Рішення № 33133266, 22.08.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 серпня 2013 р. Справа № 902/1069/13

Провадження № 7/902/37/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банасько О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м.Вінниця

до: Лука-Мелешківської сільської ради, с.Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької області

про стягнення 143343,3 грн. заборгованості

при секретарі судового засідання Грушецькій Г.В.

за участю представників:

позивача: Бобко Т.Є., юрисконсульт, довіреність № 02/13-Д від 29.12.2012 року, паспорт серії СМ 1728757 виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області 15.08.2005 року.

відповідача: Березюк П.П., землевпорядник, довіреність б/н від 22.08.2013 року, паспорт серії АВ № 080045 виданий Вінницьким РВ УМВС України у Вінницькій області 07.02.2000 року.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" до Лука-Мелешківської сільської ради про стягнення 143 343,30 грн. заборгованості, з яких 135 727,82 грн. сума основного боргу, 1 293,36 грн. 3 % річних, 6 322,12 грн. пені в зв'язку з неналежним виконанням умов договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2013/ТП-Б-В-010436 від 28.03.2013 року в частині проведення оплати за поставлений природний газ.

Ухвалою суду від 29.07.2013 року порушено провадження у справі № 902/1069/13 та призначено до розгляду на 08.08.2013 року.

В зв'язку з неподанням витребуваних доказів та неявкою відповідача ухвалою від 08.08.2013 року розгляд справи було відкладено до 22.08.2013 року.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представником відповідача письмову заяву в якій останній посилаючись на важке фінансове становище просить відстрочити виконання рішення до 31.12.2013 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

28.03.2013 року між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (Постачальник) та Лука-Мелешківською сільською радою (Споживач) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2013/ТП-Б-В-010436 (а.с.10-13, т.1).

Згідно п.1.1 Договору Постачальник постачає природний газ Споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що договірні обсяги постачання газу Споживачу наводяться в додатку 2 до Договору.

Послуги з постачання газу підтверджуються підписаним Сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору (п.2.6 Договору).

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником (п.2.9 Договору).

В розділі 4 Договору сторонами врегульовано визначення вартості послуг за Договором та порядок розрахунків.

Зокрема в п.4.1 зазначено, що розрахунки за реалізований Споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 3 509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання.

До ціни на природний газ додаються:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ у розмірі 2 % - 70,180 грн.;

- тариф на постачання природного газу - 38,50 грн.;

- тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами - 249,00 грн.;

- тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 56,60 грн.;

- податок на додану вартість - 20 %.

Всього до оплати за 1000 куб.м. природного газу 3 923,28 грн., крім того ПДВ - 784,656 грн., всього з ПДВ - 4 707,936 грн. (п.4.2 Договору).

Згідно п.4.6 Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем 100 % авансовим платежем, який має бути здійснений Споживачем не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку місяця поставки газу.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п.5.3.3 Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.

Як встановлено судом на виконання умов вказаного вище договору лютому 2013 року - квітні 2013 року в квітні 2013 року відповідачу поставлений природній газ в об'ємі 45 288 куб.м. на загальну суму 213 213,00 грн., що підтверджується обопільнопідписаними та скріпленими печатками сторін актами подачі-прийому та реалізації газу (а.с.15-17, т.1).

Відповідачем часткового проведено розрахунок за поставлений газ за період з 30.05.2013 року по 26.06.2013 року в сумі 77 065,03 грн., в підтвердження чого надано банківські виписки (а.с.18-20, т.1).

Також судом встановлено, що станом на 01.01.2013 року за відповідачем рахувалась надлишок попередньої оплати за спожитий природний газ за попередні періоди в розмірі 420,15 грн., що підтверджується обопільнопідписаним актом звірки взаємних розрахунків станом на 15.07.2013 року і власне не заперечується відповідачем (а.с.23, т.1).

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 135 727,82 грн. (213 213,00-420,15-77 065,03).

В підтвердження наведеного суду надано акт звірки взаємних розрахунків від 30.06.2013 року (а.с.24, т.1).

Позивачем надсилалась відповідачу вимога про повне погашення заборгованості після отримання якої останнім не було проведено повного розрахунку (а.с.21-22, т.1).

Непроведення розрахунку відповідачем за отриманий природній газ в добровільному порядку спонукала позивача звернутись із відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі природного газу відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного газу, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

Надаючи правову кваліфікацію договору від 28.03.2013 року № 2013/ТП-Б-В-010436 суд з огляду на його зміст та положення цивільного законодавства приходить до висновку, що останній є змішаним оскільки містить елементи договору поставки та договору про надання послуг правовідносини за якими регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка" та главою 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Беручи до уваги викладене, а також те, що доказів щодо погашення боргу в сумі 135 727,82 грн. на день розгляду справи відповідач не надав позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними, а отже підлягають задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 293,36 грн. 3 % річних та 6 322,12 грн. пені (за період з 08.04.2013 року по 15.07.2013 року), за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 6.2.2 Договору у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності розрахунку пені, 3 % річних судом виявлено помилки, які спричинені арифметичним помилками при визначенні кінцевих сум.

Зокрема при проведенні перерахунку 3 % річних судом отримано менші значення ніж вказав позивач у розрахунку у періодах з 08.04.2013 року по 06.05.2013 року (отримано судом 309,69 грн., а в розрахунку 309,72 грн.), в періоді з 30.05.2013 року по 20.06.2013 року (отримано судом 295,01 грн., а в розрахунку 295,02 грн.), з 21.06.2013 року по 25.06.2013 року (отримано судом 63,14 грн., а в розрахунку 63,15 грн.), з 26.06.2013 року по 15.07.2013 року (отримано судом 223,11 грн., а в розрахунку 223,20 грн.).

При проведенні перерахунку пені судом також отримано менші значення ніж вказав позивач у розрахунку у періодах з 08.04.2013 року по 06.05.2013 року (отримано судом 1 548,46 грн., а в розрахунку 1 548,60 грн.), в періоді з 07.05.2013 року по 29.06.2013 року (отримано судом 2 011,33 грн., а в розрахунку 2 011,58 грн.), в періоді з 30.05.2013 року по 20.06.2013 року (отримано судом 1 425,89 грн., а в розрахунку 1 426,04 грн.), з 21.06.2013 року по 25.06.2013 року (отримано судом 294,65 грн., а в розрахунку 294,70 грн.).

Загалом при проведенні перерахунку судом отримано 1 293,22 грн. 3 % річних в той час як позивачем заявлено до стягнення 1 293,36 грн. та 6 321,53 грн. пені в той час як позивачем заявлено до стягнення 6 322,12 грн..

З врахуванням отриманих при перерахунку сум в стягненні 0,14 грн. 3 % річних та 0,59 грн. пені слід відмовити.

Розглянувши заяву відповідача про відстрочку виконання рішення до 31.12.2013 року суд дійшов висновку про її задоволення враховуючи наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В п.7.1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вказано, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

В п.7.2 вказаної постанови пленуму зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Приймаючи рішення про відстрочку виконання рішення суду суд взяв до уваги незначність прострочення виконання зобов'язання боржником, причини виникнення заборгованості (відсутність бюджетного фінансування), ступінь вини боржника (проведення ним часткових розрахунків) тощо.

Крім того відстрочуючи виконання рішення суд взяв до уваги процесуальну позицію позивача, яка зводиться до відсутності заперечень щодо вказаної процесуальної дії.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3 % річних та пені в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткової відмови в стягненні 3 % річних та пені з мотивів наведених вище.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

22.08.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, п.3 ст.83, ст.ст.84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Лука-Мелешківської сільської ради, вул.Центральна, 2, с.Лука-Мелешківська Вінницький район Вінницька область, 23234 (ідентифікаційний код - 04329856) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012 (ідентифікаційний код - 03338649) - 135 727 грн. 82 коп. - боргу, 1 293 грн. 22 коп. - 3 % річних, 6 321 грн. 53 коп. - пені, 2 866 грн. 85 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. В стягненні 00 грн. 14 коп. 3 % річних та 00 грн. 59 коп. пені відмовити.

4. Заяву відповідача б/н від 22.08.2013 року про відстрочку виконання рішення суду задовольнити.

5. Відстрочити виконання рішення суду у справі № 902/1069/13 до 31.12.2013 року.

6. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27 серпня 2013 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.