Постанова № 33113969, 14.08.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/675/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сушка О.О.

суддів: Білої Л.М. Граб Л.С.

при секретарі: Мартинюк В.В.

за участю представників сторін:

представника позивача: Борисової Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор" до Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування припису , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області №57/06 від 24.12.2012 року в частині виконання пунктів 2, 3, 4, 5, 7, 9, 12, 13.

Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.03.2013 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано п.п. 4,5,12,13 припису Державної екологічної інспекції від 24.12.2012 року №57/06. В решті адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не вірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також, вирішення не всіх позовних вимог та не надання їм належної правової оцінки, просив змінити постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування пунктів 2, 7 та 9 припису Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області від 24.12.2012 року №57/06 та визнати протиправними і скасувати пункти 2, 7 та 9 припису.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив щодо її задоволення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки не відомі, хоча судом вживалися заходи щодо його належного повідомлення про час, дату та місце апеляційного розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, повноту дослідження наявних у справі доказів, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку щодо наявності підстав для скасування постанови суду першої інстанції та необхідності часткового задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Як свідчать матеріали справи, посадовими особами відповідача проведена позапланова перевірка виконання попередніх приписів Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області від 01.06.2012 року №23/06 та від 01.11.2012 року №251/01. 08.01.2013 року на адресу позивача надійшла копія акта Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області від 20 грудня 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 82/06 від 20.12.2012 р., яким зафіксовано, що діяльність ТОВ "ТД Шепетівський цукор" здійснюється із порушеннями вимог природоохоронного законодавства.

На підставі висновків Акту перевірки, відповідно до статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Положення про державну екологічну інспекцію в автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 429 від 04.11.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.11.2011 року за № 134/20085, з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної 20 грудня 2012 року (акт №82/06 від 20.12.2012 року) державними інспекторами з ОНПС складено припис №57/06 від 24.12.2012 року.

Вказаним приписом позивача зобов'язано: розробити план організаційно-технічних заходів з усунення виявлених недоліків. Копію наказу та плану організаційно-технічних заходів надати Державній екологічній інспекції у Хмельницькій області; отримати дозвіл спеціально уповноваженого органу виконавчої влади на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; оформити паспорти на пилегазоочисні установки, які встановлені на дільниці деревообробки та у відділенні сушки цукру; провести інвентаризацію відходів в розрізі матеріально-сировинного балансу, розробити реєстрові картки ОУВ та технічні паспорти на відходи, що утворюються в складі вод стічних та ліміт на розміщення цих відходів; усунути порушення ведення первинного обліку відходів у відповідності до типової форми №1-ВТ; вирішити питання щодо утилізації відходів стружки деревини, можливість утворення яких має місце; провести інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та розробити план-графік контролю за дотриманням нормативів ГДВ; усунути порушення ведення первинного обліку скиду зворотних та стічних побутово-господарських каналізаційних вод на поля фільтрації; розробити та затвердити паспорт гідротехнічної споруди системи гідравлічного вилучення та складування відходів; внести корективи до паспорту на поля фільтрації; розробити заходи із запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з території підприємства; представити проектну документацію з висновками ОВНС на будівництво земляних відстійників, що з'єднані із резервуарами вод другої та третьої категорії, та проект зливової каналізації з висновком ОВНС; здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічне обґрунтування видалення тих відходів, що не підлягають утилізації.

Надавши правову оцінку Припису екологічної інспекції від 24.12.2012 року №57/06, суд першої інстанції дійшов до висновку щодо неправомірності формування та пред'явлення інспекцією позивачу пунктів 4, 5, 12 та 13 Припису, у зв'язку із чим, прийняв рішення щодо скасування Припису в частині вказаних пунктів. Відповідно, відмовляючи у скасуванні решти пунктів оскаржуваного Припису відповідача, суд визнав їх правомірними.

Проаналізувавши законодавство, норми якого регулюють спірні правовідносини, оцінивши докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції перевіряє правильність та повноту дослідження судом першої інстанції всіх обставин, що слугували підставою для прийняття відповідачем Припису від 24.12.2012 року №57/06, зокрема, правомірність формування кожної з вимог оскаржуваного Припису.

Враховуючи вимоги апеляційної скарги щодо перегляду в апеляційному порядку постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.03.2013 року лише в частині відмови в задоволенні позову ТОВ "Торговий дім "Шепетівський цукор" щодо скасування пунктів 2,7 та 9 Припису відповідача, зважаючи на положення ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та надає оцінку правомірності формування відповідачем зазначених пунктів Припису.

Визначаючись відносно пунктів 2 та 7 Припису, якими позивача зобов'язано отримати дозвіл спеціально уповноваженого органу виконавчої влади на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та провести інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а також розробити план-графік контролю за дотриманням нормативів ГДВ, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції, який визнав вимоги зазначених пунктів відповідача правомірними, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", підприємства, установи та організації зобов'язані забезпечити отримання дозволів на викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин.

За правилами частини п'ятої статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" з квітня 2011 року здійснює свою діяльність з виробництва цукру на базі потужностей АТ "Шепетівський цукровий комбінат" у відповідності до договорів оренди нерухомого майна.

Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря оформлено на власника джерела - АТ "Шепетівський цукровий комбінат" (Дозвіл №6810700000/40 від 01.12.2008 року).

Таким чином, позивач, орендуючи у АТ "Шепетівський цукровий комбінат" майно та обладнання, юридично не набуває на нього права власності, а відтак, підстави для отримання ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" дозволу на викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, які не належать підприємству на праві власності, відсутні.

Відтак, на думку колегії суддів суду апеляційної інстанції, вимога відповідача щодо отримання позивачем дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, є протиправною та не підлягає виконанню.

Згідно абз.2 п.2 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року №302 (далі - Постанова №302), дозвіл видається суб'єкту господарювання - власнику стаціонарного джерела викиду, з якого надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їхні суміші.

Пунктом 4 Постанови №302 визначено, що для отримання дозволу суб'єкт господарювання: оформляє заяву; готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин; проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання.

Як свідчать матеріали справи, інвентаризація джерел викидів АТ "Шепетівський цукровий комбінат" проводилась ПП "НІВ" (звіт від 10.11.2005 року). Під час інвентаризації були визначені норми гранично допустимих викидів в атмосферне повітря та розроблений план-графік контролю за дотриманням нормативів ГДВ. Також встановлено, що у 2008 році ПП "Екотест" готувало обґрунтування для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення.

Матеріали справи не містять доказів того, що за період дії дозволу перелік стаціонарних джерел викидів та обсяги викидів змінювалися, відтак, вимога відповідача щодо проведення позивачем інвентаризації джерел викидів, не відповідає закону.

З аналізу положень Постанови №302 вбачається, що право на здійснення інвентаризації джерел викидів та подання відповідної заяви для отримання нового дозволу після закінчення дії попереднього, належить лише власнику стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин до атмосферного повітря, яким, як встановлено судом апеляційної інстанції, ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" не являється.

Крім того, слід зазначити, що в акті перевірки від 20.02.2012 року №82/06, в якості обґрунтувань необхідності отримання дозволу відповідач вказав, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря №6810700000/40 від 01.12.2008 року, отриманий орендодавцем не може використовуватись позивачем, оскільки даний дозвіл належить недіючому на даний час підприємству.

Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок відповідача безпідставним та не обґрунтованим, оскільки, по-перше, оцінка проведення реєстраційних змін підприємств, установ та організацій не входить до компетенції та повноважень відповідача, по-друге, на виконання вимог Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 року №514-VI, який набув чинності 30.04.2009 року, діючі акціонерні товариства були перейменовані на публічні акціонерні товариства.

Так, на виконання вимог даного закону, у 2010 році АТ "Шепетівский цукровий комбінат" набуло назви Публічне акціонерне товариство "Шепетівский цукровий комбінат". При цьому, організаційно-правова форма даного підприємства не змінилась.

За правилами визначеними ч.4 ст.91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. З цього моменту припиняються всі права юридичної особи, в тому числі і ті, які виникають у зв'язку з дозволом.

Колегією суддів встановлено, що на момент перевірки позивача, ПАТ "Шепетівський цукровий комбінат", являючись власником стаціонарних джерел викидів в атмосферне повітря не припинене, жодних різновидів припинення юридичної особи, передбачених ст.107 ЦК України, не мало місця. Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що вказаній юридичній особі не потрібно отримувати новий дозвіл. Аналогічна позиція висловлена в листі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 15.10.2008 року №13908/11/10-08.

Також встановлено, що на даний час ПАТ "Шепетівський цукровий комбінат", на виконання вимог Постанови №302, з метою отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, оскільки дія поточного дозволу закінчується в грудні 2013 року, проводиться інвентаризація джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, в підтвердження чого, позивачем до матеріалів справи було додано договір від 31.01.2013 року №020/13.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку щодо невідповідності вимог пунктів 2 та 7 Припису відповідача від 24.12.2012 року №57/06 положенням законодавства, норми якого були чинними на момент їх прийняття.

Визначаючись відносно вимог пункту 3 Припису оформити паспорти на пилегазоочисні установки, які встановлені на дільниці деревообробки та у відділенні сушки цукру, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дана вимога позивача є необґрунтованою, виходячи з наступного.

Основною діяльністю позивача є виробництво цукру. Позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності, не перебуває на державному обліку в галузі охорони атмосферного повітря. Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №6810700000/40 від 01.12.2008 року до 01.12.2013 року виданий для ВАТ "Шепетівський цукровий комбінат".

Таким чином, враховуючи відсутність у позивача дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що є порушенням ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", вимога відповідача щодо оформлення паспортів на пилегазоочисні установки, які встановлені на дільниці деревообробки та у відділенні сушки цукру є обґрунтованою.

Надаючи правову оцінку вимогам відповідача зазначеним у пункті 4 Припису, яким позивача зобов'язано провести інвентаризацію відходів в розмірі матеріально-сировинного балансу, розробити реєстрові картки ОУВ та технічні паспорти на відходи, що утворюються в складі вод стічних та ліміт на розміщення цих відходів, суд першої інстанції визнав такі вимоги пункту оскарженого Припису екологічної інспекції неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 7 липня 2008 року №342 затверджена типова форма первинної облікової документації № 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари» та інструкція щодо її заповнення. Дана звітність створена на виконання ст.ст. 5, 17, 26 Закону України «Про відходи», пункту 4 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 №2034, та з метою створення єдиної інформаційної основи для обліку у сфері поводження з відходами, раціонального використання ресурсів та запобігання негативному впливу відходів на довкілля і здоров'я населення.

Підприємством ведеться дана форма первинної облікової документації в повному обсязі та регулярно подається до органів статистики у визначені терміни. В типовій формі №1-ВТ відображаються усі наявні на підприємстві відходи, їх види, кількість, порядок утворення та видалення на підставі даних отриманих з журналів, карток, документів бухгалтерського обліку та іншої документації підприємства.

Також встановлено, що паспорти на відходи, що утворюються на підприємстві розроблені і наявні.

Тобто, законодавчо встановлений порядок ведення первинного поточного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються в процесі діяльності позивача ведеться, картки та технічні паспорти на відходи розроблені.

Визначаючись відносно вимог пункту 5 Припису щодо зобов'язання позивача усунути порушення ведення первинного обліку відходів у відповідності до типової форми №1-ВТ, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо неправомірності даного пункту Припису, відтак, наявності підстав для його скасування.

Було встановлено, що на підприємстві ведеться первинний облік відходів в повному об'ємі, що відображається у типовій формі первинної облікової документації №1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари", ведуться необхідні журнали та картки, а саме представником позивача надавалися звіт за 2012 рік та примірник журналу обліку відходів структурного підрозділу підприємства.

Також, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає правомірними висновки суду першої інстанції зроблені відносно пункту 9 Припису, відповідно до якого, позивача зобов'язано розробити та затвердити паспорт гідротехнічної споруди системи гідравлічного вилучення та складування відходів, а також внесення коректив до паспорту на поля фільтрації.

Так, суд першої інстанції прийшов до висновку, що пункт 9 Припису є правомірним та підлягає до виконання позивачем, враховуючи наступне.

Так, твердження позивача, що так як на поля фільтрації підприємства здійснюється видалення відходів лише 4-го класу небезпечності (малонебезпечні), відносити місце видалення відходів до екологічно небезпечного об'єкту немає підстав є безпідставними.

Наказом Держкоммістобудування №165 від 10.09.1996 року внесено зміни і доповнення до Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів. Згідно з пунктом 1.7. Методики встановлено, що планові обстеження і паспортизація гідротехнічних споруд 1 та 2 класу капітальності проводяться не рідше одного разу в три роки, а планові обстеження і паспортизація гідротехнічних споруд 3 та 4 класу капітальності проводяться не рідше одного разу в п'ять років.

Як встановлено з акту перевірки, паспорт місця видалення відходів не переглядався з 2002 року.

Визначаючись щодо пункту 12 Припису, який містить вимогу щодо зобов'язання позивача представити проектну документацію з висновками ОВНС на будівництво земляних відстійників, що з'єднані із резервуарами вод другої та третьої категорії, а також, представити проект зливної каналізації з висновком ОВНС, суд першої інстанції визнав його неправомірним, таким, що підлягає скасуванню.

Дослідивши обставини справи, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, вважає вимоги відповідача безпідставними, а сам пункту Припису протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Статтею 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" затверджені екологічні вимоги до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації підприємств, споруд та інших об'єктів. Вище зазначений Закон введений в дію 01.07.1991 року.

Частиною шостою ст.51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення).

При цьому, вимоги щодо необхідності отримання висновків щодо оцінки впливу на навколишню середовище введених в експлуатацію підприємств до прийняття вище вказаного Закону відсутні.

В підтвердження доводів апелянта відносно того, що проектна документація, яку вимагає надати відповідач на підприємстві наявна, яка за твердженнями позивача надавалася для огляду під час перевірки, с судовому засіданні суду апеляційної інстанції для огляду представником позивача була представлена зазначена документація, яка затверджена ще у 1978 році.

Зважаючи на вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що пункт 12 Припису є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки закон не має зворотної сили в часі, просторі та відносно кола осіб, а також не містить вимог щодо необхідності виготовлення нової проектної документації з висновками оцінки впливу на навколишнє середовище підприємствам, які введені в експлуатацію до набуття чинності Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Визначаючись відносно вимог пункту 13 Припису щодо зобов'язання позивача здійснювати організаційні, науково - технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам, організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічне обґрунтування видалення тих відходів, що не підлягають утилізації, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо неправомірності даного пункту Припису, відтак, наявності підстав для його скасування.

Відповідно до підпункту "а" частини 1 ст.32 Закону України "Про відходи" визначено, що забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Статтею 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних та екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Слід зазначити, що позивачу видано Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області дозвіл на розміщення відходів за № 6812277 від 11.08.2011 року та ліміт на утворення та розміщення відходів на 2012 рік.

Крім того, позивачем укладено договори щодо вивозу та утилізації відходів підприємства, а саме: договір № 219 від 20.05.2011 року із КП "Шепетівське РЕП", договір № Д - 051/6 від 20.05.2011 року із ТОВ "НВП"Запоріжпромекологія", договір № ХМ 62/1 від 21.05.2012 року із ТОВ "Українсько-Німецька компанія "Біос".

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги позивача є обґрунтованими щодо частини позовних вимог.

Згідно з ч.2 ст.159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

Відповідно до ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що Хмельницький окружний адміністративний суд, приймаючи постанову від 15.05.2013 року, не повно з'ясував всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та прийняв рішення з помилковим застосуванням норм матеріального права, що свою чергу, є підставою для скасування такого рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор" задовольнити частково .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор" до Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування припису, - скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо скасування пункти 2, 7 припису Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області від 24.12.2012 року №57/06 та постановити у цій частині нову постанову про задовлення позову.

Визнати протиправними та скасувати пункти 2, 7 припису Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області від 24.12.2012 року №57/06.

В решті постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "20" серпня 2013 р.

Головуючий Сушко О.О.

Судді Біла Л.М.

Граб Л.С.