Постанова № 33129257, 19.08.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 серпня 2013 р.

Справа №801/7327/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Габовї Н.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі АР Крим

до Комунального підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства Щолкінської міської ради

про стягнення 96 610,86 гривень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось з позовом Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі АР Крим до Комунального підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства Щолкінської міської ради про стягнення 96 610,86 гривень.

Позивач обґрунтував свої позовні вимоги тим, що Комунальне підприємство Водопровідно-каналізаційного господарства Щолкінської міської ради перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим (надалі – Управління Пенсійного фонду) та на підставі Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” є платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, однак, в порушення норм зазначено Закону не здійснює сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у встановлений строк.

Ухвалами суду від 22 липня 2013 року відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження, та справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання яке відбулось 19.08.2013 року представники сторін не з’явились, повідомлені належним чином про місце, дату та час проведення судового засідання. Позивачем надіслано заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, на підставі статті 128 КАС України суд ухвалив розглядати справу за відсутністю представників сторін, повідомлених належним чином про дату та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”від 08.07.2010 року № 2464 (надалі - Закон) Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом;

Відповідно до пунктів 1, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством, а також забезпечує збір, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою

Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 за № 442/6730, (далі - Положення про Управління Фонду) Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, останнє, відповідно до покладених на нього завдань, контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Отже, контроль за правильним нарахуванням, своєчасним та повним перерахуванням та надходженням страхових внесків, інших платежів, здійснюється органами Пенсійного фонду. Відповідно до п. 7 частини 4 статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Таким чином, управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АРК, реалізуючі свої завдання та функції в правовідносинах з фізичними та юридичними особами виступає як суб'єкт владних повноважень, який здійснює владну компетенцію.

Компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначено статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з пунктом 5 частини 2 якої компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

З зазначених підстав, спір, що виникає між фізичним, юридичними особами та органами Пенсійного фонду України, у тому числі стосовно стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску, являється публічно правовим та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з п. ч. 1 ст.1 Закону зазначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 3 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.

Згідно з п.1 частини 1 статті 4 Закону платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство Водопровідно-каналізаційного господарства Щолкінської міської ради являється юридичною особою, зареєстрованою 22.11.2007 року Ленінською районною державною адміністрацією Автономної Республіки Крим, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 418120, Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 28.02.2012 рік та довідкою відділу статистики у Ленінському районі № 49-111-64/347.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство Водопровідно-каналізаційного господарства Щолкінської міської ради зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду в Ленінському районі АР Крим, про що свідчить повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску УПФУ в Ленінському районі АР Крим.

Таким чином, Комунальне підприємство Водопровідно-каналізаційного господарства Щолкінської міської ради є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики. Відповідно до частини 3 статті 9 Закону територіальні органи Пенсійного фонду мають право обчислювати єдиний внесок лише на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до територіальних органів Пенсійного фонду, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частиною 8 статті 9 Закону встановлено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Відповідно до розділу IV пункту 4.3 підпункту 4.3.1. Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 р. за № 994/18289 обчислення єдиного внеску зазначеною категорією платників здійснюється щомісячно на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Судом встановлено, що відповідно до автоматично сформованого і наданого відповідачем до Управління Пенсійного фонду звіту, відповідач зобов’язався сплатити єдиний внесок за квітень 2013 року в сумі 96 610,86 гривень.

Судом встановлено, що да день розгляду справи відповідачем сума заборгованості не сплачена і складає 96 610,86 гривень.

Відповідно ч. 4 ст. 25 Закону територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду в Ленінському районі АРК направлена відповідачу вимога про сплату боргу № Ю- 119/21 від 01.06.2013 року на суму 2 322 148,09 гривень, до якої увійшла недоїмка зі сплати єдиного внеску за квітень 2013 року в розмірі 96 610,86 грн., яка отримана ним 11.06.2013 року згідно із підписом відповідача на поштовому повідомленні.

Відповідно до п. 2 ч.8 ст. 9 Закону, підпункту 4.3.7 пункту 4.3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 р. за № 994/18289 4.3.7. платники під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для відповідних платників (авансові платежі).

Згідно із розрахунком суми позовних вимог відповідачем заборгованість в сумі 96 610,86 гривень не погашена, що також підтверджується особовим рахунком дослідженим в судовому засіданні.

Отже, суд приходить до висновку, що недоїмка зі сплати єдиного внеску в розмірі 96 610,86 гривень розрахована позивачем вірно, являється погодженою відповідачем та підлягає стягненню з останнього.

Відповідач надав суду заперечення, в яких зазначив, що він підпадає під дію мораторію, оскільки відкрита процедура санації, а також відповідач частково сплатив внески за квітень в сумі 20000 гривень, а тому сума боргу складає 76610,86 гривень.

Перевіряючи обґрунтованість вищезазначених доводів позивача, судом встановлено наступне.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464 “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” підприємство є платником єдиного соціального внеску.

Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 та п.п. 4.3.6 п. 4.3 ч. 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5 та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 27.10.2010 під № 994/18289 передбачають обов'язок платників сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Відповідно ч.12 ст.9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. У разі, несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються штрафні санкції, передбачені цим Законом.

Суд також звертає увагу відповідача, що відповідно до п. 6 ст. 25 Закону України № 2464-VI за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Згідно особового рахунку судом встановлено, що в період з 01.01.2011р. по 20.05.2013 р. позивачем лише частково сплачувалися страхові внески, у звязку з чим в нього утворився борг по єдиному внеску за січень 2011 року- квітень 2013 року в сумі 2006302,05 гривень.

Судом встановлено, що відповідачем в квітні 2013 року частково погашалася недоїмка по єдиному внеску 20000 гривень, але в платіжних дорученнях № 206, 197, 230, 185, що надані відповідачем, зазначено призначення платежу "сплата внеску за березень 2013", тому вони взагалі не можуть бути враховані судом, як погашення боргу за квітень 2013 року, який є предметом розгляду справи.

Більш того, у зв’язку з наявністю у відповідача недоїмки, всі сплачені ним суми єдиного внеску правомірно зараховувалися відповідачем в рахунок її погашення у порядку календарної черговості їх виникнення.

У зв’язку з чим фактично борг за квітень 2013 року в сумі 96610,86 гривень відповідачем взагалі не погашався.

Відповідач мотивує також відсутність в нього обов'язку сплачувати єдиний внесок посиланням на ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відповідно до якої протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Перевіряючи обґрунтованість вищезазначених доводів відповідача, судом встановлено наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (в редакції на момент введення мораторію) мораторій на задоволення вимог кредиторів – зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ч.4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (в редакції на момент введення мораторію) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв’язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов’язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов’язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв’язку з чим у нього виникають права та обов’язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.

З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов’язань поточних кредиторів, то за цими зобов’язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Даний висновок кореспондує зі змістом ч. 1 ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (в редакції на момент введення мораторію), згідно з якою нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов’язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. (Таку правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 06.01.2007року у справі №21-706 во06).

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 02.04.2011 року у справі за номером К-715/07, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.05.2007 року по справі № К-19494/06, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.02.2009 року за касаційною скаргою ВАТ “Донецькобленерго” на постанову господарського суду Донецької області від 23.05.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2007 року у справі за позовом ВАТ “Донецькобленерго” до УПФУ в м.Дебальцеве Донецької області про скасування рішення, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.05.2007 року.

Оскільки недоїмка зі сплати єдиного внеску за квітень 2013 року виникла після порушення справи про банкрутсво (з 29.06.2010 року відповідач перебуває в стані санації), то на таку недоїмку не поширюється дія мораторію.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, і відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

Вступна та резолютивна частини постанови оголошені у судовому засіданні 19.08.2013 року, постанова у повному обсязі складена та підписана 22.08.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства Щолкінської міської ради (ідентифікаційний код 35457765) на користь Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі АР Крим заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 96 610,86 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.