Постанова № 33131617, 14.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2013 р. Справа №805/9014/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретарі Попові А.М.,

за участю

позивача не з'явився,

представника відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, скасування рішення № 825-Ф від 25.04.2013 року, скасування акту № 252 від 08.04.2013 року, скасування вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску № Ф 711 від 23.05.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, скасування рішення № 825-Ф від 25.04.2013 року, скасування акту № 252 від 08.04.2013 року, скасування вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску № Ф 711 від 23.05.2013 року.

В обґрунтування позову вказала, що вона є фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування, є пенсіонером за віком та у відповідності до приписів ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» її звільнено від сплати за себе єдиного внеску, тому вважає, що відповідач має прийняти рішення про припинення її участі у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні, починаючі 01.01.2012 року, як особі, яка набула права на довічну пенсію, та відповідно до п.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», щодо визнання за нею, як особі, яка є пенсіонером за віком, права не сплачувати за себе єдиного внеску.

Враховуючи обставини звільнення від сплати за себе єдиного внеску, вважає, такими, що підлягають скасуванню рішення № 825-Ф від 25.04.2013 року, акт № 252 від 08.04.2013 року та вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску № Ф 711 від 23.05.2013 року.

Просить задовольнити позовні вимоги.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, згідно до якої просив розглянути справу без його участі.

З огляду на те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів, що стосуються спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутність позивача на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, згідно до якої просив розглянути справу без його участі.

З огляду на те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів, що стосуються спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутність представника відповідача на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Представник відповідача надав до суду заперечення згідно до яких позовні вимоги не визнав з підстав їх необґрунтованості.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 (Далі,- ФОП ОСОБА_1.) ,- є фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування (а.с.9-14).

Перебуває на обліку у відповідача з 01.07.2005 року та є пенсіонером за віком на пільгових умовах (Список № 1).

У відповідності до п. 12 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",- у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями, пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

У відповідності до п. 5 ст. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах, районах у містах, а також управлінь у містах та районах (далі - територіальні органи), зокрема щодо забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення і законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску; повного і своєчасного обліку платників єдиного внеску; забезпечення збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства.

Відповідач,- Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області (Далі,- УПФУ в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області), є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України № 384/2011 від 06.04.2011, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

08.04.2013 року УПФУ в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області складено акт № 252 (далі,- акт перевірки), яким збоку ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення п.4 ч.2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та п. 3.2 р. ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органам Пенсійного фонду України затв. Постановою Правління ПФУ від 08.10.2010 року № 22-2, зареєстрованого в Мінюсті 01.11.2010 року за № 1014/18309 із відповідними змінами та доповненнями, у вигляді ненадання звіту за 2012 рік із граничним строком подання 11.02.2013 року .

На підставі вказаного акту УПФУ в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області прийнято рішення № 825 -Ф від 25.04.2013 року про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій за неподання, звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі,- спірне рішення).

Судом встановлено, що у травні 2013 року позивачем отримано вимогу № ф 598 від 15.05.2013 року, відповідно до якої позивач має сплатити суму недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 7131,56 гривень, з якої основний платіж на суму 6791,56 гривень, штраф на суму 340,00 гривень (далі, - спірна вимога) (а.с.12).

На думку суду позовні вимоги в частині скасування акту № 252 від 08.04.2013 року не підлягають задоволенню, оскільки даний акт не створює для позивача правових наслідків. Правові наслідки створює спірне рішення про застосування штрафних санкцій № 825-Ф від 25.04.2013 року, яке прийнято на підставі спірного акту про скасування якого також просить позивач.

Що стосується позовних вимог в частині скасування спірного рішення суд зазначає наступне.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлений обов'язок платника єдиного внеску подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики ( пункт 4 частина 2 стаття 6 Закону № 2464).

Постановою Правління Пенсійного фонду України "Про внесення змін до постанови правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року N 22-2" № 24-1 від 10.12.2012,

що набрала чинності з 15.01.2013 внесено зміни до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року N 22-2 (Далі,- Порядку), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за N 1014/18309.

Пункт 3.2. розділу ІІІ Порядку викладено в наступній редакції,- ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.

Пункт 3.3. розділу ІІІ Порядку викладено в наступній редакції,- ФО - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.

З огляду на наведені норми, а також враховуючи, що станом на момент набрання чинності вищевказаною постановою (15.01.2013 року) строк подачі звіту (10 лютого року, наступного за звітним періодом), не настав, суд приходить до висновку про відсутність складу порушення з боку позивача та відповідно до висновку про скасування спірного рішення.

Що стосується позовних вимог в частині скасування спірної вимоги, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності 01.01.2011 року.

Перелік осіб, які є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування визначено статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Разом з тим, з 06.08.2011 року набрала чинності частина четверта цієї норми якою встановлено, що фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Загальний порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.2 - 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України.

Зокрема, підпункт 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України визначає, що для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.

Зареєстровані в установленому порядку фізичні особи - підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулась державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виписано свідоцтво платника єдиного податку (п.п.298.1.1 п.298.1 ст.298 ПК України).

Правовий аналіз частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зумовлює висновок суду, що підставою для звільнення позивача з 06.08.2011 року від сплати єдиного внеску за себе необхідна наявність у нього таких чинників, як здійснення ним підприємницької діяльності із обранням спрощеної системи оподаткування в порядку передбаченому чинним законодавством та наявності призначеної йому пенсії за віком.

Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1, виданого 21.12.2011 року, зазначено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком.

На думку суду на позивача поширюються положення ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки норма ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску саме пенсіонерів за віком.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач у відповідності до статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», уклав з Пенсійним фондом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивач, як пенсіонер за віком, не є платником єдиного внеску.

Згідно статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсіонер це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію. Отже, в зв'язку з тим, що позивач отримує довічну пенсію за віком, а ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», адміністративний суд дійшов висновку, що з 01.01.2012 року позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності прийняття оскаржуваної вимоги.

Отже, оскільки недоїмка визначена у спірній вимозі утворилась за 1 квартал 2013 року, суд приходить до висновку, що з 01.01.2012 року позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок спірна вимога підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії, суд зазначає наступне.

Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача на підставі п.п. 1,3 ч.1 ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийняти рішення про припинення участі позивача у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні не підлягають задоволенню, оскільки вказана стаття відноситься до загальних положень і нею встановлено, в яких випадках припиняється участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Цим Законом встановлено, як повинен діяти відповідач при здійсненні своїх владних управлінських функцій, в даному випадку, щодо наявності правових підстав для нарахування позивачеві до сплати суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Позивач скористався своїм правом на судовий захист і суд відновив його порушене право на користування пільгою щодо звільнення від сплати єдиного внеску на підставі ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Тобто, в даному випадку позивачем обраний невірний спосіб захисту порушеного права і ця позовна вимога є зайвою з огляду на заявлення позивачем вимог про скасування вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску № Ф 711 від 23.05.2013 року.

Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача відповідно до п.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», прийняти рішення щодо визнання за нею, як особі, яка є пенсіонером за віком, права не сплачувати за себе єдиного внеску, не підлягає задоволенню, оскільки ці вимоги є вимогами щодо захисту прав позивача на майбутнє, а суд не може здійснювати захист прав та законних інтересів позивача на майбутнє, оскільки немає можливості встановити чи будуть вони порушені в майбутньому.

Кодекс адміністративного судочинства України не містить положень, які б давали позивачу право звертатись до суду із вимогою щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії в майбутньому, тобто в той період часу, коли відповідачем ще не вчинені дії (не допущена бездіяльність) які могли б бути визнані судом неправомірними, не встановлено підтвердженого належними доказами факту порушення суб'єктом владних повноважень вимог законодавства, що має тенденцію удосконалення шляхом внесення змін в нормативні акти або в окремі його положення.

Суд зазначає, що встановлення обов'язків на майбутнє, без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце в подальшому, та без наявності спірних правовідносин є передчасним і безпідставним.

Таким чином, підстави для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії,- відсутні.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати, у тому числі судовий збір та витрати на проведення судової експертизи, підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

Відповідно до ст.94 КАСУ-, суд присуджує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору відповідно до задоволених вимог на суму 45,88 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 8-11, 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, скасування рішення № 825-Ф від 25.04.2013 року, скасування акту № 252 від 08.04.2013 року, скасування вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску № Ф 711 від 23.05.2013 року,- задовольнити частково.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області № 825-Ф від 25.04.2013 року.

Скасувати повністю вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області № Ф 711 від 23.05.2013 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог,- відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 45,88 гривень (сорок п'ять гривень) 88 коп. шляхом їх безспірного списання із рахунку Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 14 серпня 2013 року.

Повний текст постанови складений 19 серпня 2013 року.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.