Рішення № 33123003, 15.08.2013, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/3881/13-ц

пр.№ 2/464/1128/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.08.2013 року

Сихівський районний суд м. Львова в складі :

головуючого Борачка М.В.

при секретарі Гарасимович Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом, у якому після часткової відмови від позову, просить: визнати недостовірною інформацію, поширену автором газети «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_3 та ОСОБА_2 стосовно нього - ОСОБА_1 в газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» НОМЕР_1 від 15 січня 2013 року у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», а саме «Рейдерське захоплення було здійснено у березні 2009 року під керівництвом одного із співзасновників TзOB «ОКТАНТ» ОСОБА_1. Його мета - передача нікчемним правочином в оренду майна TзOB «Октант» та доведення його до банкрутства»; зобов'язати автора газети «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спростувати визнану судом недостовірною інформацію стосовно нього - ОСОБА_1, шляхом опублікування у найближчому випуску газети «ІНФОРМАЦІЯ_1» в межах місячного терміну після набрання рішенням суду законної сили повідомлення про спростування поширеної недостовірної інформації; стягнути солідарно з автора газети «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на його користь завдану моральну шкоду за приниження честі та ділової репутації у розмірі 20000грн.; суму судового збору стягнути солідарно з відповідачів. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 15 січня 2013 року в газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» НОМЕР_1) було опубліковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_2». Стаття стосувалася ситуації, що склалася наприкінці 2012 року довкола бази відпочинку АДРЕСА_1, та була викладена у формі інтерв'ю з колишнім директором TзOB «Октант» (власником туристичної бази) ОСОБА_2 Однак, автор - відповідач ОСОБА_3, всупереч обов'язку об'єктивно, всесторонньо та повно дослідити отриману ним інформацію перед її наступним висвітленням, висловив у статті ряд негативних та недостовірних тверджень, що стосуються його, як учасника ТОВ «ОКТАНТ». Зокрема, автор зазначив наступне: «Рейдерське захоплення було здійснено у березні 2009 року під керівництвом одного із співзасновників TзOB «ОКТАНТ» ОСОБА_1. Його мета - передача нікчемним правочином в оренду майна TзOB «Октант» та доведення його до банкрутства». Вважає, що вказана інформація, поширена про нього у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», є недостовірною, такою, що порушує його честь та ділову репутацію, а тому, підлягає спростуванню. Зазначає, що зі змісту статті вбачається, що відповідачі поширили про нього інформацію, що ставить під сумнів законність його діяльності як учасника TOB «Октант» та вказує на факти рейдерського захоплення під його керівництвом вказаного товариства третіми особами та доведення його до банкрутства. Тобто, поширена відносно нього інформація про нього є негативною. Стверджує, що в основу статті були покладені лише голослівні пояснення одного із співвласників TзOB «Октант» - ОСОБА_2 Автором статті ОСОБА_3 не було жодним чином перевірено, чи дійсно наведені у статті твердження про нього відповідають дійсності. Зокрема, чи існують будь-які законні рішення органів державної влади, які підтверджують факт рейдерського захоплення під його керівництвом бази «ІНФОРМАЦІЯ_3» у березні 2009 року, в основу тверджень про існування нікчемного правочину, за яким нібито передається майно TOB «Октант» в оренду третім особам також не покладено жодних судових рішень, які б підтверджували вказані факти. Також, автором газети «ІНФОРМАЦІЯ_1» не наведено жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме його діями, а не безвідповідальною діяльністю колишнього генерального директора TOB «Октант» останнє було доведено до банкрутства. Вважає висвітлену про нього у статті інформацію нічим іншим як наклепом, жодним чином не мотивованою належними та допустимими доказами. Зазначає, що він - ОСОБА_1, являється учасником TOB «Октант» з часткою 20%. Рішенням загальних зборів учасників ТзОВ «Октант» від 05 січня 2009р. ОСОБА_2 було звільнено з посади генерального директора ТзОВ «Октант». Наказом від 25.02.2009р. оформлено звільнення керівника ОСОБА_2 та призначено нового - ОСОБА_5 Відомості про зміну керівника внесено в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в березні 2009 року. Новопризначений директор приступив до виконання свої обов'язків керівника ТзОВ «Октант». З 23 жовтня 2009 року в господарському суді Львівської області розглядається справа за заявою ЗАТ «Промспецстрой» про банкрутство ТзОВ «Октант». Між колишнім директором ТзОВ «Октант» ОСОБА_2, який є учасником TзOB «Октант» з часткою 20% і кредитором у справі про банкрутство ТзОВ «Октант» та іншими учасниками та кредиторами товариства існує конфлікт у зв'язку з недовірою учасників та кредиторів товариства до ОСОБА_2 за час його перебування на посаді директора в період 2006-2009 років. Вказане призвело до того, що ухвалою господарського суду Львівської області від 23.10.2009р. за заявою ЗАТ «Промспецстрой» було порушено провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Октант» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Вимоги ініціюючого кредитора ЗАТ «Промспецстрой» до TOB «Октант» виникли саме за час перебування ОСОБА_2 на посаді керівника TOB «Октант» з 2006 по 2009 роки. Туристична база «ІНФОРМАЦІЯ_3» була побудована за рахунок кредитних коштів, отриманих від ЗГРУ КБ «Приватбанк». У зв'язку із збитковою діяльністю ТзОВ «Октант» кредит останнім погашено не було, а погашення існуючої перед банком заборгованості було здійснено фінансовим поручителем - TзOB «Промстройізоляція» в 2008 році. До сьогоднішнього дня TзOB «Октант» вказані грошові кошти не повернуло, а право вимоги від TOB «Промстройізоляція» перейшло до ЗАТ «Промспецстрой». Таким чином, вказані вище обставини свідчать про те, що поширена про нього інформація є недостовірною, такою, що порушує його честь та ділову репутацію, а відтак, підлягає спростуванню її автором - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у спосіб у який вона була доведена до третіх осіб. З метою врегулювання існуючого спору в позасудовому поряду, ним було направлено листи на адресу редакції газети «ІНФОРМАЦІЯ_1» та її автора - ОСОБА_3, а також ОСОБА_2 з вимогою спростувати недостовірну інформацію стосовно нього, однак жодної відповіді він не отримав. Стверджує, що незаконними діями відповідачів, виражених у поширенні недостовірних відомостей стосовно нього, якими принижено його честь та ділову репутацію завдано йому значної моральної шкоди, яка проявилася в тому, що після видання газети «ІНФОРМАЦІЯ_1» НОМЕР_1 негативна та неправдива інформація про нього поширилася серед значного числа людей та в подальшому стала відома його друзям, знайомим та діловим партнерам. Це, в свою чергу, породило недовіру та упередженість до нього та вплинуло на його подальші суспільні та ділові зв'язки. Крім цього, він відчуває постійні незручності у зв'язку з необхідністю надання пояснень своїм близьким, родичам та діловим партнерам щодо безпідставних та надуманих тверджень відповідачів. Усе вказане унеможливлює ведення звичного ритму життя та створює неабиякі незручності як у побутовому так і в професійному плані та вкрай негативно впливає на його психологічно-емоційний стан, у зв'язку з чим він перебуває у постійному пригніченні. Враховуючи ступінь приниження його честі та ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану, а також відсутність протягом тривалого часу будь-яких дій з боку відповідачів, спрямованих на спростування поширеної ними негативної та недостовірної інформації, оцінює завдану йому моральну шкоду в розмірі 20000грн. У зв'язку з наведеним просить позов задоволити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Додатково пояснив, що позивач ОСОБА_1 крім того, що є учасником TзOB «Октант» з часткою 20%, займається також і іншим бізнесом, а поширена відносно нього негативна інформація, принизила його гідність та порушила хорошу ділову репутацію серед друзів, знайомих, ділових партнерів, що призвело психічних, душевних страждань позивача та заподіяло йому моральну шкоду.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов заперечив, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що до задоволення не підлягають, оскільки розповсюджена інформація є правдивою. Подав письмові заперечення в яких зазначив, що ОСОБА_2 даючи інтерв'ю «ІНФОРМАЦІЯ_1», намагався прояснити ситуацію навколо резонансної на той час теми «силового захоплення бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_3». Станом на грудень 2012 року - січень 2013 року ОСОБА_2 обіймав посаду генерального директора ТзОВ «Октант», якому на праві власності належала база відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_3», що стверджується постановою Львівський апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2012 року та випискою з Єдиного державного юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТзОВ «Октант» від 12.10.2012 року та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо «Октант» від 26.10.2012 року. Однак, охорона орендаря - ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» не допускала законного керівника власника (ТзОВ «Октант») до власного майна, що обумовлено тим, що як орендар ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3», так і позивач ОСОБА_1 будучи членом комітету кредиторів ТзОВ «Октант» у справі про банкрутство ТзОВ «Октант», не визнавали повноваження генерального директора ТзОВ «Октант» ОСОБА_2 Щодо нікчемності правочину, то заява ОСОБА_2 в статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» про нікчемність правочину є достовірною. Так, 31 липня 2009 року був укладений договір оренди бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_3» між ТзОВ «Октант» як орендодавцем, та ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» як орендарем. Акт приймання - передачі об'єкта оренди підписаний сторонами 31 липня 2009 року. Згідно підпункту 11.1. пункту 11 Договору «Цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 30 липня 2012 року». Відповідно до підпункту 11.2. пункту 11 Договору «Дія цього договору оренди припиняється внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено». Враховуючи те, що 30 липня 2012 року закінчувався строк дії Договору, ТзОВ «Октант» завчасно повідомило ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» про необхідність звільнення орендованого майна - бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_3» та повернення його орендодавцю. Однак, на адресу генерального директора ТзОВ «Октант» ОСОБА_2 надійшов лист-відповідь ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3», де останній зазначив, що відповідно до Додаткової угоди №4 від 25.05.2012 року до Договору оренди від 31.07.2009 укладеної між ТзОВ «Октант» (Орендодавцем) та ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» (Орендарем), було продовжено термін дії оренди бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_3 на один рік - до 30 серпня 2013 року. Вказана додаткова угода була укладена на підставі рішення комітету кредиторів у справі про банкрутство ТзОВ «Октант», в якій позивач ОСОБА_1 є членом комітету кредиторів ТзОВ «Октант». Таким чином, договір оренди укладений між ТзОВ «Октант» і ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» строком на 4 (чотири роки) і 1 (один) місяць - з 31 липня 2009 року до 30 серпня 2013 року. База відпочинку«ІНФОРМАЦІЯ_3» є цілісним майновим комплексом. Відповідно ж до частини 2 статті 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Проте, договір оренди від 31 липня 2009 року, укладений між між ТзОВ «Октант» та ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3», предметом якого виступають об'єкти нерухомого майна, нотаріально не посвідчений, а укладений в простій письмовій формі, а тому є нікчемним. Стосовно рейдерського захоплення туристичного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_3» у березні 2009 року під керівництвом одного із співзасновників ТОВ «Октант» ОСОБА_1 і доведення ТзОВ «Октант» до банкрутства, то твердження ОСОБА_2 ґрунтуються на документах і фактичних обставинах. 05 січня 2009 року ТзОВ „Октант" без участі і належного повідомлення про заплановані збори ОСОБА_2 провело позачергові загальні збори учасників, про що свідчить протокол позачергових загальних зборів учасників ТОВ „Октант" від 05 січня 2009 року. Згідно протоколу на вказаних зборах були присутні учасники, що разом володіють 70% голосів, зокрема: ОСОБА_1, що володіє 20% голосів, ОСОБА_7, що володіє 10% голосів, ОСОБА_8, що володіє 20% голосів, ОСОБА_9, що володіє 20% голосів. В результаті збори ухвалили: звільнити з посади генерального директора ТзОВ „Октант" ОСОБА_2 та призначити генеральним директором - ОСОБА_5, затвердити умови трудового контракту із генеральним директором - ОСОБА_5 та уповноважити голову зборів ОСОБА_1 підписати трудовий контракт з генеральним директором ОСОБА_5; зобов'язати ОСОБА_2 передати статутні документи, печатку та іншу документацію товариства новому генеральному директору в строк до 01 лютого 2009р. 25 лютого 2009 року наказом по ТзОВ „Октант" оформлено звільнення ОСОБА_2 і призначення ОСОБА_5 генеральним директором товариства. У березні 2009 року відомості про новопризначеного керівника ТзОВ „Октант" ОСОБА_5 внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Однак, рішенням господарського суду Львівської області від 28.10.2011 року, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2012 року визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників ТзОВ „Октант", оформлені протоколом від 05 січня 2009 року. Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 22 листопада 2010 року та ухвалою апеляційного суду Львівської області від 9 березня 2011 року ОСОБА_2 поновлено на посаді генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант" та стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу. За час усунення ОСОБА_2 від керівництва товариством ініціюється процедура банкрутства ТзОВ «Октант». Таким чином, троє учасників ТзОВ «Октант»: ОСОБА_1, ОСОБА_7 Посифівна і ОСОБА_8, незаконно провівши збори 05 січня 2009 і протиправно звільнивши генерального директора товариства ОСОБА_2 із посади, у незаконний спосіб заволоділи базою відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_3» й ініціювали процедуру банкрутства ТзОВ «Октант». Банкрутство ТзОВ «Октант» було необхідне згаданим учасникам для оперативного контролю над товариством, оскільки в сукупності володіючи 50% статутного капіталу ТзОВ «Октант» неможливо в силу закону прийняти будь-яке управлінське рішення. А відтак, ОСОБА_2 вважає, що його інтерв'ю, опубліковане в газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» НОМЕР_1 від 15 січня 2013 року, базується на достовірних даних і не порушує особистих немайнових прав позивача. Пояснив, що рейдерством вважає факт проведення загальних зборів, якими незаконно звільнено керівника ОСОБА_2, факт незаконної зміни керівництва рішенням загальних зборів, в відтак, просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов заперечив, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що до задоволення не підлягають, виходячи з наступного. ОСОБА_3 є штатним журналістом газети «ІНФОРМАЦІЯ_1» та був відряджений редакцією газети в село Волосянка Сколівського району Львівської області на базу відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_3» з редакційним завданням, а саме: розповісти, що відбувається на турбазі, коли лижники знову зможуть спускатися з гір, бо деякі засоби масової інформації написали, що «ІНФОРМАЦІЯ_3» захопили рейдери. Відтак, добросовісно виконуючи доручення редакції, власний кореспондент газети «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_3 побував на туристичній базі АДРЕСА_1 і підготував репортаж - інтерв'ю з місця події. ОСОБА_3 переконаний, що ним було об'єктивно продемонстровано картину з місця події, адже поспілкувався з генеральними директором ТОВ «Октант» (власником турбази «ІНФОРМАЦІЯ_3») ОСОБА_2 і дослівно передав все сказане ним. Інших представників власників на турбазі він не зустрів, крім охоронців та працівників спецпідрозділу «Беркут», які нічого не могли пояснити з приводу подій, що відбувалися на туристичній базі. Одне із питань, яке задавалося ОСОБА_3 в ході інтерв'ю ОСОБА_2, було сформульовано наступним чином: «Ви - рейдер?» На що останній відповів: «Жодного відношення до рейдерства не маю. Рейдерське захоплення було здійснено у березні 2009 року під керівництвом одного із співзасновників TOB «Октант» ОСОБА_1. Його мета - передача нікчемним правочином в оренду майна TOB «Октант» та доведення його до банкрутства». Нічого образливого ОСОБА_3 у словах ОСОБА_2 не побачив. Просить суд врахувати, що позивач абсолютно безпідставно звинувачує кореспондента ОСОБА_3 у тому, що він не розібрався у ситуації з численними судовими процесами. Адже, судова тяганина між співвласниками TOB «Октант» триває до цього часу. При цьому, ОСОБА_3 ОСОБА_2 було представлено відповідне судове рішення і виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців стосовно ТзОВ «Октант», в якій засвідчувався факт керівництва ОСОБА_2 TOB «Октант». Відтак, у ОСОБА_3 не було підстав не вірити документам, виданих державними органами і скріплених гербовими печатками. Щодо відшкодування моральної шкоди, просить суд врахувати, що редакція газети «ІНФОРМАЦІЯ_1» у місячний строк з дня отримання вимоги від позивача відповідно до ст.37 закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» опублікувала відповідне спростування, про що в матеріалах справи є належні докази - примірник газети «ІНФОРМАЦІЯ_1» НОМЕР_2 від 06.03.2013 року. Відтак, дане спростування також було поширене серед невизначеного кола осіб, в тому числі друзів, знайомих та ділових партнерів ОСОБА_1 Тому у позивача, очевидно, відпали незручності пов'язані з необхідністю надання пояснень своїм близьким, родичам, діловим партнерам, налагодивсязвичний ритм життя як у побутовому, так і у професійному плані, відновився психологічно - емоційний стан, зникло постійне пригнічення. За таких умов, зважаючи на те, що поняття «моральна (немайнова) шкода» має оціночний характер і за відсутності належних розрахунків такої шкоди, просить суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 січня 2013 року в газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» НОМЕР_1 (засновник газети: Верховна Рада України, видавець: редакція газети «ІНФОРМАЦІЯ_1», реєстраційне свідоцтво НОМЕР_3 від 26.05.1994р.) опубліковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_2, автором якої є відповідач ОСОБА_3 Стаття стосувалася ситуації, що склалася наприкінці 2012 року довкола бази відпочинку АДРЕСА_1 та викладена у формі інтерв'ю з генеральним директором TOB «Октант» - відповідачем ОСОБА_2, та зазначено наступне: «Рейдерське захоплення було здійснено у березні 2009 року під керівництвом одного із співзасновників TOB «ОКТАНТ» ОСОБА_1. Його мета - передача нікчемним правочином в оренду майна TOB «Октант» та доведення його до банкрутства» (а.с.9).

Під час судового розгляду відповідачами не заперечувалося, що вищезазначена інформація була опублікована 15 січня 2013 року в газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» НОМЕР_1) в статті «ІНФОРМАЦІЯ_2, автором якої є відповідач ОСОБА_3 та була викладена у формі інтерв'ю з директором TOB «Октант» (власником туристичної бази) - відповідачем ОСОБА_2, тобто відповідачі підтвердили факт поширення цієї інформації.

Як вбачається з пояснень представника позивача ОСОБА_1, він вважає вищенаведену інформацію опубліковану 15 січня 2013 року в газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» НОМЕР_1 недостовірною та негативною, такою, що порушує його гідність та ділову репутацію та заподіяла йому моральну шкоду.

Як вбачається з матеріалів справи 05 лютого 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до редакції газети «ІНФОРМАЦІЯ_1» та автора ОСОБА_3 та 08 лютого 2013 року до ОСОБА_10 з письмовими вимогами про спростування вищенаведеної недостовірної інформації поширеної про нього 15 січня 2013 року в газеті ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1, шляхом опублікування спростування у найближчому виписку газети «ІНФОРМАЦІЯ_1» в межах місячного терміну (а.с.10-15, 24-28).

06 березня 2013 року, у відповідності до вимог ст.37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», редакція газети «ІНФОРМАЦІЯ_1» НОМЕР_2 опублікувала спростування фрагменту інтерв'ю з ОСОБА_2 в статті «ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме визнано недостовірною інформацію: «Рейдерське захоплення було здійснено у березні 2009 року під керівництвом одного із співзасновників TOB «ОКТАНТ» ОСОБА_1. Його мета - передача нікчемним правочином в оренду майна TOB «Октант» та доведення його до банкрутства» (а.с.52). Зазначену редакцію газети «ІНФОРМАЦІЯ_1» НОМЕР_2 з спростуванням направлено на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.58).

За змістом ст.277 ЦК України, ч. 4 ст. 32 Конституції України та ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї особою, яка поширила таку інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Так, частиною 3 ст.26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» на журналіста покладено обов'язок подавати для публікації об'єктивну і достовірну інформацію.

Водночас, за вимогами ч.4 ст.277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Судом ж достовірно встановлено, що автор статті в якій опубліковано недостовірну інформацію - відповідач ОСОБА_3 перебуває у трудових відносинах з газетою «ІНФОРМАЦІЯ_1», є штатним працівником газети, готував статтю «ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні своїх службових обов'язків, на замовлення редакції газети «ІНФОРМАЦІЯ_1».

А відтак, позовні вимоги пред'явлені до автора статті - відповідача ОСОБА_3 не ґрунтуються на нормах матеріального права та до задоволення не підлягають.

Відповідно до абз.1 п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позовних вимог про захист честі, гідності та ділової репутації є сукупність наступних обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Як зазначено у абз.5, 6 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені); негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Судом встановлено, що 31 липня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Октант» як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» як орендарем укладено договір оренди бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_3» (а.с.80-83).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено наявними у справі судовими рішеннями (а.с.100-119), учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант» були: позивач ОСОБА_1 із часткою, що складає 20% статутного фонду, відповідач ОСОБА_2, який в період виникнення спірних правовідносин був генеральним директором товариства із часткою, що складає 20% статутного фонду, а також ОСОБА_11 із часткою, що складає 10% статутного фонду, ОСОБА_8 із часткою, що складає 20% статутного фонду, ОСОБА_12 із часткою, що складає 10% статутного фонду та ОСОБА_9 із часткою, що складає 20% статутного фонду. 05 січня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Октант» провело позачергові загальні збори учасників. На вказаних зборах були присутні учасники, що разом володіють 70 % голосів, зокрема: ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_8, та ОСОБА_9 В результаті збори ухвалили: звільнити з посади генерального директора товариства ОСОБА_2; призначити генеральним директором Товариства ОСОБА_5; затвердити умови трудового контракту із генеральним директором - ОСОБА_5 та уповноважити голову зборів ОСОБА_1 підписати трудовий контракт з генеральним директором ОСОБА_5; зобов'язати ОСОБА_2 передати статутні документи, печатку та іншу документацію товариства новому генеральному директору в строк до 01 лютого 2009р. 25 лютого 2009 року наказом по ТзОВ „Октант" оформлено звільнення ОСОБА_2 і призначення ОСОБА_5 генеральним директором товариства.

Однак, в подальшому, рішенням господарського суду Львівської області від 28.10.2011 року, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 року, які залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2012 року визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників ТзОВ „Октант", оформлені протоколом від 05 січня 2009 року з підстав відсутності кворуму для проведення таких позачергових загальних зборів. Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 22 листопада 2010 року та ухвалою апеляційного суду Львівської області від 9 березня 2011 року ОСОБА_2 поновлено на посаді генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант" та стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу (а.с.100-119).

Частиною 3 ст.61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 26 жовтня 2012 року керівником ТзОВ «Октант» значиться ОСОБА_2 (а.с.72).

Судом встановлено, що сторони по справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом тривалого часу перебувають в особистих неприязних відносинах, що ними не заперечується та про що свідчать численні судові процеси. В період з 05 січня 2009 року - проведення загальних зборів учасників товариства на яких звільнено з посади генерального директора - ОСОБА_2 до 23 квітня 2012 року - набрання законної сили рішенням суду, яким визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників ТзОВ „Октант", оформлені протоколом від 05 січня 2009 року, учасники товариства не визнавали повноваження генерального директора ТзОВ «Октант» ОСОБА_2, намагались не допустити його до бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_3».

В пункті 3 частини 4 декларації цілей та завдань бюджету на 2008 рік (Бюджетна декларація), затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 р. №316, поняття рейдерство визначене як відчуження державного майна та корпоративних прав поза процесами приватизації, протиправне захоплення підприємств.

А відтак, суд не приймає, покликання представника відповідача ОСОБА_2 на те, що надана ним в інтерв'ю інформація щодо рейдерського захоплення бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_3» у березні 2009 року під керівництвом одного із співзасновників TOB «ОКТАНТ» ОСОБА_1 є правдивою. Безпідставними є його покликання на те, що рейдерство ОСОБА_1 полягає в самому факті проведення загальних зборів учасників ТзОВ «Октант» без повідомлення та участі ОСОБА_2 Зазначене не може охоплюватися вищенаведеним поняттям «рейдерство».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23 жовтня 2009 року за заявою кредитора ЗАТ «Промспецстрой» порушено провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Октант» (а.с.30).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03 лютого 2010 року затверджено реєстр вимог кредиторів ТзОВ «Октант» (а.с.31, 32).

Так, 31 липня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Октант» як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» як орендарем укладено договір оренди бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_3» терміном на три роки, до 30 липня 2012 року (а.с.80-83). Згідно ж додаткової угоди №4 від 25 травня 2012 року до договору оренди від 31 липня 2009 року укладеної між ТзОВ «Октант» (Орендодавцем) та ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» (Орендарем) термін дії оренди бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_3» продовжено на один рік, до 30 серпня 2013 року. Особою, уповноваженою на укладення Додаткової угоди №4 від 25.05.2012 року до Договору оренди від 31 липня 2009 року, зі сторони ТзОВ «Октант» був керуючий санацією ТзОВ арбітражний керуючий ОСОБА_13, який діяв на підставі ухвали господарського суду Львівської області від 02.12.2011 року (а.с.87).

Як вбачається з пояснень представника відповідача ОСОБА_2, вказана додаткова угода укладена на підставі рішення комітету кредиторів у справі про банкрутство ТзОВ «Октант», тобто за участю позивача ОСОБА_1 - члена комітету кредиторів ТзОВ «Октант» та зазначені договори укладені в простій письмовій формі, незважаючи на те, що підлягали обов'язковому нотаріальному посвідченню, а тому є нікчемним правочином.

Однак, відповідачем ОСОБА_2 не надано суду жодних належних та допустимих доказів в підтвердження того, що як зазначено ним в інтерв'ю, метою саме позивача ОСОБА_1 була передача нікчемним правочином в оренду майна TOB «Октант» та доведення його до банкрутства. Як вбачається з представлених суду документів ОСОБА_1 був лише одним із членів колегіального органу - комітету кредиторів ТзОВ «Октант».

Так, ст.219 КК України передбачено кримінальну відповідальність за доведення до банкрутства, тобто умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору.

Однак, як встановленому в судовому засіданні та сторонами не заперечується в провадженні органів досудового слідства чи суду немає кримінального провадження порушеного відносно ОСОБА_14 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст.219 КК України або ж вироку, який би набрав законної сили.

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).

З врахуванням вищенаведеного, так як відповідачами не надано належних та допустимих доказів правдивості та достовірності розповсюдженої інформації, вимоги позивача про визнання недостовірною інформації повідомленої ОСОБА_2 стосовно позивача ОСОБА_1 та опублікованої в газеті в газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» НОМЕР_1 від 15 січня 2013 року у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме: «Рейдерське захоплення було здійснено у березні 2009 року під керівництвом одного із співзасновників ТОВ «ОКТАНТ» ОСОБА_1. Його мета - передача нікчемним правочином в оренду ТОВ «ОКТАНТ» та доведення його до банкрутства» та зобов'язання ОСОБА_2 не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили спростувати в газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» вищезазначену недостовірну інформацію є підставними та підлягають до задоволення.

Згідно ст.280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що розміщенням недостовірної негативної інформації щодо нього в газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» принижено його честь та ділову репутацію, що завдало йому значної моральної шкоди, яка проявилася в тому, що після видання газети негативна та неправдива інформація про нього поширилася серед значного числа людей та в подальшому стала відома його друзям, знайомим та діловим партнерам. Це, в свою чергу, породило недовіру та упередженість до нього та вплинуло на його подальші суспільні та ділові зв'язки. Крім цього, він відчуває постійні незручності у зв'язку з необхідністю надання пояснень своїм близьким, родичам та діловим партнерам щодо безпідставних та надуманих тверджень відповідачів. Усе вказане унеможливлює ведення звичного ритму життя та створює неабиякі незручності як у побутовому так і в професійному плані та вкрай негативно впливає на його психологічно-емоційний стан, у зв'язку з чим він перебуває у постійному пригніченні.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст.34). Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Відповідно до п.4 постанови №1 Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, які є особистими немайновими благами фізичної особи; гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Відповідно до ст.299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації.

Суд вважає доведеним, що відповідачем ОСОБА_2 стосовно позивача була поширена недостовірна інформація, яка характеризує його з негативної сторони, зокрема, обвинувачення у вчиненні рейдерства, передачі нікчемним правочином в оренду майна ТОВ «Октант» та доведення його до банкрутства. Поширення даної недостовірної інформації шляхом опублікування в газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» надало доступ до неї необмеженому колу осіб та принизило честь та ділову репутацію позивача ОСОБА_1 Такими своїми діями відповідачі порушили особисті немайнові права позивача та завдали шкоди відповідним особистим немайновим благам ОСОБА_1

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Судом встановлено, що з вини відповідача ОСОБА_2, умисним приниженням честі і ділової репутації позивача, йому була заподіяна моральна шкода, яка знайшла своє вираження у пережитому психологічному стресі, душевних стражданнях, які він зазнав у зв'язку з приниженням його честі та погіршенням ділової репутації.

Згідно із ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України, та роз'яснень, що викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року N4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та визначає суму відшкодування, яка відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставин, при яких було спричинено моральну шкоду, ступеню вини відповідача, характеру та обсягу душевних, психічних страждань позивача, часу та зусиль, які необхідні для відновлення порушеного права і вважає, що визначений позивачем розмір грошового відшкодування не є співмірними із заподіяною шкодою, а тому вимоги про відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково в розмірі 2000 грн.

Згідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволеної чи відмовленої частини вимог. А відтак, з відповідача ОСОБА_2 в користь позивача підлягає стягненню 137грн.64коп. судових витрат.

На підставі ст.32 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 23, 200, 201, 270, 275, 277, 280, 297, 299, 1167 ЦК України, ст.26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди задоволити частково.

Визнати недостовірною наступну інформацію, повідомлену ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_1 та опубліковану в газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» НОМЕР_1 від 15 січня 2013 року у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», а саме «Рейдерське захоплення було здійснено у березні 2009 року під керівництвом одного із співзасновників TзOB «ОКТАНТ» ОСОБА_1. Його мета - передача нікчемним правочином в оренду майна TзOB «Октант» та доведення його до банкрутства».

Зобов'язати ОСОБА_2 не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили спростувати в газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» зазначену недостовірну інформацію, повідомлену ним та опубліковану в газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» НОМЕР_1 від 15 січня 2013 року у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000 /дві тисячі/ гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 137 /сто тридцять сім/ гривень 64 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, у відсутності якої таке було постановлено, - протягом того ж строку з дня отримання його копії.

Головуючий

Оригінал рішення виготовлено в одному примірнику, який зберігається в справі №464/3881/13