Рішення № 33114410, 16.08.2013, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/1208/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2013 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого: Русіна Алла Анатоліївна

при секретарі -Артеменко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новоукраїнського районного суду в м. Новоукраїнка справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Капустянський граніт» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення на його користь нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні та моральної шкоди. В ході судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні та моральної шкоди, відмовившись від стягнення на його користь нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, оскільки заборгованість вже виплачена.

Вказав, що він з 15.09.2011 року працював на ПАТ «Капустянський граніт» на посаді колій плит та блоків 5-го розряду та звільнився з займаної посади за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України. На день звільнення ПАТ «Капустянський граніт» не виплатила позивачу заборгованість по заробітній платіі за період з 15.12.2012 року по 28.03.2013 року в сумі 9613 грн.33 коп., мотивуючи відсутністю коштів на підприємстві. Тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі з відповідача в сумі 9613 грн. 33 коп., середнього заробітку за період затримки розрахунку в сумі 3574 грн. 23 коп. В ході судового розгляду з»ясувалось, що заборгованість по заробітній платі в сумі 9613 грн. 33 коп. була перерахована на картковий рахунок позивача 03.06.2013 року, тому позивач, уточнивши позовні вимоги, вважає, ПАТ «Капустянський граніт» повинно йому виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, яка скалдає 8033 грн.52 коп.

Вважає, що діями відповідача йому спричинені моральні страждання, які полягають у тому, що після звільнення з роботи він вимушений був існувати на допомогу, яку отримує дружина по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, внаслідок незаконних дій відповідача не міг забезпечити свою родину матеріально, що потягло за собою недостатній рівень забезпечення продуктами харчування, промисловими товарами та одежею його родини, яка скаладається із дружини, що перебуває у віпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, малолітньої доньки, 2012 року народження. Тому просив стягнути, в порядку ст. 237-1 КЗпП України, з відповідача моральну шкоду в розмірі 20000 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в уточнених позовних вимогах. Крім того позивач вказав, що 28.03.2013 року він після вирішення питання про звільнення звертався до бухгалтерії ПАТ «Капустянський граніт» з усною вимогою про розрахунок, але у відповідь дізнався про відсутність коштів у відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні, посилаючись на свої письмові заперечення, пояснив, що не визнає позовні вимоги в повному обсязі, оскільки з позивачем було поведено повний розрахунок та на даний час жодних заборгованостей не існує. Вказав, що 28.03.2013 року позивач був звільнений за угодою сторін 28.03.2013 року з ПАТ «Капустянський граніт», де він працював колієм плит та блоків 5-го розряду з 15.09.2011 року. На день звільнення нарахована заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку позивача складала 9613 грн.33 коп. У зв»язку із скрутним матеріальним становищем та арештом всих банковських рахунків відповідач тривалий час був позбавлений можливості виплачувати заробітну плату, але при першій нагоді позивачу 03.06.2013 року з позивачем було проведено повний розрахунок по заборгованості із заробітної плати. Щодо стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку представник відповідача зазначив, що така вимога є безпідставною, оскільки за нормами ст. 116 КЗпП України, якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Крім того, представник відповідача вказав на відсутність вини відповідача, у якого всі розрахункові рахунки на момент звільнення позивача були арештовані виконавчою службою, тому вважає позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку є повністю безпідставними.

Одночасно представник відповідача заперечив у стягненні на користь позивача моральної шкоди, посилаючись на відсутність вини відповідача у несвоєчасній виплаті позивачу заборгованості по заробітній платі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, відповідно до ст.ст. 116, 117, 221, 237-1КЗпП України, п.32 ППВС України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», п. 13 ППВС від 13.03.1995 року № 4 із змінами та доповненнями «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, так як в судовому засіданні встановлено слідуюче.

Згідно відомостей трудової книжки серія НОМЕР_1, ОСОБА_1 з 15.09.2011 року по 28.03.2013 року працював колієм плит та блоків 5-го розряду на ПАТ»Капустянський граніт» (а.с. 5).

Згідно довідки ПАТ «Капустянський граніт» від 23.07.2013 року № 90/01 ОСОБА_1 був звільнений з роботи 28.03.2013 року за п. 1 ст. 36 КзпПУкраїни, на момент звільнення заборгованість по заробітній платі склала 9613 грн. 33 коп., яка була виплачена 03.06.2013 року, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складала 182 грн. 58 коп. (а.с.62).

ОСОБА_1 у день звільнення - 28.03.2013 року фактично не працював, про що свідчить відомості табелю обліку робочого часу (а.с.45,46).

У відповідності ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в цей день не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

ПАТ «Капустянський граніт» через ПАТ «Ерсте Банк» провело розрахунок з ОСОБА_1 по заборгованості по заробітній платі за грудень 2012 року - березень 2013 року на загальну суму 9613 грн. 33 коп., про що свідчать чотири платіжні доручення від 03.06.2013 року (а.с. 66,67).

Згідно кредитного договору № 011/6.2.1.4.0/12098 від 15 березня 2012 року ПАТ «Ерсте Банк» надав ПАТ «Капустянський граніт» кредит на суму 1000000 грн., за умовами якого (п.5.1.9) на виконання зобов»язань відповідач повинен проводити 90% своїх безготівкових розрахунків через рахунки, відкриті в ПАТ «Ерсте Банк» (а.с. 58-61).

Згідно довідки ПАТ «Фідокомбанк», який є правонаступником ПАТ «Ерсте Банк», у ПАТ «Капустянський граніт» станом на 08.08.2013 року є два поточні рахунки в національній валюті, які відкриті 12.03.2012 року та 19.03.2013 року (а.с. 75).

Зазначені обставини свідчать про те, що ПАТ «Капустянський граніт» за умовами кредитного договору повинен здійснювати безготівкові розрахунки, в тому числі і перерахування заробітної плати працівникам, через ПАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідокомбанк».

З 08.02.2013 року по 08.04.2013 року ДВС Новоукраїнського районного управління юстиції по виконавчим провадженням № 36191904, 36691368, 36570421, 37244379 було накладено арешт на всі рахунки ПАТ «Капустянський граніт» (а.с.84-94).

18.04.2013 року, згідно постанов начальника ДВС Новоукраїнського районного управління юстиції про закінчення виконавчого провадження по зазначеним виконавчим провадженням арешт з рахунків ПАТ «Капустянський граніт» було знято (а.с. 79-83).

Таким чином, суд вважає що з 18.04.2013 року відповідач не мав жодних перешкод у проведенні повного розрахунку з ОСОБА_1, проте виплата заборгованості по заробітній платі відповідачем була проведена тільки 03.06.2013 року.

У відповідності із ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вказано, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв»язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред»явлення ним работодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо работодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у работодавця не виключає його відповідальності.

Посилання відповідача на непред»явлення позивачем після звільнення вимоги про розрахунок на думку суду є непереконливими, оскільки з пояснень позивача вбачається, що він усно звертався в день звільнення до бухгалтерії підприємства з приводу розрахунку.

На підставі встановлених у судовому засіданні обставин, суд ввжає що відповідач частково довів відсутність своєї вини у затримці з проведенням розрахунку по заборгованості по заробітній платі з ОСОБА_1, оскільки арешт із усих розрахункових рахунків відповідача державною виконавчою службою було знято 18.04.2013 року. Тому за період з 18.04.2013 року по 03.06.2013 року з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно п. 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 р. середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два місяці роботи, що передують події, з якою пов»язана дана виплата.

У довідці по нарахуванню та виплаті заробітної плати ОСОБА_1 зазначено, що його середньоденна заробітна плата складає 182 грн. 58 коп. (а.с.67), тому розрахунок середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні складається з наступного: період з 18.04.2013 року (день зняття арешту з розрахункових рахунків відповідача) по 03.06.2013 року (день фактичного розрахунку) складає 28 робочих днів, які необхідно помножити на 182 грн. 58 коп. (середньоденна заробітна плата) дорівнює 5112 (п»ять тисяч сто дванадцять) грн. 24 коп., які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою ПВС України № 5 від 25.05.2001 року "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз"яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків чи вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов"язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним органом незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як було з»ясовано в ході розгляду справи, затримка з виплатою середнього заробітку у проведенні остаточного розрахунку при звільненні з вини відповідача склала 28 робочіх днів. Посилання позивача в обгрунтуванні нанесеної йому моральної шкоди на відсутність можливості забезпечити родину достатнім харчуванням та достойним рівнем життя внаслідок несвоєчасного розрахунку при звільненні суд вважає непереконливими, оскільки наявність дружини, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, та наявність на утриманні малолітньої дитини саме по собі не свідчить про наявність моральних страждань позивача.

Враховуючи характер порушення трудових прав позивача, їх тривалість, глибину душевних страждань, яких зазнав позивач в зв»язку з неповним розрахунком в день його звільнення, суд вважає що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди є необгрунтованими.

Оскільки позивача, згідно п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору, згідно ч.2 ст. 88 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі ст.ст. 116, 117, 221, 237-1 КЗпП України, Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 р. № 9 «Про Практику розгляду судами трудових спорів», п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою ПВС України № 5 від 25.05.2001 року "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", та керуючись ст.ст. 3, 15, 88, 213-218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Капустянський граніт» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні в сумі 5112 (п»ять тисяч сто дванадцять) грн. 24 коп., ця сума обрахована без утримання прибуткового податку і інших обов»язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Капустянський граніт» судовий збір у розмірі 229 двісті двадцять дев»ять) грн. 40 коп. на користь УДК у Новоукраїнському районі код ЄДРПОУ суду -2896974, код отримувача - 23680948, МФО - 823016, рахунок отримувача -31219206700322, код класифікації доходів бюджету -22030001,банк отримувача -ГУДКУ у Кіровоградській області.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд протягом десяти днів з моменту проголошення.

Головуючий: А. А. Русіна