Рішення № 33127889, 27.08.2013, Старобешівський районний суд Донецької області

№ 245/255/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2013 року. Старобешівський районний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Дехти Р.В., при секретарі Іваницькій Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Старобешеве цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі - продажу недійсними та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

02 квітня 2013 року до Старобешівського районного суду Донецької області звернулась позивач ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі продажу нерухомого майна недійсними.

Відповідач ОСОБА_3 подала до суду зустрічний позов про відшкодування моральної шкоди.

Позивач ОСОБА_1 мотивував заявлені вимоги тим, що після смерті колишньої дружини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 встало відомо, що 10 серпня 1976 року від його імені був укладений договір купівлі - продажу житлового будинку. З 1976 року по дату смерті колишньої дружини позивач ОСОБА_1 зазначає, що не знав, що будинок проданий, а весь час вважав, що в будинку мешкають наймачі житлового будинку.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 мотивувала позовні вимоги про стягнення моральної шкоди тим, що ОСОБА_1 подав безпідставний позов до суду, а тому через хвилювання загострились певні хвороби.

Позивач ОСОБА_1, представник позивача адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, просили суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_3, представник відповідача за первісним позовом, що діє на підставі довіреності ОСОБА_6, у судовому засіданні первісний позов не визнали, просив суд відмовити в задоволенні позову, зустрічний позов просили задовольнити.

Вислухавши пояснення позивача, відповідача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов позивача ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_3 не знайшли підтвердження в судовому засіданні, а тому не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Рішення суду повинно відповідати вимогам ст. 213 та ст.215 ЦПК України, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 3 ст.. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, про що також зазначено в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі».

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом було роз'яснено право позивача, відповідача заявляти клопотання про витребування судом доказів, якщо у сторін існують складності в їх отриманні, подавати відповідні докази, заявляти клопотання про витребування документів та призначення експертиз по справі.

Сторони по справі відмовились заявляти клопотання про допит свідків, витребування доказів.

Враховуючи викладене, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, що відповідає ст. 212 ЦПК України, вирішив розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України). Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення (ч.2 ст.16 ЦК України).

Судом встановлено, що 10 серпня 1976 року між ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_4 на підставі довіреності, що посвідчена Новосвітською селищною радою Старобешівського району та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі - продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні встановлено, що 25 червня 1979 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі - продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до пункту 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 06.11 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що до окремих видів вимог, пов'язаних з визнанням правочинів

недійсними, встановлено спеціальну позовну давність (частини третя, четверта статті 258 ЦК України. Перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК ( 435-15 ) - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними (частини друга, третя статті 261 ЦК). Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до статті 71 Цивільного кодексу Української РСР встановлено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Стаття 80 Цивільного кодексу Української РСР встановлює, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В Конституції України, а саме в статті 55 встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

За загальним правилом кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.10 ЦПК України).

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи вищевикладені норми закону, суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 пропущено строк позовної давності для захисту свого права, доводи позивача, що він не знав, що укладений договір купівлі - продажу житлового будинку не заслуговують на увагу, враховуючи принципи цивільного законодавства стабільність відносин, розумність, а тому позов не підлягає задоволенню.

Виходячи з наданих доказів, суд дістається висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню у зв'язку тим, що не ґрунтуються на законні, а дії особи щодо подання позову до суду для захисту своїх прав та законних інтересів є правомірними та ґрунтується на законні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві-пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним не стягувати з сторін судові витрати, у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 3,10,58,209,212, 213,214,215 ЦПК України, суд,,

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 10 серпня 1976 року, що посвідчений державним нотаріусом Старобешівської державної нотаріальної контори, за № р-1427, та зареєстрований в Старобешівскому БТІ, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 25 червня 1979 року, який посвідчений державним нотаріусом Старобешівської державної нотаріальної контори, за № р-1297, та зареєстрований в Старобешівскому БТІ, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_3 не чинити мені перешкод у користування та розпорядженні житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення в рахунок відшкодування маральної шкоди в сумі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Повний текст судового рішення виготовлено 27 серпня 2013 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Старобешівський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Р.В. Дехта

27.08.2013