Постанова № 33127062, 22.08.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2013 р. Справа № 914/1360/13

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

Юрченко Я.О.,

При секретарі судового засідання: Марочканич І.О.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_2 від 22.07.2013 р. (вх. № 05-05/1538/13 від 25.07.2013 р.),

на рішення Господарського суду Львівської області від 08 липня 2013 року

у справі № 914/1360/13 (суддя С.М.Коссак),

порушеній за позовом

Позивача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_3, м. Львів,

До відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_2, м. Львів,

Про: витребування майна з чужого незаконного володіння, відшкодування шкоди та стягнення судового збору.

За участю представників сторін

Від апелянта/відповідача: ОСОБА_4 - п/к за довіреністю б/н від 06.08.2013 р.,

Від позивача: ОСОБА_5 - п/к за довіреністю б/н від 04.02.2013 р.

Представники сторін, які прибули в дане судове засідання з правами та обов'язками сторін, які визначені у ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України, ознайомлені. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представник позивача та відповідача, подали спільне письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 25.07.2013р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням В. о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2013 р. у склад колегії для розгляду справи № 914/1360/13 господарського суду Львівської області введено суддів - Давид Л.Л. та Юрченка Я.О. (том ІІ, а.с. 35).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.07.2013 року прийнято апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_2 від 22.07.2013 р. (вх. № 05-05/1538/13 від 25.07.2013 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 07.08.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою з повідомленням про вручення (том ІІ, а.с. 37, 38).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 р. розгляд справи відкладено на 21.08.2013 р. (том ІІ, а.сю. 58-59), про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією, згідно з Інструкцією діловодства в господарських судах № 75 (із наступними змінами та доповненнями).

21.08.2013 р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 22.08.2013 р. на 10 год. 00 хв., про що сторони були повідомлені під розписку (докази в матеріалах справи).

Представник апелянта/відповідача прибув, 07.08.2013 р. за вхідним № 05-04/4594/13 через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду подав клопотання про призначення у справі комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документа, а саме: Додатку № 1 від 01.09.2011 р. до Договору оренди з правом викупу від 22.08.2011 р. (том ІІ, а.с. 52), просить клопотання від 07.08.2013 р. про призначення у справі комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи Додатку № 1 від 01.09.11 р. до Договору оренди з правом викупу від 22.08.11 р. задовольнити, поставити перед експертом питання, які викладені у зазначеному клопотанні, проведення вказаної експертизи доручити Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз, оскільки вважає, що під час проведення експертизи Львівським НДІСЕ спірного документа не було надано належної оцінки тому, що крім підписів сторін, зазначений додаток також скріплений відтисками печаток сторін, спосіб нанесення яких на Додатку № 1 від 01.09.11р. до Договору оренди з правом викупу від 22.08.2011 р. експертом не досліджувалися, як і не досліджувалося те, чи нанесений відтиск печатки СПД-ФО ОСОБА_3 справжньою печаткою Підприємця та послідовність нанесення елементів письмового документа (підписи, відтиски печаток, тексту), експертом не встановлювалося, чи міг бути підпис у графі «Орендодавець» у Додатку № 1 від 01.09.11р. до Договору оренди від 22.08.11 р. виконаний самою ОСОБА_3 з намаганням виконати відмінний від справжнього підпису підпис, а відтак, на думку апелянта, суд допустив неповноту дослідження обставин. Вважає, що позивач свідомо підписала Додаток № 1 від 01.09.2011 р. підписом, який відрізняється від її справжнього з метою унеможливлення виконання Договору оренди від 22.08.2011 р. в частині викупу орендованого майна в повному обсязі. Крім того, у вищевказаному клопотанні апелянт зазначає, що під час розгляду справи у місцевому господарському суді, позивач наголошувала відповідачеві, що експертиза, яка буде проводитись у Львівському НДІСЕ, буде вчинена на її користь, представник апелянта пояснив, що на думку його довірителя, Позивач «має там знайомих», відтак апелянт/відповідач просить доручити проведення нової експертизи Донецькому НДІСЕ. Представник апелянта доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник позивача прибув, 21.08.2013 р. через канцелярію суду подав: 1) заперечення вх. № 05-04/4897/13 на клопотання про призначення під час апеляційного перегляду справи комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи в Донецькому НДІСЕ та 2) відзив на апеляційну скаргу вх. № 05-04/4868/13, просить, рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Щодо клопотання апелянта/відповідача про призначення під час апеляційного провадження комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи в Донецькому НДІСЕ Додатку № 1 від 01.09.2011 р. до Договору оренди від 22.08.2011 р. представник позивача вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення, так як, на думку представника позивача, апелянт/відповідач, під час розгляду справи у місцевому господарському суді, не позбавлений був права у встановленому законом порядку подати місцевому суду перелік питань, які, на його думку, належало поставити перед експертом, однак відповідач таким правом не скористався, пояснила, що відповідач, ознайомившись із висновком експертизи, не заявляв клопотань про відвід судового експерта, виклик експерта у судове засідання для дачі пояснень по суті експертизи, не клопотав перед судом першої інстанції про проведення додаткової та/або повторної судової експертизи, в т.ч. печаток. Представник позивача зазначила, що питання щодо можливої зміни СПД-ФО ОСОБА_3 ознак її підпису виконаного на Додатку № 1 від 01.09.2011 р. (п/п. 4 п. 1 клопотання апелянта про призначення у справі комплексної почеркознавчої та технічної експертизи) було предметом дослідження судовою експертизою, про що зазначено у Висновку ЛНДІСЕ № 1769 складеного 14.06.13 р., тому просить суд зазначене клопотання відхилити. Представник пояснила, що та обставина, що представник відповідача ОСОБА_4 не приймав участі під час розгляду справи судом першої інстанції, не може бути підставою для проведення повторної судової почеркознавчої та технічної експертизи документа. Крім того, зазначила, що СПД-ФО ОСОБА_2, свідомо, з посиланням на ст. 40 ГПК України, 09.07.2013р., особисто, витребувано та отримано з матеріалів справи оригінал Додатку № 1 від 01.09.11р. (клопотання ОСОБА_2 від 09.07.13р. за вхідним № 27042/13)(том ІІ. а.с. 21).

Позивачем до відзиву на апеляційну скаргу (вх. № 05-04/4898/13 від 21.08.13 р.) долучено оригінал Довідки ст. слідчого СВ Франківського РВ ЛМУ ГУМУС України у Львівській області за № 71/16374 від 12.08.2013 року про прийняття і реєстрацію в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (реєстраційний № 42013150080000134) заяви ОСОБА_3 про підроблення підпису на Додатку № 1 до Договору оренди, з якого вбачається, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 60 КПК України (п. 2 ч. 2 ст. 56 КПК України) заява прийнята та розпочато досудове розслідування (докази - в матеріалах справи).

Оглянувши та дослідивши подані сторонами докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, які прибули в дане судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання апелянта/відповідача, подане через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду 07.08.2013 р. за вхідним № 05-04/4594/13 (том ІІ, а.с. 52) про призначення у справі комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи Додатку № 1 від 01.09.2011 р. до Договору оренди з правом викупу від 22.08.2011 р. слід відхилити, виходячи з наступного.

Статтею 101 ГПК України визначено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до частини першої коментованої статті 101 ГПК України, додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду або, якщо додаткові докази були витребувані апеляційною інстанцією відповідно до вимог статті 38 ГПК.

Аналогічну правову позицію викладено у п. 9 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. N 04-5/366 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України».

Як вбачається з матеріалів справи, апелянт/відповідач під час розгляду справи у місцевому господарському суді, мав можливість суду подати суду перелік питань, які вважав за необхідні поставити перед експертом, при призначенні місцевим господарським судом судової почеркознавчої експертизи (том І, а.с. 243-244), тим більше, що у справі № 914/1360/13 місцевим господарським судом, за участю представників Позивача та особисто Відповідача, надавалися пояснення по суті спору, місцевим судом оголошувалася перерва у судовому засіданні (Протокол судового засідання від 24.04.13р.)(том І, а.с. 68), про що сторони були повідомлені під розписку (том І. а.с. 67) та, за участю представників сторін, розгляд справи було відкладено з підстав зазначених у Протоколі судового засідання від 14.05.13 р. (том І. а.с. 229) та ухвалі господарського суду Львівської області від 14.05.13 р. (том І, а.с. 230-231), сторонами, зокрема, відповідачем: ОСОБА_2 для проведення судової експертизи подавалися клопотання (вх. № 17640/13 від 20.05.13 р.) про доручення доказів до справи (том І. а.с. 232-233), в процесі розгляду даної справи (20.05.13 р.), за участю представників сторін, місцевим судом проводилося відібрання зразків підпису у ОСОБА_3 (том І, а.с. 245-248). Ухвала місцевого господарського суду від 20.05.13 р. у справі № 914/1360/13 (том І. а.с. 243-244) сторонами у порядку ст. 106 ГПК України - не оскаржена.

Як вбачається з матеріалів даної справи, після повернення матеріалів справи з Львівського НДІСЕ до місцевого господарського суду за вх. № 21016/13)(том ІІ, а.с. 2) з Висновком судової-почеркознавчої експертизи № 1769 від 14.06.2013р. (том ІІ, а.с. 5-6), 25.06.2013 р. місцевим судом поновлено провадження у справі та розгляд справи призначено на 08.07.2013 р. (том ІІ, а.с. 7), зобов'язано сторін: 1) надати пояснення на висновок експерта № 1769 від 14.06.2013р., з'явитись у судове засідання чи забезпечити участь уповноважених представників; 2) виконати вимоги ухвал суду, про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені (том ІІ, а.с. 8,9).

Як вбачається з матеріалів справи, у судовому засіданні, яке відбулося 08.07.2013 р., представником відповідача ( приймав участь у справі), жодних клопотань (заяв), в т.ч. про відвід судовому експерту - не подавалося, як не подавалося ним клопотань про проведення додаткової та/або повторної судової експертизи.

Разом з тим, представник Відповідача (ОСОБА_7 - п/к за довіреністю від 19.10.2012 р.) не інформував місцевий суд, що зі слів довірителя йому відомо про те, що позивачка «під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції наголошувала на тому, що висновок призначеної судом експертизи, проведеної Львівським НДІСЕ буде на її користь, бо вона має там знайомих» та/або, що зазначена експертиза з тих чи інших міркувань відповідача, є необ'єктивною, містить корупційну складову тощо, тобто апелянт, не скористався правами передбаченими ст. 31 ГПК України.

Не надавалася Відповідачем вказана вище інформація суду під час розгляду справи в суді першої інстанції. В матеріалах справи в цій частині будь-які докази в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України - відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 ГПК України, проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу». Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1 Закону України № 4038-XII «Про судову експертизу» від 25.02.2012р. (надалі за текстом - «Закон») судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Судово-експертну діяльність, згідно ст. 7 Закону України № 4038-ХІІ, здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

До державних спеціалізованих установ належать: - науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; - науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; - експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Як вбачається з матеріалів справи, дана експертиза була проведена Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, який є спеціалізованою установою та в ухвалі місцевого суду від 20.05.2013 р. у справі № 914/1360/13 (пункт 5 резолютивної частини), суд повідомив експерта про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову від дачі висновку і виконання покладених на нього обов'язків.

Крім того, колегія суддів зазначає, відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», з метою правильного і однакового застосування господарськими судами законодавства, яке регулює призначення судової експертизи, господарським судам необхідно також враховувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку (пункт 12).

Як вбачається з клопотання б/н від 07.08.2013 р., апелянт жодними чином не обґрунтовує неможливість подання такого клопотання суду першої інстанції.

Та обставина, на яку, неодноразово, посилався представник відповідача, що він у суді першої інстанції не приймав участі у справі, не може слугувати підставою для призначення у справі комплексної почеркознавчої та технічної експертизи.

Отже, з огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що клопотання апелянта/відповідача від 07.08.2013 р. (вхідний № 05-04/4594/13) про призначення під час апеляційного перегляду справи комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи Додатку № 1 від 01.09.2011 р. до Договору оренди з правом викупу від 22.08.2011 р. в Донецькому НДІСЕ слід відхилити через недоведеність обставин, на які посилається апелянт у клопотанні (том ІІ, а.с. 52).

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Львівської області від 08.07.2013 року у справі № 914/1360/13 (суддя С.М.Коссак) позовні вимоги задоволено (пункт перший резолютивної частини). Зобов'язано Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (79054, АДРЕСА_1; реєстраційний номер фізичної особи - підприємця НОМЕР_5) повернути Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 (79008, АДРЕСА_2; реєстраційний номер фізичної особи - підприємця НОМЕР_6) майно - транспортні засоби: ДАF, модель 95 ХF, тип сідловий тягач - Е, колір білий, № шасі НОМЕР_7, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; тип н/причіп бортовий - Е, марки RENDERS, модель В 3, колір синій, № шасі НОМЕР_8, 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2; марка ДАF, модель FT 95.380XF, тип сідловий тягач-Е, колір білий, № шасі НОМЕР_9, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, тип н/причіп бортовий - Е, марки TRAILOR, модель SYYЗСР, колір червоний, № шасі НОМЕР_10, 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 (пункт другий резолютивної частини). Пунктом третім резолютивної частини вирішено: достягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (79008, АДРЕСА_2; реєстраційний номер фізичної особи - підприємця НОМЕР_6) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО): 825014; Рахунок отримувача: 31215206783006; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499974) 273,04 грн. недоплаченої суми судового збору. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (79054, АДРЕСА_1; реєстраційний номер фізичної особи - підприємця НОМЕР_5) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (79008, АДРЕСА_2; реєстраційний номер фізичної особи - підприємця НОМЕР_6) 27251,61 грн. неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення,7883,90 грн. витрат по сплаті судового збору та 2448,00 грн. витрати по сплаті за проведення судової почеркознавчої експертизи (пункт четвертий резолютивної частини рішення) (том І, а. с. 14-20).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду апелянт/відповідач: Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа (приватний підприємець) ОСОБА_2 звернулась до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 08.07.2013 р. у справі № 914/1360/13 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, відшкодування шкоди і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми п. 1, 2, 3 ст. 104 ГПК України, так як, неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а визначено було ті обставини, які не були доведені належними і допустимими доказами, що в сукупності спричинило невідповідність висновків, викладених у рішенні, дійсним обставинам справи. Так апелянт зазначив, що місцевим судом неправомірно встановлено, що договір оренди майна з правом викупу припинив свою дію 01.03.2013 р. є помилковим і не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки, відповідно до п. 3.1. договору, строк оренди складає 1,5 року, згідно п. 3.2 даного Договору, після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, якщо жодна сторона в терміни 1,5 року (строк дії договору) письмово не повідомить про наміри його розірвати даний Договір автоматично пролонгується на такий самий строк, а повідомлення позивача, які знаходяться в матеріалах справи не можуть розцінюватись, як належне повідомлення орендаря про намір розірвати Договір. Відтак, вважає, що місцевий суд прийшов до хибного висновку, що договір оренди рухомого майна припинив свою дію 01.03.2013 р., а відтак вимога позивача про стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення на суму 27251,61 грн. (за час прострочення на момент прийняття рішення, тобто з 01.03.2013 р. по 08.07.2013 р.) відповідно до положень ст. 785 ЦК України - безпідставними.

Щодо недійсності Додатку № 1 від 01.09.2011 р. і відсутності доказів оплати викупної вартості орендованих транспортних засобів відповідно до цього Додатку зазначив, що місцевий суд беручи до уваги висновок експертизи № 1769 складений 14.06.2013 р., в оскаржуваному рішенні зазначив, що додаток до Договору не вчинено і він не має юридичної сили, та в матеріалах справи не додано належних і допустимих доказів про оплату зазначеної в додатку № 1 від 01.09.2011 р. суми, є необґрунтованими, оскільки, пославшись на висновок експертизи, судом не було досліджено той факт що спірний Додаток до договору скріплений печатками сторін, з огляду на викладене, місцевий суд повинен був надати правову оцінку, відповідно до ст. 204 ЦК України.

Щодо викупної вартості орендованого майна скаржником в апеляційній скарзі зазначено, що відповідачем до відзиву на позовну заяву було долучено відповідні письмові докази оплати кожного місяця у сумі 3200,00 грн. (загальна вартість 57600,00 грн.), письмові розписки на загальну суму 19200,00 доларів США (еквівалент у гривні 153600,00 грн.) та посилається на свідків, які можуть підтвердити отримання коштів представником позивача. Крім цього, звертає увагу суду на те, що позивач (опечатка) відповідач протягом усього періоду Договору оренди з правом викупу від 22.08.2011 р., провів ремонтні роботи транспортних засобів на суму 307000,00 грн., виконавцем цих робіт було ТзОВ «Анком-Транс», про що свідчать рахунки, акти виконаних робіт та платіжні доручення, однак, вказаним обставинам місцевим судом не було надано належної оцінки відповідно до ч. 3, ст. 778 ЦК України, у якій передбачено, що якщо поліпшення речі переданої у найм, зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю, однак, цього зроблено не було.

Як встановлено колегією суддів, Позивач: ОСОБА_3 є суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою (Приватним підприємцем), реєстраційний номер фізичної особи - підприємця ЄДР: НОМЕР_6, місце проживання: п. і. 79008, АДРЕСА_2, вид діяльності за КВЕД (Кваліфікація видів економічної діяльності): 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів н. в. і. у., 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АА № 560268 (а. с. 13).

Апелянт/відповідач: ОСОБА_2 є суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою (Приватним підприємцем), реєстраційний номер фізичної особи - підприємця ЄДР: НОМЕР_5, місце проживання: п. і. 79054, АДРЕСА_1, основний вид діяльності за КВЕД (Кваліфікація видів економічної діяльності): 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АА № 562033 (а. с. 12).

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 22.082011 р. між Фізичною особою - підприємцем (Позивач - у справі, Орендодавець - за Договором) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Відповідач у справі, Орендар - за Договором ) було укладено Договір оренди майна з правом викупу (далі за текстом - Договір)(а. с. 14-17).

Зазначений Договір, укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статей 207, 208 ЦК України.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором оренди (найму), оскільки відповідає вимогам статті 759 ЦК України.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, право власності позивача на транспортні засоби підтверджуються обліковими картками приватного транспортного засобу НОМЕР_1, НОМЕР_3, НОМЕР_2, НОМЕР_4 (том І, а. с. 18-21).

Відповідно до п.1.1. Договору, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування наступне майно (надалі - об'єкт оренди): Найменування: вантажні автомобілі - ДАF НОМЕР_1; НОМЕР_2; ДАF НОМЕР_3; НОМЕР_4; вартість майна, що орендується - не зазначено; термін амортизації: 5 років; стан майна, що орендується на момент передачі в оренду: задовільний; Об'єкт оренди на момент передачі його в оренду не має недоліків, що можуть перешкодити його ефективному використанню; на об'єкт оренди не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб (п.п. 1.1., 1.2., 1.3., 1.4., 1.5., 1.6 Договору оренди).

Об'єкт оренди передається в оренду для транспортного обслуговування на території України і за кордоном (п. 2.1 даного Договору).

Пунктом 3 сторони визначили строк оренди.

Строк оренди складає 1,5 року з моменту прийняття об'єкта, що орендується (підпункт 3.1. Договору).

Підпунктом 3.2. Договору визначено, що після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі, якщо жодна сторона в термін 1,5 до закінчення даного Договору письмово не повідомить про намір його розірвати, даний Договір автоматично пролонгується (продовжується) на такий самий строк.

З матеріалів справи вбачається, що Орендодавець (Позивач у справі) 18.01.2013 р. на адресу Орендаря (Відповідача у справі), неодноразово, направляв повідомлення, про намір повернути транспорті засоби.

Так, 18.01.2013 р. позивачем на адресу відповідача було надіслано повідомлення (том І, а. с. 22), в якому зазначено: «Прошу Вас негайно повернути мені транспортні засоби, що були предметом вказаного договору, доставивши їх за моєю адресою: АДРЕСА_2 в строк до 23.01.2013 р. для складання Акту прийому-передачі, також повернути технічні паспорти, що підтверджують моє право власності на автомобілі», факт надсилання такого листа підтверджується поштовою квитанцією від 18.01.2013р. (том І, а. с. 23).

21.01.2013 р. Позивачем було повторно надіслано на адресу Відповідача телеграму (том І, а. с. 24) з клопотанням негайно повернути мені транспортні засоби, технічні паспорти, доставивши їх за моєю адресою: АДРЕСА_2 в строк до 23.01.2013 р. для складання Акту прийому-передачі, про що свідчить копія квитанції про прийом телеграми (том І, а. с. 25).

Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт/відповідач вважає, що вищевказані повідомлення не можуть бути взяті до уваги, як такі, що вказують на те, що Позивач має намір розірвати Договір, оскільки у вищевказаних повідомленнях позивача мова йде про повернення орендованого майна, однак, колегія суддів не може погодитись з таким твердженням Відповідача, оскільки спростовується вищевказаним листом Відповідача (том І, а. с. 26), в якому відповідач зазначає, що згідно Цивільного законодавства України, одностороння відмова від договору забороняється.

Крім того, в матеріалах справи також міститься Вимога про розірвання Договору від 03.05.2011 року (том І, а. с. 132), оскільки позивач звернувся з позовною заявою до відповідача про розірвання договору оренди б/н від 22.08.2011 р., однак ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 р. у справі № 5015/1833/12 позовну заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишено без розгляду відповідно до п. 5 ч. 1, ст. 81 ГПК України (том І, а. с. 134).

Вищевказана Вимога була отримана Відповідачем, про що свідчить лист (том І, а. с. 26), в якому зазначено, що отримавши вашу вимогу, хочу повідомити наступне, що згідно Цивільного законодавства України, одностороння відмова від договору забороняється. Взаємовідносини між нами вийшли за межі договірних, і будуть врегульовані згідно чинного законодавства.

Також в матеріалах справи міститься ухвала господарського суду Львівської області від 19.03.13 у справі № 914/687/13-г за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до відповідача ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, якою залишено позовну заяву ФОП ОСОБА_3 без розгляду (том І, а. с.141).

З вищенаведеного вбачається, що Орендодавець вчиняв дії на розірвання договору оренди і не мав наміру пролонгувати Договір, а тому Договір припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, спірний Договір оренди від 22.01.2011 р. припинив свою дію з 01.03.2013 року.

Крім того, місцевим судом встановлено, що в матеріалах справи знаходився оригінал Додатку № 1 від 01.09.2011 р. до Договору оренди з правом викупу від 22.08.2011 р. (копія на а.с. 78 том І), однак за клопотанням Відповідача від 09.07.2013 р. (вх. № 27042/13) оригінал Додатку № 1 від 01.09.11 р. був повернутий Відповідачу, що підтверджується написом на клопотанні від 09.07.2013 р. (том ІІ, а. с. 21).

Станом на час розгляду апеляційної скарги оригінал Додатку № 1 від 01.09.2011 р. до Договору оренди від 22.08.2011 р. в матеріалах справи - відсутній, є наявною лише його копія (том І. а.с. 78).

Як зазначає місцевий господарський суд, цим Додатком № 1 від 01.09.2011 р. було передбачено, що викуп майна на підставі договору оренди з правом викупу від 22 серпня 2011 року буде здійснюватися за сумою 153600,00 грн., однак, Позивач проти укладення такого Додатку заперечила, про що, місцевим судом, з метою з'ясування дійсних обставин справи, було призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (ухвала господарського суду Львівської області від 20.05.13 р. (том І, а.с.243-244).

Висновком Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1769 судово-почеркознавчої експертизи (том ІІ, а. с. 5-6) за матеріалами господарської справи № 914/1360/13, складеним 14 червня 2013 року (судовий експерт Гордон Л.В.) встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3, розташованим в графі "Орендодавець" в Додатку № 1 від 01.09. 2011 року до договору оренди з правом викупу від 22 серпня 2011 року, виконані не ОСОБА_3, а іншою особою з намаганням його виконавця наслідувати справжні підписи ОСОБА_3

Як встановлено місцевим господарським судом, на момент прийняття рішення майно позивачу не повернуто.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочини вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з п.2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладені господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту тощо).

Відповідно до п.8. постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним" відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим, судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 Цивільного кодексу України тощо).

Отже, місцевим судом надано належну оцінку Додатку № 1 від 01.09.2011 року до Договору оренди від 22.08.2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 цієї ж статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Нормою ч. 1 ст. 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 631 ЦК України, зокрема, передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що Договір припинив свою дію з 01.03.2013 року.

Згідно зі ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо найма не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, вимога позивача про повернення майна та сплату неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення є правомірною і підлягає задоволенню. З врахування моменту припинення договору до моменту прийняття рішення (08.07.2013р.) стягненню підлягає сума у розмірі 27251,61 грн.

(З врахуванням правової позиції, передбаченої у п. 5.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").

Відповідно до ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди, строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до п.7 Договору оренди майно, що орендується, переходить у власність орендаря, якщо він вніс Орендодавцю всю належну йому орендну плату з вартості зданого на повний амортизаційний термін майна, а також вніс Орендодавцю орендні платежі з залишкової вартості майна, оренда якого згідно з договором припинена до завершена амортизаційного терміну. Порядок передачі та оформлення права власності на майно, що орендується, здійснюється сторонами за актом протягом 3-х місяців з моменту закінчення Договору (підпункт 7.1., 7.2. Договору).

Як встановлено місцевим судом, в матеріалах справи містяться банківські виписки, які свідчать оплату Відповідача на рахунок Позивача згідно договору оренди за період з 22.08.2011 р. по 26.02.2013 р., кожного місяця, в сумі 3200,00 грн., загальна сума сплачених коштів згідно Договору оренди становить 57600,00 грн. (том І, а. с. 40-59).

Однак, платежів, які свідчать про викуп орендованого майна належними та допустимими доказами Відповідачем не представлено (не подано), твердження відповідача, що ним було сплачено кошти за обслуговування орендованого майна (транспортних засобів) на суму 307000,00 грн. (том І, а. с. 98-129) не є коштами, які свідчать про право викупу орендованого майна, оскільки, пунктом 6 даного Договору визначено, здійснювати Орендарю за власний рахунок своєчасне технічне обслуговування, поточний та капітальний ремонт вантажних автомобілів відповідно до Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого Наказом Мінтрансу України від 30.03.1998 р. за № 102 (підпункт 6.1.2. спірного Договору).

Підпунктом 6.1.3. даного Договору визначено, Орендар за власний рахунок повинен усувати поломки і пошкодження вантажних автомобілів. Сплачувати орендну плату в розмірі та в строки, визначені даним Договором (підпункт 6.1.4).

Крім цього, матеріалами справи підтверджено намір Орендодавця (Позивача у справі), повернути майно, здане в оренду.

За таких обставин, з врахуванням того, що Додаток № 1 від 01 вересня 2011 року до Договору оренди з правом викупу від 22 серпня 2011 року (том І, а. с.78), яким визначено порядок викупу майна, а саме, що викуп майна на підставі договору оренди з правом викупу від 22 серпня 2011 року буде здійснюватися за сумою 153600,00 грн. позивачем, Орендодавцем не підписувався, що стверджується Висновком № 1769 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами господарської справи №914/1360/13, складеним 14 червня 2013 року, не вчинено і він немає юридичної сили.

Крім цього, належних та допустимих доказів сплати зазначеної суми Орендарем суду не надано.

З огляду на викладене, місцевий суд прийшов до правомірного висновку, що уточнена вимога позивача є підставною та підлягає до задоволення.

Інші доводи апеляційної скарги не доведені апелянтом належними та допустимими доказами, спростовуються матеріалами даної справи, відтак колегією суду не приймаються до уваги.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення господарського суду Львівської області від 08.07.2013 р. у справі № 914/1360/13, а саме, з резолютивної частини (пункт третій) з позивача було достягнуто судовий збір, оскільки суму позову на дату прийняття рішення з врахування неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення до прийняття рішення, та з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог місцевим судом була встановлена ціна позову 394195,11 грн. (394195,11 грн.*2%= 7883,90 грн.).

Відтак, місцевий суд прийшов до вірного висновку, достягну з позивача недоплачену суму судового збору в розмірі 273,04 грн.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства та з врахуванням всіх обставин справи, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 35, 43, 44 - 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального

кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 08.07.2013 року у справі № 914/1360/13 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Юрченко Я.О.

В судовому засіданні 22.08.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 23.08.2013 р.