Ухвала суду № 33121884, 21.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 серпня 2013 року Справа № 7/070-12

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівАкулової Н.В., Алєєвої І.В.,розглянувши касаційну скаргу Приватно-орендної агрофірми "Україна"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 р. (головуючий суддя Суховий В.Г., судді: Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.)на ухвалу Господарського суду Київської області від 16.05.2013 р. (суддя Антонова В.М.)у справі7/070-12 Господарського суду Київської областіза позовомДержавного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України"доПриватно-орендної агрофірми "Україна"простягнення 474.976,56 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.05.2013 р. у справі № 7/070-12, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 р., відмовлено Приватно-орендній агрофірми "Україна" в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду Київської області від 20.11.2012 р. у справі 7/070-12.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду, постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким заяву скаржника про надання відстрочки виконання судового рішення задовольнити повністю.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу та додані до неї документи, встановила наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.

Відповідно до п. 3.8. вказаної Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Згідно з п. 2 листа Вищого господарського суду України від 17.09.2012 р. № 01-06/1260/2012 "Про оформлення платіжних документів на перерахування судового збору" платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Скаржником у якості доказу сплати судового збору до касаційної скарги додано квитанцію № 13219 від 16.07.2013 р., у графі "Призначення платежу" якої зазначено: "22030004, Суд. збір вищ.госоп.суд Укр., 070, симв. зв. 254".

Таким чином, графа "Призначення платежу" вказаної квитанції не містить відомостей про те, по якій саме справі сплачено судовий збір.

З огляду на викладене, додану до касаційної скарги квитанцію № 13219 від 16.07.2013р. не можна вважати належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку.

Крім того, згідно з пунктом 4 частини першої статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Тобто, в касаційній скарзі має бути чітко викладено зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуватися конкретні їх пункти та статті.

Згідно з положеннями частини другої статті 1115 та частин першої та другої статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна скарга повинна містити дані, які б свідчили, що судом при розгляді спору не застосований Закон, який підлягає застосуванню, або застосований закон, який не підлягає застосуванню, або судами неправильно витлумачена норма Закону.

Скаржник стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

При цьому, як вбачається з касаційної скарги, остання містить посилання на ст. ст. 4, 33, 34, 101, 111-9, 111-10, 121 ГПК України, однак скаржником не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судами попередніх інстанцій з урахуванням встановлених попередніми судами фактичних обставин справи.

Судова колегія відзначає, що касаційна інстанція в силу наданих їй повноважень не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у судових актах господарських судів чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

За таких обставин подана касаційна скарга та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику.

Керуючись статтями 86, 111, пунктами 4, 6 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Повернути Приватно-орендній агрофірмі "Україна" касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 р. у справі № 7/070-12 та додані до неї документи без розгляду.

Повернути з Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030004, код отримувача: 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, рахунок 31211254700007) на користь Приватно-орендної агрофірми "Україна" (08440, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н., с. Велика Каратуль, код ЄДРПОУ 03756327) 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. судового збору, сплаченого квитанцією № 13219 від 16.07.2013 р.

.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіН.В. Акулова І.В. Алєєва