Ухвала суду № 33117747, 20.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року справа №805/3714/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Яманко В.Г., Васильєвої І.А., за участю секретаря судового засідання Карабан Т.М., представників позивача Абдуліни М.Г., за довіреністю від 19.08.2013 року, Лаврової А.І., за довіреністю від 19.08.2013 року, Каптьонкової Г.Є., за довіреністю від 19.08.2013 року, представників відповідача Давиденко Г.І., за довіреністю від 19.08.2013 року, Романченко Л.І., за довіреністю від 03.07.2013 року, Беховець О.М., за довіреністю від 03.07.2013 року, прокуратура Вартанової О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до якої приєдналась Прокуратура Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2013 р. у справі № 805/3714/13-а (головуючий І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Часівоярський вогнетривкий комбінат" до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Часівоярський вогнетривкий комбінат" про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Часівоярський вогнетривкий комбінат" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВ "ТВК "Часівоярський вогнетривкий комбінат" про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2013року задоволено позовні вимоги. Суд першої інстанції скасувати повністю податкові повідомлення - рішення Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби форми «В4» № 0001571640 від 27.11.2012 року, форми «Р» № 0001561640 від 27.11.2012 року та скасував податкове повідомлення - рішення Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби форми «В1» № 0001551640 від 27.11.2012 року, в частині зменшення суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму основного платежу 736840,90 гривень (сімсот тридцять шість тисяч вісімсот сорок) гривень 90 коп. та штрафу на суму 376645 гривень (триста сімдесят шість тисяч шістсот сорок п'ять) гривень.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме, пп.14.1.181 п. 14.1 ст.14.1, п.198.3 ст. 198, ПК України, ст..11,69,79, 86, 159, 161, 244-2 КАС України.

Представники позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вважають, що постанова суду першої інстанції винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Представники відповідача та прокурор в судовому засіданні доводи викладені в апеляційній скарзі підтримали, вважають, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу такою що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» зареєстровано в якості юридичної особи, перебуває на обліку у Артемівській об'єднаній державній податковій інспекції як платник податку, є платником податку на додану вартість, діє на підставі статуту (а.с.21-22, 91-121)

Артемівською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби здійснено позапланову виїзну документальну перевірку правомірності нарахування ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2012 року.

За результатами зазначеної перевірки податковим органом складено акт № 1308/15/00191773 від 02.11.2012 року (том 1 а.с. 9-16). Згідно висновків акту перевірки з боку ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» встановлені порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, п. 200.14 б ст. 200, п. 201.10 ст. 201 розділу І, ІІ, У ПКУ у вигляді завищення суми податкового кредиту по декларації за серпень 2012 року у розмірі 754414 гривень занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду серпня 2012 року у розмірі 385419 гривень, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 368995 гривень по декларації за серпень 2012 року (рядок 19, 20.2 декларації), яка відноситься до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду (вересня 2012 року) в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за серпень 2012 року у розмірі 769739 гривень та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (липня 2012) з урахуванням акту№ 1183/15/00191773 від 26.09.2012 року попередньої перевірки у розмірі 117618 гривень.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення: форми «В1» № 0001551640 від 27.11.2012 року, форми «В4» № 0001571640 від 27.11.2012 року, форми «Р» № 0001561640 від 27.11.2012 року (том 1 а.с. 18-20).

Спірним рішенням форми «В1» № 0001551640 від 27.11.2012 року на підставі п.п. 54.3.2. п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) за порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, п. 200.14 б ст.. 200, п. 201.10 ст. 201 розділу І, У ПКУ ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі ПДВ) на суму основного платежу 769739 гривень за декларацією № 9056852567від 19.09.2012 року за серпень 2012 року та нараховано штраф на суму 384870 гривень (том 1 а.с.18).

Спірне рішення форми «В1» № 0001551640 від 27.11.2012 року оскаржується в частині зменшення суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму основного платежу 736840,90 гривень та штрафу на суму 376645 гривень (том 1 а.с. 174).

Спірним рішенням форми «Р» № 0001561640 від 27.11.2012 року на підставі п.п. 54.3.2. п. 54.3 ст. 54, абз.2 п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст.123 ПКУ за порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, п. 200.14 б ст. 200, п. 201.10 ст. 201 розділу І, У ПКУ ПАТ, «Часівоярський вогнетривкий комбінат» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму основного платежу 176427 гривень з якої основний платіж на суму 117618 та штраф на суму 58809 гривень (том 1 а.с.19).

Спірним рішенням форми «В4» № 0001571640 від 27.11.2012 року на підставі п.п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, ПКУ за порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, розділу У ПКУ, ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» зменшено розмір відємного значення з ПДВ на суму 368995 гривень за декларацією № 9056852567 від 19.09.2012 року за серпень 2012 року (а.с.20).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з необґрунтованості встановлення відповідачем нікчемності правочину та відсутності підстав нарахування позивачеві податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконаних робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 189.4 статті 189 цього Кодексу, базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи),у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів /послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В пункті 201.1 статті 201 ПК України визначено обов'язок платника податків надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, обов'язкові реквізити, перелік яких вказаний у п.п.а)-і).

Пунктами 200.1-200.3 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 цієї ж статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, між позивачем та ТОВ «Торгівельно-виробнича компанія» «Часівоярський вогнетривкий комбінат» укладений договір поставки № СН-682/11 від 05.12.2011 року.

Підтвердження факту реальності та товарності господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ Торгівельно-виробнича компанія» «Часівоярський вогнетривкий комбінат» на виконання договору № СН-682/11 від 05.12.2011 року (із специфікаціями) (том 1 а.с.242-250, том 2 а.с.1-98) свідчать наявні в матеріалах справи отримані податкові накладні, які відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (том 2 а.с. 99-178), акти приймання-здачі виконаних робіт, рахунки, накладні, прибуткові ордери, акти прийому-сдачі ТМЦ, подорожними листами, актами, тощо (том 2 а.с.179- 250, том 3 а.с.1-250, том 4 а.с.1-250, том 5 а.с. 1-112).

Перевезення здійснювалось ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат", про що свідчать подорожні листи вантажного автомобіля.

Оприбуткування придбаного товару відбулось згідно з прибутковими ордерами на підставі накладних та рахунків, виданих ТОВ "ТВК "Часівоярський вогнетривкий комбінат" та оформлено актами здачі-приймання товарно-матеріальних цінностей. Так, факт постачання товарів та їх відповідність якості, кількості підтверджується актами про оприбуткування товарно-матеріальних цінностей від 02.08.2012, 30.08.2012, прибутковими ордерами від 08.08.2012, 17.08.2012, та актами прийому-здавання ТМЦ з якості від 03.08.2012, 08.08.2012, 30.08.2012.

Подальше фактичне використання в господарській діяльності позивачем, не спростовується доказами наявними в матеріалах справи.

Тобто з матеріалів справи вбачається, що наявний договір та складені на його виконання первинні документи, податкові накладні, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до частини 1 статі 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на не надання документів на підтвердження факту транспортування товару, що є підтвердженням нікчемності укладеного правочину між контрагентом та позивачем, як вірно зазначено судом першої інстанції вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання ТТН в підтвердження віднесення витрат до складу валових, оскільки, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не впливає на формування податкового кредиту та звітності.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в постановах по справам № К-15247/07, К-55094/09 та К-37912/11.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності до ст..198 Податкового кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг, датою виникнення такого права вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Позивачем надані усі необхідні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують його право на оформлення податкового кредиту. Порушення правил перевезення або помилки при заповненні ТТН не може впливати на право формування податкових відомостей, а є лише підставою для притягнення відповідної особи до відповідальності.

Крім того, ТОВ "ТВК "Часівоярський вогнетривкий комбінат" на час здійснення господарських операцій мало статус юридичної особи та було платником податку. Відповідно до викладеного під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів було зареєстровані як юридична особа, на момент проведення фінансово-господарської операції було платником податків, а тому мало право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів поставки товарів.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на, те що у ТОВ «ТВК «ЧВК» відсутні виробничі, власні складські приміщень, власних основних фондів та засобів, підприємство орендує приміщення, колегія суддів не приймає, оскільки, як вбачається з матеріалів справи зазначені висновки ґрунтуються на здійсненому відповідачем аналізі матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, зазначені обставини в ході перевірки не встановлювались та відповідачем не перевірялись та не досліджувалися первинні документи фінансово-господарської діяльності контрагента по взаємовідносинам з позивачем.

Колегія суддів зазначає, що відсутні приписи які б вимагали від контрагента позивача наявності виробничих потужностей та певних основних засобів. Тобто з вищевикладеного вбачається, що відповідачем не доведено відсутність умов для здійснення господарських операцій з позивачем.

Посилання відповідача на те, що у контрагента позивача відсутні виробничі, власні складські приміщень є необґрунтованими, оскільки, відсутність інформації про складські приміщення та виробничі потужності, не є достатнім свідченням неможливості виконання договорів, оскільки одні лише ці відомості не є достатнім доказом відсутності чи наявності будь-яких видів майна у суб'єкта господарювання.

Стосовно посилання в акті перевірки на інформацію, щодо контрагентів ТОВ "ТВК "Часівоярський вогнетривкий комбінат", а саме ТОВ «Ритейл ДОН» та ТОВ «Торгівельно-ресурсний центр», колегія суддів зазначає, що діючий Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагенту, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Таким чином вищезазначене свідчить про реальність здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентам.

Колегія суддів зазначає, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Така думка суду узгоджується із позицією ВАСУ, яка викладена в постановах від 20.09.2012 року у справі № К 9991/574/12, № К 9991/5991/11, № 9991/24891/11.

Крім того колегія суддів зазначає, що перевірка правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за серпень 2012 року охоплює декларації, починаючи з попередніх звітних (податкових) періодів липня 2012 року в яких виникло від'ємне значення ПДВ до звітного (податкового) періоду серпня 2012 року за який задекларовано бюджетне відшкодування ПДВ включно.

В обґрунтування висновків акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, податковим органом покладено обставини та висновки встановлені актом перевірки № 1153/15/00191773 від 26.09.2012 року, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001371640, та обставини та висновки якого були предметом дослідження при прийнятті постанови Донецьким окружним адміністративним судом від 17.04.2013 року у справі № 805/1646/13-а, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 року, (том 5 а.с. 239-244, том 6 а.с.1-16) якою задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Часівоярський вогнетривкий комбінат" до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 10.10.2012р. № 0001371640 про зменшення податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету по декларації за липень 2012 року у сумі 459 256,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 229 628,00 грн. та податкового повідомлення-рішення від 10.10.2012р. № 0001381640 про завищення від'ємного значення податку на додану вартість по декларації за липень 2012р. у сумі 469 040,00 грн., внаслідок чого судом визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 10.10.2012р. № 0001371640 про зменшення податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету по декларації за липень 2012 року у сумі 459 256,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 229 628,00 грн., визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 10.10.2012р. № 0001381640 про завищення від'ємного значення податку на додану вартість по декларації за липень 2012р. у сумі 469 040,00 грн.

Таки чином висновки акту перевірки № 1153/15/00191773 від 26.09.2012 року не можуть бути взяті до уваги, оскільки Донецький окружний адміністративний суд постановою від 17.04.2013 року у справі № 805/1646/13-а вже дійшов висновку про їх необґрунтованість у зв'язку із чим скасував оскаржувані рішення, які було прийнято на їх підставі.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про нікчемність зазначеного правочину, який не створює юридичних наслідків, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року роз'яснено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача.

Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом першої та апеляційної інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що зазначений договір порушує публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Посилання відповідача на нікчемність зазначеного правочину є безпідставним, так як визнання правочинів недійсними повинно здійснюватись в судовому порядку.

Крім того,колегія суддів звертає увагу, що в акті перевірки взагалі не міститься посилань та висновків, щодо нікчемності зазначеного правочину, оскільки в основу акту було покладено обставини та висновки встановлені іншим актом перевірки № 1153/15/00191773 від 26.09.2012 року, який як вже зазначалось вище був предметом судового розгляду у справі № 805/1646/13-а, та прийнятим судовим рішенням по зазначеній справі було встановлено реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "ТВК "Часівоярський вогнетривкий комбінат".

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновків акту перевірки.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, які містять докази реального здійснення фінансово-господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до якої приєдналась Прокуратура Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2013 р. у справі № 805/3714/13-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2013 р. у справі № 805/3714/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено та підписано колегією суддів 21 серпня 2013 року

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва