Постанова № 33133595, 20.08.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2013 р. Справа№ 911/2032/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Баранця О.М.

Сітайло Л.Г.

За участю представників сторін:

Від позивача - Коваленко Р.О. ( довір. б/н від 01.10.12);

Від відповідача - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»

на рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2013р.

у справі №911/2032/13 (суддя О.В.Конюх)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод склотари»

до Державного підприємства «Науково-дослідний агрокомбінат «Пуща-Водиця»

про стягнення 108 888,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.07.2013р. у справі №911/2032/13 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Науково-дослідний агрокомбінат «Пуща-Водиця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод склотари» 41 648,80 грн. основної заборгованості, 12 413,07 грн. пені, 24 826,13 грн. 30% річних, 2177,76 грн. судового збору. Припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 30 000,00 грн. основного боргу.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що на виконання своїх господарських зобов'язань за укладеним між сторонами договором позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар, за який відповідач розрахувався частково.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2013р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в частині стягнення з відповідача тільки суми основного боргу.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що відповідач у зв'язку із скрутним економічним становищем не мав можливості здійснити повну оплату за отриманий товар по договору №62 від 27.08.2012р. однак в добровільному порядку здійснювалася оплата за отриманий товар. Згідно до ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2013р. розгляд апеляційної скарги призначено на 13.08.2013р.

В судове засідання апеляційного господарського суду 13.08.2013р. не з'явився представник відповідача, у зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги відкладено на 20.08.2013р.

20.08.2013р. в судове засідання не з'явився представник відповідача, направив клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що до клопотання про відкладення розгляду справи представником відповідача не додано обгрунтовуючих дане клопотання доказів, судова колегія ухвалила відхилити дане клопотання, розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача судова колегія встановила.

27.08.2012р. між ТОВ "Пісківський завод скловиробів", як продавцем та ДП "НДАК "Пуща-Водиця", як покупцем укладено договір №62, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар (банку скляну) відповідно до умов даного договору та згідно специфікацій, в яких зазначаються найменування, кількість товару, строки та умови поставки, ціна за одиницю товару, та які є невід'ємною частиною даного договору.

Загальна вартість договору складається з суми вартості всіх специфікацій за даним договором (п. 1.5. договору).

Оплата товару, згідно з п.3.2 договору, здійснюється на розрахунковий рахунок продавця на умовах відстрочки платежу до 15 (п'ятнадцяти) календарних днів, якщо інше не погоджено у специфікаціях до даного договору.

Відповідно до п. 4.2 договору, продавець та покупець погоджують та підписують Специфікації при кожних змінах ціни товару, кількості та найменування товару.

Підписані сторонами Специфікації, передбачені п. 1 даного договору, є підтвердженням того, що покупець належним чином повідомлений продавцем про готовність товару для передачі покупцю у строки та на умовах відповідно до договору (п.4.5. договору).

Згідно п.8.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2013р., але обов'язково до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань по сплаті коштів за поставлений товар за цим договором.

Сторонами підписані наступні Специфікація від 27.08.2012р. №1 на суму 68 349,12 грн., Специфікація від 05.09.2012р. №2 на суму 140 069,12 грн., Специфікація від 14.09.2012р. №3 на суму 348 69,12 грн., Специфікація від 05.10.2012р. №4 на суму 348 069,12 грн.,Специфікація від 05.11.2012р. №5 на суму 348 069,12 грн., якими погоджені ціна товару, строки поставки, вид тари та упаковки та загальна вартість товару.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання своїх господарських зобов'язань позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 639012,16 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні від 28.08.2012р. №5876 на суму 68 349,12 грн., від 06.09.2012р. №6369 на суму 63 207,04 грн., від 06.09.2012р. №6370 на суму 55 680,00 грн., від 17.09.2012р. №6846 на суму 75 936,00 грн., від 18.09.2012р. №6949 на суму 75 168,00 грн., від 24.09.2012р. №7226 на суму 75 168,00 грн., від 15.10.2012р. №7667 на суму 75 168,00 грн., від 24.10.2012р. №7794 на суму 75 168,00 грн., від 06.11.2012р. №7948 на суму 75 168,00 грн., а також довіреностями на отримання матеріальних цінностей, які видавалися відповідачем уповноваженій на отримання товару особі.

Згідно до частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що оплата товару здійснюється на розрахунковий рахунок продавця на умовах відстрочки платежу до 15 календарних днів, якщо інше не погоджено у Специфікаціях до даного договору.

Як вбачається з копій довідок по рахунку позивача від 27.05.2013р., на виконання умов договору, відповідачем за період з 05.09.2012р. по 06.11.2012р. частково перераховані на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 429 093,36 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 05.09.2012р. №2936 на суму 65 000,00 грн., від 14.09.2012р. №3014 на суму 40 000,00 грн., від 18.09.2012р. №3033 на суму 50 000,00 грн., від 24.09.2012р. №3123 на суму 50 000,00 грн., від 12.10.2012р. №3287 на суму 50 000,00 грн., від 15.10.2012р. №3291 на суму 25 000,00 грн., від 16.10.2012р. №3337 на суму 50 000,00 грн., від 22.10.2012р. №3435 на суму 50 000,00 грн., від 29.10.2012р. №3476 на суму 24 093,36 грн., від 06.11.2012р. №3542 на суму 25 000,00 грн. , у зв'язку з чим, станом на 06.11.2012р. заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складала 209918,80 грн.

Відповідно до ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

06.11.2012р. між ТОВ "Пісківський завод скловиробів" та ДП "НДАК "Пуща-Водиця" укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог згідно якої:

1) ДП "НДАК "Пуща-Водиця" зобов'язане станом на 06.11.2012р. сплатити ТОВ "Пісківський завод скловиробів" 209 918,80 грн. за скляну продукцію отриману за Договором від 27.08.2012р. №62;

2) ТОВ "Пісківський завод скловиробів" зобов'язано станом на 06.11.2012р. сплатити ДП "НДАК "Пуща-Водиця" 13 270,00 грн. заборгованості за отримані піддони та дерев'яні рамки;

3) розмір взаємних розрахунків підтверджується документами бухгалтерського обліку сторін;

4) для спрощення взаємних розрахунків, на підставі ст. 601 ЦК України, сторони домовились провести зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: а) зі сторони ДП "НДАК "Пуща-Водиця" зарахуванню підлягають 13 270,00 грн. - заборгованість за отриману скляну продукцію, б) зі сторони ТОВ "Пісківський завод скловиробів" зарахуванню підлягають 13 270,00 грн. - заборгованість за отримані піддони та дерев'яні рамки.

Після проведення заліку взаємних однорідних вимог, заборгованість ДП "НДАК "Пуща-Водиця" перед ТОВ "Пісківський завод скловиробів" станом на 07.11.2012р. складала 196 648,80 грн. (209919,80 грн. - 13270,00грн.).

Як вбачається з копії довідки по рахунку позивача від 27.05.2013р., за період з 03.12.2012р. по 07.05.2013р. відповідачем були перераховані додатково грошові кошти на загальну суму 125 000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 03.12.2012р. №3775 на суму 10 000,00 грн., від 05.12.2012р. №3796 на суму 10 000,00 грн., від 14.12.2012р. №3853 на суму 10 000,00 грн., від 28.01.2013р. №187 на суму 10 000,00 грн., від 31.01.2013р. №261 на суму 5 000,00 грн., від 08.02.2013р. №350 на суму 5 000,00 грн., від 13.02.2013р. №380 на суму 5 000,00 грн., від 22.02.2013р. №508 на суму 10 000,00 грн., від 07.03.2013р. №610 на суму 10 000,00 грн., від 02.04.2013р. №839 на суму 10 000,00 грн., від 05.04.2013р. №945 на суму 10 000,00 грн., від 11.04.2013р. №1014 на суму 10 000,00 грн., від 15.04.2013р. №1021 на суму 10 000,00 грн., від 07.05.2013р. №1233 на суму 10 000,00 грн.

В день звернення позивача з позовом до місцевого господарського суду відповідачем додатково здійснено оплату на суму 10000,00 грн. платіжним дорученням від 28.05.2013р № 1483.

Після порушення провадження у справі 29.05.2013р. відповідачем додатково здійснено оплату на суму 20000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 04.06.2012р. №1533 на суму 10000,00 грн. та від 06.06.2013р. № 1565 на суму 10000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої грошові зобов'язання за договором належним чином та в повному обсязі не виконав та не сплатив грошові кошти за поставлений товар, в результаті чого борг відповідача перед позивачем станом на день звернення позивача до суду з позовом складає 196 648,80 грн. - 125000,00 грн. = 71648,80 грн. Враховуючи здійснення відповідачем додатково оплати товару після звернення позивача до суду в сумі 30000,00 грн., станом на день розгляду справи прострочена заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий за спірним договором товар складає 41648,80 грн. (71648,80 грн. - 30000,00 грн.).

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 71648,80 грн., в розмірі 41648.80 грн.

Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Місцевий господарський суд, на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України дійшов обґрунтованого висновку про те, що провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 30000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Предметом позовних вимог є також стягнення з відповідача, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, пені в сумі 12 413,07грн. та 30% річних в сумі 24 826,13грн., щодо яких в апеляційній скарзі відповідач заперечує, вважаючи, що суд, відповідно з п.3 ч.1 ст.83 ГПК України приймаючи рішення, вправі зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені).

З цього приводу судова колегія зазначає про наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до п.5.2 договору, у разі невиконання умов оплати, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на момент порушення зобов'язань від простроченого платежу за кожен день прострочки.

Період нарахування пені та строк позовної давності по пені складає два роки (п. 5.6. договору).

У разі невиконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30% річних від простроченої суми (п. 5.8. договору).

Відповідно до частини 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.8 договору, у разі невиконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30% річних від простроченої суми.

Місцевий господарський суд, з урахуванням наявних в матеріалах справи, зокрема, видаткових накладних (зазначених вище), Специфікацій до договору, наявності у відповідача простроченого зобов'язання з оплати отриманого товару, кількості днів прострочення по накладним, а також передбачену сторонами пунктами 5.2 та 5.8 відповідальність за порушення грошового зобов'язання дійшов вірного висновку, на підставі обґрунтованого розрахунку, про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 12 413,07 грн. та 30% річних в сумі 24 826,13 грн.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що відповідач у зв'язку із скрутним економічним становищем не мав можливості здійснити повну оплату за отриманий товар, а в добровільному порядку здійснював оплату за отриманий товар та у зв'язку з тим, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі суд, з урахуванням ступеню виконання зобов'язання боржником, майнового стану сторін, приймаючи рішення вправі зменшити розмір неустойки у виняткових випадках.

Судова колегія не приймає до уваги зазначені твердження, з огляду на те, що, по-перше згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання, а до матеріалів справи відповідачем не додано будь-яких доказів скрутного матеріального становища, тощо, в місцевому суді такі твердження не були предметом дослідження, а отже не можуть бути покладені в основу рішення для зменшення штрафних санкцій.

Крім того, необхідно зазначити про те, що передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2013р. у справі №911/2032/13 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2032/13.

Повний текст постанови складено та підписано 27.08.2013р.

Головуючий суддя Пашкіна С.А.

Судді Баранець О.М.

Сітайло Л.Г.