Ухвала суду № 33112287, 13.08.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2013 р.Справа № 2а-2533/12/1470

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.при секретаріПолянській А.М.

за участю сторін: ТОВ «Композитні рішення»- Блінова І.В. (довіреність) - Плахотна О.М. (довіреність) - Гапєєва А.В. (довіреність)ДПІ- Приземний С.С. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Композитні рішення» на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Композитні рішення» до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.01.2012 № 0000012300 та № 0000022300, -

встановиЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Композитні рішення», звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.01.2012р. № 0000012300 та № 0000022300.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2012 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000012300, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 03.01.2012, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податком на прибуток на 230871 грн. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000022300, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 03.01.2012, в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на 802661 грн. В задоволені інших позовних вимог відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірма «Композитні рішення» не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2012 року в частині, що стосується визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012300 від 03.01.12р. в іншій частині залишити без змін. Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги позивача та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000012300 від 03.01.12р. частково на суму основного платежу - 379702 грн. та штрафних санкцій на суму 37207 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

06.08.2013 року за вх. № 12851 до суду надійшло клопотання відповідача про здійснення процесуального правонаступництва, з зв'язку з чим судом апеляційної інстанції в судовому засіданні від 06.08.2013 року було здійснено заміну первісного відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що з 25.11.2011 по 08.12.2011 ДПІ здійснила документальну позапланову виїзну перевірку товариства з питання правильності визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.07.2010 по 30.09.2011, за результатами якої 15.12.2011 був складений акт № 1304/23-00/35320885 (надалі - Акт, т. с. 1, ар. 12-23).

У розділі 4 Акта (Висновок) ДПІ зазначила, що товариство порушило підпункт 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункт 7.3.3 пункту 7.3 статті 7, підпункт 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», пункти 135.1, 135.3 статті 135, пункт 137.1 статті 137, пункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого:

- занижений податок на прибуток на 456280 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року - на 225409 грн., за ІІІ квартал 2011 року - на 230871 грн.;

- завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 3 квартали 2010 роки на 79752 грн.; за 2010 рік на 220295 грн.; за І квартал 2011 року на 3021842 грн.; за ІІ квартал 2011 року на 1118579 грн.; за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на 3615584 грн.

Ґрунтуючись на висновках Акта, 03.01.2012 ДПІ прийняла податкові повідомлення рішення:

№ 0000012300 про збільшення суми грошового зобов'язання Товариства на 456280 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 56352 грн. (т. с. 1, ар. 9-10);

№ 0000022300 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 3615584 грн. (т. с. 1, ар. 11).

ДПІ надала таблицю згрупованих порушень за результатами перевірки Товариства (т. с. 2, ар. 43). Виходячи з відомостей, що містяться у цій таблиці, а також доводів позивача (т. с. 2, ар. 57-59), суд першої інстанції встановив, що за підсумками 2010 року Товариство задекларувало валовий доход в сумі 23504633 грн., валові витрати в сумі 21115313 грн., суму амортизаційних відрахувань - 2609615 грн., об'єкт оподаткування в сумі «-» 220295 грн. (Декларація з податку на прибуток підприємства за 2010 рік, т. с. 1, ар. 236-242).

В результаті перевірки ДПІ виявила:

1. Заниження валового доходу на 79752 грн. за 3 квартал 2010 року (стор. 5 Акта, т. с. 1, ар. 14). Позивачем порушення не заперечується.

2. Заниження валового доходу на 1416620 грн. за 4 квартал 2010 року (стор. 6 Акта, т. с. 1, ар. 14). Позивачем порушення не заперечується.

Загальна сума -1496372 грн.

3. Заниження валових витрат на 374441 грн. за 4 квартал 2010 року (складається з 170778 грн., стор. 13 Акта, т. с. 1, ар. 18, і 203663 грн., стор. 15 Акта, т. с. 1, ар. 19). Позивач вважає, що у 2010 році його валові витрати були занижені на 969766 грн., і ДПІ мала врахувати під час проведення перевірки ті документи, що свідчать про понесені витрати на поліпшення основних фондів на суму 595325 грн.

На підставі цих висновків ДПІ дійшла висновку, що сума валового доходу Товариства за підсумками 2010 року мала складати 25001005 грн. (23604633 грн. + 1496372 грн.), сума валових витрат - 21489574 грн. (21115313 грн. + 374441 грн.), сума амортизаційних відрахувань - 2609615 грн., об'єкт оподаткування -«+» 901636 грн., сума податку - 225409 грн.

Товариство, з посиланням на те, що сума валових витрат мала складати 22085079 грн., стверджувало, що об'єктом оподаткування є сума «+» 306311 грн., відповідно, сума податку -76578 грн. В зв'язку з чим, на думку позивача, податкове повідомлення-рішення № 0000012300 (щодо визначення податкового зобов'язання за підсумками 2010 року), є законним лише в частині збільшення суми податкового зобов'язання на 76578 грн. (а не на 225409 грн.) і застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 19145 грн. (25%).

Суд першої інстанції вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000012300 в частині визначення податкового зобов'язання за підсумками 2010 року (225409 грн.) і застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 56352 грн. (25%) є законним. Так,

«Розбіжність» між Товариством і ДПІ в цій частині податкового повідомлення-рішення № 0000012300 полягає, як зазначалось вище, в тому, що ДПІ не врахувала понесені Товариством витрати на поліпшення основних фондів в сумі 595325 грн. Суму витрат Товариство доводить: довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2010 року, актом приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2010 року; підсумковою відомістю ресурсів за серпень 2010 року (т. с. 2, ар. 170-179); довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2010 року, актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2010 року, підсумковою відомістю ресурсів за листопад 2010 року (т. с. 2, ар. 162-169). Вказані документи підтверджують, що у серпні і у листопаді 2010 року ТОВ «Будівельна компанія «БАЗІС» виконало для Товариства підрядні роботи, вартість яких (без урахування суми податку на додану вартість) складає 510091 грн. і 85234 грн. відповідно. Ці суми Товариство до складу валових витрат не включило.

У листопаді 2010 року ТОВ «Будівельна компанія «БАЗІС» виконало для Товариства й інші підрядні роботи (т. с. 2, ар. 153-161), і вартість цих робіт (без урахування суми податку на додану вартість) - 203663 грн. Товариство до складу валових витрат також не включило, проте ДПІ врахувала цю суму і збільшила загальну суму валових витрат Товариства за 2010 рік. Товариство стверджує, що в ході перевірки були надані всі документи, на загальну суму 798988 грн. (без урахування суми ПДВ), але ДПІ з невідомих причин прийняла до уваги лише суму 203663 грн. На думку позивача, це свідчить про порушення відповідачем пункту 86.10 статті 86 Податкового кодексу України, згідно з яким в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Представники ДПІ з цього приводу в суді першої інстанції пояснили, що документи на суму 595325 грн. посадові особи Товариства не надали. Збільшення відповідачем суми валових витрат Товариства на 374441 грн. (з яких 203663 грн. - вартість виконаних ТОВ «Будівельна компанія «БАЗІС» у листопаді 2010 року підрядних робіт) стало результатом того, що головний бухгалтер Товариства під час перевірки надала відповідні документи (т. с. 2, ар. 42).

Суд визнає позовні вимоги в цій частині безпідставними. Підпунктом 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платнику податків надано право вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків. Відповідно до пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків та підписом платника податків). Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи визначені в акті перевірки як відсутні.

Як вказано у частині 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Отже, допустимими (у розумінні частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України) доказами того, що ДПІ протиправно не врахувала факти завищення податкових зобов'язань Товариства, були би докази направлення відповідачу копій відповідних первинних документів.

Відповідних доказів Товариство ні до суду першої ні до суду апеляційної інстанції не надало, тому суд доводи Товариства відхиляє.

Крім того, в даному випадку мова йде не лише про врахування або неврахування контролюючим органом під час проведення перевірки документів, що підтверджують дані податкових декларацій, а й про неналежне виконання Товариством обов'язку щодо ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складення звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів. Порядок внесення змін до податкової звітності визначений статтею 50 Податкового кодексу України. Відповідно до цього Порядку, Товариство не позбавлено можливості виправити помилки, що містяться у раніше поданих податкових деклараціях.

За підсумками І кварталу 2011 року Товариство задекларувало валовий доход в сумі 4094825 грн., валові витрати в сумі 9673664 грн., суму амортизаційних відрахувань - 1081461 грн., об'єкт оподаткування в сумі «-»6660300 грн. (Декларація з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року т. с. 1, ар. 243-247). На думку ДПІ, ці показники мають бути такими: валовий доход -6804763 грн., валові витрати -9361760 грн., сума амортизаційних відрахувань -1081461 грн., об'єкт оподаткування в сумі «-» 3638458 грн. Товариство з висновками ДПІ погодилось (т. с. 2, ар. 57). В результаті зменшене на 3021842 грн. (різниця між 6660300 грн. і 3638458 грн.) від'ємне значення об'єкта оподаткування зменшило суму витрат за ІІ-ІІІ квартали 2011 року.

За підсумками ІІ-ІІІ кварталів 2011 року Товариство задекларувало доходи в сумі 9820101 грн., витрати в сумі 13435685 грн., об'єкт оподаткування в сумі «-» 3615584 грн. (Податкова декларація з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІІІ квартали 2011 року, т. с. 2, ар. 9-19). Як вказано вище, ДПІ зменшила суму витрат на 3021842 грн. Крім того, перевіркою був встановлений факт заниження доходів на 3500792 грн. (стор. 10 Акта, т. с. 1, ар. 16) і факт завищення доходів на 1903263 грн. (стор. 10 Акта, т. с. 1, ар. 16). На думку ДПІ, показники декларації мають бути такими: доходи -11417530 грн., витрати - 10413843 грн., об'єкт оподаткування в сумі «+» 1003787 грн. Виходячи з цього, податковим повідомленням-рішенням № 0000012300 була збільшена сума податкового зобов'язання Товариства на 230871 грн., а податковим повідомленням-рішенням № 0000022300 була зменшена сума від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 3615584 грн.

На думку Товариства, ДПІ безпідставно не врахувала, що завищення доходів було в сумі 3888033 грн. (а не 1903263 грн., як вказано в Акті, різниця -1984770 грн.). Також позивач стверджує, що під час перевірки мали бути враховані (як суми, що збільшують витрати) 2588589 грн. - прямі матеріальні витрати, 1806448 грн. - фінансові витрати.

Як вважає позивач, якби ці суми були враховані під час перевірки, то значення об'єкта оподаткування було би «-» 53376020 грн., а це, відповідно, виключає можливість донарахування податку на прибуток.

На підтвердження суми прямих матеріальних витрат позивач надав матеріальні звіти (т. с. 1, ар. 67-194). Доказів того, що ці документи надавались під час проведення перевірки, але не були враховані посадовими особами відповідача, позивач не надав, тому суд, з підстав, що викладені вище, доводи Товариства в цій частині відхиляє.

На підтвердження суми 1984770 грн. (яка, за доводами Товариства, була двічі включена до доходів - вперше за нормами Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», а вдруге - за нормами Податкового кодексу України) позивач надав договори (т. с. 1, ар. 31-66, т. с. 2, ар. 124-145), Журнал-ордер і Відомість по рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями за ІІ квартал 2011 року (т. с. 2, ар. 116), договори (т. с. 2, ар. 124-145), акти приймання-передачі, рахунки-фактури, калькуляції (т. с. 2, ар. 146-152), а також пояснення з цього приводу.

Суд з доводами позивача не погоджується. У поясненнях по справі позивач посилається на те, що ДПІ обрала помилкову методологію для встановлення суми, яку Товариство двічі віднесло до доходу. Висновки ДПІ ґрунтуються виключно на тих документах, що під час проведення перевірки надало Товариство, в тому числі - на Журналі-ордері і Відомості по рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями (т. с. 2, ар. 116). Згідно з цим документом, кредиторська заборгованість Товариства перед ТОВ «МСП «Ніка-Тера» складала 629036,61 грн. (за вирахуванням суми податку на додану вартість -524196 грн.); кредиторська заборгованість перед ТОВ «Сандора» - 3959,61 грн. (за вирахуванням суми податку на додану вартість -3299,59 грн.); кредиторська заборгованість перед АТЗТ «Еллай» - 8000,03 грн. (за вирахуванням суми податку на додану вартість -6666 грн.). Саме ці суми ДПІ врахувала при обчисленні податкових зобов'язань Товариства і зменшила у відповідній сумі доходи Товариства.

Як зазначено вище, якщо Товариство не погоджується з висновками ДПІ, воно вправі відповідним чином відкоригувати податкову звітність, проте твердження позивача про протиправність дій відповідача є безпідставними.

На підтвердження суми фінансових витрат позивач надав кредитні договори, реєстраційні свідоцтва (т. с. 2, ар. 78-115), акти звірок за кредитними договорами (т. с. 2, ар. 117-123). У запереченнях (т. с. 2, ар. 38-41) представник відповідача вказав, що головний бухгалтер Товариства, шляхом підписання додатку 1.1 до Довідки про загальну інформацію щодо суб'єкта господарювання та результати його діяльності, підтвердила той факт, що сума 1829988,40 грн. (відсотки за кредитними договорами) була включена до витрат Товариства за ІІ-ІІІ квартал 2011 року (т. с. 2, ар. 180-183). Проте, як свідчить декларація (т. с. 2, ар. 10), Товариство не відображало у складі витрат суму 1829988,40 грн.

У ІІ-ІІІ кварталах 2011 року Товариство користувалося фінансовими кредитами. Сума відсотків, що були нараховані Товариством, складає 1806447,91 грн. і підтверджується актами звірок з кредиторами. Ці документи надавались ДПІ під час проведення перевірки.

Згідно з підпунктом 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою).

Враховуючи це, ДПІ, в силу пункту 86.10 статті 86 Податкового кодексу України, була зобов'язана врахувати факт завищення податкових зобов'язань Товариства.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку про те, що об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств, що був визначений відповідачем, має бути збільшений на «-» 1806447,91 грн. Відповідно, об'єкт оподаткування дорівнює «-» 802661 грн. Враховуючи порядок визначення об'єкта оподаткування (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України), збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання Товариства з податку на прибуток підприємств на 230871 грн. (за підсумками 2011 року) є протиправним, в зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0000012300 підлягає частковому скасуванню, в сумі 230871 грн. Також підлягає визнанню протиправним і скасуванню податкове повідомлення-рішення № 0000022300 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 802661 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги та доповнень до апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Композитні рішення», - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2012 року по справі № 2а-2533/12/1470, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі - 14 серпня 2013 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль