Рішення № 33133451, 19.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-25/16133-2012

19.08.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Авалон»

до Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41»

про стягнення 352 784,11 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача – Бабенко В.В. (представник за довіреністю);

від відповідача – Сич М.В. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БК Авалон» (далі - Позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» (далі - Відповідач) штрафних санкцій за прострочення оплати вартості поставленого товару за Договором поставки № 091101 від 09.11.2011 в розмірі 352 784,11 грн., в тому числі 259 114,62 грн. пені, 93 669,49 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач своїх обов’язків щодо повної оплати вартості товару у строки визначені договором не виконав, а тому з останнього підлягають стягненню штрафні санкції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.12.2012 у справі № 5011-25/16133-2012 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2013 рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2012 у справі №5011-25/16133-2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2013 вищевказані постанову Київського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду міста Києва по справі № 5011-25/16133-2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

За результатами повторного автоматичного розподілу в господарському суді міста Києва справа № 5011-25/16133-2012 була передана для нового розгляду судді Сташківу Р.Б.

Відповідач заявлений позов визнає частково, обґрунтовуючи це тим, що першим днем прострочення виконання зобов’язання є 22.06.2012, а отже згідно його розрахунку обґрунтованою є сума пені 139 404,33 грн. та 3% річних в сумі 27 880,86 грн.

Подане Відповідачем клопотання від 06.08.2013 про колегіальний розгляд справи, було відкликано заявою від 09.08.2013.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши обставини та докази, на необхідність дослідження яких вказав Вищий господарський суд України у постанові від 23.04.2013 та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.11.2011 між Позивачем (постачальник) та Відповідачем (замовник) було укладено Договір поставки №091101 (далі – Договір), відповідно до п. 1.1. якого Позивач зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачати і передавати у власність Відповідачу товар: пісок річковий (далі – Товар), а Відповідач зобов’язався приймати Товар та оплачувати його вартість на умовах Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору, поставка Товару здійснюється за рахунок Позивача до пункту приймання Відповідача: Дарницький мостовий перехід до вулиці Здолбунівської в м. Києві.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що поставка Товару здійснюється Позивачем з 12.11.2011 по 15.12.2011 включно.

Приймання-передача загальної кількості Товару здійснюється сторонами шляхом підписання видаткових накладних на Товар (п. 4.5. Договору).

Так, Позивач на виконання умов Договору поставив Відповідачу товар на загальну суму 3 442 504 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних та актів прийому-передачі товарних цінностей:

- видаткова накладна №РН-0000246 та акт №091101/14/1 від 14.11.2011р. на суму 342524 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000247 та акт №091101/14/2 від 14.11.2011р. на суму 362180 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000249 та акт №091101/14/3 від 14.11.2011р. на суму 271700 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000250 та акт №091101/15 від 15.11.2011р. на суму 260780 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000251 та акт №091101/16 від 16.11.2011р. на суму 249860 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000224 та акт №091101/17 від 17.11.2011р. на суму 261820 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000258 та акт №091101/18 від 18.11.2011р. на суму 245960 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000261 та акт №091101/22 від 22.11.2011р. на суму 129480 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000235 та акт №091101/23 від 23.11.2011р. на суму 131040 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000242 та акт №091101/24 від 24.11.2011р. на суму 188240 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000264 та акт №091101/25 від 25.11.2011р. на суму 145 080 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000265 та акт №091101/28/01 від 28.11.2011р. на суму 173160 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000266 та акт №091101/28/02 від 28.11.2011р. на суму 204360 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000270 та акт №091101/28/03 від 28.11.2011р. на суму 180700 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000297 та акт №091101/12 від 12.12.2011р. на суму 142740 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000300 та акт №091101/13 від 13.12.2011р. на суму 149760 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000301 та акт №091101/14 від 14.12.2011р. на суму 3120 грн.

Вказані видаткові накладні та акти містять номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну, містять підписи представників Позивача та Відповідача, а також скріплені печатками.

Отже, вищенаведеними видатковими накладними та актами, а також залученими до матеріалів справи довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей підтверджується, що Позивачем було поставлено, а Відповідачем отримано Товару на загальну суму 3 442 504 грн.

Відповідачем також не заперечується отримання товару за вищенаведеними накладними на загальну суму 3 442 504 грн.

Предметом спору по даній справі є стягнення з Відповідача нарахованих Позивачем сум пені та 3% річних за порушення встановлених Договором строків оплати за поставлений Товар.

У відповідності до п. 5.1. Договору розрахунки між Позивачем та Відповідачем здійснюються в безготівковій формі.

Пунктом 5.2. Договору визначено, що Відповідач зобов’язаний оплатити вартість відповідної партії товару на підставі видаткових накладних Позивача. Оплата проводиться на умовах максимальної відстрочки платежів не більше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту надання продавцем (Позивачем) документів на оплату.

Як вбачається з залучених до матеріалів справи банківських виписок, та що не спростовано Відповідачем, за отриманий Товар ним було проведено лише частковий розрахунок в сумі 768 680 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 2 673 524 грн.

Разом з тим, Відповідач заперечує проти позовних вимог про стягнення з нього сум пені та 3% річних, оскільки за доводами Відповідача заявлені Позивачем дати початку нарахування штрафних санкцій є невірними.

Відповідач зазначає, що в силу положень п. 5.2. Договору у нього виникає обов’язок оплатити поставлений Товар лише після надання продавцем (Позивачем) документів на оплату, та на умовах максимальної відстрочки платежів не більше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту надання цих документів.

При цьому Відповідач посилається на залучений до матеріалів справи рахунок-фактуру №СФ-141202 від 14.12.2011, який був направлений Позивачем Відповідачу як додаток до листа-вимоги №53 від 05.06.2012 щодо оплати поставленого Товару, і як вбачається з вхідного штампу Відповідача був ним отриманий 07.06.2012.

Отже, враховуючи положення п. 5.2. Договору Відповідач вважає, що саме 07.06.2012 є датою надання йому Позивачем документу на оплату за поставлений Товар - рахунку-фактури №СФ-141202 від 14.12.2011, і отже останнім днем оплати, враховуючи 14 днів відстрочки, є 21.06.2012, а перший день прострочення – 22.06.2012.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні норми містить ст. 712 ЦК України, в якій також зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України, зобов’язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунок-фактура №СФ-141202 від 14.12.2011 був направлений Позивачем Відповідачу як додаток до листа-вимоги №53 від 05.06.2012 щодо оплати поставленого Товару, був отриманий Відповідачем 07.06.2012 (за вх. № 153), про що міститься відмітка на ньому, та що не оспорюється сторонами спору.

При цьому, відповідно до доданого по позову розрахунку, Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню згідно п. 5.2. Договору нараховану за період з 29.11.2011 до 30.06.2012 у загальній сумі 259114,62 грн., а також нараховані на підставі статті 625 ЦК України за період з 29.11.2011 до 15.11.2012 три відсотки річних у загальній сумі 93669,49 грн.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що Замовник (Відповідач) зобов’язаний оплатити вартість відповідної партії товару на підставі видаткових накладних Постачальника (Позивача). Оплата проводиться на умовах максимальної відстрочки платежів не більше 14 календарних днів з моменту надання Продавцем документів на оплату.

Отже, умовами пункту 5.2 Договору передбачена розстрочка платежу на строк до 14 календарних днів з моменту надання продавцем документів на оплату.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором ним не оспорюється, проте між сторонами існує спір щодо початку обчислення періоду прострочення.

Враховуючи вказане, підставою виникнення спору у даній справі є різне тлумачення сторонами умов пункту 5.2 Договору.

Зокрема, Позивач вважає, що документом на оплату є видаткова накладна. На думку Відповідача таким документом на оплату є виставлений останньому рахунок-фактура.

Частиною 1 статті 637 ЦК України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з’ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Проаналізувавши зміст Договору, і зокрема зміст його пункту 5.2 за правилами статті 213 ЦК України, та врахувавши вказівки викладені у постанові Вищого господарського суду України від 23.04.2013 у даній справі, суд дійшов наступного.

Пункт 5.2 Договору містить два різні терміни: «видаткова накладна» і «документ на оплату».

Отже, при наявності волі сторін визначати перебіг початку відстрочення платежу з моменту отримання Відповідачем видаткової накладеної, сторони могли у даному пункті прямо про це зазначити, не допускаючи різного термінологічного позначення одного й того ж самого документа. Або зазначити, що відстрочка платежу починається з моменту отримання товару. Натомість сторонами замість терміну «видаткова накладна» був зазначений у вказаному пункті Договору термін «документ на оплату».

Зміст пункту 5.3 Договору прямо зазначає про необхідність оплати Відповідачем, як замовником, «рахунку Постачальника», і визначає прострочення саме в оплаті вказаного «рахунку Постачальника».

Так, пунктом 5.3 Договору передбачено, що «Постачальник залишає за собою право притримати відвантаження чергової партії Товару на період, який дорівнює прострочці в оплаті Замовником рахунку Постачальника за попередню партію Товару».

За загальноприйнятим у сфері торгівельних відносин значенням термінів під терміном «видаткова накладна» розуміється первинний документ, який засвідчує операцію з відпуску товару (при оформленні торгівельної діяльності, пов’язаної з продажем товарів). Під терміном «документ на оплату» розуміється виставлений продавцем рахунок (рахунок-фактура), який покупець повинен оплатити.

Судом також була врахована подальша поведінка сторін з приводу виконання умов Договору. Зокрема, Позивачем був наданий Відповідачу рахунок-фактура № СФ-141202 від 14.12.2011 на оплату поставленого піску річкового загальною вартістю 3442504,00 грн. Таким чином, Позивач сам визначив необхідність надання даного документа на оплату. Відповідач до виставлення йому Позивачем вказаного рахунку-фактури не здійснював жодної оплати отриманого товару.

Відтак, суд дійшов висновку, що у пункті 5.2 Договору під терміном «документ на оплату» сторони мали на увазі саме рахунок Постачальника (Позивача), і саме з моменту надання вказаного рахунку Замовнику (Відповідачу) передбачали обчислення 14-ти денного строку на його оплату.

Виходячи із зазначеного, суд дійшов висновку, що датою початку прострочення Відповідачем оплати поставленого товару є 22.06.2012 (21.06.2012 є чотирнадцятим днем з моменту отримання відповідачем рахунку-фактури № СФ-141202 від 14.12.2011).

Тому, судом здійснюється перерахунок нарахованих Позивачем пені та 3% річних, починаючи з дати виникнення прострочення оплати та закінчуючи датами, по які здійснює нарахування сам Позивач (щодо пені – до 30.06.2012; щодо 3% річних – до 15.11.2012), наступним чином:

Сума боргу (грн.)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

3442504

22.06.2012 - 30.06.2012

9

7.5000 %

0.041 %*

12697,76

Сума боргу (грн.)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів (грн.)

3442504

22.06.2012 - 25.09.2012

96

3 %

27162,77

2673524

26.09.2012 - 15.11.2012

51

3 %

11206,83

Всього:

38369,60

Перевіряючи законність стягнення з Відповідача пені та 3% річних, суд виходив з наступного.

Враховуючи положення статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником зобов’язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2. Договору сторони встановили, що у випадку несвоєчасної сплати Відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Також, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Отже, враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. Згідно розрахунку, проведеного судом, підлягає стягненню пеня в сумі 12697,76 грн. та 3% річних у сумі 38369,60 грн.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» (м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 32; ідентифікаційний код 05416886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Авалон» (Київська область, м. Бровари, вул. Гагаріна, 22, офіс 302; ідентифікаційний код 36998534) 12697 (дванадцять тисяч шістсот дев’яносто сім) грн. 76 коп. пені, 38369 (тридцять вісім тисяч триста шістдесят дев’ять) грн. 60 коп. 3% річних та 1021 (одну тисячу двадцять одну) грн. 35 коп. судового збору.

Видати наказ.

У іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Авалон» (Київська область, м. Бровари, вул. Гагаріна, 22, офіс 302; ідентифікаційний код 36998534) на користь Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» (м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 32; ідентифікаційний код 05416886) 3017 (три тисячі сімнадцять) грн. 01 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та 735 (сімсот тридцять п’ять) грн. 94 коп. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.08.2013

Суддя Сташків Р.Б.