Рішення № 33118289, 14.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2013 р.Справа № 922/2429/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Яровому А.С.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків до Свято-Софіївської релігійної громади Харківської Єпархії Української православної церкви, м. Харків про стягнення 61 734,85 грн. за участю представників:

позивача - Зубрич Д.О., довіреність №06/17 від 03.01.2013 р.

відповідача - Золотих П.В., довіреність №1894 від 13.08.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз" (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути зі Свято-Софіївської релігійної громади Харківської Єпархії Української православної церкви (відповідача) заборгованість у розмірі 61 734,85 грн., а також судовий збір в розмірі 1 720,50 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ПАТ "Харківміськгаз" на підставі листа-звернення відповідача прийняло на себе зобов'язання виконати монтажні роботи газопроводу за адресою: м. Харків, вул. Золочівська, 20-а. Згідно з актом №33 орг. здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 23.11.2012 р. позивач виконав на користь відповідача монтажні роботи на загальну суму 61 734,85 грн. Відповідач виконані роботи прийняв, але їх вартість не оплатив, у зв'язку з чим позивач надіслав на адресу відповідача вимогу-повідомлення вих. №06/1113 від 28.03.2013 р. про сплату семиденний строк від дня пред'явлення вимоги заборгованості в розмірі 61 734,85 грн. Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив, що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнає, просить суд в позові відмовити, наполягаючи на тому, що між позивачем та відповідачем не було ніяких договірних домовленостей стосовно виконання останнім монтажу газопроводу за адресою: м. Харків, вул. Золочівська, 20-а.

У судовому засіданні 13.08.2013 р. було оголошено перерву до 14.08.2013 р.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Як стверджує позивач, між ним та відповідачем у відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України було досягнуто усної домовленості щодо виконання позивачем підрядних робіт у спрощений спосіб, шляхом направлення відповідачем на адресу позивача листа на виконання монтажних робіт газопроводу за адресою: м. Харків, вул. Золочівська, 20-а (а.с.9).

На підтвердження факту прийняття відповідачем виконаних монтажних робіт за адресою: м. Харків, вул. Золочівська, 20-а, позивач посилається на підписаний обома сторонами акт №33 орг. здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 23.11.2012 р. (а.с.10).

Таким чином, на думку позивача, підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (послуг) свідчить про укладення сторонами договору підряду у спрощений спосіб і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань.

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам справи та відповідним їм спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у письмовій формі. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також прийняттям до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Відповідно до статті 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і приймання їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо того, що підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (послуг) свідчить про укладення договору підряду у спрощений спосіб і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань.

Проте, зі змісту наданого позивачем акту №33 орг. здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 23.11.2012 р. (а.с.10) вбачається, що з боку позивача він підписаний заступником голови правління - комерційним директором Магдисюк С.В. При цьому жодних доказів того, що дана особа була наділена відповідними повноваженнями на вчинення даних дій від імені позивача, останнім до матеріалів справи не надано. За таких умов, даний акт не може бути прийнятий судом як належний доказ на підтвердження існування у його сторін майново-господарських зобов'язань за договором підряду.

Разом із цим слід зазначити, що даний акт містить посилання на договір (замовлення) №33 орг. від 05.11.2012 р. Проте, даний договір до матеріалів справи позивачем не надано.

Окрім того, на підтвердження вартості виконаних робіт в розмірі 61 734,85 грн. позивач надав до матеріалів справи калькуляцію №33 орг. вартість монтажу газопроводу (а.с.12).

За приписами ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разу погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Вищенаведені норми закону регламентують певну процедуру складання кошторису при укладанні договору підряду, а саме, кошторис складається підрядником, підтверджується замовником, після чого він є невід'ємною частиною договору підряду.

Зі змісту даної калькуляції судом встановлено, що вона затверджена лише з боку позивача - начальником РБУ ПАТ "Харківміськгаз" Титаренко Д.В. від 05.11.2012 р. (а.с.12) і не підписана повноважною особою відповідача, що дозволяє дійти висновку про відсутність згоди відповідача щодо ціни договору при його укладанні.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, суд має достатні підстави для висновку про те, що договір підряду між сторонами у справі є неукладеним, оскільки сторонами цього договору не досягнуто згоди щодо його істотних умов.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позивач, в порушення вимог статті 33 ГПК України, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Враховуючи вищевказані обставини і той факт, що позовні вимоги позивача по даній справі ґрунтуються на неналежних доказах, а з матеріалів справи не вбачається інших доказів, які б підтверджували наявність у відповідача боргу перед позивачем в розмірі 61 734,85 грн., суд дійшов висновку про те, що дані позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим у їх задоволенні слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає судовий збір у розмірі 1 720,50 грн. на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись 181 Господарського кодексу України, ст. ст. 837, 839, 844, 877 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 16.08.2013 р.

Суддя Макаренко О.В.