Ухвала суду № 33122063, 20.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чекменьов Г.А.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року справа №805/8360/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєва І. А., Казначеєва Е.Г., Яманко В.Г.,

Секретар судового засідання Карабан Т.М.

За участі представника позивача Попова І.С., Манерова Ю.В. (на підставі довіреності)

За участі представника відповідача Гриненко М.А. (на підставі довіреності)

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року у справі № 805/8360/13-а за позовом Державного підприємства "Донецька залізниця" до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування пункту 13 вимоги № 05-05.1-10-14/3915 від 09 квітня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Донецькій області, в якому просив вимогу Державної фінансової інспекції в Донецькій області від 09 квітня 2013 року №09-05.1-10-14/3915 скасувати частково: пункт 13 у повному обсязі (а.с. 2-69).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року роз'єднані в окремі провадження позовні вимоги Державного підприємства "Донецька залізниця" до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування вимоги від 09.04.2013 року № 05-05.1-10-14/3915 (а.с. 80-82).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року позов Державного підприємства "Донецька залізниця" до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування пункту 13 вимоги № 05-05.1-10-14/3915 від 09 квітня 2013 року - задоволено, скасовано пункт 13 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області № 05-05.1-10-14/3915 від 09 квітня 2013 року (а.с. 117-119).

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 121-124).

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що Постановою Верховної ради України від 12 вересня 1991 року №1545-ХП «Про порядок тимчасової дії на території України деяких актів законодавства Союзу РСР» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, не врегульованих законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. Крім того, в доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано, що постановою Ради Міністрів СРСР від 04 грудня 1981 року № 1145 «Про порядок та умови суміщення професій (посад)», встановлено, що вказана постанова не розповсюджується на керівників підприємств, установ і організацій, їх заступників та помічників, головних спеціалістів, керівників структурних підрозділів, відділів, цехів, служб та їх заступників, отже начальнику контактної мережі Ясинувата -ОСОБА_8 підприємством було безпідставно нараховано та виплачено доплату за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав просив її задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Державне підприємство "Донецька залізниця" є юридичною особою, зареєстроване за кодом ЄДРПОУ 01074957.

Відповідач - Державна фінансова інспекція в Донецькій області - є юридичною особою, утворена шляхом перетворення територіальних органів Головного контрольно-ревізійного управління, набула усіх прав та обов'язків перетвореного органу Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області.

Згідно з покладеними на відповідача завданнями та відповідно до п. 2.7 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на IV квартал 2012 року проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Донецька залізниця" та його структурних підрозділів за період з 01 квітня 2010 року по 01 жовтня 2012 року.

За результатами ревізії складений акт від 26 лютого 2013 року № 05.1-16/01, який підписаний залізницею із запереченнями (№ НЗЕ - 10/643 від 14 березня 2013 року) (а.с. 73-76).

09 квітня 2013 року відповідач направив Вимогу щодо усунення порушень № 05-05.1-10-14/3915 у пункті 13 якої (а.с.71) зазначено, що в ході ревізії встановлено в порушення ст. 97 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII (зі змінами та доповненнями), ст. 15 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-BP (зі змінами та доповненнями), п. 15 Постанови Ради міністрів СРСР від 04 грудня 1981 року № 1145 "Про порядок та умови суміщення професій (посад)" безпідставно проведено нарахування та виплата Ясинуватською дистанцією електропостачання доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника на загальну суму 3 736,95 грн. та нарахування у державні цільові фонди на суму 1 405,46 грн., що призвело до матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 5 142,41 грн., у зв'язку з чим:

- стягнути 3 736,95 грн. зайво виплачених виплат, з осіб, які їх отримали безпідставно, в порядку та розмірах встановлених степи 127, 136 КЗпП України;

- в іншому випадку стягнути з осіб винних у безпідставних виплатах коштів шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 кодексу законів про працю України;

- провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Фонду та повернути зайво сплачені кошти в сумі 1405,46 грн. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів.

Підставою для винесення вимоги в цій частині є висновки акту перевірки (а.с.74), де вказано, що начальнику району контактної мережі Ясинувата - ОСОБА_8, підприємством було безпідставно нарахована та виплачена доплата за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника на загальну суму 3736,95 грн. нарахування у державні цільові фонди склали 1405,46 грн. Порушення призвело до завищення загальновиробничих витрат на суму 5142,41 грн., чим порушено п. 16 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (зі змінами та доповненнями). Внаслідок допущеного порушення завдано матеріальної шкоди (збитків) Ясинуватській дистанції електропостачання на суму 5 142,41 гривень.

Отже спірним у даній справі є правомірність нарахування та виплати начальнику району контактної мережі Ясинувата ОСОБА_8 доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, наказами Ясинуватської дистанції електропостачання від 30 червня 2010 року № 41/вк, від 11 лютого 2011 № 11/вк, від 03 червня 2011 року № 40/вк, від 31 грудня 2012 року № 9/вк, від 22 червня 2012 року № 55/вк (а.с.103-107) на начальника району контактної мережі Ясинувата - ОСОБА_8, покладено виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника з встановленням доплати за заміщення тимчасово відсутнього працівника (а.с. 103-108).

Факт виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника та здійснення встановленої зазначеними наказами доплати сторонами не заперечується.

Здійснення вказаної доплати відповідач вважає порушенням ст. 97 КЗпП України та ст. 15 Закону України "Про оплату праці", які, зокрема, містять наступні приписи: оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Стаття 15 Закону України «Про оплату праці» встановлює, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті. Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Отже, як правильно зазначено судом першої інстанції, зі змісту наведених відповідачем норм загального характеру не вбачається їх порушення з боку позивача.

Щодо оплати праці при суміщенні професій, слід звернутися до вимог ст. 105 КЗпП України, відповідно до якої передбачено, що працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника. Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

Пунктом 7 Положення про умови оплати праці працівників залізничного транспорту (а.с.109-110) передбачено встановлення, в тому числі, начальникам дільниць, доплат за виконання, поряд з основною роботою, обов'язків тимчасово відсутнього працівника в межах економії фонду оплати праці, а додатком № 2 до колективного договору (а.с.112-113) за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника передбачена доплата у розмірі до 100 % тарифної ставки (окладу) тимчасово відсутнього працівника.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів звертає увагу, що здійснення доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника позивачем здійснена у відповідності з вимогами ст. 105 КЗпП України, яка не містить винятків або заборон для керівників підприємств або підрозділів.

Посилання апелянта на постанову Ради Міністрів СРСР від 04 грудня 1981 року № 1145 «Про порядок та умови суміщення професій (посад)», яка обмежує можливість виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника керівниками підприємств, установ та організацій їх заступниками, головними спеціалістами, керівниками структурних підрозділів, відділів, цехів, служб та їх заступників, судова колегія не приймає з урахуванням того, що листом Міністерства праці та Соціальної політики України від 02 грудня 2005 року № 9942/0/14-05/018-17 «Щодо заробітної плати працівників новоствореного підприємства та розміру доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника» який прийнято саме на виконання постанови Ради міністрів СРСР від 04 грудня 1981 року № 1145, вказано, що обмеження щодо виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, то нормативні акти колишнього Радянського Союзу, що обмежували права підприємства з питань суміщення професій і посад, виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, розширення обсягу робіт тощо, втратили чинність.

Крім того, Законом України № 263/95-ВР від 05 липня 1995 року стаття 4 КЗпП України викладена у редакції, яка діє до цього часу, а саме: Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державна фінансова інспекція в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року у справі № 805/8360/13-а -залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року у справі № 805/8360/13-а -залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 23 серпня 2013 року.

Колегія суддів І.А. Васильєва

В.Г. Яманко

Е.Г.Казначеєв