Ухвала суду № 33111233, 08.08.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 827/1148/13-а

08.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Гоголева І.А.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінженірінг"- Демидович Юлія Миколаївна, довіреність № б/н від 15.01.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби- Харькова Олена Олексіївна, довіреність № 1389/9/10.1-04 від 21.05.13

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Кириленко О.О. ) від 03.06.13 у справі № 827/1148/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінженірінг" (вул. Промислова, 9,Севастополь,99040)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Героїв Севастополя, 74,Севастополь,99001)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноінженірінг" , після оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 грудня 2012 року № 0000840220, від 12 березня 2013 року № 0000150220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 03.06.13 у справі № 827/1148/13-а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінженірінг" - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 13 грудня 2012 року № 0000840220 та від 12 березня 2013 року № 0000150220.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 03.06.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

У судовому засіданні представник відповідача наполягала на задоволенні скарги, просив скасувати постанову суду першої інстанції.

Представник позивача просила залишити скаргу без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 03.06.2013 залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінженірінг" з питань взаємовідносин з приватним підприємством "Сіті Буд" за період червень, липень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 29 листопада 2012 року № 2531/10/23-125/32506285/55.

В акті перевірки зазначено, що згідно з актом від 06 квітня 2012 року № 27/22/37081640 щодо приватного підприємства "Сіті Буд" документально не підтверджено реальність здійснення приватним підприємством "Сіті Буд" господарських операцій із постачальниками та контрагентами-покупцями, в тому числі із товариством з обмеженою відповідальністю "Техноінженірінг".

Перевіркою встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю "Техноінженірінг" завищено податковий кредит з податку на додану вартість за липень 2011 року у розмірі 14 417 гривень 00 копійок та завищено валові витрати по взаємовідношеннях із приватним підприємством "Сіті Буд" на 25000 гривень 00 копійок за ІІ-ІІІ квартали 2011 року та ІІ- ІV 2011 року, що призвело до заниження податку на прибуток за вказаний період у розмірі 5 750 гривень 00 копійок.

На підставі акту перевірки від 29 листопада 2012 року державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення від 13 грудня 2012 року № 0000840220, згідно з яким товариству з обмеженою відповідальністю "Техноінженірінг" визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 18 021 гривні 25 копійок, у тому числі: основний платіж - 14 417 гривень 00 копійок та штрафні (фінансові) санкції у сумі 3 604 гривень 25 копійок та № 0000850220 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 5750 гривень 00 копійок.

Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінженірінг" з питань правових взаємовідносин з приватним підприємством "Сіті Буд" за період ІІ-ІV квартали 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 19 лютого 2013 року № 242/10/22.0-21/32506285/6.

В акті перевірки від 19 лютого 2013 року зафіксовано, що висновки акту перевірки від 29 листопада 2012 року про заниження підприємством податку на прибуток не відповідають фактичним обставинам справи та встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 25000 гривень 00 копійок.

За результатами розгляду первинної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінженірінг" відповідачем прийнято рішення від 21 лютого 2013 року № 390/10/10.2-21, яким податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби від 13 грудня 2012 року № 0000840220 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 13 грудня 2012 року № 0000850220 скасовано та прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 березня 2013 року № 0000150220 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року та ІІ-ІV квартали 2011 року у розмірі 25000 гривень 00 копійок.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно нарахував позивачеві грошові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки помилково дійшов висновку про нікчемність господарських операцій позивача з його контрагентом та як наслідок, безпідставно виніс податкові повідомлення - рішення щодо позивача, нарахувавши податкові зобов'язання та штрафні санкції

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

До висновків про наявність порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідач дійшов у зв'язку з тим, що визнав нікчемним правочин між позивачем та ПП «Сіті Буд», оскільки документально не підтверджено реальність здійснення приватним підприємством "Сіті Буд" господарських операцій із постачальниками та контрагентами-покупцями

Апеляційним розглядом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Техноінженірінг" (замовник) та приватним підприємством "Сіті Буд" (підрядник) укладено договір від 13 червня 2011 року № 195, згідно з яким замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання з демонтажу та переміщення акратофорів.

На виконання даного договору сторонами було складено акт здачі-приймання виконаних робіт, послуг від 01 липня 2011 року № 1, рахунок-фактура від 01 липня 2011 року № 0107/1, виписано податкові накладні від 22 червня 2011 року № 54, від 01 липня 2011 року № 1. Позивачем здійснена оплата наданих послуг.

Отже, зазначене свідчить про фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та приватним підприємством "Сіті Буд", що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема укладеним відповідно до вимог чинного законодавства договором, належним чином оформленими первинними документами у межах виконання господарських операцій, розрахунковими документами, доказами пов'язаності господарських операцій з власною господарською діяльністю позивача.

Вказані обставини свідчать про виникнення змін в структурі активів (майновому стані) та зобов'язань позивача.

Перевіряючи правомірність висновків відповідача, викладених в актах перевірки щодо позивача, колегія суддів вказує на таке.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю).

Порядок формування податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

За зприписами норм Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Необхідною умовою для віднесення понесених при придбанні товарів (робіт, послуг) витрат та сплачених у ціні цих товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу витрат виробництва та податкового кредиту з податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в господарській діяльності. Отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість.

У свою чергу, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Колегієб суддів безперечно встановлено, що податкові накладні виписані платником ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Сіті Буд» податковим органом при перевірці не досліджувалась, висновок про нікчемність угоди ґрунтується отриманням від ДПІ у м. Сімферополі акту від 06.04.2012 № 27/22/37081640, в якому, з посиланням на матеріали кримінальної справи стосовно директора ТОВ «Союз КСД» ОСОБА_4 зазначено, зокрема, що аналізом фінансово-господарської діяльності встановлено ознаки фіктивності цього платника, вбачається проведення транзитних фінансових потоків спрямованих на надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Перевіркою ПП «Сіті Буд» встановлено порушення вимог цивільного законодавства щодо реальності укладених правочинів, здійснених по ланцюгу постачання ПП «Сіті Буд» до реальних вигодонабувачів та не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками…

Як зазначено в матеріалах перевірки, порушення податкового законодавства позивачем відбулося в зв'язку з його відносинами з ПП «Сіті Буд» характер яких не свідчить про їх реальність, а укладений договір є нікчемним.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 215 Цивільного Кодексу встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК ).

Належними та допустимими доказами відповідач не довів нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ПП «Сіті Буд», як цього вимагають приписи ст.69, 71 КАС України, а лише виклав в акті перевірки свою суб'єктивну думку, оскільки власних повноважень на визнання угод нікчемними податковий орган не має.

В апеляційній скарзі податковий орган посилається на наявність кримінальної справи, порушеної стосовно директора ТОВ «Союз КСД» ОСОБА_4 та порушеної кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва - створення , зокрема , ПП «Сіті Буд», а також на пояснення ОСОБА_5- керівника підприємства з 11.05.2010 р., які суд першої інстанції не прийняв до уваги.

Стосовно вказаних доводів колегія суддів вказує на таке.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми, на відміну від норми частини першої статті 72 КАС України, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Крім того, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною четвертою статті 72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Таким чином, порушена кримінальна справа по факту злочину як і стосовно посадових осіб контрагентів позивача ніяким чином не може бути ні преюдиційною обставиною, якою має керуватися суд при вирішенні адміністративної справи, ні підставою для визнання угод нечинними.

Крім того, слід зазначити, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення було прийнято на підставі акту перевірки, висновки в якому зроблено, у тому числі, і з посиланням на матеріали кримінальної справи № 69-0146, порушеної за фактами фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

Пояснення осіб у межах досудового слідства стосовно діяльності суб'єкта господарювання, відповідно до приписів ч.4 ст.72 КАС України, правового значення не мають.

На час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень, вирок суду у зазначеній кримінальній справі був відсутній.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінженірінг".

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 03.06.13 у справі № 827/1148/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 серпня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна