Рішення № 33130218, 13.08.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/10240/13

Провадження № 2/522/8043/13

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

« 13» серпня 2013 року

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Погрібного С.О.

за секретаря - Булата В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договорів дарування нежилого приміщення горища недійсними та виселення, -

в с т а н о в и в :

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 з вимогою про визнання недійсними 3-х договорів дарування нежилого приміщення горища у будинку АДРЕСА_1, укладених 27 березня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрованих за номерами 2505, 2508, 2511, та висилити з цього приміщенні всіх, хто там проживає, на підтвердження чого посилався на наступне. Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2007 року позов ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та визнання права власності на нежилі приміщення горища, площею 49,1 кв.м., 48,7 кв.м. та 48,8 кв.м. задоволено. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11 січня 2012 року це рішення залишене без змін. За ОСОБА_4 було визнано право власності на зазначені приміщення. Рішенням від 10 жовтня 2012 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ - заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2007 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання зазначених договорів купівлі-продажу нежилих приміщень горища й визнання права власності відмовлено, з тих підстав, що вони є неукладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін, тобто є нікчемними.

Відповідач, ОСОБА_4 у судове засідання не з'являлася неодноразово, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання за зареєстрованим місцем проживання, поважних причин неявки в судове засідання суду не представила. Відповідач, ОСОБА_3, у судове засідання не з'являвся, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання за зареєстрованим місцем проживання, поважних причин неявки в судове засідання суду не представив. Суд у зв'язку з їх неодноразовою неявкою та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від представника позивача, ухвалив слухати справу за відсутності відповідачів, що не з'явились, у порядку заочного розгляду справи.

Представник позивача надав суду заяву, якою просив суд розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти розгляду справи у порядку заочного рішення не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі представлених письмових доказів.

Позивачам на праві власності належить квартира у будинку АДРЕСА_1, а, відповідно, вони є співвласниками допоміжних приміщень будинків, в тому числі й спільного горища. З огляду на це вони вправі звернутися до суду як заінтересовані особи з такими вимогами.

Приморським районним судом м. Одеси 10 квітня 2007 року постановлено заочне рішення, яким задоволено позов ОСОБА_4 задоволено, визнано дійсними договори купівлі-продажу нежилого приміщення горища, площами 49,1 кв.м., 48,7 кв.м., 48,8 кв.м., укладені між продавцем, Одеською міською радою, і покупцем, ОСОБА_4, та визнано за нею право власності на зазначені нежилі приміщення горища у будинку АДРЕСА_1.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 11 січня 2012 року вказане заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси залишено без змін.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 жовтня 2012 року заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 січня 2012 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_4 до Одеської міської ради про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та визнання права власності - відмовлено. Зазначене рішення є остаточним, набрало законної сили.

За договорами дарування від 27 березня 2008 року ОСОБА_3 безоплатно передав, а ОСОБА_4 прийняла у власність нежилі приміщення горища площами 49,1 кв.м., 48,7 кв.м. та 48,8 кв.м. у будинку АДРЕСА_1.

Згідно п.2 вказаних договорів спірні нежитлові приміщення належали дарувальнику на підставі відповідних договорів дарування від 03 березня 2008 року.

Таким чином, можна дійти обґрунтованого висновку, що ОСОБА_4, набувши за нині скасованим рішенням суду право власності на спірні приміщення, подарувала їх ОСОБА_3, який через 25 днів уклав із відповідачкою спірні договори дарування нежилих приміщень горища, що вказує на формальність укладення спірних договорів.

Рішення суду, на підставі якого ОСОБА_4 отримала у власність спірне нерухоме майно, що є предметом оскаржуваних договорів, на сьогоднішній день є скасованим, правові підстави, відповідно до яких відповідач набув право відчужувати спірні об'єкти нерухомості, припинили існування та відпали як скасовані.

Отже, формальне неодноразове відчуження спірного майна між відповідачами, що не було пов'язане з фактичним та юридичним припиненням володіння попереднього дарувальника та вступом у володіння наступного набувача, не може розглядатися судом в якості належної правової підстави для припинення права інших співвласників на спірне майно та виникнення права власності у інших осіб - відповідачів.

Умовою дійсності будь-якого правочину за вимогами ст. 203 ЦК України є повна відповідність між волею сторін та їх волевиявленням, що спрямовані на досягнення реального правового та фактичного результату, тобто реальних правових наслідків, за умови повної відповідності умов правочину вимогам чинного законодавства. Зміст права власності визначає повноваження особи на володіння, користування та розпорядження певним майном, а тому дії, спрямовані на заміну особи, якій належить лише титул власника, без мети реального настання правових наслідків, не можуть визнаватися судом правомірними, створювати для осіб правомірні права та обов'язки, які не підлягають судовому захисту. При цьому, встановлення недотримання відповідачами вимог ст. 203 ЦК України, у логічному поєднанні зі ст. 215 ЦК України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановленні ст. 203 ЦК України, дають підстави вважати оспорювані договори від 27 березня 2008 року - недійсними.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 02.03.2004 року №4-рп/2004 допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладочки, ГОРИЩА, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій.

Таким чином, позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які є власниками квартири у багатоповерховому будинку АДРЕСА_1, також є співвласниками допоміжних приміщень (в тому числі й спірного горища).

Відповідно до ч.1 ст.109 Житлового кодексу УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

Отже, враховуючи, що спірні договори підлягають визнанню недійсними, суд вважає за можливе виселити відповідачів із вказаних приміщень.

За ч. 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до п. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав може бути визнання правочину недійсним.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 387 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 61, 213, 215, 224-226 ЦПК України, ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Рішенням Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02.03.2004 року, СУД -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договорів дарування нежилого приміщення горища недійсними та виселення - задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування, укладений 27 березня 2008 року між ОСОБА_3, з однієї сторони, та ОСОБА_4, з іншої, стосовно нежилого приміщення горища загальною площею 49,1 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 2505.

Визнати недійсним договір дарування, укладений 27 березня 2008 року між ОСОБА_3, з однієї сторони, та ОСОБА_4, з іншої, стосовно нежилого приміщення горища загальною площею 48,7 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 2511.

Визнати недійсним договір дарування, укладений 27 березня 2008 року між ОСОБА_3, з однієї сторони, та ОСОБА_4, з іншої, стосовно нежилого приміщення горища загальною площею 48,8 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 2508.

Повернути нежиле приміщення горища, площами 49,1 кв.м., 48,7 кв.м., 48,8 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, у спільну власність усіх власників квартир багатоквартирного будинку під АДРЕСА_1.

Виселити з нежилого приміщення горища, площами 49,1 кв.м., 48,7 кв.м., 48,8 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та будь-яких інших осіб, які там проживають за їх дозволом на момент виконання рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення з заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ С.О. ПОГРІБНИЙ

13.08.2013