Постанова № 33114748, 19.08.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2013 року 810/3987/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю)

від відповідача: Харченко С.В. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до профізичної особи-підприємця ОСОБА_3 Миронівської міжрайонного державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби визнання протиправним скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Миронівської міжрайонного державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 5 квітня 2013 року № 0000211700.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки прийнятне на підставі помилкових висновків про порушення ФОП ОСОБА_3 вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1 статті 198, пункту 198.2 статті 198, пункту 198.3 статті 198 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Акцент 88».

Позивач стверджує, що придбав нафтопродукти (дизпаливо і цукор) у ПП «Акцент 88» правомірно, тому підстави для визнання укладених договорів нікчемними відсутні.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Миронівської міжрайонного державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що свідчить про заниження ФОП ОСОБА_3 грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

7 березня 2009 року ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець Миронівською районною державною адміністрацією Київської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_3 (т.1 а.с.9).

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість Серії НОМЕР_4, ФОП ОСОБА_3 перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Миронівському районі (т.1 а.с.10).

Відповідно до матеріалів справи, у період з 13 березня 2013 року по 14 березня 2013 року посадовою особою Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 79 Податкового кодексу України та на виконання від 11 березня 2013 року № 148 проведено позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 1 листопада 2011 року по 30 листопада 2011 року. Результати перевірки оформлено актом від 20 березня 2013 року № 121/17-1/НОМЕР_2 ( далі - Акт перевірки) (т.1 а.с.11-22).

У ході перевірки встановлено факт порушення вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1 статті 198, пункту 198.2 статті 198, пункту 198.3 статті 198 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення ФОП ОСОБА_3 податкового кредиту на загальну суму 371500,00 грн. в тому числі за листопад 2011 року на суму 371500,00 грн. Виявлені порушення пов'язані з безпідставним, на думку перевіряючих, формуванням ФОП ОСОБА_3 показників податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Акцент 88».

На підставі висновків акту перевірки, 5 квітня 2013 року Миронівською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000211700, яким збільшено суму грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_3 з податку на додану вартість на 557250,00 грн. ( в тому числі за основним платежем на 371500,00 грн. та за штрафними санкціями на 185750,00 грн.) (т.1 а.с.24).

Не погоджуючись з рішенням відповідача ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення правомірними, виходячи з наступного.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Підпунктом 14.1.185 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є:

а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору;

б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку;

в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі;

г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності;

ґ) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг;

д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною);

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України зазначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України;е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум до податкового кредитує факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, видаткові накладні, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, 2 травня 2011 року між ПП «Акцент 88»( продавець) та ФОП ОСОБА_3 (покупець) укладено договір поставки № 17 (т.1 а.с.25). Згідно умов вказаного договору, Продавець (ПП «Акцент 88») зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором поставити Замовнику (ФОП ОСОБА_3.) товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором поставки № 17 виписано:

- видаткові накладні: від 1 листопада 2011 року № РН-352 на загальну суму 284500,00 грн. в тому числі ПДВ - 47416,67 грн. (т.1 а.с.27), від 2 листопада 2011 року № РН-355 на загальну суму 284500,00 грн. в тому числі ПДВ - 47416,67 грн. (т.1 а.с.28), від 7 листопада 2011 року № РН-361 на загальну суму 290000,00 грн. в тому числі ПДВ - 48333,00 грн.(т.1 а.с. 29), від 11 листопада 2011 року № РН- 365 на загальну суму 250000,00 грн. в тому числі ПДВ - 41666,67 грн. (т.1 а.с.30), від 16 листопада 2011 року № РН- 367 на загальну суму 269292,00 грн. в тому числі ПДВ - 44882,08 грн. (т.1 а.с.31), від 17 листопада 2011 року № РН-369 на загальну суму 269292,50 грн. в тому числі ПДВ - 44882,08 грн. (т.1 а.с.32), від 24 листопада 2011 року № РН-371 на загальну суму 287500,00 грн. в тому числі ПДВ - 47916,00 грн. (т.1 а.с.33), від 25 листопада 2011 року № РН-372 на загальну суму 287500,00 грн. в тому числі ПДВ - 47916,67 грн. (т.1 а.с.34), від 16 листопада 2011 року № РН- 368 на загальну суму 6415,00 грн. в тому числі ПДВ - 1069,17 грн. (т.1 а.с.35)

- податкові накладні: від 25 листопада 2011 року № 60 на загальну суму 287500,00 грн. в тому числі ПДВ - 47916,67 грн.(т.1 а.с. 36), від 24 листопада 2011 року № 56 на загальну суму 287500,00 грн. в тому числі ПДВ - 47916,00 грн.(т.1 а.с.37), від 17 листопада 2011 року № 43 на загальну суму 269292,50 грн. в тому числі ПДВ - 44882,08 грн.(т.1 а.с.38), від 16 листопада 2011 року № 38 на загальну суму 269292,00 грн. в тому числі ПДВ - 44882,08 грн.(т.1 а.с.39), від 11 листопада 2011 року № 23 на загальну суму 250000,00 грн. в тому числі ПДВ - 41666,67 грн. (т.1 а.с.40), від 7 листопада 2011 року № 14 загальну суму 290000,00 грн. в тому числі ПДВ - 48333,00 грн. (т.1 а.с.41), від 2 листопада 2011 року № 8 на загальну суму 284500,00 грн. в тому числі ПДВ - 47416,67 грн. (т.1 а.с.42), від 1 листопада 2011 року № 4 на загальну суму 284500,00 грн. в тому числі ПДВ - 47416,67 грн. ( т.1 а.с.43), від 16 листопада 2011 № 39 на загальну суму 6415,00 грн. в тому числі ПДВ - 1069,17 грн. (т.1 а.с.44).

- товарно-транспортні накладні (т.1 а.с.45-52).

- банківські виписки: (т.1 а.с.114, 115, 117, 118, 120, 122, 123, 124, 126, 127, 129, 130, 132, 133, 134, 135, 136, 137, 139, 140).

Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності товарів, придбаних за господарським договором з ПП «Акцент 88», суд звертає увагу та те, що продаж товарів за договором поставки на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідного договору.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

За змістом вищезазначених приписів, наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних не є належним доказом передачі товару, оскільки вони не містять даних щодо прізвища та ініціалів особи, яка прийняла товар, номеру, дати довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Надані позивачем копії товарно-транспортних накладних про перевезення товару ПП «Акцент 88» не містять інформації щодо прізвища, імені, по-батькові посадової особи ПП «Акцент 88», яка передала товар, дати та номеру довіреності на підставі якої отримано товар, даних щодо договору за яким здійснювалось перевезення, конкретизованої адреси пункту навантаження та розвантаження товару.

У силу вимог пункту 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Разом з тим, надані позивачем копії товарно-транспортних накладних(т.1 а.с.45-52) посадовою особою ПП «Акцент 88»( вантажовідправник) не підписані, тому не можуть бути належним доказом відвантаження та перевезення вантажів.

Відповідно до пункту 11.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Копії дорожніх листів в матеріалах справи відсутні.

Також суд звертає увагу, що позивачем не надано актів приймання-передачі товарів (дизпалива), що вказує на неможливість отримання позивачем товарів.

В порушення вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за N 293/1318, ФОП ОСОБА_3 не виписував довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Акцент 88», що додатково вказує на неможливість отримання позивачем товарів.

Отже, з урахуванням матеріалів справи, факт перевезення, прийняття, оприбуткування, зберігання проданого ПП «Акцент 88» товару не підтверджується.

Крім того, операції з продажу паливно-мастильних матеріалів ПП «Акцент 88» не підтверджуються стосовно місцезнаходження майна, наявності ресурсів, які економічно необхідні для виконання постачання про що свідчить відсутність: технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Відповідно до акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Акцент 88» від 13 грудня 2012 року № 952/22603/37431870 встановлено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку тим, що згідно АІС «Реєстр платників податків» стан підприємства « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Суд також звертає увагу на те, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів тощо.

Вирішуючи питання про використання позивачем у господарській діяльності товарів, придбаних у ПП «Акцент 88» за договором поставки від 2 травня 2011 року № 17, суд зазначає наступне.

Судом було витребувано у позивача документи на підтвердження факту використання у господарській діяльності ФОП ОСОБА_3 товару (дизпаливо), придбаного у ПП «Акцент 88», а саме: договори з СТОВ "Агросвіт", СТОВ "Колос", СТОВ "Зоря", ФОП Середніцький, СФГ "Лан Л", СФГ "Оберіг", Приватне орендне підприємство "Узинське", ТОВ "Корсуньрайагропостач"; заявки на поставку товару, документи щодо навантаження-розвантаження товару, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, документи складського зберігання та обліку товару, технічна документація на товар, гарантійні листи, акти приймання товару за кількістю та якістю, платіжні доручення, банківські виписки, рахунки-фактури, акти приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів тощо.

Позивачем було частково надано: податкові накладні (т.1 а.с.63-96,242-245, т. 2 а.с. 1-32), товарно-транспортні накладні (т.1 а.с 141-184), рахунки-фактури (т.1 а.с.185-207), накладні ( т.1 а.с.208-241), довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (т.2 а.с. 33-37), договір на поставку нафтопродукті від 1 листопада 2011 року № 11 (т.2 а.с.38), договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 1 березня 2011 року № 2 (т. а.с.39).

Суд не бере до уваги надані позивачем документи, оскільки рахунки-фактури не містять даних щодо посади, прізвища і підписи особи, відповідальної за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Копії накладних не містять даних щодо прізвища та ініціалів особи, яка прийняла товар, номеру, дати довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей отже є належним доказом передачі товару.

В копіях товарно-транспортних накладних відсутні відомості щодо особи, яка прийняла товар, номеру довіреності на підставі якої отримано товар, даних щодо договору за яким здійснювалось перевезення, конкретизованої адреси пункту навантаження та розвантаження товару, тому не можуть бути належним доказом відвантаження та перевезення вантажів.

Документів на підтвердження факту розвантаження-навантаження товару позивачем суду не надано, що також вказує на неможливість перевезення товару.

Таким чином, в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження виконання господарських зобов'язань за договором поставки № 17, а також докази використання придбаного товару в господарській діяльності позивача.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів або в разі якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Ураховуючи вищезазначене суд вважає висновок відповідача про порушення ФОП ОСОБА_3 вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1 статті 198, пункту 198.2 статті 198, пункту 198.3 статті 198 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Акцент 88» законним та обґрунтованим. Податкове повідомлення-рішення Миронівської міжрайонного державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 5 квітня 2013 року № 0000211700 є правомірним і скасуванню не підлягає.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ФОП ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 23 серпня 2013 року.