Ухвала суду № 33131728, 20.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чучко В.М.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року справа №805/4127/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Шишова О.О., Сіваченка І.В., Жаботинської С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2013 року у справі № 805/4127/13-а за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області до Державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною та зобов'язання усунути допущені порушення та вжити заходи по виконанню виконавчих документів, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду задоволені позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області до Державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною та зобов'язання усунути допущені порушення та вжити заходи по виконанню виконавчих документів, а саме: 6 (шість) виконавчих листів про стягнення з СТОВ «Правда» на загальну суму 112 028,71 грн.

Визнана бездіяльність державного виконавця Державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області протиправною.

Зобов'язано Державну виконавчу службу Костянтинівського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області вчинити дії з виконання судових рішень від 16.07.2009 року по справі № 2а-10737/09/0570 (виконавчий лист від 13.08.2009 року), від 16.02.2010 року по справі № 2а-1298/10/0570 (виконавчий лист від 16.07.2010 року), від 27.09.2010 року по справі № 2а-21385/10/0570 (виконавчий лист від 27.12.2010 року), від 10.02.2011 року по справі № 2а/0570/1333/2011 (виконавчий лист від 04.07.2011 року), від 15.06.2011 року по справі № 2а/0570/7963/2011 (виконавчий лист від 28.02.2012 року) та від 06.09.2012 року по справі № 2а/0570/6801/2012 (виконавчий лист від 06.09.2012 року) у порядку, визначеному Законом України від 21.04.1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження».

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та звернулись з апеляційною скаргою у якій вказали, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Встановлено, що у ДВС Костянтинівського МУЮ знаходяться на виконанні шість виконавчих листів про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Правда» (код за ЄДРПОУ) на загальну суму 112 028,71 грн., а саме:

- виконавчий лист від 13.08.2009 року № 2а-10737/09/0570, залишкова сума боргу - 12 339,95 грн. Виконавче провадження відкрите 25.09.2009 року;

- виконавчий лист від 16.07.2010 року № 2а-1298/10/0570 на суму 22 788,04 грн. Виконавче провадження відкрите 30.08.2010 року;

- виконавчий лист від 27.12.2010 року № 2а-21385/10/0570 на суму 26 776,90 грн. Виконавче провадження відкрите 24.01.2011 року;

- виконавчий лист від 04.07.2011 року № 2а/0570/1333/2011 на суму 15 377,31 грн. Виконавче провадження відкрите 12.08.2011 року;

- виконавчий лист від 28.02.2012 року № 2а/0570/7963/2011 на суму 10 430,59 грн. Виконавче провадження відкрите 28.03.2012 року;

- виконавчий лист від 06.09.2012 року № 2а/0570/6801/2012 на суму 24 315,92 грн. Виконавче провадження відкрите 25.10.2012 року.

Як слідує з матеріалів справи, на підставі ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» позивачем проведено ознайомлення зі станом виконавчого провадження за період з 29.11.2012 року по 26.03.2013 року по матеріалах, переданих УПФУ в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі, у відповідності до ст.ст. 5, 7, 11 Закону України «Про виконавче провадження», про що складений протокол від 28.03.2013 року № 07-13/54 (а.с. 26-28).

За результатами цього ознайомлення встановлено, що останні запити щодо встановленню майнового стану боржника ДВС Костянтинівського МУЮ здійснені:

- до органу державної податкової служби - 15.03.2012 року, відповідь отримана 28.03.2012 року;

- до міського реєстраційно-екзаменаційного відділу (МРЕВ) - 23.03.2011 року, відповідь отримана 27.04.2011 року;

- до Костянтинівського бюро технічної інвентаризації (БТІ) - 23.03.2011 року, відповідь отримана 03.05.2011 року;

- до Костянтинівського міського відділу земельних ресурсів - 23.03.2011 року, відповіді не отримано;

- на адресу боржника - СТОВ «Правда» - 16.06.2010 року, відповідь отримана 16.10.2010 року

Отже, за перевіряємий період (з 29.11.2012 року по 26.03.2013 року) державним виконавцем не здійснено жодних дій зі встановлення фінансово-майнового стану СТОВ «Правда», в цілях звернення стягнення на майно даного боржника. Таким чином, відсутня інформація про рухоме майно боржника, чим порушено п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, у відповідності до цієї норми державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Також з протоколу від 28.03.2013 року № 07-13/54, складеному УПФУ в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі вбачається, що СТОВ «Правда» має близько вісімнадцяти рахунків у таких банківських установах, як «Укрсоцбанк» у м. Донецьку, м. Горлівки, м. Дзержинську, та РПУАТ КБ «Приватбанк» у м. Донецьку.

З зазначеного протоколу вбачається, що відповідачем були прийняті постанови про арешт поточних рахунків боржника та направлені до вказаних банківських установ до виконання. Водночас, як вбачається з цього протоколу, остання дата винесення постанови про арешт розрахункових рахунків боржника - 05.04.2012 року, остання дата прийняття до виконання банківськими установами цих постанов - 25.04.2012 року.

Разом з тим, на дату перевірки стану виконавчого провадження по СТОВ «Правда» позивачем встановлено, що відповідачем протягом перевіряємого періоду (з 29.11.2012 року по 26.03.2013 року) не здійснено будь-яких дій щодо перевірки наявності коштів на рахунках СТОВ «Правда» з метою погашення боргу підприємства перед УПФУ в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі, чим порушено вимоги ст.ст. 52, 65 Закону України про «Виконавче провадження».

Крім того встановлено, що 26.11.2009 року, 05.03.2010 року та 05.04.2012 року державним виконавцем були винесені постанови про арешт майна боржника та заборону його відчуження, а також 15.03.2010 року - винесена постанова про призначення у виконавчому провадженні експерта.

З висновку позивача, викладеному у протоколі від 28.03.2013 року № 07-13/54 слідує, що на момент ознайомлення з виконавчим провадженням так і не проведена оцінка арештованого майна з наступної причини (пряма мова): «експерт посилається на те, що йому необхідно оплатити кошти за оцінку арештованого майна. Управління не має можливості здійснити авансування витрат на проведення експертної оцінки арештованого майна, яке належить СТОВ «Правда»». При цьому, як слідує з протоколу від 28.03.2013 року № 07-13/54 державним виконавцем не направлене клопотання до відділу ДВС Головного управління юстиції щодо фінансування експертної оцінки майна або призначення експерта.

Таким чином, відповідач вважає, що держаним виконавцем не здійснений належний контроль за виконавчим провадженням щодо примусового стягнення з СТОВ «Правда» суми боргу, чим порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, з протоколу від 28.03.2013 року № 07-13/54 вбачається, що УПФУ в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі за результатами попередніх ознайомлень з виконавчим провадженням 02.02.2012 року до ДВС Головного управління юстиції Донецької області надіслана скарга на дії (бездіяльність) державного виконавця, але результати розгляду скарги позивачем не отримано.

Судом першої інстанції неодноразово були витребувані у відповідача матеріали виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчих листів стосовно СТОВ «Правда», а саме: ухвалою від 15.04.2013 року про відкриття провадження в адміністративній справі (а.с. 1), ухвалою від 17.04.2013 року про витребування доказів (а.с. 55).

Разом з тим, відповідачем ці документи не були надані, також не було надано жодних пояснень з цього приводу. Крім того, представник відповідача у судові засідання в суді першої інстанції, які відбулися 17.04.2013 року та 08.05.2013 року, не з'являвся, хоча був повідомлений про судовий розгляд даної справи належним чином (а.с. 39-41, 56, 60).

Приписами ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Виходячи з зазначеної норми, враховуючи:

- не надання відповідачем до суду документів на подвійне витребування ухвалами суду,

- не надання пояснень зі спірних правовідносин,

- а також з огляду на вимогу ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України щодо скороченого процесуального строку розгляду такого роду адміністративних справ,

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність розгляду даної адміністративної справи на підставі наявних доказів, оскільки за таких обставин суд вважає дії відповідача (із ненадання доказів та нез'явлення до судових засідань) такими, що є зловживанням процесуальними правами, та які направлені на затягування розгляду справи.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Обов'язки і права державних виконавців визначені у ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, згідно цієї норми, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право в тому числі проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; та інші права, визначені цією нормою.

У відповідності до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

За правилами ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

З наявних у справі матеріалів встановлено, що відповідачем не приймалися рішення щодо відкладення та/або зупинення виконавчого провадження по примусовому стягненню боргу з СТОВ «Правда».

Крім того, відповідачем також не були належним чином виконані відповідні заходи стосовно примусового стягнення заборгованості з СТОВ «Правда», як це передбачено вимогами Закону України «Про виконавче провадження», Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5 (із змінами та доповненнями), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 року за № 865/4158, Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 02.04.2012 року за № 489/20802.

Суд першої інстанції зазначив, що принципом, зокрема, адміністративного судочинства на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця є виконуваність рішення суду, а у статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначені ознаки обов'язковості виконання судових рішень. Крім того, виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судових рішень - це заключна стадія судового процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту прав, у цьому разі порушених прав УПФУ в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Отже, завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Зазначене також узгоджується з викладеним у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 року № 24-152/0/4-13 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі».

З урахуванням наведених вище обставин та згідно чинному законодавству суд першої інстанції дійшов до висновку, що ДВС Костянтинівського МУЮ допущено безґрунтовне затягування заходів з вчинення виконавчих дій щодо стягнення в примусовому порядку суми боргу з боржника, а також безпідставне не здійснення державним виконавцем відповідних заходів згідно чинному законодавству, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно вважав за необхідне визнати бездіяльність державного виконавця неправомірною та зобов'язати відповідача вчинити дії з виконання судових рішень від 16.07.2009 року по справі № 2а-10737/09/0570 (виконавчий лист від 13.08.2009 року), від 16.02.2010 року по справі № 2а-1298/10/0570 (виконавчий лист від 16.07.2010 року), від 27.09.2010 року по справі № 2а-21385/10/0570 (виконавчий лист від 27.12.2010 року), від 10.02.2011 року по справі № 2а/0570/1333/2011 (виконавчий лист від 04.07.2011 року), від 15.06.2011 року по справі № 2а/0570/7963/2011 (виконавчий лист від 28.02.2012 року) та від 06.09.2012 року по справі № 2а/0570/6801/2012 (виконавчий лист від 06.09.2012 року) у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано доказів, що спростовували б доводи позивача, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2013 року у справі № 805/4127/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2013 року у справі № 805/4127/13-а - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий О.О.Шишов

Судді: І.В.Сіваченко

С.В.Жаботинська