Рішення № 33127472, 20.08.2013, Юзівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Ворошиловський районний суд м. Донецька)

255/5674/13-ц

№2/255/1712/2013

РІШЕННЯ

Іменем України

20 серпня 2013 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді - Цукурова В.П.,

при секретарі - Ангеліній Н.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної біржі нерухомості м. Донецька про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 18 вересня 1997 року, зареєстрованого за реєстровим №315, визнання права власності на квартиру -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центральної біржі нерухомості м. Донецька про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 18 вересня 1997 року, зареєстрованого за реєстровим №315, визнання права власності на квартиру, посилаючись на наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина позивача - ОСОБА_2, про що Донецьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецької області зроблено актовий запис №766 від ІНФОРМАЦІЯ_1.

До складу спадкового майна ОСОБА_2 входить квартира АДРЕСА_1. Вказана квартира належить спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 18.09.1997 року, зареєстрованого Центральною біржею нерухомості м. Донецька за реєстровим №315.

Після смерті дружини позивач подав заяву про прийняття спадщини до Першої донецької державної нотаріальної контори, на підставі якої заведена спадкова справа №74 за 2013 рік. Інших спадкоємців першої черги та утриманців у померлої немає.

Нотаріус відмовив позивачу в оформленні відповідних документів та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказану квартиру, оскільки правовстановлюючий документ - договір купівлі-продажу, не був посвідчений нотаріально.

Позивач просив визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 18 вересня 1997 року, зареєстрований Центральною біржею нерухомості м. Донецька за реєстровим №315, визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у заяві. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи вважається повідомленим належним чином на підставі абз. 5 ч. 5 ст. 74 ЦПК України.

Згідно вимог ст. 224 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач не повідомив суд про причини своєї неявки в судове засідання.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши докази у справі в їх сукупності, прийшов до висновку про необхідність повністю задовольнити позов з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, про що Донецьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецької області зроблено актовий запис №766 від ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

ОСОБА_2 була дружиною позивача, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 25.11.2004 року (а.с. 7).

До складу спадкового майна померлої ОСОБА_2 входить квартира АДРЕСА_1. Вказана квартира належить спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 18.09.1997 року, зареєстрованого Центральної біржею нерухомості м. Донецька за реєстровим №315 (а.с. 11). Квартира зареєстрована в КП «БТІ м. Донецька» за реєстровим №45 від 25.09.1997 року.

Після смерті дружини позивач подав заяву про прийняття спадщини до Першої донецької державної нотаріальної контори. Однак, нотаріус відмовив позивачу в оформленні відповідних документів та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказану квартиру, оскільки правовстановлюючий документ - договір купівлі-продажу, не був посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу, зокрема, житлового будинку (квартири), укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно абз. 3 п. 13 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року №9, при розгляді таких справ суди повинні з'ясовувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Так, з матеріалів справи вбачається, що виконання договору купівлі-продажу від 18.09.1997 року відбулося. Можливість нотаріального посвідчення втрачена у зв'язку зі смертю власника квартири.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до довідки КП «СЄЗ Ворошиловського району м. Донецька» від 09.03.2013 року позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Таким чином, позивачем надано достатньо належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 58-60 ЦПК України на підтвердження того, що сторонами досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов договору, відбулося повне виконання договору, та суд має достатньо підстав для визнання договору купівлі-продажу дійсним. Позовні вимоги про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 18 вересня 1997 року, зареєстрованого Центральної біржею нерухомості міста Донецька за реєстровим №315, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіком на праві спільної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Таким чином, квартира АДРЕСА_1 є спільної сумісною власністю подружжя - ОСОБА_1 та померлої ОСОБА_2

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають, зокрема, той з подружжя, який його пережив. Згідно ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Таким чином, з урахуванням ч. 4 ст. 334 ЦК України, та враховуючи те, що позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 18 вересня 1997 року, зареєстрованого Центральною біржею нерухомості м. Донецька за реєстровим №315, задоволено, вимоги про визнання права власності на вказану квартиру також підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Центральної біржі нерухомості м. Донецька та визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 18 вересня 1997 року, зареєстрований Центральної біржею нерухомості міста Донецька за реєстровим №315, визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Справу розглянуто в межах заявлених позивачем позовних вимог з урахуванням обраного ним способу захисту права.

На підставі викладеного та керуючись п. 13 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року №9, ст.ст. 220, 328, 334, 657, 1226, 1261 ЦК України, ст. 60 СК України, ст.ст. 11, 58-60 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Центральної біржі нерухомості м. Донецька про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 18 вересня 1997 року, зареєстрованого за реєстровим №315, визнання права власності на квартиру - задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 18 вересня 1997 року, зареєстрований Центральної біржею нерухомості міста Донецька за реєстровим №315.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 58,80 кв.м., житловою площею 35,10 кв.м.

Судові витрати залишити за позивачем ОСОБА_1.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано через Ворошиловський районний суд м.Донецька до Апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення надруковано у нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя Ворошиловського районного

суду м. Донецька В.П. Цукуров