Постанова № 33127046, 22.08.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2013 р. Справа№ 910/7561/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Сітайло Л.Г.

Шевченка Е.О.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Дементєєва О.М. (довіреність б/н від 10.01.2013 р.)

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»

на рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2013 року

у справі №910/7561/13 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Комунального підприємства «Київська міська стоматологічна поліклініка»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Київська міська стоматологічна поліклініка» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» про стягнення суми заборгованості за надані позивачем медичні послуги застрахованим громадянам відповідача в розмірі 13007,30 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.06.2013 р. позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 13007,30 грн. боргу та 1720,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому рішення підлягає скасуванню в частині стягнення суми боргу та судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а рішення без змін.

Представник відповідача в судове засідання 22.08.2013 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 18.07.2013 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між Комунальним підприємством «Київська міська стоматологічна поліклініка» (виконавець) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова» (замовник) було укладено договір № 23/1/11-09/26 про надання медичної допомоги стоматологічною установою від 29.01.2009 р., відповідно до якого виконавець зобов'язаний забезпечити надання медичних послуг клієнтам відповідно до умов даного договору згідно ліцензії на право здійснення медичних послуг (додаток 2) та прейскуранту на запропоновані послуги (додаток 1). Обсяг медичних послуг, що надаються виконавцем, узгоджується із замовником згідно порядку, визначеного в розділі 4 даного договору (п. 1.1 договору).

Пунктом 2.3.2 договору визначено, що замовник зобов'язаний здійснювати оплату на надані виконавцем медичні послуги у порядку, зазначеному в розділі 4 даного договору.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що оплата замовником рахунку здійснюються протягом 7 банківських днів з моменту одержання зазначених в п. 5.1 даного договору документів.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем були надані послуги клієнтам відповідача, відповідач вчасно сплачував вартість наданих позивачем послуг до спірного періоду.

Так, позивач з 26.10.2012 р. по 25.12.2012 р. надавав стоматологічні послуги клієнтам відповідача, в обсязі узгодженої програми медичного страхування, а саме: у період з 26.10.2012 р. по 25.11.2012 р. позивач надав послуг на загальну суму 9338,10 грн.; а у період з 26.11.2012 р. по 25.12.2012 р. на суму 3669,20 грн., всього на загальну суму 13007,30 грн.

В порушення умов договору відповідач за надані послуги, у вказаний вище період, не розрахувався з позивачем.

В матеріалах справи містяться листи, в яких позивач звертався до відповідача та просив провести оплату наданих послуг, проте відповідач борг не сплатив.

Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Факт невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті отриманих від позивача послуг належним чином доведений, документально обґрунтований, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 13007,30 грн. підлягають задоволенню.

У своїй апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що ним не були отримані документи, в підтвердження факту надання послуг, а саме: рахунки, схеми калькуляцій та акти виконаних робіт.

Апеляційний господарський суд не погоджується з вказаними запереченнями відповідача, оскільки в матеріалах справи містяться докази направлення зазначених вище документів позивачем на адресу відповідача, що підтверджують той факт, що останнім були надані медичні стоматологічні послуги клієнтам відповідача. А саме позивачем були надані письмові пояснення водіїв-експедиторів, в яких описано порядок передачі документів (підтверджуючих надання послуг), а також списки страхових компаній, яким були надані послуги та передані всі документи в підтвердження їх надання, в яких також наявні відмітки про отримання документів представниками відповідача.

Додатково в підтвердження передачі спірних документів відповідачу, позивачем долучені до матеріалів справи такі ж вказані вище списки передачі документів по страховим компаніям за попередні періоди, в яких наявні підписи про отримання документації позивача, тих же осіб (працівників відповідача), які наявні і у списках за спірний період.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника неповне з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2013 р. у справі №910/7561/13 залишити без змін.

Справу №910/7561/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Сітайло Л.Г.

Шевченко Е.О.