Рішення № 33123955, 21.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11388/13 21.08.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-107» про стягнення 132 915,99 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники сторін:

від позивача: Кацко С.І.від відповідача: Мельниченко К.Г

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-107» про стягнення 132 915,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №05719/2-01 від 02.06.2006 р. надав послуг з водопостачання та водовідведення, а відповідач належним чином надані послуги не оплатив, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 118 589,25 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 897,49 грн., інфляційні втрати у розмірі 120,29 грн., 3% річних у розмірі 1 379,50 грн. та штрафу у розмірі 5 929,46 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.06.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.07.2013 р.

02.07.2013 р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній частково визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за надані послуги з постачання холодної води та скид стічних вод у систему каналізації м. Києва у розмірі 37 187,62 грн. В іншій частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу останній заперечував, оскільки заявлена до стягнення сума основного боргу у розмірі 81 401,64 грн. є нарахованою за постачання холодної води для виготовлення гарячої води та її стоки, сплата вартості якої, не покладена на відповідача умовами договору №05719/2-01 від 02.06.2006 р. Крім того, за змістом відзиву на позовну заяву, відповідач зазначив, що його підприємство має статус не прибуткової організації та у простроченні грошового зобов'язання не має вини, оскільки не має повноважень на встановлення цін та тарифів на комунальні послуги, а ті, що діють не у повному обсязі покривають витрати організації, при цьому, відсоток надходжень коштів від мешканців по квартирній платі є дуже низьким, а тому стягнення з відповідача штрафних санкцій є неправомірним.

03.07.2013 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.07.2013 р. у зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів про справі розгляд справи відкладено до 22.07.2013 р.

За розпорядженням заступника Голови Господарського суду м. Києва від 22.07.2013 р. у зв'язку із тим, що суддя Куркотова Є.Б. знаходиться у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків справу №910/11388/13 передано для розгляду судді Прокопенко Л.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.07.2013 р. суддею Прокопенко Л.В. справу №910/11388/13 прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 21.08.2013 р.

За розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва від 15.08.2013 р., у зв'язку із поверненням судді Куркотової Є.Б. з відпустки, справу 910/11388/13 було передано для розгляду судді Куркотовій Є.Б.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.08.2013 р. суддею Куркотовою Є.Б. справу №910/11388/13 прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 21.08.2013 р.

19.08.2013 р. через канцелярію суду від представника позивача, на вимоги ухвал суду, надійшли додаткові документи до матеріалів справи.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, частково визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за надані послуги з постачання холодної води та скид стічних вод у систему каналізації м. Києва у розмірі 37 187,62 грн., в іншій частині позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.06.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Водоканал», правонаступником якого є Публічне акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-107» (надалі - абонент) було укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №05719/2-01 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору цей договір укладається у відповідності із Законом України «Про питну воду та питне водопостачання». За цим договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва (надалі - Дозвіл) приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (в подальшому - місцеві правила приймання), а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994 р. зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за №165/374 (в подальшому Правила користування), які втратили чинність 18.10.2008 р. у зв'язку з набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 № 190 (надалі Правила № 190).

Пунктами 3.1, 3.7 Правил №190 передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Згідно із п. 2.1.1 Договору облік поставленої води та кількість поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у Постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.4 Договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата за надані послуги, може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України...; в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Перелік лічильників води по яким було здійснено фіксацію спожитих послуг з водопостачання та водовідведення в періоді з 01.06.2012 по 31.03.2013, а також акти про зняття показників з приладів обліку, платіжні вимоги-доручення на оплату послу з водопостачання, залучені до матеріалів справи і ними підтверджується факт виконання договору у вказаному періоді.

Спір переданий на розгляд суду у даній справі виник внаслідок наявної заборгованості відповідача за договором № 05719/2-01 від 02.06.2006, яка за даними позивача, становить суму в розмірі 118 589,25 грн., що несплачена за спожиті з 01.06.2012 р. по 31.03.2013 послуги з постачання води та приймання стічних вод.

З доданого до позовної заяви розгорнутого розрахунку позовних вимог вбачається, що спірна заборгованість за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.06.2012 р. по 31.03.2013 р. у розмірі 118 589,25 грн. обліковується позивачем за кодами 1-463, 1-1697, 1-1698 (холодна питна вода) та 1-50463 (питна вода на підігрів).

При цьому, позивач зазначає про те, що на виконання умов договору він надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення у спірний період на загальну суму 185 401,57 грн., а саме:

за кодом 1-463, 1-1697, 1-1698 на суму 103 999,93 грн., з яких сплачено 41 153,99 грн., а розмір заборгованості (з урахуванням перерахунків на суму 19 064,86 грн.) становить 43 781,08 грн.;

за кодом 1-50463 на суму 81 401,64 грн., з яких сплачено 0,00 грн., а розмір заборгованості (з урахуванням перерахунків на суму 6 593,47 грн.) становить 74 808,17 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, заявлені позовні вимоги про стягнення боргу та нарахованих сум штрафних санкцій суд задовольняє частково при врахуванні наступного.

Відповідно до п.2.1.4. договору кількість стічних вод визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю стічних вод, що надходять з комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно показань лічильників води, або іншим способом визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

Згідно з п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопо стачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мініс терства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008р., суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Тобто, змістом наведеного пункту Правил №190, визначено, що розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Зі змісту листа №048-235-12264 від 22.09.2011, направленого ПАТ «Київенерго» на запит відповідача №122 від 08.09.2011 р. вбачається, що центральні теплові пункти за адресами: вул. Касіяна, 2а, вул. Лятошинського, 26а, вул. Смолича, 4, вул. Якубовського, 2в, від яких здійснюється гаряче водопостачання вищезазначених житлових будинків за інформацією філіалу Теплові розподільчі мережі ПАТ «Київенерго» перебувають на балансі філіалу Теплові розподільчі мережі «ПАТ «Київенерго».

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.04.2011 р. у справі №42/229-64/28 встановлено, що на балансі відповідача теплові пункти, з яких йому здійснюється постачання гарячої води, не перебувають.

Таким чином, судом встановлено, що теплові пункти, з яких йому здійснюється постачання гарячої води, на балансі відповідача не перебувають, власником водопровідних мереж, якими здійснюється постачання гарячої води та індивідуальних теплових пунктів (бойлерів) є ПАТ «Київенерго».

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, задоволенню не підлягають, оскільки умови договору укладеного між сторонами передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води, а матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів або котелень, з яких здійснюється постачання гарячої води.

Відповідно до ст.ст.1, 14 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Отже, наведене свідчить, що не існує такого виду комунальних послуг, як „питна вода, що використовується для виготовлення гарячої води".

Відповідно до ст.16 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Суд також враховує, що договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 05719/2-01 від 02.06.2006 не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, відповідно договори, які б регулювали відносини між сторонами щодо поставки холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої, суду надані не були.

Таким чином, позивачем не доведено, що ним були встановлені з відповідачем відповідні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води.

Згідно зі статтею 1 закону України "Про теплопостачання", теплова енергія -це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно з ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

Отже, приймаючи до уваги наведене та зважаючи на те, що позивачем безпідставно включено до розрахунку основного боргу надані послуги з постачання холодної води для її підігріву, суд визнає недоведеним факт наявності у відповідача боргу у розмірі 74 808,17 грн., що обліковується за кодом 1-50463 (постачання питної води, що використовується для підігріву), у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні даної частини позовних вимог.

Що стосується заборгованості відповідача, яка обліковується за кодами 1-463, 1-1697, 1-1698 на суму 43 781,08 грн., щодо надання послуг з холодного водопостачання, то суд вважає позовні вимоги в цій частині доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 2.2.2 Договору оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п.п. 12.3, 12.7, 12.9 Правил, враховуючи приписи п. 2.2.2 Договору, дати звернень позивача з платіжними документами до банківської установи та те, що останнім місяцем надання спірних послуг є березень 2013 р., строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих позивачем у спірний період за Договором послуг на момент звернення з позовом до суду настав.

Матеріалами справи належним чином підтверджується надання позивачем у спірний період послуг з водопостачання та водовідведення за обліковими кодами 1 - 1697, 1 - 1698, 1 - 463 на загальну суму 103 999,93 грн., часткову сплату відповідачем заборгованості у розмірі 41 153,99 грн., та з урахуванням сум перерахунків (19 064,86 грн.) існування заборгованості відповідача за надані позивачем у період з 01.06.2012 р. по 31.03.2013 р. згідно Договору послуги у розмірі 43 781,08 грн. (103 999,93 грн. - 41 153,99 грн. - 19 064,86 грн.).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 897,49 грн., інфляційні втрат у розмірі 120,29 грн., 3% річних у розмірі 1 379,50 грн. та штрафу у розмірі 5 929,46 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за кожен місяць окремо у загальний період з червня 2012 р. по березень 2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Положеннями п. 4.2 Договору визначено, що у разі порушення строків виконання зобовязання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

На підставі викладеного за перерахунком суду з урахуванням наданого позивачем розрахунку та встановленого судом розміру заборгованості, розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті вартості наданих послуг, що підлягає стягненню з відповідача становить 3 250,77 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені у розмірі 3 646,72 грн. необхідно відмовити, оскільки вона обрахована не вірно.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення штрафу у розмірі 5 929,46 грн. нарахованого за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті наданих послуг з постачання питної води.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Із змісту п. 4.6 Договору вбачається, що за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок постачальника.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором не суперечить приписам ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, що підтверджується постановами Верховного Суду України у справі №06/5026/1052/2011 від 27.04.2012 р. та Вищого господарського суду України у справі №15/101-10 від 19.01.2011 р. та у справі 14/137-10 від 08.02.2011 р.

За перерахунком суду, з урахуванням встановленої судом суми заборгованості, розмір штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті послуг з постачання питної води та водовідведення становить 2 189,05 грн.

В іншій частині заявленого до стягнення штрафу у розмірі 3 740,41 грн. необхідно відмовити, оскільки він обрахований не вірно, а саме від більшої суми боргу.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду з урахуванням наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, а також встановленої судом суми заборгованості по платежах, розмір 3% річних та інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача становить 650,15 грн. та 42,05 грн. відповідно

В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 729,34 грн. та інфляційних втрат у розмірі 78,24 грн. необхідно відмовити, оскільки вони нараховані безпідставно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 43 781,08 грн., пені у розмірі 3 250,77 грн., штрафу у розмірі 2 189,05 грн., 3% річних у розмірі 650,15 грн. та інфляційних втрат у розмірі 42,05 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-107» (03191, м. Київ, вул. Василя Касіяна, 8, код ЄДРПОУ 21687515) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) заборгованість у розмірі 43 781 (сорок три тисячі сімсот вісімдесят одна) грн. 08 коп., пеню у розмірі 3 250 (три тисячі двісті п'ятдесят) грн. 77 коп., штраф у розмірі 2 189 (дві тисячі сто вісімдесят дев'ять) грн. 05 коп., 3% річних у розмірі 650 (шістсот п'ятдесят) грн. 15 коп., інфляційні втрати у розмірі 42 (сорок дві) грн. 05 коп. та судовий збір у розмірі 646 (шістсот сорок шість) грн. 08 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Куркотова Є.Б.

Повний текст рішення складено та підписано 23.08.2013 р.