Рішення № 33123860, 09.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10941/13 09.08.13

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Київ

до страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія», м. Київ

про стягнення 49000,00 грн.

Суддя Шкурдова Л.М.

при секретарі судового засідання Білецькій О.В.

представники:

від позивача - Лисов О.О. (дов. № 882/18 від 17.12.2012 р.);

від відповідача - Пономарьов А.О. (дов. № 2912/12-40 від 29.12.2012 р.);

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (далі-відповідач) про стягнення 49000,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.

Відповідач заперечує проти позову посилаючись на відсутність правових підстав для відшкодування позивачу в порядку регресу страхового відшкодування зважаючи на недоведеність належними доказами, а саме постановою компетентного суду, вини особи, цивільно-правова відповідальність застрахована відповідачем, у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав позов.

В судових засіданнях представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

25.06.2011 року між позивачем та Харісовим В.В. укладено Договір № 23810Г-а/11КР добровільного страхування наземного транспорту, на підставі якого позивачем застраховано майнові інтереси Харісова В.В., пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу автомобіля «Ніссан», державний реєстраційний номер АК7920ВХ.

09.06.2012 року о 08 годині 55 хвилин в м. Сімферополі по вул. Героїв Сталінграду трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю наземного транспортного засобу автомобіля «ВАЗ 2101», державний реєстраційний номер 07746КС, який належить та під керуванням Сенчуріна Ю.В., та наземного транспортного засобу автомобіля «Ніссан», державний реєстраційний номер АК7920ВХ, який належить під керуванням Харісова В.В, внаслідок чого відбулося пошкодження автомобілів, що підтверджується довідкою ВДАІ.

Згідно зі звітом № 4884-06/12 від 06.07.2012 р. про оцінку матеріального збитку, завданого власнику наземного транспортного засобу, складеним ЗАТ «Експерт-Сервіс», вартість відновлювального ремонту наземного транспортного засобу «Ніcсан», державний реєстраційний номер АК7920ВХ, становить182751,70 грн.

Страховим актом № 2012/V/MOD05203/VESKO18101 від 03.08.2012 р. пошкодження наземного транспортного засобу автомобіля «Ніссан», державний реєстраційний номер АК7920ВХ, внаслідок ДТП, яка 09.06.2012 року о 08 годині 55 хвилин в м. Сімферополі по вул. Героїв Сталінграду, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 132526,80 грн. (залишкова вартість наземного транспортного засобу).

Позивачем платіжним дорученням № 3433 від 07.08.2012 року, копія якого наявна в матеріалах справи, здійснено виплату страхового відшкодування страхувальнику.

Як свідчать матеріали справи, цивільна відповідальність страхувальника наземного транспортного засобу «ВАЗ 2101», державний реєстраційний номер 07746КС, Сенчуріна Ю.В., застрахована відповідачем згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/5188555, ліміт відповідальності за яким становить 50000,00 грн. та франшиза 1000,00 грн., що підтверджується інформацією з єдиною централізованої бази даних МТСБУ.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Позивачем заявлений позов про стягнення з відповідача в порядку регресу 49000,00 грн. страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки, за твердження позивача, ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми, сталося саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача.

При зверненні до суду зданим позовом позивач, як на доказ, що підтверджує вину Сенчуріна Ю.В. у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, посилається на розширену довідку ДАІ № 9019356, та вказує про те, що можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди була саме у Сенчуріна Ю.В., про що зазначено у постанові від 08.11.2012 року про припинення кримінальної справи № 12012004020105, порушеної за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 09.06.2012 року о 08 годині 55 хвилин в м. Сімферополі по вул. Героїв Сталінграду

Постанова компетентного суду про визнання вказаної особи винною у вчиненні ДТП за участю забезпеченого позивачем автомобіля в матеріалах справи відсутня.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (презумпція невинуватості).

Згідно зі ст. 221 КУпАП виключно судами розглядаються справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124 КУпАП (Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна).

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на наведене довідка ДАІ не може встановлювати наявність (відсутність) вини будь-якої особи та не є належним доказом вини страхувальника відповідача (Сенчуріна Ю.В.).

Судом не приймається до уваги посилання позивача на постанову від 08.11.2012 року про припинення кримінальної справи, як на доказ вини Сенчуріна Ю.В., оскільки зазначена постанова не містить висновків про настання дорожньо-транспортних пригоди саме з вини Сенчуріна Ю.В., навпаки у вказаній постанові зазначено про те, що об'єктивно встановити яким чином розвивалися події пригоди та її механізм, а також причину пригоди неможливо.

Зважаючи, на частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятою 04.11.1950 року, якою встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, судом для встановлення фактичних обставин події дорожньо-транспортної пригоди запропоновано провести судову експертизу.

Позивач заперечував проти призначення судової експертизи, посилаючись на доведеність вини Сенчуріна Ю.В., наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач заперечував проти призначення судової експертизи, посилаючись на те, що позивач повинен довести обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на відсутність належних доказів, а саме постанови чи вироку компетентного суду, або процесульного документа іншого органу прийнятого ним в межах повноважень, передбачених чинним законодаством, що підтверджують визнання Сенчуріна Ю.В. винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого автомобіля, в матеріалах справи відсутні документи, які б дали можливість суду встановити винну у дорожньо-транспортній пригоді особу, позивачем не доведено обставин, на які він посилається як на підставу звернення до суду з позовом до відповідача про компенсацію виплаченого страхувальнику страхового відшкодування, позов про стягнення 49000,00 грн. страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

вирішив:

В позові відмовити .

Повне рішення складено 16.08.2013 р.

Суддя Л.М. Шкурдова