Постанова № 33110992, 20.08.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2013 року № 813/5949/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Цар Х.М.

за участю:

представника позивача - Гевяка П.І.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аконт-Інвест» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аконт-Інвест» звернулось з позовом до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 27.06.2013 року № 0002442301 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Аконт-Інвенст» з податку на додану вартість на суму 4 854 200,00 грн., з яких за основним платежем 3 883 360,00 грн та 970 840,00 - штрафних санкцій.

В обгрунтовання позовних вимог зазначає, що 02.072013р. позивачем отримано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 27.06.2013 року № 0002442301 про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 4 854 200,00 грн., з яких за основним платежем 3 883 360,00 грн та 970 840,00 - штрафних санкцій.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Аконт-Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за березень 2013 року, що оформлено Актом від 04.06.2013 року №348/22-2/38290859, яким встановлено порушення ТОВ «Аконт-Інвест» вимог п.185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст 198, п.200.1, п. 200.2 ст 200 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті. Позивач, вважає, що викладені у Акті перевірки висновки є суб'єктивним судженням відповідача внаслідок неправильної оцінки змісту та суті зобов'язань за договором поставки від 21.03.2013 року №21/032013-3. Такі висновки побудовано на підставі неправомірного підходу до правовідносин, що визначені даним договором без застосування норм матеріального права, що підлягали застосуванню, а саме: ст. ст. 693, 712 Цивільного кодексу України, а також норм п. 198.1 та п. 198.2 ст. 198 та п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, що регламентують ведення податкового обліку вчинених операцій. Підставами для визнання протиправним та скасування спірного рішення відповідача на думку позивача є те, що за умовами вказаного договору поставки він був зобов'язаний здійснити стопроцентну попередню оплату, а контрагент за договором ТОВ «Калина-Тернопіль» в силу ст. п. 200.7 ст. 200 ПКУ був зобов'язаний виписати відповідні податкові накладні, що є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту. На виконання вказаної норми ТОВ «Калина-Тернопіль» виписано податкові накладні від 28.03.2013 року в кількості 5 шт. за № 16-20 на загальну суму 23 300 159,97 грн в т.ч ПДВ 3 883 360,01 грн., а відповідно до квитанцій № 2 від 20.04.2013 року вказані податкові накладні внесенні до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Калина-Тернопіль» за березень 2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з»явився, явку повноважного представника не забезпечив. На адресу суду надіслав письмові заперечення в яких проти адміністративного позову заперечує, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним. Як на підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вказав на порушення позивачем вимог п.185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України при виконанні договору поставки від 21.03.2013 року № 21/032013-3. Також, відповідач в своїх письмових запереченнях посилається на акт від 04.06.2013р. №348/22-2/38290859 документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Аконт-Інвест» (код ча ЄДРПОУ 38290859) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за березень 2013 року. Вказаним актом встановлено, що єдиним постачальником позивача, за рахунок якого сформовано податковий кредит за березень 2013 року є ТОВ «Калина-Тернопіль» на загальну суму взаємовідносин 23300160,00 грн., в т.ч. ПДВ 3883360,00грн. Як вказує відповідач по даних взаємовідносинах згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України рахуються розбіжності у складі податкового кредиту ТОВ «Аконт-Інвест» за рахунок встановлення по ТОВ «Калина-Тернопіль» ознак фіктивності. Перевіркою також не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Калина-Тернопіль» за березень 2013 року на адресу ТОВ «Аконт-Інвест», що свідчить про те, що правочини здійснено без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини, мають ознаки «фіктивності» та нереальності здійснення. Крім цього відповідач стверджує, що у позивача відсутні первинні документи, оскільки представлені документи не мають юридичної сили і доказовості в силу порушення публічного порядку, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що на його думку зумовлено нікчемністю договору поставки від 21.03.2013 року №21/032013-3

Заслухавши доводи представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Аконт-Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за березень 2013 року, за результатами якої складено Акт від 04.06.2013 року №348/22-2/38290859.

Вказаним актом встановлено, що єдиним постачальником позивача, за рахунок якого сформовано податковий кредит за березень 2013 року є ТОВ «Калина-Тернопіль» на загальну суму взаємовідносин 23300160,00 грн., в т.ч. ПДВ 3883360,00грн.

Актом встановлено порушення позивачем вимог п.185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України при виконанні договору поставки від 21.03.2013 року № 21/032013-3.

Перевіркою також не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Калина-Тернопіль» за березень 2013 року на адресу ТОВ «Аконт-Інвест», що свідчить про те, що правочин здійснено без мети настання реальних наслідків.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби 27.06.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002442301.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), ЦК України, ГК України, КАС України.

Із матеріалів справи вбачається, що 21.03.2013 року між ТОВ «Аконт-Інвест» (покупець) та ТОВ «Калина-Тернопіль» (постачальник) укладено договір поставки № 21/032013-3, в який внесено зміни згідно додаткової угоди від 08.04.2013 року. За умовами згаданого договору (п.1.1, п.3.1, п.п.3.2.1 договору) ТОВ «Калина-Тернопіль» зобов'язалось здійснити поставку продукції в кількості та асортименті передбачених специфікаціями до договору.

Відповідно до п. 6.3 вказаного договору вартість продукції становить 23300160,00 грн., а п. 6.7 визначено обов'язок позивача провести попередню оплату в розмірі 100% протягом 15-днів з моменту підписання договору.

Також, сторони договору поставки № 21/032013-3 домовились в п. 4.3 договору про те, що постачальник зобов'язався поставити замовлений товар протягом дії договору після здійснення покупцем передоплати, згідно п. 6.7 договору. Термін дії договору встановлений сторонами в п. 11.1 - з моменту підписання до 31.12.2013 року.

Дослідивши зміст вказаного договру поставки суд дійшов переконання, що він відповідає вимогам закону, а умови, щодо попередньої оплати не суперечать вимогам ст. ст. 693, 712 ЦК України.

Так, відповідно до ст.712 ЦК України - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статею 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Норми чинного законодавства встановлюють презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Зважаючи на це суд вважає, що лише законом чи судом має бути встановлено недійсність господарського правочину, а порядок і підстави визнання правочину недійсним повинні визначатись відповідно до ст. 228 ЦК України, 207 ГК України. Наявність же сумнівів у відповідача з приводу дійсності поставки товарів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Відповідно до ч.1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Проте будь - які рішення суду з приводу визнання договору поставки № 21/032013-3 від 21.03.2013 року недійсним у відповідача відсутні, що підтверджує невідповідність позицій відповідача вимогам чинного законодавства.

Як встановлено матеріалами справи на виконання п. 6.7 договору поставки № 21/032013-3 від 21.03.2013 року, позивачем 27.03.2013 року здійснено передоплату ТОВ «Калина-Тернопіль» за замовлений товар в розмірі 23 300 160,00 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку ТОВ «Аконт-Інвест» за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року.

На виконання приписів п. 200.7 ст. 200 ПКУ ТОВ «Калина-Тернопіль» 28.03.2013 року виписало податкові накладні в кількості 5 шт. за номерами 16, 17, 18, 19, 20. Відповідно до представленої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Калина-Тернопіль» за березень 2013 року, вказані податкові накладні внесено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних ТОВ «Калина-Тернопіль».

Також контрагентом позивача задекларовано відповідні податкові зобов'язання, що вбачається із згаданої декларації та розшифровки податкових зобов'язань та податковго кредиту в розрізі контрагентів (додаток № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Відповідно до п. 49.3. ст. 49 ПКУ - податкова декларація може подаватись за вибором платника податків засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

В свою чергу згідно до п.2 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України затвердженних наказом ДПС України № 516 від 14.06.2012 року визначено, що квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (друга квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

За змістом вказаних Методичних рекомендацій п.п. 4.13.6. - у разі подання платником податків звітності в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку до ЦОЕЗ останній: формує повідомленя платнику податків про отримання електронного звіту ЦОЕЗ; перевіряє цілісність та відповідність транспортного повідомлення уніфікованому формату; розшифровує електронний звіт; перевіряє чинність та достовірність накладених на звіт ЕЦП; перевіряє відповідність формату (стандарту) електронного звіту; перевіряє заповнення обов'язкових реквізитів електронного звіту, які є обов'язковими для звітів на паперових носіях, що забезпечується відповідними алгоритмами контролю при прийманні звітів через ЦОЕЗ; формує першу квитанцію, завіряє своїм ЕЦП та направляє платникові податків. У зазначеній квитанції у текстовому форматі вказуються реквізити одержаного електронного звіту, відповідність формату електронного звіту, результати перевірки ЕЦП та арифметично-логічної перевірки, реєстраційний номер, дата та час одержання електронного звіту і дані про відправника квитанції. Другий примірник квитанції зберігається у ЦОЕЗ; імпортує дані електронного звіту, за яким відправлено платнику податків першу квитанцію, до бази даних АЗ; завіряє електронний звіт платника податків власним ЕЦП, шифрує та передає до відповідних органів АЗ за місцем обліку підписувача; завіряє власним ЕЦП другу квитанцію, отриману від відповідних органів адресата звітності за місцем обліку платника податків, шифрує та передає її суб'єкту звітності.

Відповідно до п.п. 4.13.7 Методичних рекомендацій - факт приймання звіту в електронній формі адресатом звітності від платника податків підтверджується другою квитанцією.

Як вбачається із долучених до матеріалів справи позивачем квитанцій № 2 від 20.04.2013 року декларація ТОВ «Калина-Тернопіль» з податку на додану вартість за березень 2013 року була перевірена на відповідність пп.48.3 - 48.4 ст.48 ПКУ та прийнята в автоматизованому режимі, про що свідчить відмітка «прийнято МДЗ України».

Отже, на підставі наведеного суд дійшов висновку про те, що позивачем та його контрагентом ТОВ «Калина-Тернопіль» дотримано вимог законодавства, щодо умов договору поставки, проведення попередньої оплати та декларування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.1 та п. 198.2 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг.

В свою чергу, відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПКУ - податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем не порушено вимог податкового законодавства при фомуванні податкового кредиту за березень 2013 року при відносинах з ТОВ «Калина-Тернопіль».

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, правомірними.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 27.06.2013 року №0002442301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аконт-Інвест» 2294 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.

Повний текст постанови виготовлений 23.08.2013 року.