Рішення № 33133370, 14.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10671/13

14.08.13

За позовом: Заступника Сумського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі:

позивача 1: Кабінету Міністрів України

позивача 2: Казенного підприємства ШОСТКИНСЬКИЙ КАЗЕННИЙ ЗАВОД «ЗІРКА»

до: Державного підприємства «ЗОВНІШНЬОТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА «ТАСКО-ЕКСПОРТ»

про: стягнення 4 925 600,48 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

прокурор у справі: Пантюхов О.В. – посвідчення від 28.10.2012 № 011863;

позивача-1: Кравчук А.С. – за довіреністю від 28.12.2012 № 9.1-22/1555;

позивача-2: Деркач О.С. – за довіреністю від 01.02.2013 № 1-ЮР;

відповідача: не з’явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного між Казенним підприємством ШОСТКИНСЬКИЙ КАЗЕННИЙ ЗАВОД «ЗІРКА» та Державним підприємством «ЗОВНІШНЬОТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА «ТАСКО-ЕКСПОРТ» договору комісії від 30.06.2010 № 03-01-99-Д/К-2010, останній уклав із третьою особою-покупцем зовнішньоекономічний контракт, на підставі якого поставив покупцеві товар, за який отримав від останнього грошові кошти.

Відповідач до витрат, які підлягають компенсації позивачем-2, відніс, зокрема, витрати по оплаті штрафних санкцій за простій судна в розмірі 50.000,00 доларів США.

Проте, позивач-2 із вказаними витратами відповідача не погоджується та вважає, що вони не підлягають компенсації позивачем-2, оскільки відповідач не надав позивачеві-2 жодного доказу підтверджуючого сплату вказаних штрафних санкцій.

Відповідно до здійсненого позивачем-2 та відповідачем акту взаємних розрахунків, заборгованість останнього перед позивачем-2 станом на 01 квітня 2012 року, згідно розрахунку відповідача, становить 566.114,16 доларів США.

Позивач-2 із розрахунком відповідача, наведеного в акті взаємних розрахунків, не погоджується, оскільки до вказаного розрахунку відповідачем не включено суму в розмірі 50.000,00 доларів США.

Таким чином, прокурор просить суд задовольнити вимоги останнього та стягнути з відповідача суму заборгованості за договором комісії від 30.06.2010 № 03-01-99-Д/К-2010 в розмірі 616.114,16 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2013 порушено провадження у справі № 910/10671/13.

Повноважний представник відповідача у судові засідання не з’явився, відповідач обґрунтованих заяв або клопотань із зазначенням поважних причин нез’явлення представників останнього до суду не подав, в той час як відповідач про дату, час та місце розгляду даної справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями поштового зв’язку про вручення уповноваженій особі відповідача поштових відправлень суду.

Відповідач правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло.

Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 14.08.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи прокурора у справі, представників позивача 1 та 2 по суті даного спору, дослідивши наявні докази у матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між Казенним підприємством ШОСТКИНСЬКИЙ КАЗЕННИЙ ЗАВОД «ЗІРКА», як комітентом, (далі – позивач-2) та Державним підприємством «ЗОВНІШНЬОТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА «ТАСКО-ЕКСПОРТ», як комісіонером, (далі – відповідач) укладено договір комісії від 30.06.2010 № 03-01-99-Д/К-2010 (далі – Договір), за умовами якого позивач-2 доручає, а відповідач зобов’язується за комісійну плату та за рахунок позивача-2 від свого імені в інтересах позивача-2 вчинити зовнішньоекономічний контракт (далі – Контракт) з Артилерійським заводом Бадмал Міністерства оборони Індії (далі – покупець) на експортну поставку (продаж) позивачем-2 згораючої гільзи 4Ж40 відповідно до креслення ДС № 37001 від 15.02.2005 (далі – товар), з поточного виробництва (п. 1.1.1 Договору).

Відповідно п. 1.1.2 Договору для досягнення зазначеної в п. 1.1.1 Договору мети, відповідач зобов’язується укласти із нерезидентом контракт на виконання і надання за межами митної території України, на території нерезидента, юридичних, консультаційних, інформаційних, економічних послуг і послуг по організації публічних зв’язків за межами митної території України, пов’язаних з поставкою товару, робіт і послуг позивачем-2, і оплатити за рахунок коштів останнього вартість цих послуг.

Вартість зовнішньоекономічного контракту встановлюється відповідачем самостійно, з урахуванням ціни товару, комісійної винагороди, витрат, пов’язаних із виконанням Договору та становить не менше 6.300.000,00 доларів США (п. 4.1 Договору).

Пунктом 3.1.3 Договору визначено, що протягом 30 (тридцяти) днів після виконання доручення відповідач зобов’язується представити позивачеві звіт. Якщо позивач має заперечення до звіту, він зобов’язаний повідомити про них відповідача протягом 30 (тридцяти) днів з дня одержання звіту. При відсутності таких заперечень звіт вважається прийнятим.

Згідно п. 5.8 Договору всі витрати відповідача пов’язані з експортом товару та які мають бути зроблені за рахунок позивача і не отримані з сум коштів, що надходять від покупця, мають бути компенсовані позивачем на розрахунковий рахунок відповідача. Така сплата проводиться на підставі актів виконаних робіт відповідача.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених названим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором комісії.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 1011 Цивільного кодексу України).

Згідно попереднього звіту про виконання умов Договору від 15.02.2011, відповідач уклав із покупцем зовнішньоекономічний контракт від 15.02.2010 № OF 0006/D/Unit-17 (далі – Контракт) та на підставі якого поставив останньому товар, що підтверджується митною декларацією № 504020000/2010/001721. Відповідач за поставлений покупцеві товар отримав грошові кошти в розмірі 6.277.700,00 доларів США.

Відповідно до попереднього звіту від 15.02.2011, відповідач відніс до витрат, які підлягають компенсації позивачем, зокрема, оплату штрафних санкцій за простій судна в розмірі 50.000,00 доларів США.

Між сторонами даного спору здійснено Акт взаємних розрахунків, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01 квітня 2012 року, за розрахунками відповідача, становить 566.114,16 доларів США.

Даний спір виник внаслідок того, що відповідачем не надано позивачеві доказів підтверджуючих оплату штрафних санкцій в розмірі 50.000,00 доларів США за простій судна, тому вказана сума позивачем не визнана, а відтак компенсацій останнім не підлягає.

Враховуючи наведене, заборгованість відповідача становить 616.114,16 доларів США, що в еквіваленті гривні станом на 28.11.2012 становить 4.925.600,48 грн.

Приписами ч. 1 ст. 1022 Цивільного кодексу України визначено, що після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Обов’язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Суд відзначає, від відповідача жодного доказу підтверджуючого факт сплати останнім штрафних санкцій в розмірі 50.000,00 доларів США за простій судна до суду не надійшло.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 4.925.600,48 грн. підлягає задоволенню, оскільки факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально обґрунтований і в той же час відповідачем не спростований.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, то відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Пунктом 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 визначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі, зокрема, повного задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" станом на 01.01.2013 рік мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1.147,00 грн.

Таким чином, оскільки позивачем заявлено вимоги про стягнення 4.925.600,48 грн., то за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру має бути сплачений судовий збір у розмірі 68.820,00 грн.

Отже, з урахуванням викладеного, судовий збір в розмірі 68.820,00 грн. покладається на відповідача.

Крім того, прокурор у позовній заяві просив суд вжити заходів щодо забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу.

Розглянувши згадану вище заяву прокурора, суд її відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Абзацом 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 № 16 (далі – Постанова) передбачено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до абзацу 2 п. 3 Постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Прокурор свою заяву про забезпечення позову належним чином не обґрунтував, доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, суду не надав.

За таких обставин суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову та не визнає за необхідне накладати арешт на майно та грошові кошти відповідача, які знаходяться на рахунках банківської установи.

Законом України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову справляється судовий збір в розмірі 1,5 мінімальної заробітної плати (п. 2.3 ч. 2 ст. 4 названого Закону).

Оскільки заява прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову судом відхилена, тому підстави для покладання судового збору за подання до господарського суду зазначеної заяви на відповідача відсутні.

Таким чином, з огляду на те, що органи прокуратури, відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнені від сплати судового збору, тому судовий збір за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову в розмірі 1720,50 грн. покладається на Казенне підприємство ШОСТКИНСЬКИЙ КАЗЕННИЙ ЗАВОД «ЗІРКА».

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «ЗОВНІШНЬОТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА «ТАСКО-ЕКСПОРТ» (03022, м. Київ, вул. Трутенка, буд. 2; код ЄДРПОУ: 22971632, з будь якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Казенного підприємства ШОСТКИНСЬКИЙ КАЗЕННИЙ ЗАВОД «ЗІРКА» (41100, Сумська обл., місто Шостка, вул. Леніна, буд. 36; код ЄДРПОУ: 14315351, на будь який його рахунок виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) – 4.925.600,48 (чотири мільйона дев’ятсот двадцять п’ять тисяч шістсот) грн. 48 коп. – основної заборгованості.

3. Стягнути з Державного підприємства «ЗОВНІШНЬОТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА «ТАСКО-ЕКСПОРТ» (03022, м. Київ, вул. Трутенка, буд. 2; код ЄДРПОУ: 22971632, з будь якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) в дохід Державного бюджету України – 68.820,00 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. – витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з Казенного підприємства ШОСТКИНСЬКИЙ КАЗЕННИЙ ЗАВОД «ЗІРКА» (41100, Сумська обл., місто Шостка, вул. Леніна, буд. 36; код ЄДРПОУ: 14315351, на будь який його рахунок виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) в дохід Державного бюджету України – 1.720,50 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. – витрат по сплаті судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.08.2013 року.

Суддя С.В. Балац