Рішення № 3311026, 27.02.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" лютого 2009 р.

Справа № 17/162-08-5033

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Індустріально-метизна спілка”;

до відповідачів: Відкритого акціонерного товариства „Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року”;

Товариства з обмеженою відповідальністю „Санлейк”;

про стягнення 103997,63 грн.

Суддя Зуєва Л.Є.

П р е д с т а в н и к и :

від позивача: Гювенч О.В. –на підставі довіреності №325 від 15.12.2008р.;

від відповідачів: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: ТОВ „Індустріально-метизна спілка” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ВАТ „Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року” та ТОВ „ Санлейк” 103 997,63 грн.

Відповідач, ВАТ „Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року” в засідання суду з’явився, надав письмовий відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини викладені у відзиві.

Відповідач, ТОВ „Санлейк” в судове засідання не з’явився, відзив на позов не надав, у зв’язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами, в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

03.04.2008р. між ВАТ „Київський електровагоноремонтний завод ім.. Січневого повстання 1918 р.” (надалі –відповідач) та ТОВ „Індустріально-метизна спілка”, укладено договір №КЕВРЗ/ВМТП-08157/ю від 03.04.2008р., згідно з яким, позивач зобов’язався виготовити, поставити та передати у власність замовника матеріали, а замовник прийняти й оплатити продукцію в асортименті та кількості відповідно до Специфікації, яка є невід’ємною частиною Договору.

На підставі умов укладеного договору сторони дійшли згоди, що оплата за продукцію проводиться відповідачем на протязі 10 календарних днів з моменту отримання продукції. При цьому, відповідно до п. 5.2, п. 5.4 укладеного договору, датою постачання вважається дати отримання продукції. Отримання продукції підтверджується Актом приймання-передачі, який підписується сторонами або їх повноважними представниками або видатковою накладною.

Так на виконання умов Договору, позивачем було виготовлено та поставлено відповідачу продукцію, а саме: дріт зварювальний, дріт в’язальний, дріт пружинний на загальну суму 97 257,82 грн., що підтверджується накладною №3571 від 29.08.2008р. та довіреністю на отримання продукції серії ЯПИ №144020 від 28.08.2008р.

Відповідач у відповідності до п. 6.1 укладеного Договору зобов’язався оплатити поставлену йому продукцію на протязі 10 календарних днів з моменту отримання партії продукції.

Таким чином, кінцевий строк оплати поставленої відповідачу продукції по вищевказаній накладній, згідно п. 6.1 Договору закінчувався 08.09.2008р. Однак, відповідач взяті на себе зобов’язання по оплаті за переданий йому товар по вказаній накладній не виконав, у зв’язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 97 257,82 грн.

17.09.2008р. позивач на адресу відповідача направив письмову претензію №107-п, в якій просив погасити борг у розмірі 97 257,82 грн. Однак, відповідач відповіді на надіслану йому письмову претензію не надіслав, вимоги викладені в ній не виконав.

Позивачем на підставі п. 9.2 Договору та ст. 549 ЦК України нарахував відповідачу пеню за порушення грошових зобов’язань, яка згідно представленого розрахунку суми позову становить 5 102,05 грн.

Крім того, позивачем також на підставі п. 2 ст. 625 ЦК України, здійснено нарахування відповідачу 3% річних від суми заборгованості, розмір яких становить 637,76 грн., а інфляційні втрати завдані позивачу становлять 1000 грн.

10.04.2008р. між ТОВ „Санлейк” (надалі поручитель) та ТОВ „Індустріально-метизна спілка” (надалі кредитор) укладено договір поруки, відповідно до умов якого, поручитель поручився перед кредитором за виконання обов’язків ВАТ „Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918р.” перед кредитором за договором №КЕВРЗ/ВМТП-08157/ю від 03.04.2008р., укладений між кредитором та боржником.

У відповідності до вимог п. 2.2 договору поруки від 10.04.2008р. ТОВ „Санлейк” відповідає за виконання зобов’язань ВАТ „Київський електрвагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 р.” по сплаті основної суми зобов’язання, збитків, які виникли внаслідок прострочення виконання основного зобов’язання, в повному обсязі, але не більше 5% від суми основного зобов’язання та штрафних санкцій згідно умов Договору №КЕВРЗ/ВМТП-08157/ю від 03.04.2008р.

При цьому, відповідно до п. 2.3 договору поруки, поручитель несе з боржником солідарну відповідальність перед Кредитором за невиконання або неякісне виконання своїх обов’язків згідно договору, зазначеному п. 1.1 цього договору, в розмірі не більше суми зазначеної у п. 2.2.

Згодом позивач звернувся і до ТОВ „Санлейк” з письмовою претензією від 26.09.2008р., в якій просило погасити заборгованість, однак вимоги позивача, ТОВ „Санлейк” були залишені поза увагою.

Зазначені обставини спонукали ТОВ „Індустріально-метизна спілка” звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вхід.№7008 від 01.12.2008р.) про стягнення з ВАТ „Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918р.” 98 797,75 грн. –заборгованості, з урахуванням штрафних санкцій; та про стягнення солідарно з ВАТ „Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918р.” та ТОВ „Санлейк” - 5 199,88грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.12.2008р. порушено провадження у справі №17/154-08-5033 за позовом ТОВ „Індустріально-метизна спілка” до ВАТ „Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918р.”, ТОВ „Санлейк” про стягнення 103 997,63 грн.

Позивач неодноразово звертався до суду з заявами про уточнення позовних вимог, в останній з яких просить суд прийняти відмову від позовних вимог заявлених до ТОВ „Санлейк”, а також стягнути з ВАТ „Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918р.” суму 95 830,96 грн. заборгованості з урахуванням нарахованих штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.02.2009р. провадження у справі в частині позовних вимог заявлених ТОВ „Індустріально-метизна спілка” до ТОВ „Санлейк” –припинено на підставі п. 4 ст.80 ГПК України.

Дослідивши обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовЧязання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Вимогами п.1 ст. 715 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. При цьому, пунктом 2 зазначеної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За таких обставин керуючись вимогами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог п.п.1,2 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Розглядом матеріалів справи встановлено, що позивачем взяті на себе зобов’язання по укладеному договору поставки виконувалися у повному обсязі, а саме позивач на виконання умов договору здійснив поставку продукції відповідачу на суму 97 257,82 грн., що підтверджується накладною №3571 від 29.08.2008р. та довіреністю на отримання продукції серії ЯПИ №144020 від 28.08.2008р.

Відповідач в свою чергу прийняту продукцію у встановлений Договором строк не оплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 97 257,82 грн.

Станом на час розгляду справи у суді зазначений договір не розірваний, в судовому порядку недійсним не визнавався, а отже і зобов’язання по вказаному договору повинні виконуватися належним чином.

В процесі розгляду господарським судом позовних вимог ТОВ „Індустріально-метизна спілка”, відповідачем було частково погашено заборгованість, а саме ним було сплачено лише 6 000 грн., остаточна ж сума заборгованості погашена не була.

У відповідності до вимог п. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Дослідивши розрахунок пені приведений позивачем в якості відповідних доказів по нарахуванню відповідачу пені у розмірі 5102,05 грн., суд дійшов висновку, що вона нарахована на підставі умов укладеного договору та вимог діючого законодавства, у зв’язку з чим позовні вимоги по стягненню пені підлягають задоволенню.

Відповідно до п.3 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд дослідивши розрахунок приведений у позові по нарахуванню відповідачу 3% річних та індексу інфляції, суд вважає, що вказаний розрахунок обґрунтований та підтверджений матеріалами наявними в справі у зв’язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1000 грн. –інфляційних втрат та 637,76 грн. –3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі.

Враховуючи умови укладеного договору поруки від 10.04.2008р. та вимоги викладені в ст.543 ЦК України, позивач скористався наданим йому правом звернення з вимогою про погашення заборгованості та нарахованих штрафних санкцій до одного з боржників, а саме ВАТ „Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918р.”.

Посилання відповідача на ті обставини, що зазначена справа не підсудна господарському суду Одеської області та її слід направити до господарського суду м. Києва, судом до уваги не приймаються та спростовуються наступним.

У відповідності до ч. 2 ст. 15 ГПК України, справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

При цьому, частиною 3 ст. 17 ГПК України встановлено, що справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Таким чином, враховуючи ті обставини, що зазначена справа була прийнята до провадження господарським судом Одеської області, відповідно до вимог ч. 2 ст. 15 ГПК України, а в процесі розгляду даної справи у зв’язку з припиненням провадженням по справі в частині позовних вимог до одного з відповідачів, фактично змінилася підсудність справи, господарський суд керуючись вимогами ч. 3 ст. 17 ГПК України, вважає, що зазначену справу слід розглядати саме за тією підсудністю, за якою вона спочатку була порушена.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Вимогами ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В порушення вимог ст. 33 ГПК України, відповідачем не було надано жодних доказів, які б спростовували порушення ним умов укладеного договору та відсутності у нього будь-якої заборгованості по переданій йому продукції.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про порушення з боку відповідача умов договору поставки №10 від 01.01.2008р., та вимог діючого законодавства, у зв’язку з чим, керуючись ст.11, 204, 526, 525, 530, 549, 599, 629, 625, 655, 692, 715 ЦК України, позовні вимоги ТОВ „Індустріально-метизна спілка” підлягають задоволенню, з урахування наданих уточнень.

Судові витрати по держмиту у розмірі 1039,97 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118 грн., згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України покласти на ВАТ „Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918р.”, з урахуванням того, що частина боргу була погашена відповідачем вже під час розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918р.” /049, м. Київ, вул. Ползунова, 2, код ЄДРПОУ 00480247, р/р26008100238 в АБ „Експрес-Банк”, МФО 322959/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Індустріально-метизна сіплка” /65005, м. Одеса, вул. Михайлівська, 44, код ЄДРПОУ 33140602, п/р 26003310993001 в АБ „Південний” м. Одеса, МФО 328209/ 91 257 грн. 82коп. /дев’яносто одна тисяча двісті п’ятдесят сім грн. 82 коп./ - заборгованості за поставлений товар; 5 102 грн. 05 коп. /п’ять тисяч сто дві грн. 05 коп./ - пені; 637 грн. 76 коп. /шістсот тридцять сім грн. 76 коп./ - 3% річних; 1000 грн. 00 коп. /одна тисяча грн. 00 коп./ - інфляційні втрати; 1039 грн. 97 коп. /одна тисяча тридцять дев’ять грн. 97 коп./ - держмита; 118 грн. /сто вісімнадцять грн.00 коп./ - послуги ІТЗ судового процесу.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Повний текст рішення складено та підписано 04.03.2009р.

Суддя Зуєва Л.Є.