Рішення № 33133493, 20.08.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року Справа № 925/1018/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Комзюк О.Л.,

за участю представників: позивача: Сіндряков О.В. - за довіреністю,

відповідача: Бунякін М.М. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" про стягнення 110 681 грн. 11 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 110 681 грн. 11 коп., зокрема 63 251 грн. 41 коп. пені, 9 915 грн. 12 коп. 7% штрафу, 25 000 грн. 90 коп. інфляційних втрат, 12 513 грн. 68 коп. три проценти річних за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати вартості спожитого газу відповідно до укладеного між сторонами договору № 22/БО від 20.02.2012 про закупівлю природного газу, оскільки відповідач не здійснив оплату за спожитий природний газ в строки, установлені договором.

У відзиві на позовну заяву (а. с. 67-69) відповідач не визнав позовні вимоги, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та пояснив, що відповідач є комунальним підприємством, яке надає населенню, підприємствам та організаціям послуги з теплопостачання, однак, продаж послуг з теплопостачання відповідач здійснює по цінах, нижчих за собівартість, тому підприємство отримує компенсацію з різниці в тарифах шляхом проведення взаєморозрахунків. При цьому заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається споживачам, виникає у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджуються органом державної влади (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики). Станом на 08.08.2013 державою не профінансована різниця в тарифах для населення, яка складає більше 12 млн.грн., та не профінансована заборгованість по пільгах і субсидіях в сумі близько 6 млн. грн. Також відповідач просить суд звернути увагу на те, що станом на 01.08.2013 заборгованість за послуги теплопостачання бюджетних установ перед відповідачем складає 1, млн. грн., заборгованість інших споживачів - 2,7 млн. грн., заборгованість населення - 20,7 млн. грн. Із суб’єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, та енергопостачальниками проводяться розрахунки з погашення кредиторської заборгованості за спожиті енергоносії на підставі договорів взаєморозрахунків та при умові наявності в учасників розрахунків кредиторської (дебіторської) заборгованості. Порушення господарського зобов’язання КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" сталося не з вини відповідача, а тому підстави для застосування до нього заходів господарської відповідальності відсутні.

08.08.2013 представник відповідача подав клопотання від 07.08.2013 (а.с. 86), у якому просить суд, враховуючи надмірно великий розмір штрафних санкцій та відсутність завданих збитків несвоєчасним виконанням грошових зобов’язань перед ПАТ НАК "Нафтобаз України", зменшити на 50% розмір штрафу та пені.

У судовому засіданні:

- представник позивача підтримав позов повністю з підстав, викладених у ньому, та пояснив, що відповідач не розрахувався вчасно за поставлений газ чим порушив п. 4.1 Договору, яким встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, заперечив проти доводів відповідача, викладених у запереченнях на позовну заяву; просив суд не задовольняти клопотання відповідача в частині зменшення штрафу та пені, оскільки невиконанням споживачами природного газу своїх зобов’язань за договорами позивачу завдаються значні збитки, так як дебіторська заборгованість перед позивачем становить більше 23 млн. грн., наслідком цієї заборгованості є довгострокові кредити, які позивач отримав для вчасного розрахунку за імпортований газ, заборгованість позивача перед банком становить більше 20 млн. грн., відповідно до консолідованого балансу (звіт про фінансовий стан) на 30.06.2013 та консолідованого звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 півріччя 2013 року чистий збиток складає 10,5 млн. грн., просить повністю задовольнити позов та прийняти рішення у даному судовому засіданні;

- представник відповідача, заперечуючи проти позову, посилався на доводи і міркування, викладені у запереченнях на позов, підтримав клопотання про зменшення штрафних санкцій, пояснив, що борг виник за відсутності вини підприємства, просив суд врахувати важкий фінансовий стан підприємства та при задоволенні позовних вимог зменшити розмір пені та штрафу на 50 %.

У судовому засіданні оголошувалася перерва із 08.08.2013 по 15.08.2013 та із 15.08.2013 по 20.08.2013.

У судовому засіданні 20.08.2013 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін у судовому засіданні, суд встановив наступне.

Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець за договором, позивач у справі) та комунальним підприємством теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради (Покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір № 22/БО про закупівлю природного газу від 20 лютого 2012 року (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язався поставити відповідачеві імпортований природний газ, а відповідач зобов’язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п. 1.2. цього Договору. Газ, що постачається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Згідно пункту 4.1 Договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В пункті 7.3. Договору сторони передбачили, що у разі порушення Покупцем умов п. 4.1 цього Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять ) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Згідно пункту 9.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п’ять) років.

Додатковою угодою № 1 від 27.06.2012 сторонами внесені зміни до умов Договору, зокрема щодо обсягів поставленого природного газу, ціни договору.

На виконання Договору та додаткової угоди до нього, протягом лютого - липня 2012 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 17 902 110 грн. 80 коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 29.02.2012 на суму 10 022 242,70 грн., від 31.03.2012 на суму 4 406 552,26 грн., від 30.04.2012 на суму 1 674 762,28 грн. від 31.05.2012 на суму 551 988,01 грн., від 30.06.2012 на суму 489 429,71 грн., від 31.07.2012 на суму 757 135,84 грн. Вказані акти підписані повноважними представниками сторін та скріплені їхніми печатками, належним чином засвідчені їх копії містяться в матеріалах справи, спір щодо вартості та ціни природного газу між сторонами відсутній.

Відповідач розраховувався за поставлений у вказаний позивачем період газ частинами та повністю розрахувався 11.09.2012, що підтверджується обома сторонами та стан розрахунків повністю викладений у виконаному позивачем розрахунку. Оскільки кошти відповідачем сплачені із порушеннями встановлених Договором строків, тому позивач пред’явив до стягнення з відповідача пеню, 7% штрафу, три проценти річних та індекс інфляції за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до задоволення, а клопотання відповідача задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Договір № 22/БО про закупівлю природного газу від 20 лютого 2012 року, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, підписаний повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств, він містить всі істотні умови для договорів даного виду.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається і відповідачем підтверджено, що позивач поставив відповідачу, а останній отримав природний газ на загальну суму 17 902 110 грн. 80 коп., про що сторони підписали акти приймання-передачі природного газу від 29.02.2012, від 31.03.2012, від 30.04.2012, від 31.05.2012, від 30.06.2012, від 31.07.2012.

Відповідач повністю розрахувався з позивачем за поставлений газ, але з порушенням строків, обумовлених сторонами в Договорі, що не заперечується та підтверджується відповідачем, зокрема, у відзиві на позовну заяву. Вказаним порушено умову пункту 4.1 Договору, за яким остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу повинен бути здійснений відповідачем до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

В частині 6 статті 231 ГК України вказано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як уже зазначалось вище, в пункті 7.3. Договору сторони передбачили, що у разі порушення відповідачем умов п. 4.1 цього Договору він повинен сплатити (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Пеня в сумі 63 251 грн. 41 коп., нарахована позивачем окремо по кожному акту, в розмірі, встановленому за згодою сторін, на кожну із прострочених сум та за періоди, коли фактично існувала заборгованість. Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені, суд приходить до висновку, що він виконаний вірно, відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства.

Позивачем заявлено до стягнення штраф в сумі 9 915 грн. 12 коп. у розмірі 7% на підставі пункту 7.3. Договору за прострочення платежу понад 30 (тридцять) днів. Вказана вимога підлягає до задоволення з огляду на те, що розмір штрафу передбачений угодою сторін, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу.

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу та пені не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання. Тобто, застосування вказаної норми є правом суду.

Згідно частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В частині 1 статті 233 ГК України також вказано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно ж до ч. 2 вказаної статті, якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов’язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов’язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов’язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідач не вказав виняткових підстав для зменшення суми штрафних санкцій на 50%, не довів, що заявлені позивачем до стягнення штраф та пеня є надмірно великими та що у позивача відсутні збитки. Відповідно до статті 617 ЦК України непроведення розрахунків із відповідачем його контрагентами за договорами та державою не може бути для часткового звільнення відповідача від відповідальності за порушення виконання грошового збов'язання. З огляду на викладене та враховуючи подані позивачем докази на підтвердження збитковості позивача, суд вважає клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій не підлягаючим задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявлених сумах, відповідно до припису статті 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат позивачем виконаний вірно, відповідачем не спростований, всі сплачені відповідачем суми у розрахунку враховані, тому підлягають задоволенню у заявлених сумах вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних в сумі 12 513 грн. 68 коп. та інфляційних втрат в сумі 25 000 грн. 90 коп.

Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату судового збору в сплаченій ним сумі 2 213 грн. 65 коп.

З огляду на викладене, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" (18002, м. Черкаси, вул. О. Дашковича, 62, код 02082522) на користь публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) - 63 251 грн. 41 коп. (шістдесят три тисячі двісті п’ятдесят одну гривню 41 копійку) пені, 9 915 грн. 12 коп. (дев'ять тисяч дев’ятсот п'ятнадцять гривень 12 копійок) 7% штрафу, 25 000 грн. 90 коп. (двадцять п’ять тисяч гривень 90 копійок) інфляційних втрат, 12 513 грн. 68 коп. (дванадцять тисяч п’ятсот тринадцять гривень 68 копійок) три проценти річних, 2 213 грн. 65 коп. (дві тисячі двісті тринадцять гривень 65 копійок) судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 27.08.2013

Суддя А.Д. Пащенко