською Федерацією від 28 травня 1997 року «Про параметри розподілу Чорноморського флоту».

Згідно з цим Додатком 64 Управління начальника робіт було віднесено до об'єктів морської інженерної служби Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації.

Згідно з пунктом 1.17 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 18 листопада 1997 року N 639/97-ВР, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, постійне представництво нерезидента в Україні (далі - постійне представництво) - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин. З метою оподаткування до постійних представництв прирівнюються резиденти, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу митниці).

Відповідно до пункту 22.20 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з введенням обов'язкової реєстрації постійних представництв нерезидентів в якості платників податку державна реєстрація таких постійних представництв нерезидентів з моменту набрання чинності цим Законом не застосовується.

Згідно з пунктом 5 статті 5 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації «Про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків» незалежно від наведеного визначення «постійне представництво» особа, інша ніж агент з незалежним статусом, про якого йдеться в пункту 6 цієї статті, діє від імені підприємства, має, і звичайно використовує в Договірній Державі повноваження укладати контракти або утримує запаси товарів і виробів, що належать підприємству, з яких здійснюється регулярна поставка цих товарів і виробів від імені підприємства, то це підприємство розглядається як таке, що має постійне представництво в цій Державі щодо будь-якої діяльності, яку ця особа здійснює для підприємства.

Відповідно до пункту 6 статті 5 Угоди підприємство не розглядається як таке, що має постійне представництво в другій Договірній Державі, лише якщо воно здійснює підприємницьку діяльність у цій Державі через брокера, комісіонера чи будь-якого іншого агента з незалежним статусом.

Таким чином, пред'явлення адміністративного позову про стягнення заборгованості до Міністерства оборони Російської Федерації в особі платника податків - представництва, що здійснює господарську діяльність на території України - 64 Управління начальника робіт Міністерства оборони Російської Федерації, є цілком правомірним.

Крім того, судом встановлено, що 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації є платником податків і зборів (обов'язкових платежів), перебуває на обліку у ДПА у м. Севастополі з 10 січня 1992 року (довідка за формою 4-ОПП за №117Б).

На підставі наданої заяви від 21 листопада 1996 року за підписами начальника та головного бухгалтера 64 УНР для здійснення господарської діяльності та сплати податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, внесків до фондів, прибуткового податку, комунального податку, податку на землю платника було взято на облік у ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя з 05 травня 2000 року.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що діяв до 01 січня 2011 року, платники податків - це юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

64 УНР зареєстроване в якості платника податку на додану вартість з 11 липня 1997 року (свідоцтво платника ПДВ №39301709) за добровільним бажанням платника на підставі самостійно наданої заяви.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на час реєстрації відповідача у якості платника податку на додану вартість, платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті; будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Пунктом 1.2 статті 1 вказаного Закону визначено, що особа - це будь-яка з наведених нижче осіб, незалежно від того, чи є така особа резидентом чи ні: - суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій; - інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності; - фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, або імпортує товари на митну територію України; - представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи.

Порядок реєстрації платників податків на додану вартість та анулювання їх реєстрації на момент виникнення спірних правовідносин було врегульовано Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим Наказом ДПА України від 01 березня 2000 року № 79, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 квітня 2000 року за № 208/4429.

Статтею 2 Закону України „Про податок на додану вартість" та пунктами 10, 11 зазначеного положення встановлюється коло осіб, які обов'язково реєструються в якості платників податку, а також закріплюється право інших осіб, що не підлягають обов'язковій реєстрації, зареєструватися платником податку на додану вартість за власним бажанням шляхом надання заяви.

Також нормами Положення встановлений вичерпний перелік обставин, на підставі яких податковий орган має право відмовити у прийнятті заяви платника про реєстрацію в якості платника на додану вартість за власним бажанням.

Відповідно до статті 133 Податкового кодексу України платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з пунктом 180.1 статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що 64 УНР добровільно надав заяву до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя з проханням зареєструвати його в якості платника податку на додану вартість.

Анулювання свідоцтва платника ПДВ відповідно до норм Закону України „Про податок на додану вартість", пунктів 25.1, 25.2 Положення здійснюється за заявою платника або за ініціативою контролюючого органу.

Підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу у ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя не було.

64 УНР бажання припинення правовідносин з державою зі сплати податку на додану вартість впродовж всього періоду діяльності не виявлялось.

З пояснень представників сторін та наявних у справі доказів вбачається, що 64 УНР декларував та сплачував до бюджету України поточні зобов'язання з податку на додану вартість і податку на прибуток, та продовжує сплачувати їх й на сьогодні.

Отже, 64 УНР є платником податку на додану вартість та податку на прибуток, а тому повинен сплачувати самостійно визначені суми грошових зобов'язань з цих податків.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суму податкового боргу (підпункт 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що 64 УНР має податковий борг за попередні податкові періоди у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, починаючи з 2009 року.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», що діяв на час виникнення заборгованості попередніх періодів, відповідачу були направлені податкові вимоги.

Перша податкова вимога від 29 липня 2009 року № 1/436 надіслана поштовим повідомленням № 1054291.7 від 31 липня 2009 року із| пропозицією| погасити наявну заборгованість перед бюджетом у розмірі 3 233 026 грн. 99 коп., що була вручена уповноваженій особі 64 УНР 04 серпня 2009 року, про що свідчить її підпис на корінці поштового повідомлення.

Другу податкову вимогу від 08 вересня 2009 року № 2/498 на суму 3 239 817 грн. 21 коп. було направлено на адресу платника поштовим повідомленням від 13 жовтня 2009 року № 10899181 та вручене уповноваженій особі 64 УНР 14 жовтня 2009 року, що підтверджується її підписом на корінці поштового повідомлення.

Підпунктом 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» встановлено, що у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється.

Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Судом встановлено, що заходи примусового стягнення, вжиті інспекцією, до погашення заборгованості не призвели.

Відповідно до пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених ним Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Кодексу орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктами 20.1.18, 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Міністерства Оборони Російської Федерації в особі 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації (99050, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 40) в доход Державного бюджету України заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 2 116 570 (два мільйона сто шістнадцять тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 20 коп. та з податку на прибуток у розмірі 118 229 (сто вісімнадцять тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 00 коп. шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності підприємства, у тому числі за рахунок готівки, що належить платнику податків, а також стягнення коштів з рахунків платника податків у банках обслуговуючих підприємство.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 09 серпня 2013 року.

Суддя С.А. Водяхін