Ухвала суду № 33112176, 20.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Дворников М.С.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року справа №805/8329/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Ястребової Л.В., суддів: Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю.

секретар Копиця С.В.,

за участі представника відповідача Стельника Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року у справі № 805/8329/13-а за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про визнання незаконними дій, повернення зайво сплаченої суми страхових внесків та штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_4, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області про визнання незаконними дій, повернення зайво сплаченої суми страхових внесків та штрафних санкцій.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером за віком з 08.10.2004 року. На теперішній час є фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, працює без найманих працівників, отже, в силу п. 4 ч. 1 та ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" має бути звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Проте, у відповіді УПФУ в м. Селидове від 30.05.2013 року на його звернення позивачу було вказано на необхідність сплачувати єдиний соціальний внесок, оскільки статус пенсіонера за віком на пільгових умовах не звільняє від цього обов'язку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області повернути зайве сплачену суму страхових внесків у розмірі 1587 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят сім) гривень 53 копійки ОСОБА_4. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 23 (двадцять три) гривні 69 копійок шляхом їх безспірного списання з рахунку Управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, позивач до суду не з'явився.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи в межах апеляційної скарги та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 є суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрований виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області. Перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області як страхувальник, який обрав спрощену систему оподаткування, реєстраційний номер 05-47-11-0349.

У травні 2013 року позивач звертався до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області з заявою про те, що він є пенсіонером за віком, у зв'язку із чим не повинен сплачувати єдиний соціальний внесок. Просив надати обґрунтовану відповідь з цього приводу (а.с. 17).

Відповідачем ОСОБА_4 була надана відповідь, в якій зазначено, що оскільки заявник отримує пенсію, призначену відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення, тобто, на пільгових умовах і йому не виповнилось 60 років, він не є пенсіонером за віком у розумінні ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачу призначена пенсія на підставі п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (за списком № 1) до досягнення останнім 60-річного віку. 12.04.2005 року позивачу було видане пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 Пенсійним фондом України, в якому в графі "Вид пенсії" зазначено "За віком" (а.с. 14), що можна вважати визнанням факту того, що ОСОБА_4 вважається "пенсіонером за віком".

08 липня 2010 року прийнято Закон України № 2464-У1 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі -Закон № 2464), який набрав чинності з 01 січня 2011 року, регулює правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є у тому числі: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

Як вбачається з матеріалів справи, позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування та сплачує єдиний податок.

Позивач не сплачує внески у зв'язку із внесенням Законом України від 07 липня 2011 року №3609-УІ доповнень у статтю 4 Закону №2464, якими звільнено від обов'язку сплачувати єдиний внесок пенсіонерів за віком, інвалідів та осіб, які отримують соціальну допомогу.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено наступні види пенсійних виплат 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умов їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на статтю 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із зазначенням того, що при призначенні пенсії позивач не досяг пенсійного віку 60 років, а тому не має права на пільги, передбачені ч.4 ст.4 Закону України №2464 з огляду на наступне.

Як вбачається із ч. 4 ст.4 Закону України №2464 звільняються від сплати єдиного внеску пенсіонерами за віком або інваліди, у разі обрання ними спрощеної системи оподаткування. Зазначений перелік обставин є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, тобто із кола цих осіб додатково не можуть бути виключені пенсіонери відповідно до умов призначення пенсій.

Безпідставними є посилання відповідача на те, що до позивача не може бути застосовано положення ч.4 ст.4 Закону України № 2464, оскільки позивач не досяг 60-річного віку, тому що вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягнення особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком або інвалідів.

Відповідно до ч.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсіонер це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію. В зв'язку з тим, що позивач з 08.10.2004 року отримує пенсію за віком, а ч.4 ст.4 Закону № 2464 не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах на підставі абз. 3 п. 3 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право застосовувати ч.4 ст.4 Закону № 2464 та бути платником єдиного внеску виключно за умови добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи протилежну позицію відповідача, яка свідчить про наявність спору у цій справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов вірного висновку щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області повернути сплачений ним за квитанціями № 142 від 15.01.2013 року, № 143 від 20.02.2013 року, № 201 від 30.03.2013 року, № 16 від 19.04.2013

Що стосується доводів апелянта про звільнення від сплати судового збору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. У даній справі відповідачем є Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, та не може бути скасована чи змінена з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Повний текст ухвали складений 23 серпня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 207, ст. 211, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року у справі № 805/8329/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року у справі № 805/8329/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до безпосередньо до Вищого адміністративного суду України безпосередньо протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В.Ястребова

Д.В.Ляшенко

С.Ю.Чумак