Рішення № 3310985, 26.03.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.09 Справа № 17/144

За позовом Міністерства юстиції України в інтересах держави Україна, м. Київ

до Державного відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Янівська», с. Княгинівка, Луганська область

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Державне казначейство України, м. Київ

про стягнення 8130 грн. 32 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача - Вишняк Т.В., довіреність № 15-7-12247 від 16.12.2008;

від відповідача - представник не прибув;

від 3-ї особи - представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення на користь держави Україна з Державного відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Янівська»збитків, завданих Державному бюджету України у розмірі 8130 грн. 32 коп.

Позивачем у судовому засіданні 26.01.2009 було подано клопотання про заміну неналежного відповідача –Державне підприємство «Донбасантрацит», на належного відповідача – Державне відкрите акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Янівська».

З огляду на те, що Державне відкрите акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Янівська»є самостійною юридичною особою, яка не входить до складу Державного підприємства «Донбасантрацит»та було відповідачем у справі, за невиконання рішення в якій з держави України було стягнуто 8130,32 грн., судом за згодою позивача в порядку ст. 24 Господарського процесуального кодексу України здійснено заміну неналежного відповідача на Державне відкрите акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Янівська».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами розгляду заяви №43116/04 у справі “Іванщішина проти України” 07.12.2006 Європейським судом з прав людини визнано порушення державою Україна п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції і зобов’язано сплатити заявниці заборгованість за невиконаним судовим рішенням та 630 євро компенсації моральної шкоди.

Рішення Європейського суду з прав людини мотивоване тривалим та безпідставним невиконанням рішень Краснолуцького міського суду Луганської області від 26.02.2003 та 11.02.2004, про стягнення з відповідача у даній справі на користь заявниці заборгованості по заробітній платі.

Стягнуті рішенням Європейського суду з прав людини грошові суми були виплачені заявникам позивачем у даній справі. За доводами позивача порушення Конвенції державою Україна стало наслідком невиконання підприємством, правонаступником якого є відповідач у даній справі, обов’язку зі сплати заробітної плати та невиконання рішень Краснолуцького міського суду Луганської області, в насідок чого держава України зазнала матеріальних збитків.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Державне казначейство України, вимоги ухвал господарського суду від 16.12.2008, 08.01.2009, 26.01.2009, 16.02.2009, 02.03.2009 не виконала, відзив на позовну заяву та інші витребувані господарським судом матеріали не надала.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, явку повноважного та компетентного представника у судові засідання, 16.02.2009, 02.03.2009 26.03.2009 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстр. номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, суд

в с т а н о в и в:

№ 43116/04 у справі “Іванщішина проти України” 07.12.2006 Європейським судом з прав людини визнано порушення державою Україна п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції і зобов’язано сплатити заявниці заборгованість за невиконаним судовим рішенням та 630 євро компенсації моральної шкоди.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (далі –Європейський суд) у справі “Іванщішина проти України”(за заявою № 43116/04) від 07.12.2006 Україну як державу –відповідача зобов’язано сплатити на користь заявниці Іванщішиної Людмили Петрівни 3823,21 грн. заборгованості за невиконаним судовим рішенням та 630 євро компенсації моральної шкоди.

Під час розгляду Європейським судом зазначеної вище справи були встановлені такі обставини.

26.02.2003 та 11.02.2004 Краснолуцький міський суд Луганської області присудив стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства Центральна збагачувальна фабрика «Янівська»на користь заявниці 3823,21 грн. та 2094,50 грн. як заборгованість із заробітної плати та інших виплат. Рішення набули статусу остаточних, і до відділу державної виконавчої служби були передані виконавчі листи на виконання.

Протягом всього періоду дії виконавчих проваджень державними виконавцями було вжито усіх необхідних заходів для примусового виконання судових рішень, зокрема, арешт коштів та майна боржника. Про регулярність таких заходів свідчать копії документів державних виконавців, які додані до позовної заяви. Стягнуті в недостатній кількості кошти розподілялись пропорційно згідно вимог чинного законодавства.

У липні 2005 року заявниця отримала заборгованість, належну їй за рішенням суду від 11.02.2004. Рішення від 26.02.2003 на момент розгляду заяви Європейським судом залишалось невиконаним.

Отже, як зазначив Європейський суд, затримка у виконанні рішення від 26.02.2003 перевищила три роки та дев’ять місяців, в той час як рішення від 11.02.2004 було виконано з затримкою в один рік та п’ять місяців.

На виконання вказаного рішення Європейського суду позивачем у даній справі Іванщішиній Людмилі Петрівні сплачено за рахунок Державного бюджету України 3823,21 грн. за рішенням Краснолуцького міського суду Луганської області від 26.02.2003 та 4307,11 грн. (630 євро) компенсації моральної шкоди, всього: 8130,32 грн. Даний факт підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи платіжними дорученнями № 350 від 14.05.2007 та № 349 від 16.05.2007.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи представників сторін, що прибули у судове засідання, та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України. Аналогічне положення передбачено ст.19 Закону України «Про міжнародні договори».

Внаслідок виконання рішення Європейського суду у справі за заявою № 43116/04 державі Україна заподіяно матеріальні збитки, тому відповідно до статті 9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»та статей 15-17 Цивільного кодексу України, Міністерство юстиції України, як орган державної влади, звернулося до господарського суду Луганської області за захистом цивільних прав та інтересів держави шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків.

Стаття 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»та Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 784 «Про заходи щодо реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»визначено, що органом, відповідальним за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень є Міністерство юстиції України.

Позивачем у справі здійснено виплату грошових коштів на виконання вищезазначеного рішення Європейського суду з прав людини, що не спростовано відповідачем у справі.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, явку представника у судове засідання не забезпечив. На вимогу суду не надав відомості щодо ліквідації підприємства та її стадії, зокрема, відомості щодо публікації в офіційному друкованому органі державної влади або місцевого самоврядування оголошення щодо ліквідації ДВАТ ЦЗФ «Янівська», а також щодо порядку та строків заяв кредиторами претензій.

У відповідності з приписами ч.1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У відповідності із ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено наявність вини відповідача у понесенні державою в особі позивача збитків у розмірі виплачених вказаним вище заявникам на виконання рішення Європейського суду з прав людини грошових коштів.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі з віднесенням на відповідача судових витрат відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Янівська», с.Княгинівка, Луганська область, ідентифікаційний код 00175573, на користь держави Україна в особі Міністерства юстиції України, м. Київ, пров. Рильський, буд. 10, ідентифікаційний код 00015622, збитки у сумі 8130,32 грн., видати наказ.

3. Стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Янівська», с.Княгинівка, Луганська область, ідентифікаційний код 00175573:

- в доход Державного бюджету України на поточний рахунок 31118095700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, одержувач –УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, банк – ГУДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200, державне мито в сумі 102 грн., видати наказ;

- в доход Державного бюджету України на р/р 31211259700006, банк ГУДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську, МФО 804013, ОКПО 24046582, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 31.03.2009.

.

Суддя О.С. Фонова