Постанова № 33114818, 22.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 серпня 2013 року № 2а-10833/09/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

PSG-Interntional a.s.

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС

про

скасування податкового повідомлення-рішення №0001642204/0 від 21.08.2009р.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач PSG-Interntional a.s. звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення №0001642204/0 від 21.08.2009р..

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.10р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.11р.. в задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.07.13р. скасовано Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.10р. та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.11р., та скеровано справу на новий розгляд.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення пп. 4.1.6 п. 4.1, ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та винесено спірне податкове повідомлення-рішення, однак встановлене порушення, як вважає позивач, не відповідає дійсним обставинам справи. У зв’язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Відповідач в судові засідання не з’явився, про причину неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Письмових заперечень на позов не подав.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку представництва Interntional a.s.”(далі —Представництво) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.03.2008р. по 31.032009р. За результатами перевірки складено акт від 11.08.2009р. за № 118/2204/26604868 (надалі – акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень пп. 4.1.6 п. 4.1, ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, та, як наслідок, заниження податку на прибуток на 609267 грн.

У зв’язку із встановленням допущення позивачем зазначених порушень, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва 21.08.09р. було винесено податкове повідомлення-рішення №0001642204/0 , яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 841 461,00 грн., в тому числі штрафні санкції — 232 194, 00 грн.

Позивач не погоджується із прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та надуманим, а тому звернувся до суду з позовом щодо його скасування.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем у судовому порядку. За результатами судового розгляду Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.07.13р. скасовано Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.10р. та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.11р. якими у задоволенні позовних вимог відмовлено, та скеровано справу на новий розгляд.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, підставою для висновку ДПІ у Шевченківському районі міста Києва про заниження позивачем розміру податку на прибуток на 609 267,00грн. стало не включення Представництвом до складу валового доходу валютних коштів на загальну суму 2 950 931,00 грн., отриманих від нерезидента «Interntional a.s.» за період з 18.03.2008 по 31.03.2009.

В обґрунтування правомірності спірного рішення податковим органом вказується на те, що отримані позивачем валютні кошти є безповоротною фінансовою допомогою нерезидента на користь представництва, а тому підлягають включенню до валового доходу такого представництва.

Дійсно відповідно пп. 4.16. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валового доход включається втому числі і безповоротна фінансова допомога, однак отримані позивачем кошти розцінювати як таку не являється можливим виходячи із наступних міркувань.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 95 Цивільного кодексу України, представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Представництво не є юридичною особою, наділяється майном юридичної особи, що його створила, і діє на підставі затвердженого нею положення.

Пунктом 1.17 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що постійним представництвом нерезидента в Україні є постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. З метою оподаткування до постійних представництв прирівнюються резиденти, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу митниці). Резиденти, що з метою оподаткування прирівнюються до постійних представництв, не підлягають додатковій реєстрації в податкових органах як платники податку.

Відповідно до пп. 2.1.4 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, є платниками податку на прибуток.

Рот цьому п. 13.8 ст. 13 цього ж Закону передбачено, що суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку, таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Зазначена норма є універсальною та розповсюджується на постійні представництва та філії як нерезидентів, так і резидентів. Незалежність постійного представництва від нерезидента полягає в тому, що постійне представництво має вести окремий від нерезидента облік своєї діяльності з метою визначення свого прибутку, що підлягає оподаткуванню.

Поряд з цим для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розумінні положень Закону № 334/94-ВР джерелом виплати відповідного прибутку має бути інша особа, із власності якої нерезиденту в особі постійного представництва передаються кошти, майно, результати робіт (послуг).

Судом встановлено, що кошти в сумі 2 950 931,00 грн. передані позивачу нерезидентом у користування для розвитку представництва та у власність представництву не передавались.

Слід враховувати, що оскільки представництво нерезидента є його частиною, а одержані кошти залишаються у власності нерезидента та передаються лише в управління керівнику представництва, при цьому не здійснюються цивільно-правові операції та не переходить право власності на майно, а тому у цьому випадку балансовий прибуток представництва не збільшується на отриману суму коштів.

Враховуючи наведені фактичні обставини справи, а також норми чинного на час виникнення правовідносин законодавства, суд приходить до переконання що податковим органом хибно зроблено висновки щодо заниження позивачем у 2004році валового доходу та відповідно заниження зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 49 922,42грн., а тому спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Згідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, відповідач не надав суду належних доказів щодо правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи наведені обставини позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70 71, 158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, –

ПОСТАНОВИВ:

позовні вимоги PSG-Interntional a.s. задовольнити повністю.

Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №0001642204/0 від 21.08.2009р. Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС.

Зобов’язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40коп на користь PSG-Interntional a.s. за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук