Ухвала суду № 33131048, 23.08.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1316/3850/12 Головуючий у 1 інстанції: Кіпчарський М.О.

Провадження № 11/783/793/13 Доповідач: Марітчак Т. М.

У Х В А Л А

іменем України

23 серпня 2013 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючогоМарітчака Т.М.,суддів апеляційного судуГалапаца І.І. та Пешкова М.І.,за участю прокурораШахрайчук Н.І.,потерпілихОСОБА_5 та ОСОБА_12засудженогоОСОБА_6його захисникаОСОБА_7та перекладачаОСОБА_8розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи в суді першої інстанції, на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 липня 2013 року, яким -

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з вищою освітою, тимчасово не працюючого, не одруженого, військовозобов'язаного, раніше не судимого,

визнано винним та засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного судом за даним вироком основного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку на 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Раніше обраний запобіжний захід стосовно ОСОБА_6 у вигляді підписки про невиїзд, залишено без зміни до набрання вироком законної сили.

Вироком суду з ОСОБА_6 стягнуто 6 616,8 грн. судових витрат на користь НДЕКЦ при ГУ МВСУ у Львівській області та вирішено питання з речовими доказами.

Згідно вироку Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 липня 2013 року ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він, ІНФОРМАЦІЯ_2 біля 02.30 год., керуючи автомобілем «MERCEDES-BENZ С 200», реєстраційний номер «НОМЕР_1» та рухаючись по автодорозі Київ-Чоп у напрямку м. Києва, при проїзді на ділянці 534 км + 100 метрів, що поблизу с. Ямпіль Пустомитівського району Львівської області, порушив вимоги пунктів 1.2, 1.5, 1.10, 2.3 «б», 10.1, 11.2, 11.3, 13.1 та 13.3 Правил дорожнього руху України, яке виразилось в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не вів керований ним транспортний засіб якнайближче до правого краю проїзної частини дороги, не вибрав в установлених межах безпечну швидкість, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, в результаті чого створив аварійну обстановку, виїхавши на смугу зустрічного руху, по якій в цей час рухався легковий автомобіль «FORD FOCUS» реєстраційний номер «НОМЕР_2» під керуванням водія ОСОБА_9, що призвело до зіткнення автомобілів.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди автомобілі зазнали значних технічних пошкоджень, водій автомобіля «FORD FOCUS реєстраційний номер «НОМЕР_2» ОСОБА_9 та пасажир даного автомобіля ОСОБА_13 загинули на місці пригоди, пасажир автомобіля «MERCEDES- BENZ С 200» ОСОБА_10 та пасажир автомобіля «FORD FOCUS" ОСОБА_12 отримали тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення; водій автомобіля «MERCEDES- BENZ С 200», ОСОБА_6 отримав середньої важкості тілесні ушкодження; пасажир автомобіля «FORD FOCUS" ОСОБА_11 отримав легкі тілесні ушкодження. Тобто, своїми діями ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 286 КК України.

Не погоджуючись з вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 липня 2013 року прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав на нього апеляцію, в якій просить оскаржуваний вирок скасувати, а кримінальну справу скерувати на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Прокурор обґрунтовує свою апеляцію тим, що вирок підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ОСОБА_6 тяжкості вчиненого ним злочину, у зв'язку з його м'якістю. На думку апелянта, при призначенні покарання засудженому ОСОБА_6, судом першої інстанції не враховано вимоги ст. 65 КК України, а саме ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винного ОСОБА_6 та обставини що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

Крім того, на думку прокурора, при звільненні засудженого ОСОБА_6 від відбування призначеного судом покарання судом першої інстанції не враховано, що засуджений ОСОБА_6 скоїв тяжкий злочин, з 2008 року не працює та на протязі 5 років не відшкодував матеріальну шкоду потерпілим та безпідставно звільнено від відбування покарання у відповідності до вимог ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, прокурора про скасування оскаржуваного вироку і направлення справи на новий судовий розгляд, потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_12 про залишення оскаржуваного вироку без змін, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до задоволення з наступних підстав.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, зазначених у вироку суду першої інстанції, та правильно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 286 КК України.

Однак, на думку колегії суддів, при призначенні покарання суд першої інстанції не врахував, що засуджений ОСОБА_6 скоїв тяжкий злочин, з 2008 року не працює та на протязі 5 років не відшкодував жодної матеріальної шкоди потерпілим та призначив засудженому покарання, що не відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Крім цього, на думку колегії суддів, при зазначених обставинах, суд першої інстанції безпідставно звільнив засудженого ОСОБА_6 від відбування призначеного судом покарання, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, прийшовши до помилкового висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_6 без відбування призначеного судом покарання.

Прийшовши до висновку про наявність щирого каяття в засудженого ОСОБА_6, суд першої інстанції не врахував того, що щире каяття це активні дії, які полягають насамперед у добровільному відшкодуванні засудженим заподіяної злочином шкоди потерпілим.

Суд першої інстанції, при визначенні обставин, на підставі яких він прийшов до висновку про доцільність звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування призначеного судом покарання, не вказав у своєму вироку які саме дані про особу засудженого та які обставини справи він бере до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 з 2008 року не працює, не відшкодував потерпілим жодної шкоди, а вчинені ним злочинні діяння призвели до загибелі кількох осіб.

На підставі наведеного вище, на думку колегії суддів, оскаржуваний вирок необхідно скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_6, а справу направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 362, 366, 367, 372, 374, 377 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляцію прокурора задовольнити, а вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 липня 2013 року стосовно ОСОБА_6 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд в цей же суд, в іншому складі судів.

Судді:

підпис підпис підпис

Марітчак Т.М. Галапац І.І. Пешков М.І.

Копія відповідно до оригіналу.

Суддя апеляційного суду Т. Марітчак