Рішення № 33118167, 20.08.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2013 р. Справа № 914/2496/13

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш» (м. Львів)

до відповідача: Приватного торгівельно-посередницького малого підприємства фірма «Едельвейс» (м. Рава-Руська, Львівська обл.)

про: стягнення боргу в сумі 63212,68 грн.

Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі: В.С. Пшеничній

Представники:

від позивача: Шелемей В.В.- довіреність від 15.01.2013 року.

від відповідача: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш» (м. Львів) до Приватного торгівельно-посередницького малого підприємства фірма «Едельвейс» (м. Рава-Руська, Львівська обл.) про стягнення боргу в сумі 63212,68 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.06.2013 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 01.07.2013 року. Ухвалою суду від 01.07.2013 року розгляд справи відкладено до 08.08.2013 року, у зв'язку з неявкою сторін. Ухвалою суду від 08.08.2013 року розгляд справи відкладено до 14.08.2013 року, у зв'язку з неявкою сторін. Ухвалою суду від 14.08.2013 року розгляд справи відкладено до 20.08.2013 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.06.2013 року, про відкладення від 01.07.2013 року, від 08.08.2013 року, від 14.08.2013 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

18.07.2013 року за вх.№28463/13 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

14.08.2013 року за вх.№32980/13 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 60035,62 грн, 63,00 грн інфляційних втрат та 113,98 грн. - суму трьох відсотків річних.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.06.2013 року, про відкладення від 01.07.2013 року, від 08.08.2013 року, від 14.08.2013 року не виконав, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується реєстром №1085 на відправлення рекомендованої кореспонденції з повідомленням за 15.08.2013 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

07.08.2013 року за вх.№31871/13 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, та про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 20.08.2013 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, відповідно до підписаних видаткових накладних № 25513 від 12 липня 2012 року, № 25574 від 12 липня 2012 року, № 32654 від 17 липня 2012 року, № 26043 від 26 липня 2012 року, № 32729 від 26 липня 2012 року, № 26701 від 14 серпня 2012 року, № 32835 від 14 серпня 2012 року, № 27039 від 23 серпня 2012 року, № 31261 від 17 грудня 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Фреш" відповідачу було поставлено товар на загальну суму 122 121,94 грн.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково.

Позивач наголошує, що 15 травня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Фреш" відповідачу була направлена вимога № 29 від 23 квітня 2013 року про погашення боргу в сумі 71 035,70 грн., яку він частково задоволив, сплативши 8 000,00 грн.

Позивач звертає увагу на те, що станом на 14 червня 2013 року неоплаченою частково залишилася видаткова накладна № 26043 від 26 липня 2012 року на суму 7 474,41 грн. та повністю накладні № 32729 від 26 липня 2012 року на суму 9 838,56 грн., № 26701 від 14 серпня 2012 року на суму 13902,48 грн., № 32835 від 14 серпня 2012 року на суму 10732,30 грн., № 27039 від 23 серпня 2012 року на суму 8 535,68 грн., № 31261 від 17 грудня 2012 року на суму 12552,27 грн. Загальна сума заборгованості відповідача за товар становить 63 035,70 грн.

Позивач зазначає, що на підтвердження вищезазначеної суми заборгованості, між сторонами 28 лютого 2012 року було підписано акт звірки взаєморозрахунків.

Позивач наголошує, що згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми. На момент подання даної заяви, на думку позивача, загальна сума боргу, з врахуванням встановленого індексу інфляції, за весь час прострочення, а також трьох процентів річних з простроченої суми становить 63 035,70 + 63,00 + 113,98 = 63 212,68 грн. згідно розрахунків, які додаються до заяви.

14.08.2013 року за вх.№32980/13 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, зважаючи на часткове погашення відповідачем суми основного боргу в розмірі 3000,00 грн., в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 60035,62 грн., 63,00 грн. - суму інфляційних втрат та 113,98 грн. - суму трьох відсотків річних.

На момент розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, відповідно до підписаних видаткових накладних № 25513 від 12 липня 2012 року, № 25574 від 12 липня 2012 року, № 32654 від 17 липня 2012 року, № 26043 від 26 липня 2012 року, № 32729 від 26 липня 2012 року, № 26701 від 14 серпня 2012 року, № 32835 від 14 серпня 2012 року, № 27039 від 23 серпня 2012 року, № 31261 від 17 грудня 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Фреш" відповідачу було поставлено товар на загальну суму 122 121,94 грн.

Відповідачем проведена часткова оплата отриманої продукції, неоплаченою частково залишилася видаткова накладна № 26043 від 26 липня 2012 року на суму 7 474,41 грн. та повністю накладні № 32729 від 26 липня 2012 року на суму 9 838,56 грн., № 26701 від 14 серпня 2012 року на суму 13902,48 грн., № 32835 від 14 серпня 2012 року на суму 10732,30 грн., № 27039 від 23 серпня 2012 року на суму 8 535,68 грн., № 31261 від 17 грудня 2012 року на суму 12552,27 грн. Загальна сума заборгованості відповідача за товар становить 63 035,70 грн.

14.08.2013 року за вх.№32980/13 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, зважаючи на часткове погашення відповідачем суми основного боргу в розмірі 3000,00 грн., в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 60035,62 грн, 63,00 грн - суму інфляційних втрат та 113,98 грн. - суму трьох відсотків річних.

Крім того, в підтвердження звернення позивача до відповідача з вимогою належного виконання господарських зобов'язань останнього згідно умов Договору, позивачем надана суду Вимога №29 від 23.04.2013 року на загальну суму 71035,70 грн., яку відповідач частково задоволив, сплативши 8 000,00 грн.

Частина 2 ст.625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, позивачем, при нарахуванні інфляційних втрат за весь період прострочення, вказано період з 24 травня 2013 року по 14 червня 2013 року, що складає 22 дні, хоча відповідно до листа Державного комітету статистики №11/1-5/73 від 13.02.2009 року індекс інфляції розраховується вцілому за місяць, а не за конкретні дні, тобто період прострочення повинен становити не менше одного місяця.

Отже, судом встановлено, що сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 60035,62 грн., про що свідчить, крім поданих позивачем первинних бухгалтерських документів, копія Акту звірки взаємних розрахунків станом на 07.08.2013 року, підписаного уповноваженим представником відповідача, про що свідчить оригінал відтиску належної печатки відповідача, а розмір 3% річних, що підлягає стягненню, складає 113,98 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги визнав в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а також уточнення (зменшення) позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не заперечив і не спростував, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш» (м. Львів) до Приватного торгівельно-посередницького малого підприємства фірма «Едельвейс» (м. Рава-Руська, Львівська обл.) в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 60035,62 грн. грн. та 3% річних в сумі 113,98 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №6097 від 14.06.2013 року на суму 1720,50 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги - задоволити частково.

2. Стягнути з Стягнути з Приватного торгівельно-посередницького малого підприємства фірма «Едельвейс» (80316, Львівська обл., Жовківський р-н, м. Рава-Руська, вул. Калнишевського, 5, ідент.код. 13808034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш» (79024, м. Львів, вул. Промислова, 53, ЗКПО 23956445, р/р 26004000021180 ПАТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) суму основного боргу в розмірі 60035 (шістдесят тисяч тридцять п'ять) грн. 62 коп. грн. та 3% річних в сумі 113 (сто тринадцять) грн. 98 коп. та судовий збір в сумі 1 718 (одна тисяча сімсот вісімнадцять) грн. 70 коп.

3. В решті частині позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.