Рішення № 33133443, 22.08.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.08.2013 Справа № 920/1117/13за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ - МТС», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромни-Інвест», с. Гудими, Роменський район, Сумська область

про стягнення 285 610 грн. 42 коп.

СУДДЯ Резніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: Литвиненко В.А.

Від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 25.07.2013р. було оголошено перерву до 22.08.2013р. на 12 год. 00 хв.

Суть спору: позивач просить суд стягнути 285 610 грн. 42 коп. заборгованості за виконання сільськогосподарської роботи по збиранню врожаю згідно договору № КО-СУМ-51/12 від 11.07.2012р., у тому числі: 263 089 грн. 92 коп. основного боргу, 18 758 грн. 52 коп. пені та 3 761 грн. 98 коп. - 3% річних.

Відповідач проти позову заперечує з огляду на те, що по-перше, позивачем не вжито заходів досудового врегулювання спору, передбачених ст. 5 ГПК України; по-друге, протягом строку дії договору до нього було підписано шість додаткових угод, якими вносились зміни до договору, а позивач у позовній заяві посилається тільки на додаткову угоду №6 від 20.11.2012р.; по-третє, при розрахунку штрафних санкцій позивач не врахував, за якими саме актами приймання робіт (їх підписано сторонами шість) здійснювалася відповідачем оплата, тому позивачем невірно визначений період прострочення відповідача та відповідно невірно нараховані штрафні санкції.

Так, відповідач здійснив контррозрахунок штрафних санкцій за період з 09.04.2013р. по 18.05.2013р. та вважає, що розмір пені складає 4 324 грн. 77 коп., розмір 3 % річних - 864 грн. 95 коп. При цьому, розрахунок штрафних санкцій здійснюється відповідачем виходячи із суми основного бору 263 089 грн. 92 коп.

В дане судове засідання позивачем подані заперечення на відзив відповідача, які долучені до матеріалів справи.

Відповідачем подано клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами без участі його представника. Клопотання задоволено судом та розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України здійснюється за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

11.07.2012р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № КО-СУМ-51/12 згідно п. 1.1 якого позивач був зобов'язаний виконати сільськогосподарські роботи по збиранню сільгоспкультур за кількістю, якістю в строки та на умовах, встановлених п. 1.2 договору.

Порядок оплати робіт встановлений п. 3.3 договору, згідно якого оплата здійснюється відповідачем на підставі актів передачі - приймання виконаних робіт в строк не пізніше ніж через 5 (п'ять) робочих днів з дати підписання відповідного акту передачі - приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 7.1 договору строк його дії був встановлений до 31.12.2012р. Протягом виконання робіт за договором сторонами було укладено шість додаткових угод до нього: №1 від 11.07.2012р., №2 від 23.08.2012р., №3 від 20.09.2012р., №4 від 01.10.2012р., №5 від 30.10.2012р., №6 від 20.11.2012р. Ксерокопії зазначених додаткових угод були долучені до матеріалів справи. При їх дослідженні судом встановлено, що додатковими угодами вносилися зміни до п.п. 1.2, 1.3, 2.1 основного договору в частині збільшення обсягу робіт, що виконувалися позивачем по збиранню врожаю, та відповідно - в частині збільшення загальної вартості робіт.

Інші умови договору були залишені сторонами без змін.

На виконання умов договору між позивачем та відповідачем було підписано шість актів здачі - приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 867 866 грн. 00 коп., а саме: 30.07.2012р., 01.08.2012р., 16.10.2012р., 02.11.2012р., 20.11.2012р., 27.11.2012р.

Факт надання позивачем послуг за договором на загальну суму 867 866 грн. 00 коп. не заперечується відповідачем, про це він зазначив у відзиві на позовну заяву та відобразив у акті звірки взаєморозрахунків.

Однак, в порушення п. 33 договору щодо строків оплати відповідач оплатив роботи за договором на загальну суму 604 776 грн. 08 коп.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву також підтверджується зазначений факт оплати.

Грошові зобов'язання за договором у сумі 263 089 грн. 92 коп., які виникли на думку позивача, частково у розмірі 111 772 грн. 32 коп. за актом від 20.11.2012р. та у повному обсязі за актом від 27.11.2012р. на суму 151 317 грн. 60 коп., відповідачем не були виконані, що і змусило позивача до звернення до суду із позовною заявою.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також, ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім цього, ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Недопустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язання встановлена ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, позивач і відповідач чітко визначили у договорі строк його виконання - не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дати підписання відповідного акту передачі - приймання виконаних робіт.

Предметом даного позову, який самостійно визначається позивачем, є стягнення заборгованості за актами виконання робіт від 20.11.2012р. та від 27.11.2012р. Так, кінцевий термін оплати за актами є, відповідно, 28.11.2012р. та05.12.2012р.

Факт порушення грошового зобов'язання з оплати робіт за договором у розмірі 263 089 грн. 92 коп. повністю підтверджується матеріалами справи, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню відповідно до ст. ст. 525, 526, 530, 837 ЦК України.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 18 758 грн. 52 коп. пені та 3 761 грн. 98 коп. - 3% річних за період з 28.11.2012р. по 24.05.2012р. (акт від 20.11.2012р.) та з 05.12.2012р. по 24.05.2012р. (акт від 27.11.2012р.).

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти визначення позивачем періоду прострочення та вважає, що нарахування пені та 3% річних можливе з 09.04.2013р. по 18.05.2013р. у зв'язку із тим, що він здійснював оплату частинами, без прив'язки до конкретного акту виконаних робіт, тому неможливо визначити, який із актів є неоплаченим.

Однак, суд не може погодитися із запереченнями відповідача та вважає, що позивачем вірно визначений період прострочення відповідача з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору, а ст. 529 ЦК України передбачає можливість виконання зобов'язання частинами.

Договір, укладений між сторонами не встановлює порядку проведення зарахування коштів, які частково сплачувались відповідачем. Тому, позивач за відсутності відповідних вказівок у платіжних документах відповідач здійснював зарахування боргу в порядку черговості його виконання за актами прийняття робіт.

На момент звернення до суду із позовом залишились неоплаченими частково акт від 20.11.2012р. та повністю від 27.11.2012р.

Тому, позивач з урахуванням п. 3.3 договору визначив початок терміну прострочення відповідача.

Крім цього, відповідач не подав суду ніяких доказів в підтвердження того факту, що ним були оплачені акти виконання робіт, які стали предметом позову, як це вимагає ст. 33 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на стягнення пені сторони передбачили у п. 5.3 договору, згідно якого за прострочення оплати виконаної роботи замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості, за кожен день прострочення оплати.

Нарахування пені здійснено позивачем з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Тому позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 18 758 грн. 52 коп. за період з 28.11.2012р. по 24.05.2012р. (акт від 20.11.2012р.) та з 05.12.2012р. по 24.05.2012р. (акт від 27.11.2012р.) є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги стосовно стягнення 3 761 грн. 98 коп. - 3% річних за період з 28.11.2012р. по 24.05.2012р. (акт від 20.11.2012р.) та з 05.12.2012р. по 24.05.2012р. (акт від 27.11.2012р.). за порушення терміну виконання грошових зобов'язань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромни-Інвест» (42088, Сумська область, Роменський район, с. Гудими, вул. Гагаріна, 11 Б, код 32356877) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код 37702357) 263 089 грн. 92 коп. основного боргу, 18 758 грн. 52 коп. пені, 3 761 грн. 98 коп. - 3% річних та 5 712 грн. 21 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.08.2013р.

СУДДЯ О.Ю. Резніченко