Постанова № 33112288, 21.08.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2013 року Справа № 811/2466/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Сагуна А.В.,

при секретарі - Таранусі Т.М.,

за участю:

представника позивача - Наливайка С.В.,

представника відповідача - Крижановського Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ТСН" ЛТД до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.04.2013 №№0000632260, 0000652260,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ТСН" ЛТД (в подальшому - ТОВ ВКФ "ТСН" ЛТД або позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (в подальшому - Кіровоградська ОДПІ Кіровоградської області ДПС або відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 11.04.2013 №№0000632260, 0000652260.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано, з порушенням норм матеріального права. Позиція податкового органу про безтоварність господарських відносин між позивачем і ПП «БМК Оіл», та зроблений на цій основі висновок про нікчемність правочинів, є безпідставним припущенням. Стосунки позивача з ПП «БМК Оіл» мали реальний характер, на підтвердження чого наявні первинні бухгалтерські документами

Представник відповідача у письмових запереченнях просив у задоволенні адміністративного позову відмовити, пославшись на те, що оспорюванні податкові повідомлення-рішення винесенні згідно вимог чинного законодавства. У позивача були відсутні підстави для включення до валових витрат вартості отриманого від ПП «БМК Оіл» послуг, оскільки такий правочин є нікчемним через фіктивність зазначеного підприємства та відсутності основних фондів для ведення основного виду діяльності. Також, позивачем незаконно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ на підставі виданої ПП «БМК Оіл» податкової накладної, оскільки податкова накладна виписана по правочину, по якому не підтверджено факт отримання послуг (а.с.120-121).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав суду пояснення згідно позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення адміністративного позову з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Судом встановлено, що у період з 18.03.2013 по 22.03.2013 посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «БМК Оіл» за вересень 2011 року, за наслідками якої складено акт від 25.03.2013 за №29/22-5/13757147 (а.с.35-43).

На підставі акту перевірки, посадовою особою відповідача прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.04.2013 №0000652260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2606 грн., в тому числі основного зобов'язання на суму 2085 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 521 грн., а також №0000632260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2398 грн. (а.с. 49-50).

Як вбачається з письмових заперечень відповідача та вказаного акту, в ході перевірки, виявлено порушення ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині нікчемності правочинів, так як вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; ст. 138.2, п. 138.8 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2398,21 грн., за ІІІ квартал 2011 року, а також п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 ПК України, в частині включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, який проведено на підставі нікчемного правочину, чим завищено суму податкового кредиту за вересень 2011 року на загальну суму 2085,33 грн. (а.с. 42,120-121).

Позиція податкового органу про недійсність правочинів ґрунтується на висновках Акту перевірки ПП «БМК Оіл» (а.с. 128-146).

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, до складу витрат підприємств можуть бути включені лише витрати, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Судом встановлено, що між ПП «БМК Оіл» (постачальник) та позивачем (покупець) укладений договір купівлі-продажу №01/09 від 01.09.2011(а.с. 70-71).

Згідно умов договору поставка товару здійснюється, в тому числі на умовах EXW (передано на складі Постачальника) (а.с. 70).

На підтвердження отримання та оплати товару (дизельне пальне (Євро) марки С), позивачем надано видаткову накладну (а.с. 72), рахунок фактуру (а.с.74), відомість (а.с. 80), банківську виписку (а.с. 75-77).

ПП «БМК Оіл» виписано позивачу податкову накладну на загальну суму ПДВ 2085,33грн. (а.с.73).

З огляду на викладене, враховуючи, що в судовому засіданні підтверджено обставини отримання товару позивачем від ПП «БМК Оіл» суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України оскаржене податкове повідомлення-рішення від 11.04.2013 №0000632260, дійшов висновку, що воно прийнято з порушенням принципів законності та обґрунтованості, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Також, з акту перевірки вбачається, що в порушення вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, позивачем сформовано податковий кредит на підставі неіснуючих операцій, які відповідно не можуть використовуватись в оподаткованих операціях, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за вересень 2011 року на загальну суму 2085,33 грн.

На думку службових осіб відповідача, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, згідно податкової накладної, виписаної ПП «БМК Оіл» на суму ПДВ 2085,33 грн.

Відповідно до пп.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як зазначено вище, судом встановлена реальність господарської операції між позивачем та ПП «БМК Оіл» щодо купівлі позивачем дизельне пальне (Євро) марки С за загальну суму ПДВ 2085,33 грн.

ПП «БМК Оіл» виписана позивачу податкова накладна на суму ПДВ 2085,33 грн., яка відповідає вимогам ст. 201 Податкового кодексу України (а.с. 73).

Щодо визнання договорів між позивачем та ПП «БМК Оіл» нікчемним, то суд, надавши оцінку представленим доводам, дійшов висновку про відсутність у податкового органу підстав для цього. Суд вважає за необхідне зазначити, що при визнанні договорів нікчемними податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. А безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Таким чином, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України податкове повідомлення-рішення від 11.04.2013 №0000652260, дійшов висновку, що воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Так як, судове рішення ухвалене на користь позивача, що не є суб'єктом владних повноважень, у відповідності до ч. 1, ч. 3 ст. 94 КАС України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 114,70 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 11.04.2013 №0000652260, яким товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ТСН" ЛТД збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2606 грн., в тому числі основного зобов'язання на суму 2085 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 521грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 11.04.2013 №0000632260, яким товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ТСН" ЛТД збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2398 грн.

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби грошові кошти в розмірі 114 гривень 70 коп. (сто чотирнадцять гривень 70 коп.).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Дата складання постанови в повному обсязі - 23.08.2013.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду А.В. Сагун