Постанова № 33114690, 20.08.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року Справа № 803/1618/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Валюха В.М.,

розглянувши в місті Луцьку в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» (далі - ТзОВ «Золотий екватор», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області (далі - Держспоживінспекція у Чернігівській області, відповідач) про скасування постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 19.06.2013 року № 0231.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.04.2013 року Держспоживінспекцією у Чернігівській області проведено планову перевірку об'єкту (АЗС), що експлуатується ТзОВ «Золотий екватор» за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, пр. Миру, 231-А, з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів.

В результаті перевірки було складено акт № 0220 від 30.04.2013 року, в якому зазначено порушення ТзОВ «Золотий екватор» статей 6, 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та пунктів 14, 29 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 року, а саме відсутність дати виготовлення продукції.

19.06.2013 року на підставі акту № 0220 від 30.04.2013 року відповідачем було винесено постанову про накладення на ТзОВ «Золотий екватор» стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», у розмірі 167838,39 грн.

Позивач вважає винесену постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» необґрунтованою та такою, що порушує чинне законодавство України з наступних підстав.

З преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» вбачається, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Згідно з частинами першою - третьою статті 6 цього ж Закону продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції. Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами. Щодо окремих груп продукції зазначені вимоги встановлюються законами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 15 вказаного Закону споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація про продукцію повинна містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Згідно з частиною другою вказаної норми Закону інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Отже, із змісту частини першої статті 15 цього ж Закону вбачається, що дана норма є загальною щодо надання інформації відносно усіх видів товарів при їх реалізації. Проте, згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів» до окремих груп продукції зазначені вимоги встановлюються законами та іншими нормативно-правовими актами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює порядок приймання, зберігання і роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), а також регламентує вимоги у дотриманні прав споживачів щодо належної якості цих нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування є Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1442.

Згідно з пунктом 9 вищевказаних Правил суб'єкт господарювання, що здійснює продаж нафтопродуктів, зобов'язаний своєчасно подати споживачеві необхідну, доступну та достовірну інформацію про нафтопродукти, а також копії паспортів якості, в яких зазначені нормативні документи, вимогам яких відповідають нафтопродукти, та копії сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності (якщо нафтопродукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні).

В інформації про нафтопродукти зазначаються: їх назва; дані про їх основні властивості; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами; ціна та умови їх придбання; відомості про умови їх зберігання; правила та умови їх ефективного і безпечного використання; строк їх придатності, обов'язкові дії споживача після його закінчення, а також можливі наслідки в разі невчинення цих дій; найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача.

Пунктом 27 вказаних Правил передбачено, що приймання нафтопродуктів, що доставлені автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками АЗС за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) згідно з товарно-транспортними накладними за наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності нафтопродукту чи свідоцтва про визнання відповідності, виданих у порядку, установленому законодавством.

Згідно з пунктом 32 цих же Правил у разі продажу нафтопродуктів, що підлягають обов'язковій сертифікації, оператори (продавці) на вимогу споживача подають супровідні документи із зазначенням реєстраційного номера сертифіката відповідності чи свідоцтва про відповідність.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про підтвердження відповідності» сертифікат відповідності - це документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Підпунктом 2.13.3 пункту 2.13 Правил обов'язкової сертифікації нафти та нафтопродуктів, затверджених наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 16.01.1997 року № 19, передбачено, що сертифікат відповідності видається органом з сертифікації на одиничну партію продукції з зазначенням її кількості або на продукцію, що випускається підприємством серійно протягом терміну, встановленого угодою.

Термін дії сертифіката відповідності визначає орган із сертифікації з урахуванням терміну дії нормативних документів на продукцію, терміну, на який атестоване виробництво (сертифікована система якості), гарантійного терміну зберігання продукції, але не більше термінів, зазначених у додатку А до ДСТУ 3413-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції» або визначених чинним законодавством України. Дія сертифіката відповідності для серійної продукції поширюється на всю продукцію, вироблену в період дії сертифіката відповідності, з урахуванням гарантійного терміну придатності і/або гарантійного терміну зберігання за умови дотримання вимог нормативних документів щодо умов транспортування і зберігання продукції (підпункт 2.13.4 пункту 2.13 вказаних Правил).

Згідно з пунктом 3 Інструкції з контролю якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 року № 271/121, паспорт якості - документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості нафти та/або нафтопродуктів, отримані в результаті лабораторних випробувань, і їх відповідність вимогам нормативних документів. Відповідно до пункту 5.6 цієї ж Інструкції у паспорті якості робиться висновок про відповідність (невідповідність) нафти або нафтопродукту вимогам нормативного документа або ставиться штамп «Стандартний» чи «Нестандартний». У паспорті якості зазначаються номер та дата його видачі. Паспорт якості підписується лаборантом, що заповнював паспорт якості, та начальником лабораторії, підписи завіряються печаткою. Пунктом 6.4.1 вказаної Інструкції передбачено, що нафту та/або нафтопродукт відпускають споживачам лише після підтвердження випробувальною лабораторією їх відповідності вимогам нормативних документів і наявності паспорта якості на нафту та/або нафтопродукт, що міститься в конкретному резервуарі.

Таким чином з аналізу норм, що регулюють продаж нафтопродуктів можна зробити висновок, що сертифікат відповідності або паспорт якості нафтопродукту не повинен містити дату виготовлення.

Позивач просить скасувати постанову Держспоживінспекції у Чернігівській області про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 19.06.2013 року № 0231.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 14.08.2013 року № 01-14/1491 (а. с. 39-42) представник відповідача адміністративний позов не визнав та просить залишити його без задоволення, з огляду на таке.

Згідно з направленням на проведення перевірки від 26.04.2013 року № 02-14/264 спеціалістам Інспекції було доручено провести планову перевірку ТзОВ «Золотий екватор» щодо дотримання законодавства про захист прав споживачів при реалізації нафтопродуктів на АЗС, що розташована за адресою: м. Чернігів, пр. Миру 241-а.

В ході перевірки було встановлено:

- реалізація бензину неетильовоного Unleaded Gasoline RON 95 10 РР ЕN 228 (бензину автомобільного підвищеної якості А-95 Євро вид І клас Д з торговим знаком «Mustang 95»), що не відповідає вимогам пункту 7.1.1 ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови», а саме відсутність дати виготовлення згідно вимог цього НД в паспорті якості № 260 від 16.02.2013 року;

- надання недостовірної інформації про дату виготовлення бензину неетильовоного Unleaded Gasoline RON 95 10 РР ЕN 228 (бензину автомобільного підвищеної якості А-95 Євро вид І клас Д з торговим знаком «Mustang 95») в паспорті якості № 260 від 24.04.2013 року;

- реалізація бензину неетильовоного Unleaded Gasoline RON 95 10 РР ЕN 228, що не відповідає вимогам пункту 7.1.1 ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови», а саме відсутність дати виготовлення згідно вимог цього НД в паспорті якості № 260 від 16.02.2013 року;

- реалізація палива дизельного підвищеної якості (Євро) марка С вид І з торговим знаком «Mustang»:«Mustang», що не відповідає вимогам пункту 7.1.1 ДСТУ 4840:2007 «Паливо дизельне підвищеної якості. Технічні умови», а саме відсутність дати виготовлення згідно вимог цього НД в паспорті якості № 97700 від 18.04.2013 року;

- надання недостовірної інформації про дату виготовлення палива якості (Євро) марка С вид І з торговим знаком «Mustang»:«Mustang», в паспорті якості № 97700 від 24.04.2013 року.

Такими діями порушено вимоги пунктів 14, 29 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1442, та статей 6, 15 Закону України «Про захист прав споживачів», про що складено акт № 0220 від 30.04.2013 року.

Відповідно до пунктів 14, 29 вказаних Правил суб'єкт господарювання (його посадові особи) під час здійснення діяльності з реалізації нафтопродуктів повинен дотримуватись вимог Господарського кодексу України. Закону України «Про захист прав споживачів», «Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року № 833 та інших нормативних документів, що регламентують торгівельну діяльність нафтопродуктами». Забороняється приймати нафтопродукти на АЗС у разі неналежного оформлення паспорта якості.

Згідно із статтею 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, оформленні належним чином, які підтверджують належну якість продукції.

Відповідно до статті 15 цього ж Закону споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію повинна містити, зокрема, дату виготовлення, строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій.

Згідно з пунктом 5.6 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Держспоживінспекції України від 04.06.2007 року № 271/121, паспорт якості, що видається випробувальною лабораторією на нафту або нафтопродукт, який відпускається, заповнюється у повному обсязі показників, обумовлених нормативним документом на нафтопродукт.

Відповідно до вимог пункту 7.1.1 ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови» бензини маркуються згідно ДСТУ 4454:2005 «Нафта і нафтопродукти. Маркування, пакування, транспортування та зберігання».

Відповідно до вимог пункту 7.1.1 ДСТУ 4840:2007 «Паливо дизельне підвищеної якості. Технічні умови» паливо дизельне маркується згідно ДСТУ 4454:2005 «Нафта і нафтопродукти. Маркування, пакування, транспортування та зберігання».

Згідно з вимогами пункту 8.29 ДСТУ 4454:2005 «Нафта і нафтопродукти. Маркування, пакування, транспортування та зберігання» кожна партія нафтопродуктів повинна супроводжуватись документом про якість, який має містити дані наведені у додатку В (обов'язковий), у тому числі щодо дати (місяць і рік) виготовлення нафтопродукту.

Отже, обов'язок зазначати дату виготовлення нафтопродукту в паспорті якості передбачено статтею 15 Закону України «Про захист прав споживачів», ДСТУ 4839:2007, ДСТУ 4840:2007, ДСТУ 4454:2005 та пункті 5.6 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Держспоживінспекції України від 04.06.2007 року № 271/121.

Згідно інформації, зазначеної у Паспорт якості № 260 від 24.04.2013 року, значення показників якості, в тому числі і дата виробництва нафтопродукту, перенесено з паспорта якості виробника, а саме з паспорту якості № 260 від 16.02.2013 року. Згідно інформації, зазначеної у Паспорті якості № 97700 від 24.04.2013 року, значення показників якості, в тому числі і дата виробництва нафтопродукту, перенесено з паспорта якості виробника, а саме з паспорту якості № 97700 від 18.04.2013 року.

Враховуючи те, що в паспортах якості виробників відсутня інформація про дату виготовлення нафтопродукту, позивачем споживачам надавалась недостовірна інформація про дату виготовлення бензину неетильовоного Unleaded Gasoline RON 95 10 РР ЕN 228 (бензину автомобільного підвищеної якості А-95 Євро вид І клас Д з торговим знаком «Mustang 95») та про дату виготовлення палива дизельного підвищеної якості (Євро) марка С вид І з торговим знаком «Mustang»:«Mustang».

Відповідно до статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність: за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно наданих під час перевірки документів, позивачем отримано для реалізації:

- бензину неетильовоного Unleaded Gasoline RON 95 10 РР ЕN 228 (бензину автомобільного підвищеної якості А-95 Євро вид І клас Д з торговим знаком «Mustang 95»), що не відповідає вимогам пункту 7.1.1 ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови», а саме відсутність дати виготовлення згідно вимог цього НД в паспорті якості №260 від 16.02.2013 року - 5467 літрів вартістю 12,49 грн. (розмір штрафу складає: 5467 л. х 12,49 грн. х 50% = 34141,42 грн.);

- бензину неетильовоного Unleaded Gasoline RON 95 10 РР ЕN 228 (бензину автомобільного підвищеної якості А-95 Євро вид І клас Д з торговим знаком «Mustang 95»), на який відсутня достовірна інформація про дату виготовлення - 5467 літрів вартістю 12,49 грн. (розмір штрафу складає: 5467 л. х 12,49 грн. х 30 % = 20484,85 грн.);

- бензину неетильовоного Unleaded Gasoline RON 95 10 РР ЕN 228, що не відповідає вимогам пункту 7.1.1 ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови», а саме відсутність дати виготовлення згідно вимог цього НД в паспорті якості № 260 від 16.02.2013 року - 7428 літрів вартістю 11,39 грн. (розмір штрафу складає: 7428 л. х 11,39 грн. х 50% = 42302,46 грн.);

- палива дизельного підвищеної якості (Євро) марка С вид І з торговим знаком «Mustang»:«Mustang», що не відповідає вимогам пункту 7.1.1 ДСТУ 4840:2007 «Паливо дизельне підвищеної якості. Технічні умови», а саме відсутність дати виготовлення згідно вимог цього НД в паспорті якості № 97700 від 18.04.2013 року - 8531 л вартістю 10,39 грн. (розмір штрафу складає: 8531 л. х 10,39 грн. х 50% = 44318,54 грн.);

- палива дизельного підвищеної якості (Євро) марка С вид І з торговим знаком «Mustang»:«Mustang», на яке відсутня достовірна інформація про дату виготовлення - 8531 л вартістю 10,39 грн. (розмір штрафу складає: 8531 л х 10,39 грн. х 30% = 26591,12 грн.).

За результатами розгляду справи Держспоживінспекцією у Чернігівській області правомірно винесено постанову про накладення на ТзОВ «Золотий екватор» стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», у розмірі 167838,39 грн.

До судового засідання, призначеного на 11:00 20.08.2013 року, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю (а. с. 65).

Представник відповідача не прибув в судове засідання повторно з невідомих суду причин, хоча відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а. с. 31, 38).

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Згідно із частиною четвертою статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до частини шостої статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, оскільки в судове засідання особи, які беруть участь у справі, не прибули (при цьому, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі), що не перешкоджає судовому розгляду, а дану справу можливо розглянути і вирішити на основі наявних матеріалів, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу № 02-16/264 від 26.04.2013 року «Про проведення перевірки» (а. с. 44), направлення на проведення перевірки від 26.04.2013 року № 02-14/264 (а. с. 44), повідомлення про проведення перевірки від 08.04.2013 року № 02-15/180 (а. с. 43) Держспоживінспекцією у Чернігівській області проведена планова перевірка дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів на АЗС ТзОВ «Золотий екватор» (м. Чернігів, пр. Миру, 231-а), про що складено акт серії ШР № 0220 від 30.04.2013 року (а. с. 45-49).

Актом перевірки № 0220 від 30.04.2013 року встановлено порушення статей 6, 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та пунктів 14, 29 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1442, а саме:

- реалізація бензину неетильовоного Unleaded Gasoline RON 95 10 РР ЕN 228 (бензину автомобільного підвищеної якості А-95 Євро вид І клас Д з торговим знаком «Mustang 95»), що не відповідає вимогам пункту 7.1.1 ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови», а саме відсутність дати виготовлення згідно вимог цього НД в паспорті якості № 260 від 16.02.2013 року;

- надання недостовірної інформації про дату виготовлення бензину неетильовоного Unleaded Gasoline RON 95 10 РР ЕN 228 (бензину автомобільного підвищеної якості А-95 Євро вид І клас Д з торговим знаком «Mustang 95») в паспорті якості № 260 від 24.04.2013 року;

- реалізація бензину неетильовоного Unleaded Gasoline RON 95 10 РР ЕN 228, що не відповідає вимогам пункту 7.1.1 ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови», а саме відсутність дати виготовлення згідно вимог цього НД в паспорті якості № 260 від 16.02.2013 року;

- реалізація палива дизельного підвищеної якості (Євро) марка С вид І з торговим знаком «Mustang»:«Mustang», що не відповідає вимогам пункту 7.1.1 ДСТУ 4840:2007 «Паливо дизельне підвищеної якості. Технічні умови», а саме відсутність дати виготовлення згідно вимог цього НД в паспорті якості № 97700 від 18.04.2013 року;

- надання недостовірної інформації про дату виготовлення палива якості (Євро) марка С вид І з торговим знаком «Mustang»:«Mustang», в паспорті якості № 97700 від 24.04.2013 року.

На підставі акту перевірки від 30.04.2013 року № 0220 Держспоживінспекція у Чернігівській області прийняла постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, відсутність необхідної, доступної, достовірної і своєчасної інформації про продукцію, застосовано до ТзОВ «Золотий екватор» штраф у розмірі 167838,39 грн.

При цьому, при розрахунку штрафних санкцій, як слідує із письмових заперечень представника відповідача від 14.08.2013 року № 01-14/1491 (а. с. 39-42), відповідач виходив із наданих під час перевірки документів, за якими позивачем отримано для реалізації:

- бензину неетильовоного Unleaded Gasoline RON 95 10 РР ЕN 228 (бензину автомобільного підвищеної якості А-95 Євро вид І клас Д з торговим знаком «Mustang 95»), що не відповідає вимогам пункту 7.1.1 ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови», а саме відсутність дати виготовлення згідно вимог цього НД в паспорті якості № 260 від 16.02.2013 року - 5467 літрів вартістю 12,49 грн. (розмір штрафу складає: 5467 л. х 12,49 грн. х 50% = 34141,42 грн.);

- бензину неетильовоного Unleaded Gasoline RON 95 10 РР ЕN 228 (бензину автомобільного підвищеної якості А-95 Євро вид І клас Д з торговим знаком «Mustang 95»), на який відсутня достовірна інформація про дату виготовлення - 5467 літрів вартістю 12,49 грн. (розмір штрафу складає: 5467 л. х 12,49 грн. х 30 % = 20484,85 грн.);

- бензину неетильовоного Unleaded Gasoline RON 95 10 РР ЕN 228, що не відповідає вимогам пункту 7.1.1 ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови», а саме відсутність дати виготовлення згідно вимог цього НД в паспорті якості № 260 від 16.02.2013 року - 7428 літрів вартістю 11,39 грн. (розмір штрафу складає: 7428 л. х 11,39 грн. х 50% = 42302,46 грн.);

- палива дизельного підвищеної якості (Євро) марка С вид І з торговим знаком «Mustang»:«Mustang», що не відповідає вимогам пункту 7.1.1 ДСТУ 4840:2007 «Паливо дизельне підвищеної якості. Технічні умови», а саме відсутність дати виготовлення згідно вимог цього НД в паспорті якості № 97700 від 18.04.2013 року - 8531 л вартістю 10,39 грн. (розмір штрафу складає: 8531 л. х 10,39 грн. х 50% = 44318,54 грн.);

- палива дизельного підвищеної якості (Євро) марка С вид І з торговим знаком «Mustang»:«Mustang», на яке відсутня достовірна інформація про дату виготовлення - 8531 л вартістю 10,39 грн. (розмір штрафу складає: 8531 л х 10,39 грн. х 30% = 26591,12 грн.).

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваного в даній адміністративній справі рішення, з огляду на таке.

Згідно з частинами першою - третьою статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року № 1023-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції. Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами. Щодо окремих груп продукції зазначені вимоги встановлюються законами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 15 вказаного Закону споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація про продукцію повинна містити, зокрема, дату виготовлення, строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій.

Згідно з частиною другою статті 15 цього ж Закону інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність: за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом з тим, при вирішенні даного спору суд застосовує також положення інших нормативно-правових актів.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює порядок приймання, зберігання і роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), а також регламентує вимоги у дотриманні прав споживачів щодо належної якості цих нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування є Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1442 (з наступними змінами та доповненнями).

Згідно з пунктом 9 вищевказаних Правил суб'єкт господарювання, що здійснює продаж нафтопродуктів, зобов'язаний своєчасно подати споживачеві необхідну, доступну та достовірну інформацію про нафтопродукти, а також копії паспортів якості, в яких зазначені нормативні документи, вимогам яких відповідають нафтопродукти, та копії сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності (якщо нафтопродукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні).

В інформації про нафтопродукти зазначаються: їх назва; дані про їх основні властивості; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами; ціна та умови їх придбання; відомості про умови їх зберігання; правила та умови їх ефективного і безпечного використання; строк їх придатності, обов'язкові дії споживача після його закінчення, а також можливі наслідки в разі невчинення цих дій; найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача.

Пунктом 27 вказаних Правил передбачено, що приймання нафтопродуктів, що доставлені автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками АЗС за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) згідно з товарно-транспортними накладними за наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності нафтопродукту чи свідоцтва про визнання відповідності, виданих у порядку, установленому законодавством. Згідно з пунктом 32 цих же Правил у разі продажу нафтопродуктів, що підлягають обов'язковій сертифікації, оператори (продавці) на вимогу споживача подають супровідні документи із зазначенням реєстраційного номера сертифіката відповідності чи свідоцтва про відповідність.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 року № 2406-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями) сертифікат відповідності - це документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Підпунктами 2.13.3, 2.13.4 пункту 2.13 Правил обов'язкової сертифікації нафти та нафтопродуктів, затверджених наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 16.01.1997 року № 19 передбачено, що сертифікат відповідності видається органом з сертифікації на одиничну партію продукції з зазначенням її кількості або на продукцію, що випускається підприємством серійно протягом терміну, встановленого угодою. Термін дії сертифіката відповідності визначає орган із сертифікації з урахуванням терміну дії нормативних документів на продукцію, терміну, на який атестоване виробництво (сертифікована система якості), гарантійного терміну зберігання продукції, але не більше термінів, зазначених у додатку А до ДСТУ 3413-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції» або визначених чинним законодавством України. Дія сертифіката відповідності для серійної продукції поширюється на всю продукцію, вироблену в період дії сертифіката відповідності, з урахуванням гарантійного терміну придатності і/або гарантійного терміну зберігання за умови дотримання вимог нормативних документів щодо умов транспортування і зберігання продукції.

Згідно з пунктом 3 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 року № 271/121 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.07.2007 року за № 762/14029), паспорт якості - документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості нафти та/або нафтопродуктів, отримані в результаті лабораторних випробувань, і їх відповідність вимогам нормативних документів. Відповідно до пункту 5.6 цієї ж Інструкції у паспорті якості робиться висновок про відповідність (невідповідність) нафти або нафтопродукту вимогам нормативного документа або ставиться штамп «Стандартний» чи «Нестандартний». У паспорті якості зазначаються номер та дата його видачі. Паспорт якості підписується лаборантом, що заповнював паспорт якості, та начальником лабораторії, підписи завіряються печаткою. Пунктом 6.4.1 вказаної Інструкції передбачено, що нафту та/або нафтопродукт відпускають споживачам лише після підтвердження випробувальною лабораторією їх відповідності вимогам нормативних документів і наявності паспорта якості на нафту та/або нафтопродукт, що міститься в конкретному резервуарі.

Суд погоджується з позицією позивача, що нормативно-правові акти, які регулюють продаж нафтопродуктів, не передбачають обов'язку зазначати дату виготовлення у сертифікаті відповідності або паспорті якості нафтопродукту.

Разом з тим, суд враховує, що на АЗС в м. Чернігові, по пр. Миру, 231-А, позивач реалізовував бензин та паливо дизельне за наявності паспортів якості та сертифікатів відповідності, які відповідають встановленим вимогам (а. с. 21-27), та, на думку суду, з вказаних документів споживач може одержати необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформації про вказану продукцію, в тому числі, про дату виготовлення.

При вирішенні спору суд не бере до уваги постанову Держспоживінспекції у Чернігівській області по справі про адміністративне правопорушення від 08.05.2013 року № 0213, за якою начальника АЗС ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 155 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено штраф у розмірі 153,00 грн. (а. с. 61), оскільки вказана постанова не має для суду преюдиційного значення, висновки відповідача про порушення позивачем вимог статей 6, 15 Закону України «Про захист прав споживачів» не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відтак, з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправною та скасування постанови Держспоживінспекції у Чернігівській області про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 19.06.2013 року № 0231.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1678,38 грн., сплачений платіжним дорученням № 3880 від 19.07.2013 року (а. с. 2).

Керуючись статтями 41, 122, 128, 162, 163 КАС України, на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 19 червня 2013 року № 0231.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» (43010 Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кременецька, будинок 38, ідентифікаційний код 37425075) судовий збір в розмірі 1678 гривень 38 копійок (одна тисяча шістсот сімдесят вісім гривень тридцять вісім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх