Постанова № 33131514, 20.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2013 р. Справа №805/10007/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Скріпніка А.І.,

при секретарі судового засідання Куркіні В.В.,

за участю представника відповідача: Орендарець Т.В. - згідно довіреності;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

10 липня 2013 року позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в поверненні помилково сплачених сум єдиного внеску у розмірі 2808,63 грн., скасувати вимогу управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька від 02.04.2012 року № Ф-96 про сплату боргу в сумі 1319,53 грн. та зобов'язати управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька повернути, помилково сплачені суми єдиного внеску в загальному розмірі 2808,63 грн.

У відповідності до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI позивач знаходиться на обліку у відповідача, як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім того, позивачем обрано спрощену форму оподаткування, відповідно до чого він є платником єдиного податку.

На виконання вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464- VI та у відповідності до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2 позивачем, як фізичною особою - підприємцем до відповідача було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за звітний період 2011 року.

02.04.2012 року відповідачем було сформовано вимогу № Ф-96 про сплату позивачем боргу в сумі 1319,53 грн.

Позивач через канцелярію суду надав клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Пункт 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI визначає, як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичну особу - підприємця, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Частиною 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464- VI, із змінами внесеними Законом України від 07.07.2011 року № 3609-VI визначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За нормами статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 42), позивачеві згідно розпорядження № 171949 від 19.08.2013 року призначена пенсія за віком на пільгових умовах згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд звертає увагу на той факт, що у даній нормі закону закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Таким чином, у даному випадку при винесенні оскаржуваної вимоги, відповідач діяв всупереч Закону та за межами повноважень, наданих йому чинним законодавством України.

Щодо позовних вимог про визнання дій відповідача неправомірними, щодо відмови в поверненні помилково сплачених сум єдиного внеску у розмірі 2808,63 грн., суд зазначає наступне.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення прав.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, зі змінами та доповненнями, основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; внесення пропозицій Міністру щодо формування державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством; ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів; забезпечення збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою; виконання інших завдань, визначених законами України та покладених на Пенсійний фонд України Президентом України.

Таким чином, відповідно до завдань, функції, прав та обов`язків Пенсійного фонду відповідач був позбавлений можливості прийняти рішення, щодо повернення таких грошових коштів позивачеві. Натомість, суд зазначає, що розпорядником видатків з Державного бюджету України є Державна казначейська служба України.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17-20, 51, 69-72, 86, 121, 158-164, 167, 186, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати вимогу управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька від 02.04.2012 року № Ф-96 про сплату суми боргу в розмірі 1319,53 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 26 (двадцять шість) грн. 76 (сімдесят шість) коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 20 серпня 2013 року у присутності представника відповідача.

Повний текст постанови буде виготовлений протягом п'яти днів згідно ч. 3 ст. 160 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скріпнік А.І.