Ухвала суду № 33118285, 08.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"08" серпня 2013 р.Справа № 922/2474/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Яровому А.С.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Біла Церква до Приватного підприємства "Еней", м. Харків про стягнення 106 315,33 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

17.06.2013 р. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "Еней" (відповідача) заборгованість в розмірі 106 315,33 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач поставив відповідачеві товар за видатковими накладними № 717 від 14.06.2010 р., № 38 від 20.01.2010 р., № 295 від 06.03.2010 р., № 505 від 22.04.2010 р., але відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання з оплати товару, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 106 315,33 грн., яку до цього часу не сплачено. Позивач також просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.07.2013 р. було відмовлено у заяві позивача про зміну предмета і підстав позову.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, у наданому до суду клопотанні (вх.№28962 від 07.08.2013 р., а.с.99) просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 43 502,80 грн. за видатковими накладними №922 від 18.05.2011 р., №1485 від 15.06.2011 р., №2307 від 21.07.2011 р. та судові витрати. Окрім того, заявив клопотання про розгляд справи за наявними в ній матеріалами без участі представника позивача.

Відповідач про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, в судові засідання 11.07.2013 р., 25.07.2013 р., 06.08.2013 р. та 08.08.2013 р. свого повноважного представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних судом документів до суду не подав.

Розглянувши клопотання позивача про розгляд справи за наявними в ній матеріалами без участі представника позивача, суд вважає за можливе задовольнити його як таке, що не суперечить інтересам сторін та вимогам чинного законодавства.

Окрім того, позивач подав до суду письмові пояснення (вх.№28963 від 07.08.2013 р.), в яких повідомив суду про те, що внаслідок проведення перевірки стану взаєморозрахунків між контрагентами було виявлено, що з боку відповідача не проведено розрахунки за іншими, ніж ті, що зазначені у позовній заяві, видатковими накладними, а саме: №922 від 18.05.2011 р., №1485 від 15.06.2011 р. та №2307 від 21.07.2011 р. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 43 502,80 грн. за вищевказаними видатковими накладними. Позивач також зазначив, що внаслідок вищезазначених обставин представник позивача подав до господарського суду клопотання про уточнення позовних вимог, які були прийняті судом. Вже після подання уточнень до позову позивач направив до суду клопотання, в якому зазначив, що з огляду на те, що у заяві про уточнення позовних вимог йдеться фактично про зміну предмету позову, позивач відкликав уточнення позовних вимог та подав заяву про зміну предмету позову разом з доказами надсилання відповідачеві даної заяви. Таке клопотання було заявлено з огляду на те, що суд прийняв уточнення до позову, але так як процесуальний кодекс не передбачає такої процесуальної дії як "уточнення", то позивач просив трактувати уточнення як зміну предмета позову щоб уникнути можливості оскарження дій суду з підстав невідповідності їх ГПК України.

Проаналізувавши зміст наданих позивачем клопотання про зміну предмета позову (вх.№27350 від 26.07.2013 р., а.с.88-91), клопотання (вх.№28962 від 07.08.2013 р., а.с.99) та письмових пояснень (вх.№28963 від 07.08.2013 р., а.с.88-91), суд дійшов до висновку про те, що вказані клопотання та письмове пояснення за своїм змістом є заявами про одночасну зміну предмета і підстав позову з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Предмет позову - це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є стягнення суми заборгованості в розмірі 106 315,33 грн., в той час, як предметом позову у клопотаннях та письмових поясненнях позивача є стягнення заборгованості в розмірі 43 502,80 грн.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки.

Підставою позову у даній справі є неналежне виконання зобов'язань за видатковими накладними № 717 від 14.06.2010 р., № 38 від 20.01.2010 р., № 295 від 06.03.2010 р., № 505 від 22.04.2010 р. У клопотаннях та у письмових поясненнях позивача визначено інші підстави виникнення спірної заборгованості - несплата коштів за видатковими накладними №922 від 18.05.2011р., №1485 від 15.06.2011 р. та №2307 від 21.07.2011 р.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяв позивача про зміну предмета і підстав позову, оскільки одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

При цьому суд зауважує на тому, що твердження позивача про те, що його клопотання про уточнення позовних вимог (про збільшення позовних вимог, про зменшення позовних вимог в частині) (вх.№27245 від 25.07.2013 р., а.с.42-45) за своїм змістом є заявою про зміну предмета позову, яке суд прийняв до розгляду, є необґрунтованим з наступних підстав.

У судовому засіданні 25.07.2013 р. суд визначив, що дане клопотання позивача за своїм змістом є заявою про одночасну зміну предмета і підстав позову, а тому ухвалою господарського суду Харківської області від 25.07.2013 р. заяву позивача про одночасну зміну предмета і підстав позову було відхилено.

Дана правова позиція повністю відповідає позиції Вищого господарського суду України, викладеній у Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у п.3.12. якої визначено, що у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Враховуючи те, що позивач не відмовився від раніше заявлених позовних вимог та просив суд розглянути справу без участі його представника, а також враховуючи те, що судом вжито всіх передбачених законом заходів для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути первісні позовні вимоги за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем у відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України було досягнуто усної домовленості щодо купівлі-продажу товару у спрощений спосіб.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у письмовій формі. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також прийняттям до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач у позовній заяві стверджує, що передав відповідачеві товар на загальну суму 106 315,33 грн. за видатковими накладними № 717 від 14.06.2010 р., № 38 від 20.01.2010 р., № 295 від 06.03.2010 р., № 505 від 22.04.2010 р. (а.с.11-14), а відповідач товар прийняв, але не виконав належним чином свої зобов'язання з оплати товару, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 106 315,33 грн.

Під час розгляду справи, позивач у наданих до суду клопотанні про зміну предмета позову (вх.№27350 від 26.07.2013 р., а.с.88-91) та письмових поясненнях (вх.№28963 від 07.08.2013 р., а.с.88-91) повідомив суд про те, що внаслідок проведення перевірки стану взаєморозрахунків між контрагентами було виявлено, що з боку відповідача не проведено розрахунки за іншими видатковими накладними, ніж ті, що зазначені у позовній заяві, а саме: № 717 від 14.06.2010 р., № 38 від 20.01.2010р., № 295 від 06.03.2010 р., № 505 від 22.04.2010 р. (а.с.11-14).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.06.2013 р. про порушення провадження у справі, а також ухвалою господарського суду Харківської області від 11.07.2013 р. про відкладення розгляду справи, суд зобов'язав позивача, окрім іншого, надати до суду докази повного або часткового виконання зобов'язань відповідачем (банківські виписки про рух коштів на поточному рахунку відповідача, копії платіжних доручень відповідача, квитанцій, прибуткових касових ордерів тощо).

Позивачем на підтвердження факту сплати відповідачем суми боргу в розмірі 106 315,33 грн. за видатковими накладними № 717 від 14.06.2010 р., № 38 від 20.01.2010 р., № 295 від 06.03.2010 р., № 505 від 22.04.2010 р. надано до суду виписки по рахункам (а.с.53-70).

Дослідивши зміст наданих позивачем виписок по рахункам (а.с.53-70), суд встановив, що в "призначенні платежу" немає жодних посилань на будь-які видаткові накладні, але є посилання на певні рахунки. Проте позивач не надав до суду ані рахунків на оплату заборгованості, на підставі яких відповідачем було здійснено оплату боргу, ані будь-яких інших доказів на підтвердження факту сплати відповідачем суми боргу в розмірі 106 315,33 грн. за даними видатковими накладними.

За таких обставин суд не може дійти обґрунтованого висновку щодо суті даної справи. Зокрема, з наданих позивачем доказів суд не має можливості повною мірою дослідити та з'ясувати, чи відбулася сплата боргу, як стверджує позивач, якщо відбулася, то в якому обсязі, коли і яким чином, оскільки встановлення даних обставин є важливим при вирішенні питання щодо наявності підстав для задоволення позову, відмови у позові або для припинення провадження у даній справі.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Враховуючи вищевказані обставини і той факт, що позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази сплати відповідачем суми боргу в розмірі 106 315,33 грн., які є необхідними для вирішення даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги слід залишити без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 ГПК України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір" та Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", в п.5.2. якої зазначено, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням) тягне за собою повернення сплачених сум судового збору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що сума судового збору у розмірі 2 128,00грн., сплачена квитанцією № 7548.163.1 від 12.06.2013 р., підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Разом із цим, слід зазначити, що після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку (ч. 4 ст. 81 ГПК України).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст. 181 Господарського кодексу України, ст. ст. 629, 692, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Залишити позов без розгляду.

Повернути Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, м. Біла Церква (ідентифікаційний НОМЕР_1) суму судового збору в розмірі 2 128,00 грн., сплаченого квитанцією № 7548.163.1 від 12.06.2013 р. до державного бюджету України.

Суддя Макаренко О.В.