Постанова № 33122178, 01.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 р. Справа № 804/8950/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВрони О. В. при секретаріМаксименко Е.М. за участю: представників позивача Коваля О.В., Рапінчука В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом господарчого товариства з обмеженою відповідальністю (торгівельно-виробниче підприємство) "Кварц" до Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов господарчого товариства з обмеженою відповідальністю (торгівельно-виробниче підприємство) «Кварц» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби з вимогами:

визнати протиправними дії ДПІ щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин ТОВ «Кварц» із ТОВ «Ривс», ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Лігран», їх виду обсягу, якості та розрахунків, а саме встановлення дефектності первинних документів та відсутності об'єктів оподаткування;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.06.2013р. №000087228.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю (торгівельно-виробниче підприємство) «Кварц» з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2010р. по 31.01.2013 р., при взаємовідносинах із ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Лігран» та ТОВ «Ривс», відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Позивач із винесеним податковим повідомленням-рішенням не згоден та вважає його таким, що було прийнято із порушенням законодавства на підставі необгрунтованих висновків, що містяться в акті перевірки, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідач в судове засідання не з'явився, заперечення на позовну заяву не надав. Про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши доводи адміністративного позову, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Нікопольською ОДПІ була проведена документальна виїзна позапланова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю (торгівельно-виробниче підприємство) «Кварц» з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2010р. по 31.01.2013 р., при взаємовідносинах із ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Лігран» та ТОВ «Ривс».

За результатами перевірки відповідачем було складено акт перевірки від 02.04.2013 р. №1010/228.21914796, в якому викладені наступні обставини.

У ході перевірки ГТОВ (ТВП) «Кварц за період з 01.09.2011 р. по 31.10.2011 р. встановлені взаємовідносини платника з підприємством ТОВ «Ривс» по придбанню ТМЦ «поковки сталеві» у ТОВ «Ривс» на підставі укладеного договору №19/09 від 19.09.2011 p.

На виконання умов договору ГТОВ (ВКП) «Кварц» на протязі перевіряємого періоду отримувало від ТОВ «Ривс» поковки сталеві. Розрахунки між суб'єктами господарювання за поставлений товар було проведено у безготівковій формі.

Згідно до акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012р. №7211/224/34914473 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ривс» встановлено відсутність за юридичною адресою ТОВ «Ривс», що в свою чергу, обумовлює відсутність первинних та бухгалтерських документів, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Операції з придбання ГТОВ (ВКП) «Кварц» товарів у ТОВ «Ривс» не підтверджують стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності-трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень.

Відповідно до постанови від 31.01.2013р. старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Борисенко В.М. підприємство ТОВ «Ривс» фактично є «транзитним» підприємством та надавало послуги по незаконному формуванню податкового кредиту з ПДВ для інших підприємств України. Проведеними слідчими діями не встановлено наявності на цьому підприємстві основних засобів, нерухомості, виробничих потужностей, тощо. ТОВ «Ривс» має ознаки фіктивності та в діяльності даного підприємства відсутній факт реального здійснення господарської діяльності.

Перевіркою ТОВ «Ривс» визнано нікчемними правочини за період 01.09.2011р. по 31.10.2011р. по операціям з контрагентами-покупцями, які не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

Отже, перевіркою не встановлено фактичного отримання ГТОВ (ВКП) «Кварц» поковки сталі від ТОВ «Ривс».

Відповідачем зроблено висновок, що позивачем порушено п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, 138.1, 138.2, 138.4 ст.138 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 встановлено їх завищення всього на суму 88 733,33грн.

В ході проведення перевірки також встановлено, що ГТОВ ТВП «Кварц» за перевіряємий період реалізувало ТМЦ «поковки сталеві», отримані раніше від ТОВ «Шоковіта» на підставі укладеного договору від 25.06.2012р. №25/06 та від ТОВ «Лігран» на підставі договору №27/11 від 27.11.2011р. на адресу покупців.

Згідно постанови від 31.01.2013р. старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Борисенко В.М. встановлено, що ТОВ «Лігран», ТОВ «Шоковіта» фактично являються «транзитними» підприємствами та надавали послуги по незаконному формуванню податкового кредиту з ПДВ для інших підприємств України. Проведеними слідчими діями не встановлено наявності на цих підприємствах основних засобів, нерухомості, виробник потужностей, тощо.

Отже, операції з придбання ГТОВ (ВКП) «Кварц» товарів у ТОВ «Лігран», ТОВ «Шоковіта» також не підтверджують стосовно врахування реального часу здійснення операцій, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень.

Таким чином, перевіркою встановлено порушення позивачем:

п.135.1, п.135.2, пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, п.7 підр. розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу, в результаті чого завищено доходи на суму 1 135 480,08 грн.;

пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп.138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування за перевіряємий період на суму 1 025 345,00 грн.;

ст. 185, п. 198.3, п. 198.6, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України за період з 01.09.2011р. по 31.12.2011р. та з 01.10.2012р. по 31.01.2013р. в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 83 177,07 грн.

На підставі акта про результати перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 05.06.2013р. №000087228 яким визначено до сплати податок на додану вартість у розмірі 103 971,34 грн., в тому числі 83 177,07 грн. податку на додану вартість та 20 794,27 грн. фінансових санкцій.

Вирішуючи спір суд вважає, що висновки відповідача та прийняті податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно до 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до ст.134 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст.138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Положеннями п. 135.2 ст. 135 ПК України передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до положень п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст. 137, на підставі документів, зазначених у п.135.2 цієї статті та складаються з: доходу від операційної діяльності; інших доходів.

Згідно з положеннями пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України - інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Підпунктом 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З матеріалів справи та наданих письмових доказів вбачається, що ГТОВ (ТВП) «Кварц» за період з 01.09.2011 р. по 31.10.2011 р. мало взаємовідносини з ТОВ «Ривс», ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Лігран» по придбанню ТМЦ «поковки сталеві» згідно укладених договорів №19/09 від 19.09.2011 p. від 25.06.2012р. №25/06 та № 27/11 від 27.11.2011р.

На виконання умов договору ГТОВ (ВКП) «Кварц» на протязі перевіряємого періоду отримувало від ТОВ «Ривс», ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Лігран» ТМЦ. Розрахунки між суб'єктами господарювання за поставлений товар було проведено у безготівковій формі у повному обсязі, що підтверджується наявними у справі копіями накладних, платіжних доручень.

Реалізація придбаного товару здійснювалась на адресу наступних покупців: ТОВ «Мелитопольський Автогідроагрегат», ТОВ «Таврія - Магна», ТОВ «Метал Інвест Запоріжжя», ТОВ «Завод «Микрони», ТОВ «Кіровоградський інструментальний завод «Лезо», ТОВ «Мелитопольський завод підшипників ковзання», ДП НВКГ «Зоря-Машпроект», Харківський машинобудівний завод «ФЕД», ТОВ «ТД «Укрпромекспорт», ДНВП «Об'єднання комунар», ТОВ «О-МЕТ», ТОВ «ТД «Інтермаш».

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Фактичне виконання вказаних договорів та подальший рух активів (товарів) підтверджується наступними первинними документами: договорами, видатковими накладними, податковими накладними; платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, рахунками.

З вищевикладеного вбачається, що позивач правомірно, на підставі даних бухгалтерського обліку, відобразив витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток і правомірно на підставі отриманих податкових накладних в деклараціях з ПДВ відобразив податковий кредит на суму ПДВ, перерахованого на рахунок постачальників.

Посилання відповідача на те, що контрагенти позивача не мали достатньої матеріально-технічної бази та персоналу для проведення господарської діяльності, не знаходяться за місцезнаходженням, не мають правових наслідків для позивача, оскільки вказані обставини, що встановлені відповідачем в акті перевірки, виникли після здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також розрахунків за них. На момент здійснення господарських операцій контрагенти знаходилися в Єдиному державному реєстрі та були платниками ПДВ. За таких обставин покупець не несе відповідальність як за несплату податків постачальником, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагенти позивача в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до витрат та податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Таким чином, відповідачем не доведено суду обґрунтованість висновку про відсутність реально вчинених господарських операцій між позивачем та контрагентами, що призвело до порушення позивачем п.135.1, п.135.2, пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп.138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, ст. 185, п. 198.3, п. 198.6, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим протиправно нараховано ГТОВ (ТВП) «Кварц» грошові зобов'язання з податку на додану вартість.

З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги позивача в частин визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій ДПІ щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин ТОВ «Кварц» із ТОВ «Ривс», ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Лігран», їх виду обсягу, якості та розрахунків, а саме встановлення дефектності первинних документів та відсутності об'єктів оподаткування суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи положення законодавства, під нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

За визначенням, наведеним у п.6 ч.1 ст.3 КАС України, адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно - правових відносинах.

Відповідно до ст.105 КАС України зміст адміністративного позову - це адресоване адміністративному суду прохання позивача процесуально-правового характеру задовольнити його вимогу до відповідача. Частина четверта і п'ята даної статті визначають формулювання позовних вимог, що можуть становити зміст адміністративного позову. За суттю, це бажаний для позивача спосіб захисту адміністративним судом прав, свобод чи інтересів, які він вважає порушеними.

За приписами ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд зобов'язаний зробити висновок щодо позовних вимог та застосувати спосіб захисту порушених прав, свобод чи інтересів. Тобто у разі оскарження до суду дій суб'єкту владних повноважень, є необхідність у визначені способу захисту у порушені прав, як то заборона вчиняти певні дії.

Оцінка підстав, порядку, висновків контролюючого органу за результатами перевірки досліджується в межах формування податкового повідомлення-рішення і саме через такий спосіб захисту, передбачений ст.162 КАС України, а саме визнання протиправним та скасування рішення, права позивача будуть відновлені.

У той час, коли самі по собі дії щодо викладення висновків в акті перевірки не порушують права, свободи та інтереси позивача, а відтак не створюють підстав для їх захисту.

Таким чином, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову в даній частині має бути відмовлено, оскільки позивачем обрано не належний спосіб захисту своїх прав.

Відповідно до ч. 3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов господарчого товариства з обмеженою відповідальністю (торгівельно-виробниче підприємство) «Кварц» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.06.2013р. №000087228.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь господарчого товариства з обмеженою відповідальністю (торгівельно-виробниче підприємство) «Кварц» судовий збір в розмірі 1040,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 186 України.

Якщо постанову проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Текст постанови у повному обсязі складено 06 серпня 2013 року.

Суддя О.В. Врона