Рішення № 33116244, 20.08.2013, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 0413/11191/2012

2-п/212/20/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2013 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого - судді Борис О.Н., при секретарі Хазієвій Т.В., за участю представника позивача Ваніної Т.С., відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк (надалі ПАТ КБ) «ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою, обсяг вимог під час розгляду справи у суді було уточнено , і позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру , у рахунок погашення заборгованості у сумі 38506, 87 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27 березня 2008 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 50 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25 березня 2013 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором був укладений договір іпотеки, згідно умов якого, відповідач надала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1. У порушення норм закону та договору відповідач зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконувала, станом на 02 квітня 2013 року заборгованість склала 38506,87 грн, у зв'язку з чим позивач просить звернути стягнення на іпотечне майно шляхом продажу іпотечного майна.

У судовому засіданні представник позивача по довіреності Ваніна Т.С. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити, посилаючись на зазначені підстави.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 у суді позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступне.

Згідно умов Кредитного договору № 142-МК від 27.03.2008р., Договору про видачу траншу № 142-МК/1 від 28.03.2008р. Відповідач отримав кредит в сумі 50000,00грн. (п'ятдесят тисяч гривень), строк дії кредитного договору був передбачений: з 28.03.2008 року до 25.03.2013 року. Згідно п.1.4. Кредитного договору цільове використання кредиту: споживчі цілі. За весь період користування вказаним кредитом Відповідачем станом на 29.03.2013року сплачено банку загальна сума грошових коштів у розмірі 81864,65 грн. (Вісімдесят одна тисяча вісімсот шістдесят чотири гривні 65 копійок), що підтверджується квитанціями, які надані до матеріалів судової справи. Згідно розрахунку заборгованості Відповідача Позивач до позовної заяви (уточненої) вказує заборгованість перед банком на загальну суму 38506,87грн, в тому числі за кредитом 11654,41грн. основної суми кредиту, 26787,65 грн. відсотків за подвійною ставкою (42% замість 21% передбаченої плати за кредит при укладанні договору кредиту) та 64,81грн. заборгованості пені. Станом на 29.03.2013року Відповідач сплатив ПАТ КБ «Приватбанк» повну суму за основним тілом кредиту в сумі 50000,00грн. (п'ятдесят тисяч гривень) та відсотки у сумі 31864,65грн. (Тридцять одну тисячу вісімсот шістдесят чотири гривні 65 копійок), як було передбачено умовами Договору про надання траншу № 142-МК/1 від 28.03.2008р. у Додатку №1.

Згідно Закону України № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008р., який набрав чинності та діяв з 09.01.2009р. були внесені зміни до Цивільного Кодексу України, а саме: доповнено статтею 1056-1, ч.2 якої передбачає, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Частина 3 вказаної статті передбачає, що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Також вказаним Законом стаття 55 Закону України „ Про банки і банківську діяльність" була доповнена частиною четвертою, згідно якої банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами.

Відповідач вважає, що вимога, викладена у п.4.3 Договору про надання траншу № 142-МК/1 від 28.03.2008р. про зміну розміру процентної ставки Банком до 42%, не відповідає вимогам діючого законодавства з 09.01.2009року, тому нараховані подвійні відсотки за користування кредитом порушують діюче законодавство України. Згідно пункту 4.4. Договору про надання траншу № 142-МК/1 від 28.03.2008р. передбачено, що сплата відсотків за користування кредитом, передбачених пунктом 4.3. договору, повинно бути оформлено у вигляді додатку до Договору про надання траншу. Додатків з Графіком погашення кредиту та відсотків за ставкою 42% сторонами підписано не було. З 27.01.2009року Банк збільшив відсоткову ставку з 21% за кредитним договором, та вона стала складати 42% . Нараховані відсотки за ставкою 42% у сумі 29397,60грн. протирічать вимогам діючого законодавства. Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів та порядок їх плати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Установлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Відповідно до вимог ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором, або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або укладали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідності з обставинами, які істотно змінилися, договір може бути змінений за рішенням суду. Відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку» суд вправі відмовити в задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання не завдає збитків іпотеко держателю і не змінює обсяг його прав. Відповідно до п.41 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012р. при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та оціночної вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, спів ставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту за призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема про право на першочергове задоволеним вимог за рахунок предмета застави), врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність, розумність (пункт 6 ч. 1 ст.3 ЦК України).

Так, ціна предмету іпотеки ( трикімнатна квартира загальною площею 62,17кв.м, житловою площею 38,7 кв.м) встановлена в Договорі іпотеки № 142-МК/1 від 27.03.2008року у сумі 112500,00грн. Станом на 29.03.2013року Відповідач сплатив всю суму основного зобов'язання за кредитним договором у сумі 50000,00грн (п'ятдесят тисяч гривень) та відсотки у сумі 31864,65грн. (Тридцять одну тисячу вісімсот шістдесят чотири гривні 65 копійок), як було передбачено умовами Договору про надання траншу № 142-МК/1 віл 28.03.2008р. у Додатку №1.Згідно ст.257 ЦК України встановлено загальний строк позовної давності по кредиту у три роки. Щоб визначити строки, в які Банк має право заявити позов про порушення його прав та вимагати виконання зобов'язань, необхідно звернутися до ст.ст. 260-261 ЦК України. В кредитному договорі прописано право Банка достроково витребувати всю суму заборгованості у разі невиконаним Позичальником своїх зобов'язань. Таким чином, початок строку позовної давності за Кредитним договором починається від дня, коли Банк довідався про порушення свого права (грудень 2008року), з моменту коли Кредитор не отримав чергові платежі та мав право скористатися цим правом. Згідно ст.262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

У судовому засіданні встановлено.

Згідно з ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, 27 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 була укладена кредитна угода № 142-МК. Відповідно до умов якої, ПАТ КБ «ПриватБанк» надав відповідачу кредит в сумі 50 000,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25 березня 2013 року, що підтверджується копією угоди в матеріалах справи (а.с. 5-8).

Згідно п. 1.1 зазначеної Кредитної угоди № 142-МК, кредит надавався при наявності вільних грошових коштів. Надання коштів здійснюється окремими частинами - траншами кредиту, сукупна величина сальдо по яким не буде перевищувати суму, визначену п. 1.2 зазначеної угоди. Видача частини кредиту здійснюється після підписання договору про видачу Траншу, на термін та на умовах, передбачених Кредитною угодою та договором про видачу Траншу. Сума кожної частини, термін по кожному Траншу кредиту оформлюється окремим договором про видачу Траншу при кожній видачі частини кредиту.

В межах дії кредитної угоди, сторони уклали Договір про видачу траншу № 142-МК/1 від 28.03.2008 року, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредитні кошти в сумі 50000,00 грн на термін до 25.03.2013 року, що передбачено Графіком погашення кредиту та відсотків, який є невід'ємною частину Договору.

Умовами Кредитної угоди передбачено, що погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісячно в період сплати, позичальник зобов'язаний надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із: заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати. Вимогами Договору про видачу траншу передбачено, що у разі порушення боржником будь-якого із зобов'язання по погашення Траншу кредиту, боржник зобов'язаний сплатити Банку відсотки за користування Траншем в розмірі 42% річних від суми залишку не погашеної заборгованості.

Згідно умов п.22 Іпотечного договору звернення стягнення здійснюється у випадках, передбачених п.п.16.7.1., 16.7.2, 16.9 цього договору, відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку»на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі.

Відповідно до п.33.4 Іпотечного договору сторони визначили вартість предмета іпотеки, що становить 112500,00 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. ст. 526, 610, ст. 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання із порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За положеннями ч. 2 ст. 1050 ЦК України, яка з огляду на положення ст. 1054 ЦК України застосовується до відносин за кредитним договором, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки визначені ст. 33 Закону України «Про іпотеку», за якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимоги до відповідачки ОСОБА_2 дострокового повернення кредитних коштів та процентів за користування ними, пені за рахунок іпотечного майна відповідно.

Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону, відповідно до якої передбачено продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі - продажу з іншою особою -покупцем. Таким чином, необхідно звернути стягнення шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Банком з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою -покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру права власності.

Вимоги позивача щодо продажу предмету іпотеки за початковою ціною 112500,00 грн. відповідають п.33.4 Іпотечного договору, яким визначено саме вказану вартість предмета іпотеки за взаємною згодою сторін договору.

Відповідно до ст. 611 ч. 1 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 625 ч. 1 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.

За час розгляду справи у суді відповідач свої зобов'язання також не виконала. Згідно з розрахунком заборгованості, з яким суд погоджується, станом на 02 квітня 2013 року загальна сума заборгованість становить 38506,87 грн, яка складається з: 11654,41 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 26787,65 грн - прострочена заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 64,81 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Відповідачем та його представником даний розрахунок у суді не спростовано.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 27 березня 2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 уклали договір іпотеки (а.с. 12-13), відповідно до якого відповідач надала в іпотеку належне їй на праві власності майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ч. 1 ст. 38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві. Названі та інші повноваження надані іпотекодержателю іпотекодавцем на здійснення дій з продажу предмету іпотеки від імені іпотекодавця будь-якій особі-покупцеві у разі порушення основного зобов'язання містяться у договорі іпотеки, укладеному між відповідачем та позивачем, у розділі, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. На момент укладення договору іпотеки сторони прийшли до взаєморозуміння, що перелік зазначених у договорі іпотеки повноважень з продажу предмету іпотеки іпотекодержателем не є вичерпним.

Відповідно до ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки факт порушення відповідачем умов кредитного договору підтверджено у судовому засіданні та узгоджується з матеріалами справи, зобов'язання у строк передбачений умовами договору належним чином не виконано. Крім того, дії відповідача відповідно до вимог ст. 22 ЦК України спричинили ПАТ КБ «ПриватБанк» збитки, оскільки останній не отримав те на що розраховував за кредитним договором при належному виконанні умов кредитного договору, а порушення умов кредитного договору не були усунені навіть і за час розгляду справи.

Суд не погоджується з доводами відповідача та її представника у судовому засіданні щодо пропуску строку позовної давності позивачем , оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи та законодавством , при цьому позовна давність застосовується з дня закінчення договору , а не з дня прострочення місячного платежу. Крім цього доводи щодо повної сплати заборгованості відповідачем перед Банком не узгоджуються з матеріалами справи. Так , як пояснила відповідач у судовому засіданні вона дійсно починаючи з грудня 2008 року у зв'язку з кризою сплачувала суми, які були нараховані за графіком , не в повному обсязі. При цьому , під час розгляду справи у суді надала копії квитанцій, які, на її думку, повністю погасили всю заборгованість. Проте суд не погоджується з такою позицією ОСОБА_2, оскільки Банк , як пояснила представник позивача у суді , дійсно у вказаний проміжок часу отримував грошові надходження від ОСОБА_2 і задовольняв свої потреби у відповідності з Законом . Також не можуть слугувати підставою для відмови у позові інші доводи відповідача та її представника .

Так, згідно із п.2.3.9 кредитного договору при настанні подій , зазначених в п.2.3.3. договору , в тому числі при порушенні боржником будь - якого зобов'язання передбаченого договором , Банк має право стягнути кредит до настання термінів , передбачених п.1.3 кредитного договору та договорами про видачу траншів , в тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Законом України «Про іпотеку» встановлено, що суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки , якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника , порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав , відповідно до ч.3 ст. 39 цього Закону.

Доводи відповідача щодо підстав відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку з не співмірністю заборгованості по основному зобов'язанню із вартістю переданого в іпотеку на забезпечення його виконання майна не узгоджуються з вимогами Закону України «Про іпотеку» .

При цьому доводи відповідача щодо незаконності дій Банку щодо недоотримання повної суми кредиту 100000 грн протирічать укладеним між сторонами кредитним договором , яким було передбачено надання кредиту окремими частинами ( траншами) при наявності вільних коштів. Згідно договору про видачу траншу № 142-МК/1 від 28 березня 2008 року , позивач надав відповідачу у кредит транш 50000 грн зі сплатою 21 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 25 березня 2013 року.

Договором іпотеки забезпечувалось виконання договору , в тому числі і в частині , що стосувалась виконання зобов'язань по наданню його окремих частин ( траншів).

Та обставина, що позивач не надав відповідачу черговий транш не може слугувати підставою для звільнення від відповідальності за виконання умов договору про надання попереднього траншу та підставою для відмови у зверненні стягненні на предмет іпотеки.

Також не узгоджуються з законодавством та матеріалами справи доводи відповідача щодо зміни умов договору в односторонньому порядку, оскільки пунктом 4.3 договору про видачу траншу №142-МК/1, який підписаний сторонами 28 березня 2008 року встановлено, що при будь - якого із зобов'язань по погашенню Траншу кредиту, передбачених п.п. 1.3, 2.2.3 цього Договору , а також п.п. 2.2.3, 2.3.3, 2.4.1, 4.10 Кредитної угоди №142-МК, підписаної 27 березня 2008 року сторонами, боржник виплачує Банку проценти за користування траншем кредиту у розмірі 42% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

З розрахунку , наданого позивачем убачається , чого не заперечувала відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні , у грудні 2008 року було допущено порушення термінів сплати щомісячних платежів в погашення заборгованості по кредиту, в період з серпня 2009 року по березень 2011 року відповідач взагалі не сплачувала платежі в погашення заборгованості за кредитом , у зв'язку з чим позивач правомірно застосував подвійну відсоткову ставку на суму залишку непогашеної заборгованості , а також нарахування пені. У уточнюючи позовні вимоги під час розгляду справи у суді позивачем було враховано сплату відповідачем грошових коштів у розмірі 81864,65 грн у період розгляду справи у суді.

Суд дійшов висновку , що позовні вимоги є законними , обґрунтованими , повністю підтверджені матеріалами справи та законодавством.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд керуючись ст. 88 ЦПК України, стягує з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» сплачений судовий збір та витрати, пов'язані зі сплатою інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» юридична особа ЗАТ КБ «ПриватБанк» було перейменовано на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», у зв'язку з чим 17 липня 2009 року проведено державну реєстрацію нової редакції статуту та внесені відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. ПАТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав і обов'язків ЗАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 20).

Керуючись ст.ст. 3,10,15,60,88,212,214,215 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 6,11,14-16,509,526,527,530,610-612,623,625,627-629,1050,1054-1055 Цивільного Кодексу України, Закону України «Про іпотеку» суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитною угодою № 142-МК від 27.03.2008 року в сумі 38506,87 гривень, яка складається з 11654,41 грн простроченої заборгованості за кредитом, 25787,65 грн простроченої заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 64,81 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, звернути стягнення на трикімнатну квартиру, яка знаходиться на п'ятому поверсі 9-ти поверхового жилого будинку, загальною площею 62,17 кв м, житлова площа 38,7 кв м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № 142-МК/1 від 27.03.2008 року) Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з проведенням дії щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки за ціною визначеною договором сторонами 112000,00 грн .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" судовий збір в сумі 385 грн 07 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О. Н. Борис