Постанова № 33114730, 16.08.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 серпня 2013 р. Справа № 802/3167/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян Марини Бондівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Щербацької Ольги Сергіївни

позивача: Король А.Я. - директор, Тишківський С.Л., Чубун Л.І - представники за довіреністю

відповідача: Радзіковська І.Т. - представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Імперіал"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Імперіал» (надалі- позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (надалі- відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Адміністративний позов мотивований тим, що податковим органом за наслідками проведеної позапланової невиїзної перевірки ТОВ«Буд-Імперіал» винесено податкове повідомлення рішення форми "Р" від 11.06.2013р. № 00002902202, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 28 125 грн. Оскільки, зафіксовані порушення в ході проведення перевірки, податковим органом не відповідають дійсності, тому позивач змушений був звернутись до суду з позовом.

Позивач та представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити в повному об'ємі.

Представник відповідача щодо позову заперечувала та просила відмовити у задоволенні позовних з підстав викладених у запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Буд-Імперіал» зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради від 19.10.2006р. за ідентифікаційним кодом № 34626127, за юридичною адресою - м. Вінниця, пров. Щорса, буд. 3-а (а.с.10). Згідно з довідкою Головного управління статистики у Вінницькій області № 840901, керівником є Король А.Я. (а.с.11), крім того, у відповідності до свідоцтва №100200317 позивач 18.02.2009р. зареєстрований в ДПІ у м. Вінниці, як платник податку на додану вартість (а.с.12).

У період з 22.05.2013р. до 23.05.2013р. податковим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентом ТОВ «Технопромгруп» за січень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2012 року, результат якої оформлено актом № 1904/22/34626127 (надалі - акт від 29.05.2013р.).

В ході проведення якої встановлено порушення : 1) п.198.1, п.198.2 та п.198.6 ст 198 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010року (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2012 року в сумі 756 грн., лютий 2012 року в сумі 744 грн., серпень 2012 року в сумі 5 310 грн., вересень 2012 року в сумі6 690 грн., жовтень 2012 року в сумі 6 000 грн., листопад 2012 року в сумі 3 000 грн.

На підставі зафіксованих порушень Вінницькою ОДПІ винесено податкове повідомлення рішення форми "Р" від 29.05.2013р. № 00002902202, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 28 125 грн.(а.с.13).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, що визначено ст.1 Податкового кодексу України ( надалі - ПК України).

Відповідно до п.75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Положення п.86.4 ст. 86 ПК України встановлюють, що акт (довідка) документальної невиїзної перевірки, що визначено ст. 79 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків,у відповідності до п.86.8 ст. 86 ПК України.

Надаючи правову оцінку питанню, щодо порядку проведення перевірки позивача та процедури винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення, суд приходить до висновку, що Вінницькою ОДПІ не порушено жодну норму, щодо процедури проведення, оформлення акту перевірки від 29.05.2013р. та винесення податкового повідомлення-рішення від 11.06.2013р. № 0002902202.

Стосовно зафіксованих порушень, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали акту перевірки від 29.05.2013р., ТОВ «Буд-Імперіал» за січень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2012 року безпідставно сформувало податкові зобов'язання, адже операції, що слугували для декларування таких зобов'язань спрямовані для надання вигоди третім особам. Дані порушення податковим органом встановлені на підставі даних АС «Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» адже наявна розбіжність між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов'язання по контрагенту ТОВ «Технопромгруп». Крім того, ТОВ «Буд-Імперіал» в ході проведення перевірки не надав надано у розмінні Закону України «Про бухгалтерський облік» первинних та інших документів, що свідчать про характеристики та якість поставленого товару ТОВ «Технопромгруп».

Надаючи правову оцінку встановленим порушенням, суд виходив з того, що у відповідності до договору поставки № 01/02-03 від 01.02.2012р. на загальну суму 100 000 грн. ТОВ «Технопромгруп» (продавець) зобов'язується передати у власність бетон вогнетривкий, а ТОВ «Буд-Імперіал» (покупець) зобов'язується прийняти та оплатити товар. (а.с.32).

У відповідності до ст. 772 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов даного договору, в матеріалах справи наявні :

видаткові накладі №РН-000159 від 26.01.2012р. на загальну суму 9 000 грн., №РН-001653 від 28.06.2012р. на загальну суму 18 000 грн., №РН-001689 від 31.08.2012р. на загальну суму 18 000 грн.,№РН-001886 від 28.09.2012р. на загальну суму 36 000 грн., №РН-02071 від 30.10.2012р. на загальну суму 36 000 грн., №РН-02179 від 21.11.2012р. на загальну суму 18 000 грн. (а.с. 33-38).

податкові накладні №244 від 31.08.2012р., №190 від 28.09.2012р., №170 від 30.10.2012р., №97 від 21.11.2012р. (а.с. 41-44).

товарно-транспортні накладні №15 від 25.01.2012р., №25 від 25.08.2012р.,№27 від 30.08.2012р.,№45 від 27.09.2012р.,№153 від 29.10.2012р., БЗС №874896 від 01.11.2012р. (а.с. 45-51).

платіжні доручення №32 від 16.02.2012р., №45 від 23.03.2012р., №227 від 05.09.2012р., №237 від 07.08.2012р., №270 від 27.09.2012р., №343 від 23.10.2012р., №303 від 09.10.2012р., №420 від 29.11.2012р., №414 від 23.11.2012р., №389 від 13.11.2012р., №32 від 16.02.2012р. (а.с. 64).

паспорти якості товару партії №9 за датою відгрузки від 26.01.2012р., партії №18 за датою відгрузки від 28.08.2012р., партії №19 за датою відгрузки від 31.08.2012р., партії №24 за датою відгрузки від 28.09.2012р., партії №31 за датою відгрузки від 30.10.2012р., партії №39 за датою відгрузки від 21.11.2012р., партії №46 за датою відгрузки від 21.12.2012р. (а.с. 65-71).

Тобто дані видаткові накладі, податкові накладні, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення, дійсно підтверджують факт проведення господарської операції, у відповідності до договору поставки № 01/02-03 від 01.02.2012р. ТОВ «Буд-Імперіал» з ТОВ « Технопромгруп», відтак спростовуються посилання відповідача на те, що дані операції є такими, що укладені без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про їх недійсність.

Так, у відповідності до частини 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зокрема, статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним що встановлено частиною вищезазначеною нормою ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, в розрізі даних правових норм, суд приходить до висновку, що податковим органом безпідставно встановлено недійсність правочинів позивача з контрагентами ТОВ «Технопромгруп».

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Так, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» визначено, що внутрішньогосподарський (управлінський) облік це система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством.

Зокрема, ч.3 ст. 2 вищезазначеного Закону передбачає, що суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Разом з тим, ч.2 вищезазначеної норми передбачає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, даними нормами встановлено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати свою господарську діяльність в межах правового поля, що зокрема полягає у веденні бухгалтерського обліку, одним із принципів якого є нарахування та відповідність доходів і витрат.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на матеріали перевірки з приводу того, що наявність у ТОВ «Буд-Імперіал» податкових накладних, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту. На противагу цьому в матеріалах справи наявні податкові накладні №244 від 31.08.2012р., №190 від 28.09.2012р., №170 від 30.10.2012р., №97 від 21.11.2012р., що підтверджують здійснення господарських операцій ТОВ «Буд-Імперіал» та ТОВ «Технопромгруп» (а.с. 41-44).

Положення п.1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 (надалі - Правила), передбачено, що договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів, що передбачено, п.11.1 Правил.

В матеріалах справи, на виконання вищезазначених норм, наявні товарно-транспортні накладні, на підставі яких судом досліджено ланцюг господарських операцій по отриманню позивачем товару від ТОВ «Технопромгруп».

З матеріалів справи слідує, що АС «Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено розбіжність між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов'язання по контрагенту ТОВ «Технопромгруп». При цьому податковим органом в ході проведення перевірки не було взято до уваги видаткові накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні, що призвело до встановлення безпідставності формування ТОВ «Буд-Імперіал» податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування.

Положення п. 198.1 ст. 198 ПК України визначають, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п.198.2.ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Так, нормами ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що встановлено п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Таким чином, досліджуючи матеріалисправи, на підставі даних правових норм, суд приходить до висновку, що ТОВ «Буд-Імперіал» правомірно сформувало за січень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2012 року податковий кредит та бюджетне відшкодування, адже встановленні порушення Вінницькою ОДПІ не знайшли свого підтвердження, в ході судового розгляду справи.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами сторін так і матеріалами справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами статті 162 КАС України, вважає, що позов слід задовольнити повністю, скасувавши податкове повідомлення рішення форми "Р" від 11.06.2012р. № 0002902202.

Водночас суд акцентує увагу відповідача , що у відповідності до п.п.21.1.1. п.20.1 ст. 20 ПК України, податковий орган зобов'язаний дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Так, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що передбачено ч.1 ст.11 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ №0002902202 від 11.06.2013р. про призначення ТОВ «Буд-Імперіал» 28 125 грн. податку на додану вартість, з яких 22 500 грн. основного платежу та 5 625 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Буд-Імперіал» (пров. Щорса, 3-а, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 34626127, р/р 26006158095 АТ «Райффайзен Банк Аваль, МФО 380805) судові витрати в сумі 281,25 грн., шляхом їх безспірного списання із рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна