Рішення № 33127013, 19.08.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2013 р. Справа № 914/2742/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНБАСІНФОРМЗВ'ЯЗОКСЕРВІС», м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АРНІКА», м.Львів

про стягнення 530275,21грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Горбань М.Ю.

Представники:

від позивача: Козачок А.М. - представник за довіреністю

від відповідача: Следзь В.В. - директор

Суть спору: позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНБАСІНФОРМЗВ'ЯЗОКСЕРВІС», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРНІКА», м.Львів про стягнення 530275,21грн., з яких 501309,15грн. основного боргу та 28966,06грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 16.07.2013р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.07.2013 року. Ухвалою суду від 30.07.2013р. розгляд справи відкладено на 13.08.2013р. у зв'язку з неявкою сторін та враховуючи подані ними клопотання. В судовому засіданні 13.08.2013р. оголошено перерву до 19.08.2013р. з метою надання сторонам можливості врегулювати спір в добровільному порядку.

Представникам сторін роз'яснено їх права згідно ст.ст.20, 22 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 19.08.2013р. позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та уточненнях позовної заяви (вх.№32798/13 від 13.08.2013р.). Ствердив, зокрема, що позивачем розроблено та передано відповідачу - ТзОВ «АРНІКА» проектну документацію для об'єкту «Стадіон на вул.Стрийській - кільцевій дорозі у м.Львові», що підтверджується підписаним представниками сторін актом здачі-приймання проектно-дослідницької продукції. Однак, всупереч вимогам чинного законодавства, проведені роботи вартістю 501309,15грн. відповідачем не оплачено. Претензію, надіслану на адресу ТзОВ «АРНІКА» у травні 2013 року, останнім залишено без відповіді, а зазначену у ньому вимогу про сплату коштів - без задоволення, що зумовило звернення ТзОВ «ДОНБАСІНФОРМЗВ'ЯЗОКСЕРВІС» до суду із позовною заявою. Окрім суми основної заборгованості позивачем заявлено до стягнення 28966,06грн. 3% річних, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України. Просив позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.08.2013р. подав відзив на позовну заяву (вх.№33537/13 від 19.08.2013р.), яким позовні вимоги визнав повністю, в тому числі щодо нарахування відсотків річних. Зазначив, що вказані роботи проведено позивачем за договором на виконання комплексу проектних робіт, укладеного між сторонам в червні 2010 року. Просив виконання рішення розстрочити на 10 місяців рівними частинами.

Суд, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНБАСІНФОРМЗВ'ЯЗОКСЕРВІС» (підрядник за договором, позивач за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРНІКА» (замовник за договором, відповідач по справі) укладено договір на виконання комплексу проектних робіт №1056-06/2010 від 01.06.2010р., за яким підрядник зобов'язується за завданням замовника, власними чи залученими силами виконати визначені проектні роботи на об'єкті «Стадіон на вул.Стрийській - кільцевій дорозі у м.Львові» (надалі - документація) і передати документацію замовнику, а замовник - прийняти документацію і оплатити виконані підрядником роботи відповідно до умов даного договору (п.1.1).

Відповідно до п.4.1 договору, при завершенні робіт підрядник передає замовникові документацію для розгляду й підписання акту приймання виконаних підрядних робіт.

Підрядником взяті на себе за договором зобов'язання виконано, що підтверджується підписаним представниками сторін актом здачі-приймання проектно-дослідницької роботи від 01.08.2011р., вартість виконаних робіт за яким становить 501309,15грн.

Оплата вартості робіт, відповідно до п.2.2 договору, здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника відповідно до пред'явленого останнім рахунка в наступному порядку: авансовий платіж у розмірі 50% від вартості робіт , що становить 501309,14грн. протягом 10 банківських днів від дати підписання цього договору та остаточний розрахунок - протягом 10 банківських днів від дати підписання акту приймання виконаних робіт згідно з п.1.1 цього договору.

Не зважаючи на те, що вказаний акт підписаний замовником без зауважень, виконані роботи ним у встановлений строк не оплачено.

Позивачем на адресу ТзОВ «АРНІКА» 17.05.2013р. надіслано претензію №205/05-2013 від 16.05.2013р. (отримано адресатом 21.05.2013р.), що підтверджується квитанцією установи зв'язку та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яка залишена останнім без відповіді, а вимога про оплату вартості виконаних проектних робіт в розмірі 501309,15грн. - без задоволення. Відтак, позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з ТзОВ «АРНІКА» вказаної заборгованості.

Окрім основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 28966,06грн. 3% річних, нарахованих згідно зі ст.625 ЦК України (розрахунок суми знаходиться в матеріалах справи).

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.324 ГК України та ч.1 ст.887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідачем позовні вимоги визнано в повному обсязі, заперечень щодо проведених позивачем 3% річних не подано, долучено до матеріалів справи підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків за період 01.08.2011-30.07.2013р., суд приходить до висновку, що позовні вимоги підтверджено матеріалами справи, відповідачем не спростовано, а відтак підлягають до задоволення.

При поданні позовної заяви позивач, в якості заходу забезпечення позову просив накласти арешт на грошові суми, що належать ТзОВ «АРНІКА» та обліковуються на визначених банківських рахунках, у межах розміру ціни позову, обґрунтовуючи таку заяву наявністю ймовірного припущення, що ТзОВ «АРНІКА» вчинятиме відповідні дії, спрямовані на витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, а для розрахунків з іншими кредиторами, перед якими відповідач має значні невиконанні грошові зобов'язання, на підтвердження чого до позовної заяви долучено копії судових рішень, якими задоволено позови до ТзОВ «АРНІКА» про стягнення грошових коштів.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р., особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У пункті 3 даної постанови передбачено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Враховуючи вищенаведене та проаналізувавши долучені до позовної заяви копії судових рішень, суд приходить до висновку, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТзОВ «АРНІКА» є неприпустимим, оскільки приведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу та зупинить виконання судових рішень, що набрали законної сили, а відтак у задоволенні заяви ТзОВ «ДОНБАСІНФОРМЗВ'ЯЗОКСЕРВІС» про забезпечення позову слід відмовити. Крім того, слід вказати, що саме лиш припущення позивача не може бути підставою для задоволення заяви.

Щодо заявленого відповідачем у відзиві на позовну заяву (вх.№33537/13 від 19.08.2013р.) прохання про надання розстрочки виконання рішення на 10 місяців рівними частинами, суд зазначає, що відповідно до п.6 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р., а саме п.7.2, роз'яснено, що підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Зважаючи на те, що ТзОВ «АРНІКА» не доведено обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк, суд відмовляє у задоволенні вказаної заяви, що не позбавляє відповідача можливості в подальшому звернутись до суду із заявою про розстрочку виконання рішення в порядку ст.121 ГПК України.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (п.п.1 п.2 ч.2 ст. 4), а за подання заяви про забезпечення позову - 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (п.п.3 п.2 ч.2 ст.4). Розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2013р. становить, згідно зі ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», 1147,00грн.

Відтак, за звернення до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача 530275,21грн позивач у відповідності до вимог чинного законодавства зобов'язаний сплатити 10605,50грн. судового збору та 1720,50грн. за подання заяви про забезпечення позову. Платіжним дорученням №958 від 04.07.2013р. підтверджується сплата судового збору ТзОВ «ДОНБАСІНФОРМЗВ'ЯЗОКСЕРВІС» у встановленому законом порядку та розмірі.

Проте, ч.2 ст.6 Закону України «Про судовий збір» передбачено зменшення розміру судового збору з позовної заяви, поданої після подання заяви про вжиття запобіжних заходів або забезпечення позову, на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення позову. Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 23.02.2013р., а саме п.2.5, роз'яснено, що зазначене зменшення розміру судового збору здійснюється і в разі одночасного (в один і той же день) подання до господарського суду позовної заяви і заяви про забезпечення позову, в тому числі при об'єднанні їх в одному документі. Якщо заяву про забезпечення позову подано після подання позовної заяви, то відповідне зменшення суми судового збору не здійснюється. При цьому передбачене згаданою нормою зменшення розміру судового збору не ставиться Законом у залежність від результатів судового розгляду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Як визначено ч.2 цієї ж статті, в такому випадку судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що судовий збір в розмірі 1720,50грн. належить повернути позивачу як такий, що сплачений надмірно.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, суд приходить до висновку, що господарські витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.задоволенню. що онад пів року

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРНІКА» (м.Львів, вул.І.Франка, буд.61, код ЄДРПОУ 19161852) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНБАСІНФОРМЗВ'ЯЗОКСЕРВІС» (м.Донецьк, вул.І.Ткаченка, буд.140А, код ЄДРПОУ 24453663) 501309,15грн. основного боргу, 28966,06грн. 3% річних та 10605,50грн судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ДОНБАСІНФОРМЗВ'ЯЗОКСЕРВІС» судовий збір у розмірі 1720,50грн., доказом сплати якого є платіжне доручення №958 від 04.07.2013р., як надмірно сплачений.

5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 23.08.2013р.

Суддя Щигельська О.І.